Сутність банківського кредиту та порядок його залучення

Підбиваючи підсумки, можна впевнено констатувати, що ПАТ «Укррічфлот» протягом досліджуваного періоду втрачав власну фінансову стійкість та рівень кредитоспроможності. Зменшення показників фінансової стійкості, рентабельності, ефективності використання залучених коштів свідчить про погіршення майнового та фінансового стану підприємства. Зокрема дану ситуацію можна пояснити нераціональною кредитною політикою керівництва підприємства, яка призводить до надмірних фінансових втрат, що в свою чергу скорочує обсяг активів товариства. 
розділ 3.

Шляхи покращення ефективності банківського кредитування на підприємстві

 

 

Для того, щоб визначити напрямки покращення кредитної діяльності потрібно визначити проблеми, які виникають під час кредитування підприємств та їх потреби.

Загальні проблеми підприємств щодо банківського кредиту: строки надання, гнучкість у наданні кредитних коштів, підхід банку до забезпечення, підхід банку до повернення кредитів, задоволення потреб щодо розміру кредиту.

Строки надання є актуальним питанням під час вибору підприємством установи для отримання кредиту, оскільки кошти отримані не вчасно втрачають свою цінність. А якщо ще врахувати, що кредитні кошти є платними для підприємства, то від їх несвоєчасне отримання може призвести навіть до збитків. Отже, питання щодо строків надання кредитів є досить важливим для українських банків, особливо, якщо враховувати, що банки з іноземним капіталом (іноземні банки на Україні) надають кредити досить оперативно.

Проблема також в тому, що українські банки звикли працювати з так званим твердим забезпеченням: нерухомістю, транспортом тощо. Залишається проблема якісно проведеного фінансово-економічного аналізу. Від цього залежить визначення того, чи можна підприємству видати запрошений кредит. При корегуванні суми кредиту у сторону зменшення підприємство може відмовитись від кредиту взагалі і взяти його в іншому банку, а, якщо банк не отримує прибуток, то його прибуток отримує інший банк. Також, від об’єктивності фінансового-економічного аналізу залежить, чи буде вчасно або повністю погашений виданий кредит [21] .

Основні причини виникнення проблемних позичок (позичок, по яких виникають труднощі з їхнім погашенням і сплатою відсотків), що залежать від клієнта, пов'язані зі слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, зі слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та ін.

Головними проблемами сучасного банківського кредитування підприємств є наступні:

1. Недосконалість сучасного законодавства у сфері регулювання кредитних відносин. Відсутність ефективної політики НБУ щодо контролю та удосконалення діяльності комерційних банків.

2. Відносно низький рівень платоспроможності та фінансової стійкості вітчизняних підприємств, через що істотно зростає ризик неповернення кредиту банку та банкрутства підприємства.

3. Велика питома вага тіньової економіки, через що банки для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту тому чи іншому підприємству змушені користуватися непрозорою, часто фіктивною, фінансовою звітністю підприємства-позичальника. Через це практично неможливо оцінити потенційний ризик неповернення боргу.

4. Сучасна економічна криза, яка не дає змогу банкам надавати в позику великі суми коштів через недовіру до них вкладників, а підприємствам – сплачувати за залучений позиковий капітал.

Для поліпшення існуючого стану банківського кредитування підприємств доцільно проводити відповідні заходи як у сфері нормативно-правового регулювання кредитних відносин, так і в сфері застосування економічних важелів.

У сфері законодавчого регулювання доцільним є здійснення наступних заходів:

1. Створити систему взаємоузгоджених нормативно-правових актів, які б регулювали систему банківського кредитування у всіх його аспектах. Забезпечити зв’язок та відсутність протиріч між ними.
2. Ввести чітку класифікацію видів кредитів та кредитних послуг та створити правову основу регламентації умов надання того чи іншого виду кредиту.
3. Створити правову базу регулювання надання банками послуг кредитного характеру (лізинг, факторинг, форфейтинг тощо).
4. Прийняти нормативно-правові акти, які б вичерпно регламентували порядок проведення контролю за діяльністю банківських установ, оприлюднювати результати офіційної рейтингової оцінки банків.
5. Законодавчо врегулювати питання захисту банківських установ від неповернення кредитів та питання страхування кредитних ризиків.
6. Створити систему тимчасових нормативно-правових антикризових актів, які б дали змогу суб’єктам банківської сфери швидше і без істотних втрат подолати сучасну економічну кризу.

