Сучасні форми об’єднання підприємств (на прикладі корпорації)

 

 

Тема: Сучасні форми об’єднання підприємств (на прикладі корпорації)

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОРПОРАЦІЇ…………………….5

1. Еволюція становлення та розвиток корпорацій …………………..5
2. Визначення корпорації та її форми ………………………………..7
3. Формування корпоративного сектора економіки  України……..13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЙ……………………16

1. Методичні оцінки ефективності забезпечення корпоративних                        інтересів…………………………………………………………………………..16

2.2. Соціально-економічний  розвиток корпорацій ……………………..22

РОЗДІЛ 3.  Особливості розвитку корпоративних утворень на сучасному етапі ринкових відносин в Україні………………………………………………………………………….31

3.1. Сучасний стан корпоративних утворень……………………………31

3.2. Проблеми корпоративних підприємств та шляхи їх вирішення…..33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...40

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК………………………………………43

ДОДАТКИ…...............................................................................................46

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Економіко-правові засади створення спільних підприємств (СП) на території України свідчать, що існує ряд специфічних особливостей, які виділяють спільну діяльність від інших видів. Тому організація та методологія обліку і аналізу діяльності СП залежатиме від особливостей економічного механізму їх функціонування. Вимоги як вітчизняних, так і іноземних учасників СП та їх рівень зацікавленості в уніфікованій системі організації і методики обліку та аналізу діяльності об’єкта інвестування значно зростають. Але на сьогодні відсутня єдина методологічна основа для обліку і аналізу діяльності СП, яка враховує сучасні вимоги стандартизації облікової інформації для іноземних учасників та потенційних інвесторів у спільну діяльність.

Проблеми діяльності СП багатогранні і актуальні. Певний внесок у дослідження питань, пов’язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів удосконалення методики обліку і аналізу в Україні зробили Ф. Ф. Бутинець, А. М. Герасимович, С. Ф. Голов, В. І. Єфіменко, Г. Г. Кірейцев, Я. Д. Крупка, М. В. Кужельний, Ю. А. Кузьмінський,  Л. І. Лук’яненко, Є. В. Мних, В. М. Пархоменко, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, М. Г. Чумаченко; російські вчені-економісти В. В. Ковальов, Г. В. Савицька, А. Д. Шеремет. Серед закордонних вчених, роботи яких присвячені дослідженням даних проблем, варто виділити Е. Брігхема, К. Зайберга, Е. Колде, Дж. М. Лівінгстона, М. Мескона, М. Портера, Е. Хелфреда.

Зважаючи на значний здобуток у розробці системи аналізу в цілому, ряд питань, пов’язаних з діяльністю СП в Україні, є недостатньо вивченим вітчизняними фахівцями і потребують подальших досліджень. Зокрема, більш повного обґрунтування вимагають методичні підходи щодо формування оцінки довгострокових фінансових інвестицій, складання звітності, забезпечення ефективності та результативності діяльності СП на основі стандартизації облікової інформації тощо.

Подальшого дослідження і наукових розробок потребують проблеми організації та методики аналізу фінансового стану СП, адже фінансовий стан об’єкта інвестування є тією економічною основою, задля якої і об’єднувались спільні інтереси учасників контрактної угоди.

Потреба у вирішенні питань обумовила актуальність теми та визначила цільову спрямованість роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є наукове обґрунтування теоретико-методичних підходів та особливості розвитку корпоративних утворень на сучасному етапі ринкових відносин в Україні. Відповідно до поставленої мети визначені завдання:

• визначити, що таке корпорація, її форми та методи;
• з’ясувати особливості формування корпоративного сектора економіки України та еволюцію становлення та розвиток корпорацій;
• проаналізувати діяльність корпорацій;
• визначити проблеми корпоративних утворень.

Об’єктом дослідження виступає система діяльності спільних підприємств України.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОРПОРАЦІЇ

 

1.1. Еволюція становлення та розвиток корпорацій.

 

На сьогодні питома вага суб’єктів господарювання, які діють у організаційно-правові формі корпорацій у структурі економічних агентів на загальносвітовому рівні є досить значною, що змушує визнати ефективність та надійність функціонування останніх.

