Валютний ринок України

Отже, основними рисами українського валютного ринку є наступні:

1) проведення в Україні  валютно-грошових реформ свідчить  про тривання процесу ринкових  перетворень у валютно-фінансовій  сфері;

2) національна валюта  України, як і більшості країн  з перехідною економікою, є частково  конвертованою (Україна підтримує  конвертованість гривні за поточними  операціями);

3) за час функціонування  валютного ринку використовувалось  кілька підходів до курсоутворення, що свідчить про те, що механізм  валютної політики перебуває  в процесі становлення і поступового  переходу від адміністративних  принципів у формуванні валютного  курсу до вільних ринкових  засад;

4) перехідним (змішаним) є  характер регулювання валютного  ринку, за якого спостерігаються  як періоди жорстких валютних  обмежень, так і періоди масштабної  лібералізації валютного ринку;

5) у зв’язку з небезпекою  валютних спекуляцій структура  національного валютного ринку  є досить обмеженою.

Звідси, основними проблемами функціонування валютного курсу  є:

– надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження  за умов нерозвиненості внутрішнього ринку;

– інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість  механізмів рефінансування банківської  системи;

– несприятливі умови для  довгострокового інвестування, що обумовило  переважаючу інвестиційну привабливість  секторів з високою ліквідністю  та швидким обігом коштів.

Серед можливих заходів щодо підвищення довіри до гривні, зменшення  залежності від зовнішніх ринків капіталу слід розглянути такі:

- відновлення довіри громадськості до банківської системи шляхом формалізації та персоналізації зобов’язань дотримуватися визначених валютних та монетарних орієнтирів;

- підвищення вимог за обов’язковими резервами при залученні ресурсів в іноземній валюті;

- запровадження жорсткіших вимог до класифікації активних операцій банків, здійснюваних в іноземній валюті;

- усунення дефіциту іноземної валюти на готівковому та безготівковому ринку [2, с. 10-15].

Для ефективного валютного  регулювання на сучасному етапі  необхідним є застосування економічних  методів управління валютним обігом, що передбачають використання стимулюючих  засобів та створення економічної  зацікавленості суб’єктів зазначених відносин. До них можна віднести валютні інтервенції та стимулювання експорту.

Таким чином, це передбачає реалізацію наступні заходи: погодженість дій держави з ринковими механізмами; підвищення якості валютного законодавства, зростання ролі державних інститутів у сфері валютного регулювання, удосконалення механізмів застосування форм валютного регулювання. У процесі  удосконалення системи валютного  регулювання в Україні доцільно використовувати досвід зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою, що пов’язані з оптимізацією режиму валютного курсу.

 

2.3. Сучасні тенденції розвитку валютного ринку України

 

Зростання продуктивних сил, створення світового ринку, поглиблення  міжнародного поділу праці, формування світової системи господарства, інтернаціоналізація  та глобалізація господарських зв’язків призвели до розвитку міжнародних валютних відносин, які за своєю сутністю є складною та багатогранною системою відносин, що прямо чи опосередковано пов’язані зі сферою зовнішньоекономічної діяльності. Валютні відносини наділені ознаками хаотичності, так як проявляють дії та прагнення окремих економічних  суб’єктів при різноманітності  їхніх інтересів та мотивацій. І  в цьому сенсі саме валютний ринок  виступає об’єктивним організатором  валютних відносин, який сегментує  та впорядковує прагнення різноманітних  економічних агентів, а також, маючи  зворотній вплив на валютні відносини, здійснює своєрідне їх регулювання [7, с. 107-120].

Таким чином, необхідність існування  валютного ринку викликана потребою організації валютних відносин. 

З одного боку, валютний ринок  – це особливий інституціональний  механізм, в основі якого лежать відносини з купівлі-продажу іноземної  валюти між банками, брокерами й  іншими фінансовими інститутами. З  іншого, валютний ринок – це сукупність певних інститутів та механізмів, які  у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні  операції із врахуванням поточної ринкової ситуації.

