Валютний ринок України

ВСТУП

 

Останніми роками в умовах глобальних змін динаміка реального  обмінного курсу валют як в  економічно розвинених країнах, так  і в країнах, що розвиваються, характеризується високим ступенем нестабільності. Така мінливість призводить до зменшення  інтенсивності зовнішньої торгівлі, викривлення інвестиційних рішень суб’єктів господарювання, значних  економічних втрат, соціально-економічних  змін в суспільстві. Відомо, що основою  валютної політики центрального банку  кожної країни є політика обмінного  курсу, або валютно-курсова політика. Головною метою якої є встановлення порядку та особливостей регулювання  валютного курсу на території  даної країни.

Валютні відносини є однією з найбільш складних сфер ринкового господарства, оскільки в них зосереджені проблеми національної і світової економіки. В умовах глобалізації постійно збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів.

Валютний ринок та його регулювання займає провідне місце  в економічній політиці держави. Валютне регулювання може стимулювати економічний розвиток у країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей і підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі, у свою чергу, впливають на розвиток валютних відносин й відповідним чином вносять коригування у валютну політику, що проводиться в державі.

Валютний ринок забезпечує своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютні інтервенції та отримання прибутків його учасниками у вигляді різниці курсів валют.

Ступінь дослідження. В економічній літературі проблеми валютної системи і валютного ринку висвітлені у працях таких вчених, як А. Демківський, Б. Івасів, С. Боринець, В Козюк. Велику увагу приділено розгляду проблем валютно-курсової політики та регулювання валютного курсу у працях О. Барановського, О. Дзюблюка, О. Береславської, А. Гальчинського, А. Грищенко, І. Крючкової, Б. Лапчука, В. Міщенко, О. Мозгового, О. Петрика, М. Савлука, А. Шаповалова, Т. Шемет.

Актуальність  теми. Невід’ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок, поняття якого виникло відносно недавно. Валютна політика держави, використовуючи інструменти валютного регулювання, формує національний валютний ринок як систему. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні, а також впливати на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику держави. У системі валютного ринку можна виділити світовий валютний ринок та національний валютний ринок. Світовий валютний ринок можна вважати сформованим і організованим на достатньо високому рівні. Валютний ринок України в даний момент знаходиться на зародковому етапі. Усе це актуалізує проблему дослідження валютного ринку й обумовлює необхідність її глибшого розуміння. 

Мета роботи полягає у тому, щоб на основі сучасних аналітичних концепцій проаналізувати поточний стан світового та національного валютних ринків, розкрити особливості їх формування, освітлити найважливіші проблеми, що виникають в процесі їх функціонування та дати певні перспективи розвитку валютних ринків у найближчому майбутньому. 

Задачі курсової роботи полягають у наступному:

• дослідити поняття та особливості функціонування валютного ринку;
• здійснити аналіз валютного ринку України в ракурсі обертання його основних інструментів;
• визначити недоліки діяльності валютного ринку України , запропонувати можливі шляхи їх усунення.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є безпосередньо валютний ринок як механізм взаємодії суб’єктів валютних відносин. 

Предметом дослідження є валютна політика, валютне регулювання, фінансові інструменти валютного ринку, українська гривня як валютна одиниця. 

Структура курсової роботи. Дана курсова робота складається з 3 розділів. Перший розділ має назву «Теоретичні основи функціонування валютного ринку України». В ньому розкривається поняття та структура валютного ринку, розкриваються особливості функціонування валютного ринку України та визначається місце України на світовому валютному ринку. В другому розділі – «Аналіз валютного ринку України» – розкривається інфраструктура українського валютного ринку, проводиться його аналіз та визначаються сучасні тенденції розвитку валютного ринку України. В третьому розділі визначаються проблемні аспекти сучасного розвитку валютного ринку України та шляхи їх подолання.

 

Розділ  І.

Теоретичні  основи функціонування валютного ринку  україни

1. Поняття та структура валютного ринку

 

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати  та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для  здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не змогли б перетворити одержану валюту в національні гроші для  виконання своїх внутрішніх зобов'язань [8, с. 217-220].

В Україні валютний ринок досліджується  не так давно. У вітчизняній економічній  літературі існують різні його визначення, серед яких найбільш поширені представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Визначення валютного  ринку

 

У 90-х роках XX ст. були визначені  етапи розвитку національного валютного  ринку, які формували програму його розвитку:

1) регулювання валютного курсу  і концентрація валютної торгівлі  на одній міжбанківській біржі;

2) створення мережі регіональних  бірж, які б здійснювали торгівлю  валютою з метою забезпечення  єдності курсу;

3) перехід до торгівлі валютою  на декількох незалежних біржах  з метою досягнення стабілізації  курсу. Такий перехід передбачалось  здійснювати синхронно, зі зміною  правил обов'язкової сесії на  користь комерційних банків;

4) перехід до системи міжбанківської  валютної торгівлі, що знаменує  собою якісно новий стан валютного  ринку та системи валютного  регулювання і передбачало завершення  програми розвитку валютного  ринку.

