Сутність банківського кредиту та порядок його залучення

Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування. Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

1)  загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2)   особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

Найважливішою групою принципів, які характеризують кредитний процес, є група особливих принципів кредитування.

Принцип поверненості кредиту полягає у тому, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, але і сплати позичкового процента.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Кредит надається під певне реальне забезпечення — заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін.

Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Для визначення ефективності кредиту розраховують його повний та середній терміни.

Повний термін кредиту розраховується за формулою:

 

Тп = Пвик + Ппіл + Ппог                                          (1.1) 

де  Тп - повний термін кредиту        Пвик. - період використання        Ппіл. - пільговий (граційний) період       Ппог. - період погашення. 

Повний термін рахують від початку використання кредиту до його погашення. Під пільговим періодом розуміють відкладення погашення позики.           Середній термін кредиту при рівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою:

      Тсер = 1/2 Пвик + Ппіл + 1/2 Ппог                                  (1.2)       

Середній термін кредиту при нерівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою                                  

                            НЗ1 + НЗ2 + . . . + Неп                                      (1.3)

                   Тсер =    ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾

                            ліміт (сума) кредиту

 

де НЗ - непогашена заборгованість (на певну дату).

Принципи повернення строковості та платності означають, що кредит має бути повернуто позичальником у визначений у договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Вартість кредиту ¾ це сума, яку позичальник платить кредитору за користування кредитом. Вартість кредиту можна розрахувати за формулою:

 

                                                 Клім * r0 * Tсер.

                                     ВК =  ¾¾¾¾¾¾¾                                     (1.4)

                                                         100

 

Де  Клім ¾ ліміт (сума) кредиту

       Тсер ¾ середній термін кредиту

       r0 ¾ загальна річна ставка відсотку, тобто основна ставка по кредиту плюс комісії (у відсотках річних), а також інші витрати, пов¢язані з отриманням кредиту, наприклад, страхові внески, плата за правничі та інші послуги.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі.

Види банківського обслуговування можна класифікувати за різними ознаками та критеріями (Рис. 1.1)

              Рис. 1.1 Види банківського обслуговування підприємств [5].

 Найбільш прийнятною  є така класифікація банківських  кредитів:

1. За основними категоріями позичальників:

• кредити галузям народного господарства;

• кредити населенню;
• кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

• виробничий (надається на поповнення обігових коштів та основних засобів);
• споживчий (надається на споживчі цілі населення).

3. За строками користування:

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими – надаються підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року.;

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку.
• прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;
• відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від забезпечення:

• забезпечені (ломбардні, іпотечні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);
• незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку.

5. За методами надання:

• разові, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту. Різновиди разових кредитів:

1. іпотечний кредит - може бути отриманий від банків, які спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому („іпотечних банків").

2. «точковий» - кредит на дуже короткий термін (до 1 місяця) при форс-мажорному порушенні графіка надходжень і витрат коштів.
3. ролловерний кредит - один з видів довгострокового кредиту з відсотковою ставкою, що періодично переглядається.
4. онкольний кредит - надається позичальникові без визначення терміну його використання (у рамках короткострокового кредитування) із зобов’язанням останнього погасити його на першу вимогу кредитора. При погашенні цього кредиту зазвичай надається пільговий період (за діючою практикою до 3-х років).

• перманентні – надаються при виникненні потреби в них в межах установленого банком ліміту кредитування протягом заздалегідь обумовленого періоду. Різновиди перманентних кредитів:

1. кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну.
2. овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.
3. контокорентний – як правило, короткостроковий кредит, який надається з єдиного активно-пасивного рахунку позичальника, який призначено як для кредитних, так і для розрахункових операцій.
4. револьверний – як правило, довгостроковий кредит, який надається на певний період за умов поетапного отримання та погашення зобов’язань.

6. Залежно від кількості  кредиторів:

• надані одним банком;
• консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера;
• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно від порядку  погашення:

• водночас – вся сума позики повертається після закінчення обумовленого кредитною угодою періоду;
• у розстрочку – сума позики погашається частинами протягом дії кредитної угоди;
• достроково – сума позики повертається за вимогою кредитора або за заявою позичальника;
• з регресією платежів – сума позики погашається частинами з регресією платежів протягом дії кредитного договору;
• після закінчення обумовленого періоду ( місяця, кварталу) – сума позики погашається повністю після закінчення терміну дії кредитної угоди.

