Управління оборотними коштами на підприємстві

Формування  страхового запасу у вигляді ліквідних  цінних паперів зменшує витрати, пов’язані з утриманням необхідного  для забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства рівня  високоліквідних активів. Однак  крім позитивного моменту при  утриманні страхового запасу у вигляді  ліквідних цінних паперів – отримання  доходу від володіння ними, купівля-продаж цінних паперів супроводжується  транзакційними витратами, які зменшують  загальний рівень прибутку від вкладення  коштів у цінні папери. Упущена  вигода від утримання страхового запасу в грошових коштах (втрати, пов’язані  з тим, що грошові кошти знерухомлені та не приносять прибутку) визначає, так звані альтернативні витрати на утримання залишку грошових коштів. Останні порівнюють з витратами на зберігання товарно-матеріальних запасів.

Збільшення  середнього залишку грошових коштів на рахунку підприємства призводить до зростання альтернативних витрат і одночасно зменшує ризик  втрати ліквідності. Зменшення залишку  грошових коштів супроводжується зменшенням витрат на їх утримання і зростанням ризику втрати ліквідності та платоспроможності.

Управління  залишком грошових коштів полягає у  визначенні деякого оптимального для  підприємства рівня середнього залишку  грошових коштів, який дає змогу  з одного боку, підтримувати платоспроможність  підприємства на належному рівні, а  з другого – отримувати прибуток від інвестування тимчасово вільних  грошових коштів.

У цілому, якість управління грошовими коштами  підприємства суттєво залежить не лише від кваліфікації фінансового менеджера, його уміння планувати потребу в  грошових коштах та оперативно приймати фінансові рішення, а й від  макроекономічної ситуації в державі  та рівня розвитку ринків цінних паперів, кредитних ресурсів і банківських послуг [7, с. 317-320].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Аналіз процесу управління оборотними активами ВАТ «СМОЛОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД»

 

2.1 Аналіз  управління оборотними активами  підприємства

 

За наведеним  балансом (таблиця 2.1) підприємства визначимо  необоротні та оборотні активи підприємства, власні та залучені кошти, оборотний, чистий оборотний та власний оборотний  капітал.

 

Таблиця 2.1

Баланс  підприємства, тис. грн. [24].

Активи		Пасиви
Основні засоби	450	Статутний капітал	400
Нематеріальні активи	70	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	90
ТМЗ	320	Довгострокові креди	200
Дебіторська заборгованість	100	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	120
Грошові кошти	50	Інші поточні зобов’язання	180
Усього	990	Усього	990

 

До необоротних  активів підприємства належать основні  засоби та нематеріальні активи (450 + 70 = 520 тис. грн.), до оборотних – товарно-матеріальні  запаси, дебіторська заборгованість та грошові кошти (320 + 100 + 50 = 470 тис. грн.). Власні кошти підприємства складаються  зі статутного капіталу та нерозподіленого  прибутку (400 + 90 = 490 тис. грн.); залучені кошти – із довгострокових кредитів, кредиторської заборгованості та інших  поточних зобов’язань (200 + 120 + 180 = 500 тис. грн.). Поточними зобов’язаннями є  кредиторська заборгованість та інші поточні зобов’язання (120 + 180 = 300 тис. грн.). Оборотний капітал, який визначається обсягом оборотних активів підприємства, становить 470 тис. грн. Чистий оборотний  капітал визначається як різниця  між оборотними активами та поточними  зобов’язаннями, тобто 470 – 300 = 170 тис. грн. Власного оборотного капіталу підприємство не має, оскільки всі власні кошти вкладено в необоротні активи (490 – 520 < 0) [6, с. 23-25].

На початку 2010 року ВАТ «Смолопереробний завод» придбало обладнання для цеху металоконструкцій на суму 50000 грн. Транспортні витрати на доставку обладнання становили 300 грн., витрати, пов’язані з монтажем та введенням в експлуатацію – 600 грн. Протягом року було проведено модернізацію обладнання, витрати на яку дорівнюють 3000 грн., нараховано знос у розмірі 12000 грн., частину обладнання вартістю 10000 грн. наприкінці року передано у фінансовий лізинг. За цей час ринкові ціни на подібне обладнання знизились до 47000 грн., а з урахуванням ступеня зносу – до 34000 грн [24].

Визначимо первісну вартість обладнання, а також  балансову та відновну вартість через  рік після придбання, тобто на кінець 2011 року.

