Управління оборотними коштами на підприємстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 Коливання  залишку запасів на складі підприємства

 

У 2012 році для переробки продукції ВАТ «Смолопереробний завод» планує закуповувати сировину на умовах комерційного кредиту. Строк кредитування – 45 днів. При сплаті за сировину протягом перших 10 днів надається знижка 2%. Підприємству необхідно закупити сировини на суму 200000 грн., очікувати надходження коштів для розрахунків за неї через 45 днів і розглядати можливість розрахуватись зі знижкою за рахунок банківського кредиту (ставка кредитування – 12% річних).

У таких  умовах необхідним є прийняття управлінського рішення щодо вибору варіанту більш прийнятного для підприємства: розрахуватись вчасно власними коштами чи протягом перших 10 днів за рахунок банківського кредиту. Вигода від знижки дорівнює: 200000 × 0,02 = 4000 грн., оскільки оплата за сировину протягом пільгового періоду становить 98% її вартості, тобто: 200000 × 0,98 = 196000 грн.

При розрахунках  банківським кредитом підприємству треба взяти позику на 35 днів, тому що знижку можна отримати лише при  розрахунках протягом перших 10 днів, а кошти на підприємство надійдуть  через 45 днів. Проценти за кредит становлять 196000 × 0,12 × (35 : 365) = 2255 грн. Чиста вигода від знижки дорівнює: 4000 – 2255 = 1745 грн.

Отже, ВАТ  «Смолопереробний завод» доцільно отримати кредит у банку і розрахуватись за сировину протягом пільгового періоду зі знижкою.

Підприємство  вважає за потрібне на початку 2012 року поповнити запаси сировини на суму 100000 грн. Постачальник пропонує придбати сировини у 1,5 рази більше зі знижкою 5%. Річні витрати на утримання запасів становлять близько 20% їх вартості. Придбана надлишкова сировина не буде використана для виробництва продукції протягом кварталу. Визначимо, чи доцільно ВАТ «Смолопереробний завод» створювати надлишкові запаси сировини[24].

Отже, підприємству пропонують придбати сировини на суму: 100000 × 1,5 = 150000 грн. Вигода від придбання  сировини зі знижкою становить:150000 × 0,05 = 7500 грн. Вартість утримання протягом кварталу додаткових запасів дорівнює: 50000 × 0,2 × 3 : 12 = 2500 грн.

За рахунок  створення надлишкових запасів  можна заощадити: 7500 – 2500 = 5000 грн., тому підприємству доцільно скористатись пропозицією  постачальника і придбати сировини на суму 150000 грн., або з урахуванням  знижки – на суму: 150000 × 0,95 = 142500 грн.

ВАТ «Смолопереробний завод» реалізує переробну продукцію на умовах комерційного кредиту. Річні обсяги реалізації та ціна реалізації продукції однакові для обох видів продукції. Порівняємо виручку від реалізації в кредит за 2010 рік.

Умови комерційного кредиту наступні:

1. для будівельно-монтажної оснастки: «2/10 net 30», 65% покупців здійснюють оплату протягом перших 10 днів, 35% – в період 10-30 днів;
2. для нестандартного обладнання: «3/15 net 45», 60% покупців здійснюють оплату протягом перших 15 днів, 40% – в період 15-45 днів.

65% покупців  будівельно-монтажної оснастки сплачують  98% коштів за придбану продукцію,  оскільки купують її зі знижкою  2%, 35% покупців сплачують 100% вартості. Якщо прийняти річну виручку  від реалізації продукції за 1, то реальне надходження коштів  протягом року становить: 0,65 ×  0,98 + 0,35 × 1 = 0,987, або 98,7% виручки.

60% покупців  сплачують 97% коштів за придбану  продукцію, оскільки купують її  зі знижкою 3%, 40% покупців сплачують  100% вартості. Якщо прийняти річну  виручку від реалізації продукції  за 1, то реальне надходження коштів  від реалізації протягом року  дорівнює: 0,6 × 0,97 + 0,4 × 1 =0,982, або  98,2% виручки.

Отже, кошти, отримані ВАТ «Смолопереробний завод» протягом 2010 року від реалізації продукції в кредит, у 0,987 : 0,982 = 1,005 рази, або на 0,5%, перевищують кошти, отримані від реалізації сировини.

Тобто, якщо річні обсяги реалізації становлять, наприклад, 1 млн. грн., річна вигода від реалізації переробних матеріалів порівняно з реалізацією сировини становитиме: 1000000 × 0,005 = 5000 грн.

ВАТ «Смолопереробний завод» реалізує продукцію на умовах комерційного кредиту. 50% покупців виступають позичальниками 2-го класу, 20% – 3-го і 30% – 4-го класу. Річна виручка від реалізації становить 5000000 грн. За рахунок кредитування покупців 5-го класу обсяг реалізації у 2012 році планується збільшити на 25%. Визначимо, як при цьому зростуть чисті надходження підприємства[24].

Якщо  для розрахунків використовувати  максимальні ризики неповернення для  покупців різних класів, середній ризик  неповернення у результаті реалізації продукції позичальникам 2-4-го класів становитиме: 0,5 × 0,005 + 0,2 × 0,01 + 0,3 × 0,02 = 0,0045, або 0,45%.