Під міжнародним валютним ринком також розуміється ланцюг тісно пов’язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій  регіональних валютних ринків. Між  ними існує обіг коштів у залежності від поточної інформації і прогнозів  маркет-мейкерів щодо можливого положення  окремих валют. 

Розглядаючи організаційні  основи, принципи функціонування та роль валютного ринку, можна виділити існування низки базових функцій, які надають йому надзвичайно  важливого значення як у національній економіці відкритого типу, так і  у світовій економіці в цілому. 

До основних функцій валютного  ринку належать: 

• забезпечення можливості своєчасного здійснення міжнародних  розрахунків; 

• надання можливості хеджування валютного ризику; 

• забезпечення змоги диверсифікувати  валютні резерви  банків, підприємств, держави;

• визначення та формування попиту і пропозиції на іноземні валюти;

• встановлення та регулювання  валютних курсів; 

• забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави. 

Другорядними функціями  є: 

• сприяння інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності, інтернаціоналізації  виробництва та міжнародному поділу праці;

• забезпечення взаємозв’язку  валютних, кредитних та фінансових ринків на національному та міжнародному рівні;

• сприяння розвитку форм міжнародних  розрахунків та прискоренню міждержавного  платіжного обігу [10, с. 21-27].

Основними учасниками валютного ринку є: комерційні і центральні банки, валютні біржі, урядові структури, брокерські фірми, інвестиційні фонди, інші фінансово-кредитні інститути, підприємства-учасники ЗЕД, а також фізичні особи, що здійснюють валютні операції.

Надзвичайно важливу роль валютні ринки відіграють в економіці  перехідного періоду. При цьому  ринкова трансформація економіки  повинна передбачати розвиток внутрішнього валютного ринку на основі поступової лібералізації валютних відносин при  одночасній активізації ринкових важелів  державного регулювання цього ринку, оскільки останній повинен стати  одним із основних каналів регулятивного  впливу держави на такий важливий та невід’ємний атрибут відкритої  економіки як сфера зовнішньоекономічних відносин.

Валютні ринки більшості  країн з трансформаційною економікою є незначними за обсягами, неліквідними та неефективними, що у певній мірі пояснюється тим, що вони роблять  занадто великий акцент на валютне  регулювання. Незмінність валютного  курсу перешкоджає динамічному  розвитку валютного ринку, тому що його учасники майже не мають стимулів до вивчення тенденцій змін валютного  курсу, відкриття валютних  позицій  або управління ризиками.  Крім того, центральний банк, що застосовує режим  фіксованого курсу, як правило, сам  змушений діяти на ринку, що обмежує міжбанківську активність [17, с. 124].

Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості  країн світу, значною мірою відображає стан економіки країни. Його коротка (за світовими мірками) історія представлена кількома періодами, коли застосовувалися  різні підходи до його регулювання.

Аналіз процесу становлення  вітчизняного валютного ринку засвідчує  вагомий внесок Національного банку  України в розбудову збалансованої  та самодостатньої фінансової системи  країни.

Здобувши незалежність, Україна  фактично не мала власної грошової одиниці. У 1993-1994 рр. попередник гривні – купоно-карбованець – щороку девальвував відносно долара США  на 700 і більше відсотків. Однак, упродовж останніх семи років українська валюта демонструє впевнену курсову стабільність.

Протягом перших років  існування національного валютного  ринку його дисбаланси не лише висвітлювали загальноекономічні  диспропорції, але й провокували підвищені  девальваційні та інфляційні очікування. Сьогодні курсова стабільність гривні в цілому є запорукою передбачуваної динаміки цін.

Крім того, у минулому залишилися "чорний" валютний ринок  та притаманні йому “паралельні" валютні  курси, жорстке адміністрування  дозволів на купівлю іноземної валюти та напрямів її використання власниками.

Підвищуючи фінансову  стабільність національної економіки, вдалося подолати її гостру боргову  залежність, унаслідок чого сталий валютний курс сьогодні підтримується  на фоні досить помірного державного зовнішнього боргу.