Первісна  вартість обладнання становить: 50000 + 300 + 600 = 50900 грн., оскільки до неї включаються  витрати на придбання, доставку, монтаж та введення в експлуатацію обладнання. Відновна вартість дорівнює 34000 грн. Вона визначається сумою коштів, які необхідно  в даний момент витратити на придбання  такого обладнання. Витрати на модернізацію становлять 6% балансової вартості обладнання на початок року (3 : 50 × 100%), отже, збільшують балансову вартість і підлягають амортизації. Слід зазначити, якщо витрати  на модернізацію не перевищують 5% балансової вартості обладнання на початок року, вони можуть бути віднесені до валових  витрат підприємства.

Вартість  обладнання, переданого у фінансовий лізинг, зменшує балансову вартість обладнання на відповідну величину. У  результаті цього балансова вартість обладнання на кінець 2011 року становила: 50900 + 3000 – 12000 – 10000 = 25900 грн.

На початку 2011 року для потреб автотранспортного цеху придбано автомобіль, за який було сплачено 25,5 тис. грн. Ринкові ціни на такий автомобіль коливаються в межах 26-27 тис. грн. На зборах засновників його оцінено на суму 26,8 тис. грн. Визначимо, первісну вартість автомобіля, враховуючи, що автомобіль передано як внесок до статутного капіталу, в безоплатне та безстрокове користування, причому придбаний він за кошти ВАТ «Смолопереробний завод».

При передачі автомобіля як внеску до статутного капіталу його первісна вартість становила 26,8 тис. грн., оскільки її визначали збори  засновників. Оскільки автомобіль придбано за кошти підприємства, його вартість дорівнює сумі сплачених за нього  коштів і становить 25,5 тис. грн. У  разі передачі автомобіля в безоплатне і безстрокове користування його вартість визначається на основі середньоринкових цін, і становить 26,5 тис. грн.

Визначимо системну та змінну складові оборотного капіталу (ОК), а також середнє значення оборотного капіталу за рік. Обсяг оборотних активів за місяцями наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Обсяг оборотних активів за місяцями 2011 року

	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й	8-й	9-й	10-й	11-й	12-й
Обсяг оборотних активів, тис. грн.	200	195	203	212	253	266	281	290	272	267	243	229

 

Системна  складова, яка визначається мінімальним  значенням ОК, становить 195 тис. грн. Змінна складова визначається як різниця між максимальним і мінімальним значеннями ОК, тобто 290 – 195 = 95 тис. грн. Середнє значення ОК обчислимо за формулою середнього арифметичного:

 

ОКс = (∑ОКі)/12 (2.1)

 

Де, ОКс  – середнє значення ОК;

ОКі – значення ОК певного періоду[18, с.25].

 

ОКс = (200 + 195 + 203 + 212 + 253 + 266 + 281 + 290 + 272 + 267 + 243 + 229)/ 12=242,6 тис. грн.

Чиста виручка  від реалізації 1 т смолопереробного матеріалу – 20000 грн. Для виготовлення освітлювальної опори використовується 3 комплектуючі (К₁, К₂, К₃), інші витрати на виготовлення та реалізацію становлять 200 грн.

Визначимо прибуток підприємства від реалізації цього виробу. Дані для розрахунку собівартості комплектуючих наведено у таблиці 2.4.

 

Таблиця 2.3

Вихідні дані для розрахунку собівартості комплектуючих  освітлювальної опори

Дата поставки	К1		К2		К3
	Ціна за т, грн.	Кількість, т	Ціна за т, грн.	Кількість, т.	Ціна за т, грн.	Кількість, т.
05.01.2011	6800	200	4500	200	3000	200
14.03.2011	6950	500	4800	500	3100	500
25.04.2011	7100	300	5000	300	3200	300

 

За методом  ФІФО собівартість визначається собівартістю перших за часом надходження, тобто  собівартістю матеріалів, які надійшли 05.01.2010 року. Прибуток від реалізації виробу дорівнює:

 

Прибуток = Чиста виручка – Витрати = (2.2)

= 20000 – 6800 – 4500 – 3000 – 200 = 5500 грн.

 

Собівартість  матеріалів (С_к) за методом середньозваженої вартості обчислимо діленням сумарної вартості на загальну кількість:

 

С_к = (6800 × 200 + 6950 × 500 + 7100 × 300) : (2.3)

: (200 + 500 + 300) = 6965 грн.;

С_к = (4500 × 200 + 4800 × 500 + 5000 × 300) :

: (200 + 500 + 300) = 4800 грн.;

С_к = (3000 × 200 + 3100 × 500 + 3200 × 300) :

: (200 + 500 + 300) = 3110 грн.

 

Прибуток  від реалізації виробу дорівнює:

 

П = Чиста  виручка – Випрати = (2.4)

= 20000 – 6965 – 4800 – 3110 – 200 = 4925 грн.

Визначити необхідний рівень резерву сумнівних  боргів з дебіторської заборгованості. Загальній обсяг дебіторської заборгованості – 200 тис. грн. Ризик неповернення 30% заборгованості становить 2%; 40% заборгованості – 5%; 20% заборгованості – 10%; 10% заборгованості є безнадійною.