До валютного ринку як системи  входить дві основні підсистеми:

=> валютний механізм - представлений правовими нормами й інститутами, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному ринках;

=> валютні відносини - щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти [21, с.127-143].

Значення валютного ринку для  економіки в цілому визначається його функціями, основними серед  яких є:

- реалізація валютної політики  держави, спрямованої на забезпечення  регулювання національної економіки  та розширення зовнішньоекономічних  зв'язків;

- створення суб'єктам валютних  відносин передумов для своєчасного  здійснення міжнародних розрахунків  і сприяння завдяки цьому розвитку  зовнішньої торгівлі;

- визначення і формування попиту  та пропозиції на валюту;

- регулювання валютних курсів;

- диверсифікація валютних резервів;

- хеджування валютних ризиків;

- отримання прибутку від операцій  з валютою та валютними цінностями  тощо.

Валютний ринок - це сукупність економічних  та організаційних форм, що пов'язані  з купівлею або продажем валют  різних країн. До валютного ринку  як системи входить підсистема валютного  механізму і валютних відносин [9, с. 40-42]. Під першою маються на увазі правові норми й інститути, що репрезентують Ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.

У системі валютного ринку можна  виділити:

- міжнародний валютний ринок;

- національний валютний ринок.

Перший складається з системи  тісно пов'язаних швидкодіючими  канальними чи супутниковими комунікаціями  регіональних ринків.

Сьогодні існують такі регіональні  ринки:

• Європейський - із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті;
• - Азіатський - із центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі;
• Американський - із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.

На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються  один від одного, національні - відрізняються  за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних  та валютно-обмінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співтовариство, рівнем стійкості й відкритості  економіки, рівнем розвитку комунікацій  та ступенем регулювання державою валютних операцій.

У банківській практиці України  поширюється використання крос-курсів, які визначають розрахунковим шляхом з використанням валюти третьої  країни, котру широко застосовують у валютних операціях і яка  становить співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього курсу щодо третьої валюти. Оскільки більшість валютних операцій виражена у доларах США, то звичайно дві недоларові валюти співвідносяться між собою за допомогою крос-курсу [18, с. 45-58].

Важливою складовою міжнародного ринку капіталу є міжнародна торгівля валютою, яку здійснюють комерційні банки, корпорації, небанківські фінансові  установи, центральні банки та інші державні органи. Зазначені юридичні особи є також суб'єктами міжнародного ринку капіталу, який діє у мережі світових фінансових центрів.

Отже, міжнародний валютний ринок  можна розглядати як складову міжнародного ринку капіталу. Валютний ринок є  системою міжнародних організаційних і економічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют  і платіжних документів, зафіксованих в іноземних валютах. Вирізняють чотири групи суб'єктів цього  ринку:

• державні установи (чільне місце  серед них посідають центральні банки і казначейства відповідних  країн);

• юридичні та фізичні особи різної державної належності, що займаються міжнародним бізнесом;

• комерційні банківські установи, що обслуговують зовнішньоекономічну  діяльність;

• валютні біржі, а також валютні  департаменти фондових і товарних бірж.

На міжнародному валютному ринку  провідну роль відіграють великі транснаціональні банки. Вони мають розгалужену мережу філіалів, широко застосовують у своїй  діяльності новітні комунікаційні  технології. Використовуючи комп'ютерні, телексні, телефонні засоби зв'язку, учасники валютного ринку мають  можливість працювати у режимі реального  часу. Сучасні комунікаційні технології дають змогу переказувати кошти  у будь-яке місце планети впродовж кількох хвилин. Центральні банки  країн та інші державні органи вдаються до валютних інтервенцій, позичання  коштів за кордоном [12, с. 97-120].

2. Особливості функціонування валютного ринку України

 

Операції на міжбанківському  валютному ринку України дозволено  здійснювати тільки суб'єктам цього  ринку, до яких належать Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи, а також валютні біржі.

Уповноваженими банками  називають будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території  України, що мають генеральну ліцензію Національного банку України  на здійснення валютних операцій, а  також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Відповідно уповноваженими кредитно-фінансовими  установами називають установи, що мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій і здійснюють контроль за валютними операціями клієнтів.

Генеральні ліцензії видаються  Національним банком України комерційним  банкам та іншим кредитно-фінансовим установам на весь період дії режиму валютного регулювання на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії [5, с. 53-58].

Індивідуальні ліцензії Національний банк України видає на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для їх здійснення. Індивідуальних ліцензій потребують операції:

• вивезення, переказування  і пересилання за межі України  валютних цінностей;

• надання й одержання  резидентами кредитів в іноземній  валюті, якщо терміни і суми таких  кредитів перевищують встановлені  законодавством межі;

• використання іноземної  валюти на території України як засобу платежу або як застави;

• розміщення валютних цінностей  на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття: