Управління витратами підприємства

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим вираженням виготовленої продукції; витрати — грошове  вираження використаних ресурсів, а  прибуток - різниця між доходом  та витратами. 28 Для потреб управлінського обліку в структурі бухгалтерії  доцільно виділити:

- відділ підготовки спеціальних  даних для прийняття проблемно-орієнтованих  рішень;

- відділ поточного планування  і контролю, що включає групу  аналізу.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою  і зводяться до наступного:

- системний підхід до  управління витратами;

- єдність методів, які  практикуються на різних рівнях  управління витратами;

- управління витратами  на всіх стадіях життєвого  циклу виробу - від створення до  реалізації;

- органічне поєднання  зниження витрат з високою  якістю продукції (робіт, послуг);

- широке впровадження  ефективних методів зниження  витрат;

- удосконалення інформаційного  забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості  виробничих підрозділів підприємства  до зниження витрат.

 

4.2 Резерви зниження  витрат

Контроль за витратами  на управління є досить важливим. В  сукупних витратах вони в деяких галузях  займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

На підприємствах повинен  систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є  дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших  засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт  та послуг (ремонт основних засобів, послуги  транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами  на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію найбільш важливих груп обладнання, обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів.

Контроль за дотриманням  кошторисів загальновиробничих витрат - одна з найважливіших функцій  бухгалтерії підприємства. Такий  контроль повинен забезпечити дотримання цехами норм та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого  характеру - оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються  заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Зниження витрат на виробництво  продукції складний процес, що вимагає  від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, ефективного  використання обладнання. пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва  на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої  технології, що забезпечує економію  матеріалів та енергії, вивільнення  робітників.

- чіткого дотримання технологічної  дисципліни, що призводить до  скорочення втрат від браку.

- використання технологічного  обладнання, особливо такого, що  дорого коштує в економічно  ефективних сферах та режимах.

- збалансованої експлуатації  виробничих потужностей, що призводить  до скорочення вартості основних  засобів, незавершеного виробництва  та запасів продукції.

- розробки оптимальної  стратегії технічного розвитку  підприємства, що забезпечує раціональний  рівень витрат на створення  технічного потенціалу підприємства.

- підвищення організаційного  рівня виробництва, що призводить  до скорочення втрат робочого  часу, тривалості виробничого циклу  і, як наслідок, зниження собівартості  продукції та величини оборотних  засобів підприємства.

- запровадження ефективних  систем внутрішньовиробничих економічних  відносин, що сприяють економії  всіх видів ресурсів, підвищенню  якості продукції.

- раціоналізація організаційної  структури системи управління  виробництвом а значить, скорочення  витрат на управління, підвищення  його ефективності.

 

4.3 Основні резерви  зниження собівартості продукції

 

Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

- збільшенням обсягу виробленої продукції;

- зменшенням витрат на виробництво продукції.

Поточні резерви собівартості включають всі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу  перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви  зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших  видів робіт, що потребує певних додаткових інвестицій.

Резерв при збільшенні обсягу виробленої продукції утворюються  за рахунок економії умовно – постійних  затрат у результаті зростання обсягу виробництва. Цей шлях зниження собівартості хоч і дуже простий, але має  певні згасаючі можливості одержання  позитивного ефекту (рис. 3.1.)

До того ж, наявні виробничі  потужності підприємства і попит  на даний виріб можуть обмежувати збільшення обсягів виробництва  продукції.

Резервами вважаються запаси ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, палива і т.д.), які необхідні для  безперервної роботи підприємства. Резервами, також вважаються можливості підвищення ефективності виробництва. З цього  слідує, що резерви як запаси та як можливості підвищення ефективності виробничого  процесу – це зовсім різні поняття.

Рис. 4.3.1 Зміна собівартості виробу при збільшенні обсягу його виробництва

 

Обсяг виробництва

Термін “резервні фонди” – це запаси матеріальних ресурсів, а “господарські резерви” –  це можливості розвитку підприємства відносно досягнутого рівня на основі використання досягнень науково  технічного прогресу.

Таким чином, економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва  складається у найбільш повному  та раціональному використанні всезростаючого потенціалу заради одержання більшої  кількості високоякісної продукції  при найменших витратах живої  та уречевленої праці на одиницю  продукції.

Системи управління якістю являють собою сполучення економічних, правових і інших факторів, які  впливають на якість. У системах якості нововведення поділяються на дві групи : функціональні та системні.

До функціонального відносяться  нововведення , які мають відношення до однієї з функцій керування  якістю і не потребуючих структурних  змін системи . У крайньому випадку , необхідність у структурних змінах настільки незначна , що їх можна  не проводити.

До системного відносяться  нововведення, які впливають не одну , а кілька функцій керування якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися  однієї функції, але по масштабах  впливу впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення змін до них. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у визначений момент часу, коли якість починає опускатися нижче припустимої норми виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю - матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці вплине на інші функцій - технологічну підготовку виробництва , контроль якості , а по масштабах впливу вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення якості.