Виважена валютна політика НБУ стимулювала не лише швидке накопичення  міжнародних резервів, але й вирішення  стратегічного завдання – збереження внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці, що слугувало  надійним орієнтиром для вітчизняних  підприємців та іноземних інвесторів [20, с. 123-137].

Таким чином, багаторічні  зусилля НБУ, спрямовані на розбудову  і зміцнення валютного ринку  України, дали можливість забезпечити:

• створення відповідної  моделі валютного ринку, розвиток його інфраструктури та механізмів проведення торгів і режимів курсоутворення;

• поступовий розвиток валютного  ринку – диверсифікацію валютної структури та залучення в обіг усе зростаючих обсягів валютних коштів;

• накопичення та підтримання  на необхідному рівні золотовалютних резервів Національного банку України  для проведення дієвої девізної політики;

• можливість своєчасного  отримання (купівлі) іноземної валюти вітчизняними підприємствами-імпортерами  та її продажу експортерами тощо.

 

Розділ  ІІІ.

проблемні аспекти сучасного розвитку валютного  ринку україни та шляхи їх подолання

 

Останні події у світі  демонструють важливість впливу валютної сфери на економіку. Розвиток кризи у світовому масштабі показав, наскільки тісно переплітаються валютна та фінансова сфера, наскільки синхронізованими в часі можуть бути процеси, що відбуваються в них, наскільки глобальним може бути їх географічне поширення і який при певному збігу обставин може бути масштаб їхнього впливу на основні сфери економічної діяльності.

Слід зазначити, що фінансові  кризи не є новим явищем для  світової економіки. Аналізуючи динаміку розвитку світової економіки, можна зробити висновок, що, починаючи з 1973 року порівняно з періодом існування Бреттон-Вудської валютної системи та системи золотого стандарту, частота криз практично подвоїлась. Коливання кривої виявляє тенденцію зниження світового ВВП відносно історичного середнього значення, а з 2008 року виявляє від’ємне значення ВВП.

Крім того, криза ставить  під серйозний сумнів спроможність ринкової системи до саморегулювання  без масштабного втручання держави, що надало привід окремим експертам  цілком серйозно говорити про фактичний колапс ринкової економіки [14, с. 117-120].

Свого часу Дж. Сорос стверджував, що фінансові ринки за своїми властивостями є нестабільними, окрім цього, існують суспільні потреби, які не можуть бути задоволені шляхом надання повної свободи ринковим силам.

Згідно з неокейнсіанською моделлю, що характеризує необхідність державного регулювання господарських процесів, починають активно конкурувати погляди, які визнають принципову можливість саморегулювання господарства на основі “природних” економічних і ринкових процесів.

У сучасних умовах з’являється  необхідність проведення узгоджених дій, координації економічної, зокрема  валютно-кредитної і фінансової, політики держав. Звідси спроби знайти оптимальне поєднання ринкових механізмів, національного і міжнародного регулювання, компроміс між національними і загальними інтересами країн.

В умовах швидкого розвитку інтернаціоналізації та глобалізації економічних процесів валютний фактор є одним з основних елементів розвитку світової економіки. Процеси, що відбуваються у валютній сфері, формуються під дією великої кількості економічних та політичних чинників міжнародного, а також внутрішнього характеру.

Валютний і фінансовий ринки мають глобальний та інтернаціональний  характер. Швидке переміщення величезних фінансових ресурсів між різними  країнами здійснюється шляхом використання сучасних технічних можливостей.

Сучасний міжнародний  платіжний оборот, пов’язаний з  оплатою грошових вимог і зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком. Валютний ринок є однією з головних форм забезпечення світових господарських зв’язків, виконуючи по суті функції міжнародної грошової системи та сприяючи здійсненню міжнародних інвестицій і торгівлі.

Валютний ринок  – це система економічних відносин між  його суб’єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу валют і валютних цінностей за допомогою сучасних засобів фінансової телекомунікації, де цінами є встановлені під впливом попиту і пропозиції обмінні курси [15, с. 10-19].