8. За характером і способом  сплати процентів:

• з фіксованою процентною ставкою – надається переважно за умов стабільної економіки та є найбільш привабливим для підприємства-позичальника;
• з плаваючою процентною ставкою – надається підприємствам за умов економічної нестабільності і передбачає можливість зміни рівня ставки під час дії кредитної угоди;
• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит) – платежі сплачуються частинами протягом дії кредитної угоди;
• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит) – платежі сплачуються на початку розрахункового періоду (в Україні чинним законодавством заборонені).
• зі сплатою процентів одночасно з поверненням основної суми боргу.

9. За ступенем ризику:

• стандартний - звичайний банківський кредит у грошовій формі на умовах повернення, що надають позичальникам;
• кредити з підвищеним ризиком – кредит пов’язаний з можливим невиконанням позичальником його зобов’язань щодо кредитора – неповернення у встановлений термін основної суми боргу або відмовою від сплати відсотка за кредит.

10. В залежності від валюти кредиту:

• в національній валюті;
• в іноземній валюті.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

При наданні форфейтингових послуг підприємство-постачальник переуступає середньо- та довгострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. При цьому найчастіше зобов’язання покупця оформлюється векселем.

Таким чином, система банківського кредитування є дуже різнобічною та динамічною категорією, про що свідчить велика кількість видів кредитів, що постійно збільшується. Сьогодні, керуючись основними принципами кредитних відносин, вона впевнено розвивається та удосконалюється. Проте в світлі сучасної економічної кризи розвиток кредитних відносин помітно сповільнився через брак коштів у банківських установах на видачу кредитів в результаті недовіри до них вкладників. Це негативно відбивається на розвитку приватного сектора економіки в цілому, оскільки помітно обмежує можливість підприємств залучати позикові ресурси та збільшувати обсяги своєї діяльності. [9].

 

 

 

 1.3 Умови, порядок отримання та погашення банківського кредиту підприємствами

 

