Реструктуризація як метод антикризового управління

 

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що банкрутство нашому підприємству не загрожує, оскільки R по всіх досліджуваних  роках більше 1, вірогідність банкрутства мінімальна.

Модель Таффлера вперше була опублікована в 1977 році британським  вченим Річардом Таффлера та має вигляд:

                               Z = 0,53Х₁ + 0,13Х₂ + 0,18Х₃ + 0,16Х₄,                    (2.4)

де: Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1=прибуток від  реалізації/короткострокові зобов’язання;

Х2=оборотні активи /зобов’язання усього;

Х3=короткострокові  зобов’язання/активи;

Х4=виручка від  реалізації/ активи.

При Z> 0,3 ймовірність  банкрутства низька, а при Z <0,2 - висока.

 

Таблиця 2.9

Розрахунок ймовірності  банкрутства на підприємстві за допомогою  моделі Тафлера за період 2009-2011роки

Показник	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 року від 2009 року
				+/-	%
Х1	11,3	48,7	2,94	-8,36	26,02
Х2	0,76	0,73	0,63	-0,13	82,89
Х3	0,15	0,027	0,09	-0,06	60
Х4	1,44	1,3	0,99	-0,45	68,75
Z	0,27	0,37	0,19	-0,08	70,37

Дивлячись на результати розрахунку,  можна зробити висновок, що у 2011 році виникла ймовірність банкрутства. (z< 0,2). У 2009 та 2010 роках підприємство було у гарномі фінансовому стані.

Однією з  найвідоміших є модель Сайфулліна –  Кадикова. Модель Сайфулліна – Кадикова має наступний вигляд:

                                  R = 2Кз+0,1Кпл+0,08Коа+0,45Рп+Рвк,                          (2.5)

де: Кз – коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності;

Коа – коефіцієнт оборотності активів;

Рп – рентабельність продажів (комерційна маржа);

Рвк – рентабельність власного капіталу.

Якщо R > 1, то фінансовий стан підприємства вважається задовільним, якщо R < 1, то незадовільним.

Таблиця 2.10

Оцінка фінансового стану підприємства з використанням рейтингової методики Р. Сайфуліна і Г. Кадикова

Показник	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 року від 2009 року
				+/-	%
к-т забезпеченості власними коштами	0,8	0,96	0,73	-0,07	91,25
к-т поточної ліквідності	5,03	27,34	4,26	-0,77	84,69
інтенсивність обігу  капіталу, що авансується	2,05	1,6	2,0	-0,05	97,56
к-т менеджменту	0,83	0,83	0,76	-0,07	91,56
рентабельність власного капіталу	0,19	0,58	0,1	-0,09	52,63
Рейтингове число - R	2,82	5,73	2,49	-0,33	88,29

 

Провівши аналіз ймовірності ми можемо сказати, що підприємство має 

нормальний  фінансовий стан і банкрутство йому не загрожує, оскільки R більше 1.

Було проведено діагностування банкрутства ТОВ «Агрофірма ім. Котовського» з використанням різних методичних підходів. Результати виявилися різними, більшість вказує на відстутність оба  зовсім малу ймовірність банкрутства. Різниця результатів пов’язана з використанням різних показників при розрахунках. Також слід брати до уваги те, що деякі закордонні методики недоцільно використовувати в умовах української економіки.

Щоб зробити висновок про вірогідність банкрутства ТОВ  «Агрофірма ім. Котовського», будемо брати до уваги модель Альтмана, так як саме вона набула широкого застосування у зарубіжній практиці. Отже, при нормативному значенні Z > 3,  Z₂₀₀₉ = 7,1; Z₂₀₁₀ = 17,8; Z₂₀₁₁ = 8,28. Це свідчить про дуже малу ймовірність банкрутства. Підприємство ліквідне, платоспроможне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ АКТИВІВ  НА ПРИКЛАДІ ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КОТОВСЬКОГО».

 

 

3.1. Теоретичні основи реструктуризації активів підприємства

 

Одним з важливих напрямів роботи щодо фінансового оздоровлення та недопущення банкрутства підприємства є проведення реструктуризації активів, тобто сукупності операцій щодо зміни структури активів, іммобілізації в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства. 
          Реструктуризація активів є дійовим інструментом проведення внутрішньої санації силами самого підприємства, без участі його кредиторів та зовнішніх санаторів. Не потребуючи значних фінансових ресурсів, організаційних та часових витрат, цей антикризовий захід дає можливість захистити підприємства від виникнення технічної неплатоспроможності, відстрочити виникнення ситуації банкрутства та отримати завдяки цьому додатковий час, необхідний для підготовки та проведення наступальних антикризових заходів.

Концептуальна схема проведення роботи з реструктуризації активів у перебігу антикризового управління підприємством наведена на рис 3.1. 
Сутність кожного етапу роботи полягає у зазначеному нижче.

1 етап. Поглиблений аналіз  активів кризового підприємства. 
У перебігу цього аналізу мають бути визначені елементи майнового комплексу підприємства, які можуть бути реалізовані для поповнення грошових коштів підприємства. При цьому необхідно враховувати, по-перше, їх ліквідність, по-друге, господарчу доцільність продажу (наслідки продажу для нормального продовження господарської діяльності).