Прийнятття системи нормативно-правових актів, які б врегульовували вище зазначені питання, дасть змогу збільшити обсяги банківського кредитування, зменшити ризики у сфері активних кредитних операцій. У підсумку виграють не лише банки, а й позичальники, котрі матимуть змогу розширити свою діяльність за рахунок кредитних коштів. У виграші буде й держава, оскільки з пожвавленням банківського кредитування зросте обсяг надходжень до бюджету у вигляді податків.

В сфері економічного регулювання кредитних відносин доцільно вжити наступних заходів:

1.  ціну кредиту та розширити його доступ для широкого кола клієнтів. Процентні ставки банків за кредитами можна зменшити, якщо клієнт приносить банку значні доходи за валютними операціями, акредитивами, гарантіями тощо. Така політика потребує диверсифікації банківських операцій, надійної та ефективної системи контролю відносин з кожним клієнтом. Процентна ставка банків за кредитами може бути зменшена, якщо позика диверсифікує кредитний портфель банк. Пропонується при укладанні кредитних договорів передбачати постійне корегування процентної ставки у випадку зміни облікової ставки НБУ, темпів інфляції та ін.
2. Створити умови для стимулювання надання банками довготермінових позик на інвестиційну діяльність. Для реалізації даного завдання  необхідно таке: по-перше, вирішити питання надання пільг щодо створення обов’язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банків; по-друге, створити умови для акумуляції у ланках значних вкладів, щоб забезпечити необхідний обсяг кредитів, котрі мають надавати банки. Для цього необхідно стимулювати формування термінових депозитів шляхом диференціації норм обовязкових резервів залежно від складу депозитів, зниження податку на прибуток за процентами на термінові депозити.
3. Переорієнтувати діяльність банків по вирішенню питання про надання чи ненадання кредиту підприємству-позичальнику з аналізу наявності та розміру забезпечення на аналіз якості менеджменту підприємства-позичальника та його фінансової звітності. Сьогодні структуру чинників, які впливають на позитивне чи негативне рішення банку щодо надання кредиту, можна запропонувати наступну (Pис.3.1):

                             Рис.3.1. Пропонована структура чинників, котра впливає на рішення комерційного банку про надання кредиту [ 29].

4.  Адаптувати міжнародний досвід кредитування до української банківської практики, звернувши особливу увагу на розвиток кредитних ліній, овердрафтів, контокоренту, консорціумних кредитів.

Таким чином, шляхами поліпшення банківського кредитування підприємств є, по-перше, створення взаємоузгодженої системи законодавста, яка б різнобічно регулювала сферу кредитних відносин; по-друге, використання певних економічних засобів для поліпшення існуючої ситуації у сфері банківського кредитування.

Отже, необхідно продовжувати роботу з удосконалення системи кредитування підприємств в Україні. І це повинна бути саме системна державна програма, спрямована на поліпшення загального економічного середовища.

Лише тісна співпраця державних, суспільних та комерційних установ допоможе подолати кризу, знайти нові, ефективні шляхи для сталого економічного зростання [28] .

 

 

Висновки

 

Сфера банківського кредитування підприємств є досить важливою в процесі розвитку приватного сектора економіки, в результаті чого збільшується не лише добробут приватних підприємств, а й добробут всієї держави в цілому та окремих громадян зокрема.

Саме завдяки існуванню банківського кредиту суб’єкти господарювання мають змогу збільшувати обсяг своєї діяльності, нарощувати виробничі потужності та розширювати сферу своєї активності в умовах обмеженості та недостатності власних ресурсів. Використання підприємствами позикового капіталу сприяє деференціації напрямків діяльності суб’єктів господарювання та стимулює процеси розширеного відтворення, оскільки можливість отримувати позикові кошти в необхідній кількості, звичайно за умови кредитоспроможності підприємства, значно збільшує обсяги фінансування потреб суб’єкта господарювання.

Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, банківський кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, необхідного для пошуку власних резервів для забезпечення своїх потреб, що в кінцевому результаті збільшує швидкість обороту фондів.

В результаті реалізації кредитних відносин у підприємств зникає   необхідність обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський процес.

Залучення банківського кредиту сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, оскільки дає їм змогу проводити безперебійну діяльність та покривати тимчасові нестачі власних коштів в процесі реалізації своїх виробничих, фінансових, інвестиційних та інноваційних проектів. Саме завдяки існуванню кредитних відносин суб’єкти господарювання мають потужне додаткове джерело фінансування власних потреб.

Офіційному оформленню цивільно-правових відносин між підприємством та банком з приводу отримання першим кредиту передує процедура дослідження банком загальної кредитоспроможності підприємства-позичальника. Для оцінки загальної кредитоспроможності підприємства в даній курсовій роботі була використана річна фінансова звітність підприємства ПАТ «Укррічфлот» за 2010-2012 роки.

Кредитоспроможність ПАТ «Укррічфлот» протягом досліджуваного періоду має стійку тенденцію до зниження, свідченням чого є погіршення фінансового стану товариства, зменшення його економічної рентабельності, зменшення ефективності використання позикових коштів. Разом з тим обсяг залучених ресурсів постійно зростає, що в поєднанні із зменшенням ефективності їх використання та необгрунтованих фінансових перевитрат підприємства на обслуговування кредитів, може призвести до катастрофічного рівня падіння кредитоспроможності ПАТ «Укррічфлот» та недовіру до нього зі сторони позичальників.

Шляхами поліпшення банківського кредитування підприємства має стати запровадження обґрунтованої системи нормативно-правових актів у сфері регулювання кредитних відносин та використання державою дієвих економічних методів стимулювання даної сфери. Можна виділити два основні заходи для прискорення розвитку кредитної сфери на макрорівні:

1) доцільно запроваджувати програму мікрокредитування по всій Україні, розробити теоретичний підхід до створення методики оцінки ефективності інвестицій, що буде максимально враховувати всі особливості української економіки перехідного періоду;

2) для підвищення фінансової стійкості підприємств та збільшення їх кредитоспроможності доцільно застосовувати такі заходи державного регулювання, як зниження ставок податків, надання податкових кредитів, та спрощення адміністрування різноманітних зборів, платежів та податків. Отже, на  сучасному етапі роль банківського кредиту є насправді значною. Саме в процесі реалізації даних відносин господарюючі суб’єкти мають змогу залучати додаткові ресурси для фінансування власних потреб. Для прискорення подальшого розвитку сфери банківського кредитування необхідно прискорити процес  формування   ринку  позичкових  капіталів, процес  демонополізації та   децентралізації економіки, привести у відповідність з ринковими принципами діяльність комерційних банків з кредитними портфелями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Закон України від 07.12.2000 г. № 2121-III "Про банки та банківську діяльність".
2. Положення Національного банку України “Про кредитування“, затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.
3. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси     підприємств: Навч. Посібник. – К.: „Знання –Прес”, 2004
4. Банківський мереджмент: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / О.Кириченко, І.Гіленко, А.Ятченко. – К.:Основи, 2000. – 671 с.
5. Банковское дело: учебник. / Под ред. Лаврушена О.И. – М.: Финансы и статистика, 2000.
6. Галасюк   В.В. „Проблеми   оцінки  кредитоспроможності позичальників” // Вісник НБУ №9, 2001.
7. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.
8. Гроші та кредит: Підручник  за ред.професора Б.С.Івасіва.- К.:КНЕУ. 2000. - 404 с.
9. Карапетян Т. Кредитоспроможність позичальника та методи її оцінки. // Вісник НБУ. – 2000, № 4. – С. 20.
10. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмен: Підручник. – К.,2006
11. Кот Л.Л. „Кредит в умовах ринкової трансформації економіки”: Автореферат – К.,2003