Удосконалення процесу формування організаційних структур на сервісному підприємстві

При формуванні структур управління до уваги беруться наступні питання:

• стратифікація, тобто скільки може потрібно рівнів управління;
• формалізація, тобто наскільки формальною має бути взаємодія. Чим більше бюрократія стиль, тим більше формальною і системною має бути внутрішня структура;
• централізація, тобто ієрархія доведення прийнятих рішень, чи усі питання повинне вирішувати вище керівництво;
• cожность організаційної структури, тобто наскільки складним має бути управління з організаційної точки зору. [12]

На стадії зародження організації управління нерідко здійснюється самим підприємцем. На стадії зростання відбувається функціональний розподіл праці менеджерів. На стадії зрілості в структурі управління найчастіше реалізується тенденція до децентралізації. На стадії спаду зазвичай розробляються заходи по вдосконаленню управлінської структури відповідно до потреб і тенденцій в зміні виробництва. Нарешті, на стадії припинення існування організації структура управління або повністю руйнується (якщо фірма ліквідовується), або відбувається її реорганізація (якщо цю фірму придбаває або приєднує до себе інша компанія, що пристосовує структуру управління до тієї фази життєвого циклу, в якій вона знаходиться).[2]

2.3. Удосконалення  процесу формування організаційних  структур на сервісному підприємстві.

Проблема вдосконалення  організаційної структури управління припускає уточнення функцій  підрозділів, визначення прав і обов'язків  кожного керівника і співробітника, усунення багатоступінчастості, дублювання функцій і інформаційних потоків. Основним завданням тут є підвищення ефективності управління. Організаційна структура спрямована передусім на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами фірми, розподіли між ними прав і відповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до вдосконалення систем управління, що виражаються в тих або інших принципах.

Вдосконалення організаційної структури управління набуває форми  пошуку альтернативного рішення  між централізацією і децентралізацією владних функцій. При вдосконаленні  організаційної структури управління важливим є правильне співвідношення повноважень і відповідальності, чітка регламентація діяльності керівників і виконавців. Успішно реалізовані два етапи - реструктуризація і приватизація, в розвитку підприємства органічно вилилися в третій етап - пошуку ефективних систем управління підприємством і організації виробництва. На підприємстві постійно впроваджуються інноваційні технології, у тому числі і технології сучасного менеджменту. Суть його полягає в наступному:

• створенні великих об'ємів продукції при постійному збільшенні якості; * зниженні або усуненні втрат, збільшенні ефективності використання устаткування, що має на увазі усунення усіх видів діяльності, які не приносять додаткової вартості продукту;
• зниженні витрат;
• зрештою - підвищенні задоволеності як у замовників, так і у самих працівників. Що звільнилися час і ресурси використовуються для збільшення обсягів виробництва.

Впровадження цієї системи на підприємстві наочно показує, що для підвищення ефективності виробництва не завжди необхідно закуповувати нове дороге устаткування, переходити на нові матеріали і технології або компьютеризировать виробництво. Частенько потрібно усього лише змінити культуру управління підприємством, відношення до своєї справи, і тоді прості організаційні і технічні моменти приведуть до доброго результату, підвищення якості і економії коштів.[9] Одним з основних шляхів вдосконалення організаційної структури управління, я вважаю, є застосування досягнень інформаційних технологій. Такі технології дозволяють і працівникам, і керівникам вищої ланки дуже швидко отримувати необхідну інформацію. Розпорядження можуть передаватися з одного на інший кінець фірми. Завдяки цьому підвищується оперативність управління, більше того, можуть бути ліквідовані цілі ланки адміністративного апарату, що існували лише для збору, структуризації і поширення інформації.

Велике значення також, я думаю, матиме впровадження методу управління по цілях, що набуло широкого поширення в управлінні зарубіжними  фірмами. Однією з головних особливостей цього методу є існування чіткої ієрархії цілей усередині організації. Кожен керівник від найвищого до самого нижчого рівня повинен мати цілі, які забезпечують підтримку цілей керівників, що знаходяться на більш високому рівні. Впровадження заходів, спрямованих на розмежування повноважень і встановлення чіткого взаємозв'язку між різними рівнями управління сприятиме рішенню цілого ряду завдань, :

- розмежувати повноваження  і зони відповідальності між  структурними підрозділами і  окремими фахівцями організації;

- визначити слабкі  і сильні сторони організації;

-формалізувати взаємини  по вертикалі і по горизонталі;

-підвищити відповідальність  персоналу;

-дозволить керівникам підвищити чіткість і конкретність встановлюваних підлеглим цілей.

Будь-яку перебудову структури управління доцільно оцінювати, передусім, з точки зору досягнення поставлених цілей. Реорганізація спрямована, найчастіше на те, щоб підвищити ефективність роботи організації, і можна не сумніватися в тому, що в найближчому майбутньому ми зіткнемося з великою різноманітністю структур, кожна з яких відповідатиме потребам конкретної організації.