Кредитні взаємовідносини банку і суб'єктів господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після згоди банку на видачу позики позичальнику.           До укладання кредитного договору позичальник, який бажає отримати в банку, що його обслуговує, кредит, з'ясовує в цьому банку можливість позитивного вирішення цього питання. Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням - заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, строк використання, передбачене забезпечення, економічну характеристику заходів, що кредитуються і джерела погашення банківського кредиту.      Разом із клопотанням - заявою позичальник подає банку такі документи:               - техніко- кономічне обгрунтування кредитованого заходу;    - копії контрактів між продавцями і покупцями;     - копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;   - розрахунки очікуваних доходів від здійснення кредитованого заходу, за рахунок яких сплачуватиметься майбутній кредит;     - бухгалтерські і фінансові звіти ( форма №1 „Баланс підприємства”, форма №2 „Звіт про фінансові результати”, форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 „Звіт про власний капітал” ) за звітний рік та квартал;             - виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;  - висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;  - договір застави, поручництва, гарантії,страхування;    - бізнес - план нового здійснюваного заходу;      - розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;    - розрахунок одержання та розподілу прибутку.    У разі потреби банк може вимагати від позичальника інші документи і відомості, які підтверджують економічне становище підприємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту.   Оформляючи одержання довгострокового кредиту на фінансування капітальних витрат, позичальник подає в банк документи, необхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також контракт на побудову, договори на постачання необхідного виробничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки, проектно - технічну документацію на заходи, які здійснюватимуться, бізнес - план, розрахунок дохідності та окупності капітальних витрат, що кредитуються.       Після одержання клопотання - заяви і необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність погашення.  Кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі кількох показників, які характеризують дохідність підприємства, його платоспроможність, ліквідність, забезпеченість власними джерелами. Вибір показників для оцінки кредиспроможності позичальника залежить від форм власності, галузі економіки, особливості фінансово - економічної діяльності. Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, велику увагу приділяють розрахунку та аналізу коефіцієнтів, які характеризують ефективність вкладень у виробництво, ліквідність балансу, забезпеченість власними джерелами, платоспроможність.         Визнаючи кредитоспроможність клієнта банк аналізує умови, в яких працює підприємство - позичальник, тобто вивчає види його діяльності, конкурентоспроможність продукції, ринки збуту, постачальників, покупців.  Після розрахунку та аналізу відповідних показників, вивчення умов роботи клієнта банк здійснює загальну оцінку фінансового стану позичальника шляхом розрахунку інтегрального показника і на рівні колективу приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту. У разі позитивного вирішення банк укладає з позичальником кредитний договір.             Кредитний договір - це документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання щодо видачі, використання і погашення позик. У ньому вказується найменування сторін, вид кредиту, який видається, його мета, сума, строк видачі, розмір оплати, умови забезпечення і зобов'язання сторін: з одного боку - за своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого - за цільовим використанням, своєчасністю погашення позики і відсотків за нею. У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін за порушення умов договору та їх юридичні адреси.            Після укладення кредитного договору банк відкриває позичальнику позиковий рахунок, на який зараховується передбачена договором сума кредиту. [8; С.68].           Порядок, форма і строки погашення кредиту позичальником передбачаються, як правило, у кредитному договорі. Проте якщо передбачена у договорі сума позики видається позичальнику частково в порядку оплати окремих видів витрат, контрактів і ці частки позики оформляються терміновими зобов'язаннями, то вони погашаються у строки і в сумах, передбачених у цих зобовязаннях.      Позика може погашатись одноразово або в розстрочку. Одноразове погашення позики передбачає повернення боргу в повній сумі в строк, встановлений в кредитному договорі. При погашенні позики в розстрочку передбачається періодичність повернення боргу, узгодженна з часом надходження виручки від продажу продукції та інших надходжень грошових коштів і відповідно до строків, вказаних у термінових зобовязаннях. Можливі і інші способи погашення позики, які необхідно передбачити у кредитному договорі, наприклад метод “амортизаційного” погашення кредиту. Цей метод передбачає погашення основної суми боргу і відсотків за ним систематично у визначених розиірах та в установленні строки. Разом з останнім платежем погашається залишок кредиту і відсотки за ним.      На сьогоднішній день встановлення процентної ставки зе кредити не регулюється нормативними документами. Плата за користування довгостроковим кредитом визначається банками з урахуванням строку банківського кредитування, наданих позикоотримувачам гарантії своєчасного повернення кредиту, попиту та пропозицій кредитних ресурсів, а також наявності кредитного ризику. Процентні ставки, що встановлюються банком, мають забезпечувати повне покриття їх витрат та отримання прибутку від госпрозрахункової діяльності.       Сума боргу і відсотки за ним погашаються в такій послідовності: спочатку сплачуються нараховані відсотки за користування позикою, потім погашається прострочена заборгованість з позики, далі кошти спрямовуються на погашення основної суми кредиту.    Погашення кредиту і відсотків з ним здійснюється платіжним дорученням позичальника з його поточного рахунка, а за умови визнання боргу позичальником - платіжною вимогою банку в порядку, встановленим чинним законодавством.        Позичальник не звільняється від повернення боргу з позики і сплати відсотків за нею при настанні будь - яких несприятливих обставин, у тому числі й незалежних від нього.        У разі неможливості погашення позичальником заборгованості з позики і відсотків за нею у строки, передбаченні кредитним договором, банк в окремих випадках за клопотанням позичальника може надати йому відстрочення погашення боргу під підвищений відсоток з укладенням додаткової угоди.           У разі відмови банку в наданні відстрочення погашення кредиту він реалізує своє право на повернення боргу і відсотків за ним за рахунок гарантів або забезпечення, прийнятого від позичальника при видачі йому кредиту. При цьому борг повертається в певному порядку. Якщо позика видана під заставу майна, банк погашає борг з вартості заставленного майна в порядку, передбаченому в договорі застави. Як правило, це погашення здійснюється шляхом зарахування виручки від продажу заставленного майна на позичковий рахунок позичальника. При видачі позики під гарантію банк стягує суму боргу в безперечному порядку своїм розпорядженням з рахунка гаранта. У такому самому порядку стягується сума боргу зі страхової компанії, якщо забезпеченням позики було страхове свідоцтво.    У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати відсотків за ним та відсутності домовленості між банком і позичальником про відстрочення повернення кредиту банк має право застосувати штрафні санкції в розмірах, передбачених кредитним договором.     Якщо підприємство - позичальник використовує одержаний кредит не за цільовим призначенням, надає банку недостовірну звітність, банк має право достроково стягнути з позичальника видану суму банківського кредиту.             У разі відмови позичальника від погашення боргів за позикою банк має право стугнути їх у претензійно - позовному порядку.     При систематичному невиконанні позичальником кредитних зобов'язань банк може поставити питання про банкрутство цього позичальника. [13; С.92].