Початок корпоративних утворень був покладений Стародавньому світі і, перш за все, у Римській імперії. Зростання території римської держави, завоювання суміжних держав, розвиток торгівлі з іншими народами, розширення господарської діяльності вели до розвитку римського права.

Потреби господарства викликали до життя таких прийом юридичної техніки, як впровадження в обіг майнової маси, відособлення від майна фізичних осіб.

За часів республіки до них приєдналися корпорації служителів при магістратах, об’єднання взаємодопомоги. Особливий інтерес представляють так звані «об’єднання відкупників» - об’єднання  підприємців, що брали на відкуп державні доходи і управляли по договорам з державою державними маєтками, що проводили для держави крупні будівельні роботи і т. д. Саме такий тип господарства, що мав, як правило, натуральний характер, ще не вимагав міцних об’єднань підприємців з тривалим терміном існування, але вже необхідність в об’єднанні розрізнених для досягнення більш значної господарської мети та в обмеженні ризиків окремих власників [8].

Період безпосереднього виникнення акціонерних на попередньому досвіді корпоративної практики і на елементах оформлення категорії юридичної особи проходить під егідою Англії і Голландії.

З початку XVII століття в Голландії і Англії, а потім і у Франції утворюється низка акціонерних корпоративних. Ці корпорації виникали не інакше, як з дозволу уряду у кожному окремому випадку. Пройняті адміністративним наглядом, переслідуючи політичні цілі розширення державної території, вони носили публічний характер, були як би галузями державного господарства.

У Германії акціонерні з’являлися пізніше, ніж в інших країнах. Їх розвиток визначили державна гігантоманія і одночасно колосальна децентралізація, сепаратизм, внутрішні політичні і економічні, руйнівні війни. Система німецького права, що під сильним впливом римського права і кодексів Наполеона, що представляли опору для влади, довгий час ігнорувала потреби життя і залишалися нерозвиненою. У ХVII ст. з’являються перші спроби кодифікування законодавства і використання акціонерної форми підприємництва.

З кінця ХVIIІ ст. корпоративні об’єднання почали проникати до Північної Америки, де в різних штатах їм створювалися пільгові режими. Почали виникати крупні корпорації, які не піднімали виробництво на якісно новий рівень, але і привели до розвитку монополізму і недобросовісної конкуренції. США стали першопрохідцями в антимонопольному законодавстві.

Вперше інтерес до акціонерного руху виник в Росії ще при царі Олексію Михайловичу, якому був представлений проект організації великої корпорації для виробництва китоловного промислу і будування села. Власне реальні кроки до використання акціонерної форми підприємництва були зроблені при Петрі І.

Організаційно-правова форма корпорацій в СРСР виявилася надзвичайно економічно вигідною та отримала досить широке поширення у різних країнах світу і сьогодні уявити економічний обіг без цих суб’єктів майже неможливо. Україна, так би мовити, не є винятком з цього правила та має розгалужену правову базу присвячену регламентації діяльності господарських товариств

Зіграв немаловажну роль у створенні незалежних правових засад для функціонування господарських товариств Господарський кодекс України від 16. 01. 2003 р. Зокрема, глава 9 Господарського кодексу України присвячена правовій регламентації діяльності господарських товариств, які визначаються підприємствами або іншими суб’єктами господарювання, створеними юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку [9; 128-131].

Отже, можна сказати, що сучасні корпорації – плід багатовікової еволюції організаційно-правових форм господарювання та пошуку шляхів залучення інвестиційних ресурсів у економіку окремих держав.

 

2. Визначення корпорації та її форми.

 

У зв’язку з розвитком підприємницької діяльності і різних форм власності та організацій виробництва в Україні актуалізується значення категорії «корпорація» та «корпоративне управління». Корпорація історично виникла в результаті еволюції ринкових відносин як економічний інститут об’єднання капіталу для фінансування великих підприємницьких проектів, що забезпечило їй широку перспективу. У вітчизняній економіці ця форма господарства була використана головним чином як засіб ринкової трансформації постсоціалістичної економіки в процесі приватизації великих підприємств, внаслідок чого вона стала інструментом перманентного перерозподілу прав власності та активів держави. За умов поглиблення загальної соціально-економічної кризи в Україні це призвело до занепаду багатьох приватизованих підприємств, інвестиційних обмежень та зростаючого невдоволення масовою приватизацією. Отже, на етапі зародження корпорацій науковий і практичний інтерес являє собою вивчення досвіду корпоративного господарювання, уточнення його реального потенціалу у ринково-конкурентному середовищі.