Визначимо середній ризик неповернення та величину резерву сумнівних боргів за всім обсягом заборгованості. Встановимо, як зміниться рівень ризику, якщо 50% заборгованості, яка мала ризик неповернення 10%, стане безнадійною.

Резерв  сумнівних боргів формується відповідно до ризику неповернення та обсягу дебіторської заборгованості.

Середній  ризик неповернення за всім обсягом  заборгованості дорівнює:

 

РН = 0,3×0,02+0,4×0,05 0,2 0,1+0,1×1 = 0,146, або 14,6%. (2.5)

 

Величина  резерву сумнівних боргів:

 

РСБ = 0,146 × 200000 = 29200 грн. (2.6)

 

50% заборгованості, що має ризик неповернення 10%, становить 20% : 2 = 10% загального обсягу заборгованості. Якщо ця заборгованість стане безнадійною, 10% усієї заборгованості буде мати ризик неповернення 10%, а 20% стане безнадійною. Середній ризик неповернення РН за всім обсягом заборгованості в цьому випадку становитиме:

 

РН = 0,3×0,02+0,4×0,05+0,1×0,1+0,2×1 = 0,236, або 23,6%. (2.7)

 

Підприємство  протягом 2011 року реалізувало смолопереробних матеріалів. Обсяги продаж та заборгованість, яка з різних причин залишилась непогашеною, за підприємствами наведено у таблиці 2.5.

 

Таблиця 2.4

Обсяги  продаж та непогашена заборгованість за підприємствами

	П1	П2	П3	П4
Обсяги продаж, тис. грн.	200	350	400	560
Заборгованість, тис. грн.	4	7	12	28

 

Визначимо ризик неповернення за кожним підприємством. Крім того, визначимо який резерв сумнівних  боргів ВАТ «Смолопереробний завод» має сформувати, оскільки в наступному році має намір реалізувати продукцію тим самим фірмам у таких самих пропорціях.

Ризик неповернення за кожним з підприємств визначається співвідношенням обсягу непогашеної  заборгованості до обсягу продаж:

 

Р₁ = 4 : 200 = 0,02, або 2%;

Р₂ = 7 : 350 = 0,02, або 2%;

Р₃ = 12 : 400 = 0,03, або 3%;

Р₄ = 28 : 560 = 0,05, або 5%.

 

Середній  ризик неповернення за всіма підприємствами:

РН = (4 + 7 + 12 + 28) : (200 + 350 + 400 + 560) = (2.8)

= 51 : 1510 = 0,0338 або 3,38%.

 

Таким чином, резерв сумнівних боргів, який ВАТ  «Смолопереробний завод» має сформувати у наступному році, має становити близько 3,4% від загального обсягу продаж, оскільки середній ризик неповернення, розрахований на основі даних за попередній рік, дорівнює 3,38%.

 

 

 

2.2.  Аналіз  управління дебіторською заборгованістю  і грошовими коштами підприємства

 

ВАТ «Смолопереробний завод» займається реалізацією переробних смоло матеріалів та продукції, пов’язаної з цією переробкою. Матеріали купують у виробників за закупівельною ціною, що дорівнює 1000 грн. Річний обсяг реалізації становить 130000 т. Витрати на утримання запасів становлять близько 20% від їх обсягу, а витрати на проведення переговорів та налагодження обладнання – 5000 грн. Замовлення надходять і виконуються рівномірно протягом року. Визначимо оптимальний обсяг замовлення [24].

Оскільки  мають місце рівномірні постачання та збут продукції, для визначення оптимального обсягу замовлення можна використати  модель Баумоля.

 

           ОЗЗ = √(2РВ3)/(Во*Ц3) (2.9)

 

ОЗЗ = √(2*130000*500)/(0,2*100) = 2450 т.

 

Отже, при річному обсязі реалізації 130000 т підприємству з метою мінімізації витрат, пов’язаних з утриманням запасів, доцільно замовляти і купувати для остаточної обробки й реалізації набори в кількості 2450 т. в одному замовленні. Таких замовлень по 2450 т. протягом року при рівномірному постачанні буде здійснено: 130000 : 2450 » 53.

У разі, якщо підприємство з метою зменшення  ризиків формує страховий запас на рівні 1500 т, кількість продукції на складі з урахуванням оптимального обсягу запасів буде коливатись в інтервалі {1500, 1500 + 2450}, а середній рівень запасів визначатиметься кількістю (1500 + 2450) : 2 = 1975 т.

Обсяг запасів, що відповідає точці замовлення, становитиме: 1500 + 2000 = 3500 т (рис. 2.4), максимальний обсяг запасів: 1500 + 2450 = 3950 т.