За допомогою класифікації нововведень легше визначити  об’єкт реалізації нововведень. Функцію  нововведення здійснює підрозділ апарату  управління - технічні, технологічні служби , відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих  або інших задач управління якістю.

Системні нововведення проводяться  керівництвом, адміністрацією більш  високого рівня, чим функціональні  органи керування. Це пояснюється необхідністю координації внесення змін (одночасно  або у визначеній послідовності) у діяльність різної служби підрозділів.

Для визначення порядку дії  із системними і функціональними  нововведеннями надзвичайно важливо  оцінювати їхні наслідки і ступінь  впливу на якість. Тому що точні відомості  одержати дуже складно, необхідно покладатися  на думку авторитетних фахівців, експертів, працівників підприємства, що здійснюють розробку і впровадження нововведень  у діяльність по поліпшенню якості .

 Системні нововведення  більш ефективні як по масштабу  впливу на якість, так і по  величині економічних результатів  по поліпшення якості .

 Аналіз усього нового  і виробництво на цій основі  відповідає рекомендацій в інтересах  поліпшення якості може бути  й особливою функцією органів,  служб управління якістю. У число  службових обов'язків нових сучасних керівників тепер повинні включатися такі як : організація і керівництво розробкою, впровадженням і удосконаленням систем якості, організація сертифікації систем якості, контроль за станом і ефективністю системи, контроль за реалізацією плану розробки і впровадження нововведень у систему якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В умовах ринкової економіки  функціонування підприємства актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг). Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства: збільшення витрат може означати як зміни  ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові  та фінансові ресурси при виготовлені продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більше буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Тобто собівартість є основним фактором ціноутворення у формування прибутку.

Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість  якогось товару, що фірма намагається  запропонувати на ринку, залежить від  цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі  виробництва фірма-виробник поряд  із витратами виробництва несе також  витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки  тощо.

Витрати, собівартість, с  найважливішими економічними категоріями. їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є  одними з основних напрямків удосконалювання  економічної діяльності кожного  підприємства.

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1.Шеремет А. Д., Сайфулін  Р. С. Фінанси підприємства - М., ИНФРА - М, 2007р.

2.Фінанси підприємства. Учбовий  посібник. Під ред. Бурковського  В. В. -Дніпропетровськ: Пороги, 2008 р.

3.Фінанси підприємства: Підручник.  За ред. Поддєрьогіна А. М. - К.: КНЕУ, 2004р.

4. Василик О. Д., Павлюк  К. В. Державні фінанси України  - К.: НІОС, 2002 р.

5. Малишків О. 1. "Податковий  облік: ситуації та рішення"- К.: Лібра, 2009 р.

6Завгородній В. П. "Податки  та податковий контроль в Україні" - К.: А.С.К.. 2011 р.

7. Панасик В. М., Ковальчук  Є. К., Бобрівець С. В., "Податковий  облік" Тернопіль: Карт-бланш, 2005 р.

8.Указ Президента України  "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності суб'єктів  малого підприємництва"

9.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка  підприємства: навч. посібник. — К.: Каравела, 2007. - 124с.

10.Дем'яненко С.І. Формування  виробничих витрат селянських  господарств в умовах ринку економіки. К.: Урожай, 2004. - 152с.

11.Цал-Цалко Ю. Витрати  підприємства.: навч.посібник. -- К.: ІУА, 2007. -656с.

12.Івахненко В.М. Курс  економічного аналізу: навчально-методичний  посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2010. - 263с. 1З.М.Г.Чумаченко М.Г., Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І.

Економічний аналіз: Навчальний посібник. За ред проф. Чумаченка  М.Г. — К.: КНЕУ, 2011.-540с.

14.Хамидуллина Т.Р. Управление  затратами: планирование, учет, контроль  йанализ издержек обращения. - М.: Изд-во «Зкзамен», 2004. - 352с.

15.ВітвицькаН.С., Чумакова  І.Ю. Державний фінансовий контроль: Навчально-методичний посібник для  самостійного вивчення дисципліни. -- К.: КНЕУ,2008. -408с.

16. Войтенко Т., Вороная  Н. Усе про бухгалтерський облік  витрат на виробничому підприємстві. - X.: Фактор, 2005. - 266 с.

17. Вахруліна М.А. Бухгалтерский  управленческий учет: Учебник для  вузов. 2-еизд., доп. й перед. -М.: Омега-Л, 2008. - 528 с.

18. Мельник В.Ш. Основи  економічного аналізу: короткий  теоретико-методологічний курс. Навчальний посібник. - К.: «Кондор»,2009. - 128 с. 19.Савицкая Г.В. Зкономический анализ: Учебник. 10-е изд., исправл. - М.: Новое знание,2009. - 640 с.