ВИСНОВОК

У ув'язненні важливо  підкреслити, що експериментування  з розробкою і введенням нових  структур управління стало характерною  рисою останнього десятиліття XX ст. В ході цих експериментів нерідко використовуються найрізноманітніші комбінації відомих видів і типів структур, що пристосовуються організаціями до конкретних умов їх функціонування. Але все таки головна тенденція полягає в тому, що кожна наступна структура стає простішою і гнучкішою в порівнянні з тими, що раніше діяли. Не вимагає доказів той факт, що кожна організація є дуже складною в технічному і економічному плані структурою. І від вибору стратегії її роботи, від конкретного чину взаємодії і сполучення ланок її складових, залежить якщо не успіх підприємства цілком, то дуже значна його частина. Організаційна структура управління - якраз той єднальний елемент, який дозволяє усім розрізненим підрозділам здійснювати свою роботу погоджено, в єдиному ключі поставленого перед організацією завдання. Абсолютно логічно, що кожному підприємству, що займається конкретним видом діяльності потрібна певна організаційна структура, яка відповідала б саме таким вимогам, які пред'являються до цього підприємства в його специфічних умовах.

Еволюція організаційних форм управління послідовно відбивала  основну тенденцію розвитку організації  громадського виробництва - поглиблення  розподілу і кооперації праці, посилення  його спеціалізації, прискорення науково-технічного прогресу і його ролі у виробництві, підвищення різноманітності і складності умов, в яких функціонують виробничо-господарські організації. Ускладнення процесів організації виробництва отримувало досить адекватне віддзеркалення в нових формах організаційних структур управління.  Побудова організаційної структури управління, адекватної об'єктивним умовам, - це творче завдання, яке зовсім не зводиться до використання типових структур (чи систем) управління, що виправдали себе в деяких досить обмежених умовах господарської діяльності.  Це не означає заперечення можливості і необхідності класифікації структур управління як предмета дослідження і проектування, але вимагає системного підходу ученими всього світу.

Для успішного функціонування підприємства його організаційна структура має бути такою, щоб уся робота була сфокусована на конкретній продукції і на конкретному кінцевому споживачі. Успіх на вільному ринку недосяжний без цілого колективу компетентних людей, які знають покупців, особливості конкуренції і можливості виробництва для окремих видів і груп продукції. Тому акціонерам і вищому керівництву компанії надзвичайно важливо створити таку структуру підприємства, яка забезпечувала б підзвітність керівників і їх відповідальність за результати роботи.

На мій погляд, досягнута мета курсової роботи : вивчені основні  типи організаційних структур управління, показані їх видимі переваги і недоліки, розглянуті форми їх функціонування, а також шляхи вдосконалення. У рамках рішення поставлених  завдань в роботі торкнулися теоретичні аспекти організації управління, такі як: поняття, суть, типи і принцип побудови організаційної структури.Я думаю, що інформація, що міститься в моїй курсовій роботі буде просто потрібна людям, що збираються мати свою справу, більше того людям, що мріють розширити свій бізнес, т. до. вона дозволяє вибрати найбільш ефективну структуру управління і контролю за діяльністю підлеглих. Тим більше вона буде цікава топ-менеджерам, таким як виконавчим, технічним і генеральним директорам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Виханский О. С., Наумов А.И. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: Підручник. - М.: Гардарика, 1996.
2. Румянцева З.П. Загальне управління організацією: теорія і практика. - М.: Инфра-м, 2001
3. http://www.feip.ru/main/menedg/ 163 - organizacionnaja - struktura - predprijatija.html.
4. Управління організацією: Підручник/під ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатиной. - М.: Инфра-м, 2003.
5. Хант Дж. У. Управління людьми в компаніях: керівництво для менеджера: пер. з англійського. - М.: Олімп-бізнес, 1999.
6. http://www. 12manage.com
7. Акбердин Р. З., Кибанов А.Я. "Вдосконалення структури, функцій і економічних взаємин управлінських підрозділів підприємств при формах господарювання". Навчальний посібник. - М.: ГАУ, 1993г.;
8. Мэскон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту : Переклад з англійського. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997г.;
9. http://www.razlib.ru/nauchnaja literatura prochee/turizm uchebnik/p 4.php
10. Менеджмент: Підручник/ Орлів А.И. М.: Видавництво "Смарагд", 2003. - 298 с.
11. Менеджмент організації : основи менеджменту, історія менеджменту, стратегічний і інноваційний менеджмент// Навчальний посібник //Т. В. Алесинская, Л.Н. Дейнека, А.Н. Проклин, Л.В. Фоменко, А.В. Татарова та ін.; Під загальною ред. В. Е. Ланкина. - Таганрог: Вид-во ТРТУ, 2006. - 304 с.
12. Мильнер Б.З., Евенко Л.И., Рапрпорт B.C. Системний підхід до організації управління. М.: Економіка, 1985.