Питання чіткого висвітлення змісту поняття «корпорація», «корпоративне управління», структури корпоративного сектора, його реального місця та ролі в економіці залишається недостатньо розробленим. Нові підходи до управління корпораціями в процесі їхнього становлення і розвитку на різних етапах людського суспільства вплинули також на поняття «корпорація» та його сутність [1;95].

У сучасному економічному середовищі корпорація – найбільш розповсюджена форма  організації  підприємницької діяльності. Майно корпорації поділене на фіксовану кількість часток (акцій). Кожна акція надає її власникові право власності на визначену частку майна даної корпорації. Водночас під корпорацією розуміється підприємство або фірма, що має форму юридичної особи, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском у дане підприємство. Корпорація – товариство, засноване на паях. Здобуваючи акції товариства, окремі особи стають власниками корпорації, що забезпечує залучення фінансових засобів величезної кількості людей. Власники акцій одержують частину доходу у вигляді дивідендів. Вони ризикують тільки тією сумою, що заплатили при покупці акцій. Корпорація існує незалежно від її власників-акціонерів, що дозволяє їй функціонувати відносно стабільно [21;11].

С. А. Румянцев зазначає, що корпорації є «…юридичними особами, які мають повну господарську самостійність у питаннях виробу форми управління, реалізації продукції, встановлення цін і оплати праці, використання чистого прибутку й несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями усіма активами» [2;11]. О. С. Поважний, провівши детальне дослідження поняття корпорації, надав таке формування корпорації: «Корпорація – договірне господарське об’єднання, створене на основі загальних економічних інтересів виробничих працівників і акціонерів для одержання максимального прибутку від виробничої діяльності і вкладених інвестицій» [1;25]. Д. В. Задихайло розглядає корпорацію як господарське товариство [3;9], а М. В. Грідчіна та О. В. Гладунов – як акціонерне товариство [4;5],[5;53].

Таким чином, результати аналізу розкритих понять «корпорація» свідчить про існування трьох незалежних поглядів на понятійні межі цього терміну. Відповідно до першої точки зору до корпорацій відносять лише господарські товариства. Прихильники другої точки зору до корпорацій відносять лише акціонерні товариства. Третя точка зору передбачає, що корпорацією можна вважати підприємницькі організації, що засновані на членстві.

З метою глибшого дослідження категорії «корпорація» необхідно розглянути її сутність у вітчизняній економіко-правовій систем з урахуванням української правової бази.

Проблемним для України залишається питання одночасного законодавчого визначення поняття «корпорація», що перешкоджає отриманню дійсної оцінки привабливості застосування тієї чи іншої форми об’єднань [6;20].

Дослідивши сутність законодавчого визначення «корпорація», можна стверджувати, що правове поле України є невизначеним щодо корпорації та ідентифікації цього поняття з акціонерного товариства та господарського товариства. Необхідно зазначити, що чинне законодавство України, запроваджене впродовж 90-х років ХХ ст., закріплювало за корпорацією лише статус одного з видів договірних об’єднань. Починаючи з 2001 р., значення цього терміна у правовому полі фіксує вже утворення юридичної особи акціонерного типу, що відповідає загально прийнятим у діловому світі нормам.

Вітчизняні акціонерні товариства характеризуються окремими рисами, які притаманні західним корпораціям, але, оскільки існують відособлені поняття «корпорація» і «акціонерне товариство», заміняти їх один одним не є можливим. Аналогічним чином неможливо співставити поняття «корпорація» і «господарське товариство», адже  в Законі України «Про господарські товариства» (1991 р.) у переліку господарських товариств наведений перелік товариств, які відносяться до господарських и корпорація в ньому не зазначена. Не змінив ситуацію і введений в дію з 1 січня 2004 р. «Господарський кодекс України»: «…договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації» [7;40].