Шпаргалка по "Финансам"

Ефективною та надійною може бути тільки та податкова система, яка побудована з дотриманням усіх вимог та принципів і яка врівноважує інтереси держави і платників, однаково враховуючи їх потреби та можливості. Тільки така податкова система може забезпечити державу надійними і достатніми доходами, цілеспрямовано впливаючи на діяльність кожного платника і соціально-економічний розвиток суспільства загалом.

Податкова робота, що є основою організації  справляння податків, являє собою  діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Вона включає такі елементи: правове регламентування встановлення і справляння податків, облік платників і надходжень податків, порядок та форми розрахунків із бюджетом. Податкова робота ґрунтується на встановленні функцій і прав платників і податкової служби, пов’язаних зі своєчасністю і правильністю розрахунків із бюджетом. На платників покладаються функції обчислення і сплати податків, а на податкову службу — обліку платників і надходжень податків, здійснення нарахувань окремих видів податків (наприклад, земельного) і проведення контролю за дотриманням податкового законодавства.

Основою податкової роботи є податкове законодавство. Воно може бути прямої дії, а може передбачати  тільки основи оподаткування — тоді додатково розробляються відповідні інструкції, у яких конкретизується механізм оподаткування.

Утримання податків може здійснюватись такими способами: біля джерела доходів (наприклад, утримання прибуткового податку  із заробітної плати, сплата ПДВ при реалізації продукції); за декларацією (сплата мита за митною декларацією, перерозрахунки з податку на прибуток за декларацією про отримані прибутки); марками (акцизний збір, держ авне мито); за платіжним повідомленням (земельний податок з фізичних осіб).

Розрахунки  з бюджетом можуть проводитись у  формі авансових платежів з наступними перерозрахунками за даними про фактичні розміри об’єкта оподаткування  та відразу за фактичними даними. Переважна  більшість розрахунків здійснюється безготівково, і лише окремі податки, як правило, з фізичних осіб сплачуються готівкою.

Охарактеризована  система організації справляння податків загалом створює всі  передумови для своєчасного і  повного надходження доходів  до бюджету і цільових фондів і  забезпечує надійне функціонування державних фінансів.

 

12. Податкова система України.

Податкова система — це сукупність різних видів податків, які справляються в державі. Побудова податкової система  повинна спиратись на наукові  основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів.

Вимога  системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані  між собою, органічно доповнювати  один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами.

Визначальною  базою побудови податкової системи  є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій.

Принципи  побудови податкової системи визначені  у ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування” від 17 лютого 1997р:

- стимулювання  підприємницької виробничої діяльності  та інвестиційної активності,

- обов'язковість, 

- рівнозначність  і пропорційність,

- рівність,

- недопущення  будь-яких проявів податкової  дискримінації,

- соціальна  справедливість,

- стабільність,

- економічна  обгрунтованість, 

- рівномірність  сплати,

- єдиний  підхід,

- доступність. 

Нині  можна стверджувати , що в Україні  створено податкову систему , яка  дає змогу мобілізувати кошти  в розпорядження держави , здійснювати їхній розподіл та перерозподіл на цілі економічного і соціального розвитку.

На  сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і  відрахувань регулюється 28 законами . Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків і відрахувань та 14 місцевих податків та зборів .

Податкова система України встановлена  Законом (Про систему оподаткування ) , який був прийнятий вперше у 1991р. У 1994р цей Закон був прийнятий  у новій редакції з урахуванням змін та доповнень , які мали місце в 1992-1993рр. Нині діє редакція з доповненнями до закону , прийнята в 1997р . До нього включено як податки, та інші обов’язкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі, внески у цільові фонди. До місцевих податків та зборів належать: податок з реклами, готельний збір, курортний збір, ринковий збір, та інші.

 

13. Загальнодержавні фонди цільового  призначення.

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення  є самостійною ланкою фінансової системи. Необхідність їх створення  та функціонування обумовлена потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання стихійного лиха, інших непередбачуваних подій. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення існують майже в кожній країні, проте перелік їх та комплектація функцій різні.

В Україні  до числа фондів належать Пенсійний  фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, Фонд конверсії, Інноваційний фонд, а також галузеві фонди. Проте  всі фонди, крім Пенсійного включаються  до складу державного бюджету, чим зменшується їх самостійність.

Принципи  організації централізованих фондів фінансових ресурсів наступні:

• Відрахування до централізованих фондів визначаються державою, законодавчо і є її власністю;

• Відрахування до фондів є обов’язковими і можуть стягуватися примусово;

• Витрати  з фондів здійснюються лише на окремі потреби, визначені законодавством.

Пенсійний фонд. Даний фонд створено у виконання Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Кошти фонду не входять у державний бюджет і не можуть бути використані на інші цілі, крім як на виплату пенсій та допомог. Кошти Пенсійного фонду формуються за допомогою відрахувань, які здійснюють підприємства та установи. Сума відрахувань включається у собівартість продукції або у кошторис фінансування бюджетної установи. З заробітної плати фізичних осіб до Пенсійного фонду перераховується 1-5%. З державного бюджету України до Пенсійного фонду перераховуються кошти на виплату певних пенсій та допомог. Також джерелом формування ресурсів Пенсійного фонду є добровільні внески підприємств, організацій, та фізичних осіб. Пенсійному фонду надане право займатися самостійною комерційної діяльністю, інвестуючи у неї накопичені фінансові ресурси. Отриманий таким чином прибуток також витрачається на виплату пенсій та допомог. З коштів Пенсійного фонду виплачуються: пенсії за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальні пенсії,пенсії військовослужбовцям, пенсії та компенсації постраждалим в результаті Чорнобильської катастрофи, допомоги на дітей і т.п.