2 етап. Прогнозна оцінка  обсягу грошових коштів, які можуть  бути отримані за рахунок реструктуризації  активів. На 
цьому етапі роботи визначається обсяг грошових коштів, які можуть бути вивільнені за рахунок продажу або інших операцій відчуження майнових цінностей (передача в оренду, рефінансування, конвертація в субститути грошей тощо). Доцільно підготувати варіантні розрахунки, оскільки ліквідаційна вартість майна залежить від терміновості продажу.

3 етап. Оцінка потреби підприємства в іммобілізації коштів для виконання термінових зобов'язань. На цьому етапі роботи слід оцінити потребу підприємства в іммобілізації коштів для виконання зовнішніх термінових зобов'язань. З цією метою використовується інформація стосовно обсягу та графіка сплати боргових зобов'язань підприємства, термін сплати яких настав, або які є небезпечними для підприємства (зумовлюють ризик виникнення ситуації банкрутства), а також визначають обсяг грошових надходжень від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, що можуть бути спрямовані на їх погашення. 
Потреба в іммобілізації грошових коштів з наявних активів при визнанні доцільності їх збереження у складі майнового комплексу підприємства оцінюється як залишкова величина. Також необхідно врахувати можливі зміни в базових графіках обслуговування зовнішніх зобов'язань за рахунок реалізації різноманітних форм реструктуризації пасивів підприємства. Результатом врахування усіх перелічених факторів має бути уточнений графік погашення термінових зовнішніх зобов'язань за рахунок іммобілізованих коштів.

4 етап. Розробка плану-графіка  реалізації окремих елементів  майнового комплексу підприємства. На цьому етапі роботи відповідно  до розробленого уточненого графіка  обслуговування зобов'язань необхідно повернутися до розроблених варіантів продажу окремих видів активів та вибрати остаточний варіант проведення реструктуризації, [16,350].

 

Рис. 3.1. Концептуальна  схема проведення роботи з реструктуризації активів у перебігу антикризового управління підприємством, [10,480].

 

Він має забезпечувати  отримання достатнього обсягу грошових коштів для своєчасного розрахунку по усіх зобов'язаннях підприємства, джерелом покриття яких визнані іммобілізаційні кошти.

Неможливість виконання  даної вимоги (5 етап) (у зв'язку з  неліквідністю або недостатністю  майна) свідчить, що проведення реструктуризації активів не може розглядатися як єдиний напрям антикризових заходів (6 етап). Для  виведення підприємства з кризового стану необхідні зовнішні джерела, які можуть бути отримані шляхом проведення реорганізації у формі злиття або приєднання, продажу підприємства в цілому або його частки іншому власникові, зовнішнього поповнення статутного капіталу підприємства тощо.

 

 

3.2. Реструктуризація активів ТОВ «Агрофірма ім. Котовського»

 

 

 

На початку 2012 року ТОВ  «Агрофірма ім. Котовського»  було здіснено деякі господарські операції, що вплинули на окремі статті балансу підприємства. Розглянемо їх детальніше. Початковий баланс відображено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Початковий баланс ТОВ  «Агрофірма ім. Котовського»

Актив	тис.грн.	Пасив	тис.грн.
Основні засоби	1862	Статутний капітал	7
Довгострокові Біологічні активи	9	Резервний капітал	249
Виробничі запаси	439	Нерозподілений прибуток	4341
Незавершене виробництво	738	Короткострокові кредити  банків	330
Готова продукція	1256	Кредит. заборгованість за товари	91
Дебіт. заборг. за товари	259	Поточні зобов’язання	4
Дебіторська заборг. за розрах. з бюджетом	25	Інші поточні зобов’язання	26
Грошові кошти	460
Баланс	5048	Баланс	5048

 

За даними таблиці 3.1. розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності  та коефіцієнт фінансової стійкості:

1. Коефіціент абсолютної  ліквідності  460/451 = 1,02.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (3177-2433)/451 = 1,6.

3. Коефіцієнт фінансової  стійкості 4597/5048 = 0,91.

Отже, ми бачимо, що підприємство фінансово стійке та платоспроможне – коефіцієнт абсолютної ліквідності  перевищує нормативне значення майже у 4 рази. Він свідчить про те, що 100 % поточної заборгованості підприємства може бути погашено негайно. Коефіцієнт швидкої ліквідності більше нормативного значення на 2 рази і показує, що 100 % поточної заборгованості може бути погашено за рахунок готівки та очікуваних надходжень від дебіторів.  Коефіцієнт фінансової стійкості – 0,91, це свідчить про стабільність джерел фінансування.

Розглянемо господарські операції, які вплинули на фінасновий стан підприємства:

1. Відпущено зі складу основних матеріалів для виготовлення продукції на суму 120 тис.грн. Залишок виробничих запасів скаладиме – 439-120=319 тис.грн. Використані матеріали збільшать незавершене виробництво на 120 тис. грн., яке складатиме 858 тис.грн.