Чисті надходження  коштів дорівнюватимуть 100% – 0,45% = 99,55% виручки, або 5000000 × 0,9955 = 4977500 грн.

Збільшення  виручки на 25%, або на: 5000000 × 0,25 = 1250000 грн., у результаті кредитування покупців 5-го класу означає, що покупці цього  класу складатимуть 25 : 125 = 0,2; покупці 2-го класу – 50 : 125 = 0,4; 3-го – 20 : 125 = 0,16; 4-го – 30 : 125 = 0,24 загальної чисельності  покупців. Середній ризик неповернення у цьому випадку становитиме: 0,4 × 0,005 + 0,16 × 0,01 + 0,24 × 0,02 + 0,2 × 0,05 = 0,0184, або 1,84%.

Чисті надходження  коштів з урахуванням ризику неповернення будуть такими: 100% – 1,84% = 98,16% виручки, або 6250000 × 0,9816 = 6135000 грн.

Отже, при  зростанні обсягів реалізації на 1250000 грн. чисті надходження коштів зростуть на: 6135000 – 4977500 = 1157500 грн.

Використовуючи  модель Міллера – Орра, розрахуємо інтервал коливань залишку грошових коштів на рахунку ВАТ «Смолопереробний завод» та точку повернення.

Дохідність  високоліквідних цінних паперів  підприємства – 11,7% річних, середні  витрати, пов’язані з придбанням чи продажем одного цінного папера, – 10 грн., дисперсія D одноденного коливання залишку грошових коштів на рахунку – 8410000 грн.². Мінімальний залишок коштів на рахунку підприємство встановило на рівні 20000 грн.

Згідно  з моделлю Міллера – Орра (формули (1.6)-(1.8)) інтервал між верхньою та нижньою  межами коливання залишку грошових коштів на рахунку, при якому мінімізуються  сумарні витрати на утримання  грошових коштів, дорівнює:

.  (2.10)

 

Середню величину залишку СЗ та точку повернення Р, що визначає рівень, відносно якого залишок на рахунку може збільшуватись і зменшуватись у певних межах, визначимо з виразів:

 

; (2.11)

.

 

Враховуючи  те, що транзакційні витрати (Вт) у розрахунку на один цінний папір становлять 10 грн., дохідність високоліквідних цінних паперів фактично визначає альтернативні витрати, які в розрахунку на день становлять: В_а = 11,7 : 365 = 0,032%, дисперсія одноденного чистого потоку грошових коштів D = 8410000 грн.², мінімальний залишок коштів на рахунку МЗ = 20000 грн., отримаємо:

 

I = 3(3 × 10 × 8410000 : (4 × 0,00032))^1/3 = 9238 грн.;

Р = 9238 : 3 + 20000 = 23079 грн.;

СЗ = (4 × 23079 – 20000) : 3 = 24106 грн.. [10 с. 29].

 

При зростанні  залишку коштів на рахунку до максимального  рівня, що визначається величиною МЗ + I = 20000 + 9238 = 29238 грн., необхідно придбати цінні папери на суму МЗ + I – Р = 29238 – 23079 = 6159 грн. з тим, щоб залишок коштів знизився до точки повернення. При зниженні залишку коштів на рахунку до мінімального рівня потрібно продати цінні папери на суму: Р – МЗ = 23079 – 20000 = 3079 грн., щоб поповнити запас грошових коштів до рівня, що визначається точкою повернення.

 

 

 

 

 

Розділ 3

Шляхи удосконалення  процесу управління оборотними активами ВАТ «СМОЛОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД»

 

3.1 Пропозиції щодо джерел формування оборотних коштів підприємства

 

Визначення  джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста ВАТ «Смолопереробний завод». Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів [13, с. 39].

Як правило, мінімальна потреба ВАТ «Смолопереробний завод» в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Для ВАТ  «Смолопереробний завод» власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток  підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства і використовується на його розсуд. Обсяг коштів, що спрямовуються  на поповнення власних оборотних  коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого  обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти  цільового призначення, які в  результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають  у господарському обігу ВАТ «Смолопереробний завод», а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань  на обов’язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування  покупців (замовників). Нині в бухгалтерському  балансі не виокремлюються сталі  пасиви, як це було раніше. Але з цього  не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика  визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими  пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі  пасиву балансу.

З метою  повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними ВАТ «Смолопереробний завод» має змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір  мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати  і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати  заробітної плати і кінцевою датою  періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів ВАТ «Смолопереробний завод» може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину – 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев’ятиденна сума заробітної плати.

Мінімальна  заборгованість щодо резерву майбутніх  платежів створюється головним чином  за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову  відпустку списується на витрати  виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними  частинами. Ці суми, що відносяться  на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв’язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році. [2, с. 99].

Сума  мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх  платежів може визначатися і спрощеним  методом, виходячи з суми мінімальної  заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна  заборгованість щодо відрахувань у  позабюджетні фонди також постійно є в обігу ВАТ «Смолопереробний завод», її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна  заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості  з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку  розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів ВАТ «Смолопереробний завод» спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Розмір  власних оборотних коштів, що закріплені за ВАТ «Смолопереробний завод», не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов’язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.