Фонд соціального страхування. Фінансові ресурси фонду формуються за рахунок відповідних відрахувань з боку підприємств і організацій. До складу таких відрахувань належать нарахування на фонд заробітної плати, які входять у собівартість продукції чи кошторисне фінансування бюджетних установ. Крім того в фонд спрямовуються суми одержані від працівників за видані профспілкою путівки, виплат на допомоги, видані працівникам , що тимчасово чи постійно втратили працездатність в результаті прямого виконання своїх службових обов’язків, нараховані пені за несвоєчасну сплату відрахувань. До фонду не вносяться суми нарахувань на пільгові виплати чи допомоги, нагороди та відшкодування. За рахунок коштів фонду фінансуються виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах, одноразові допомоги при народженні дитини, на поховання, виплати на організацію санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих, їх дітей та ветеранів.

Фонд сприяння зайнятості населення. Джерелом формування фінансових ресурсів фонду є кошти державного та місцевого бюджетів, обов’язкові внески підприємств та організацій, нараховані на фонд заробітної плати, добровільні внески підприємств та організацій, цільові фінансові відрахування підприємств, що не виконують 5% квоту по найму інвалідів та частково працездатних. Основні витрати фонду пов’язані з фінансуванням роботи служби зайнятості, з виплатою допомог по безробіттю, з витратами на перекваліфікацію робітників, з видачею кредитів на розвиток дрібного підприємництва, на фінансування місцевих програм зайнятості.

Фонд сприяння конверсії. Фінансові ресурси фонду створюються за рахунок відрахувань, які здійснюють підприємства оборонного комплексу. Сюди належать частина коштів, виручених від продажу військової техніки та озброєнь, частина коштів від виручки за продаж списаного озброєння, 50% виручки від продажу об’єктів оборонного призначення та призначених для виготовлення озброєнь, кошти фонду передаються у розпорядження Міністерства економіки України і використовуються на перепрофілювання підприємств оборонного комплексу.

Державний інноваційний фонд. Кошти фонду формуються за рахунок бюджетних асигнувань та відрахувань підприємств та організацій, що нараховуються на собівартість продукції. 70% таких відрахувань перераховуються до відомчих та міністерських позабюджетних фондів. Кошти таких фондів та Державного інноваційного фонду використовуються для проведення державних програм науково-дослідних робіт і частково для фінансування фундаментальних досліджень.

Крім  перелічених фондів при місцевих органах самоврядування можуть утворюватись спеціалізовані позабюджетні фонди різного призначення.

 

14. Державний кредит і державний  борг.

Держ. кредит - це сукупність економічних  відносин між державою в особі  її органів влади з одного боку та юр. і фіз. особами з другого  боку. При цьому держава виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фін. і кред. установ, урядів інших держав. Крім того, держава може виступати в ролі гаранта по кредитам, які видаються місцевим органам влади, держ. підприємствам, іноземним позичальникам. При держ. кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядженні держави, перетворюючись у її додаткові фін. ресурси. При цьому джерелом погашення держ. позик і виплати % по ним виступають держ. кошти. Держ. кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. Фінансов ресурсів. Він не має ні окремого фонду фін. Ресурсів (кошти, що мобізуються за його допомогою, проходять, як пр., через бюджет), ні обособленого органу управління.

Разом з тим, він характеризує особливу форму фін. відносин держави і тому виділяється в окрему ланку. Держ. кредит безпосередньо зв’язаний з бюджетним дефіцитом, виступаючи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.

Держ. кредит має строк повернення і  ціну в формі процента. Держ.кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У  сфері міжнар. екон. відносин. держава  виступає в ролі як кредитора так  і позичальника. За своєю економічною  сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти надання, підприємстві установ. Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Їхня доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Державний борг - це сума заборгованості держави  своїм кредиторам.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній  борг - це заборгованість кредиторам держави  в даній країні.

Зовнішній борг - це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Управління  держ.боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто  можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Стосовно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела. В управлінні зовнішнім та внутрішнім боргами існують певні специфічні ознаки.

Конверсія держ. боргу-це зміна дохідності позик. Вона проводиться внаслідок зміни  ситуації на фін. ринку(напр., рівня  облікової ставки центр. банку) чи погіршення фін. стану дер-ви, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація - це перeдача зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої(чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Уніфікація - являє собою об’єднання кількох  позик в одну . Вона спрощує управління держ.боргом. Уніф-я може проводитись  як окремо, так і в поєднанні  з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх пози проводиться з метою скорочення держ. боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше як часткова відмова дер-ви від своїх боргів.

Відстрочка  погашення означає перенесення  строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться. Анулювання боргів означає повну відмову дер-ви від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет дер-ви, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

 

15. Державний бюджет і його  структура.

Державний бюджет - система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це - щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.