Валютний ринок України

Однак Світовий банк та МВФ  мають різні структуру та джерела  фінансування, допомагають різним категоріям країн-членів і намагаються досягти  власних цілей специфічними методами.

Основні статутні завдання МВФ та Світового банку — надання  консультацій і забезпечення співробітництва  між країнами-членами з метою  сприяння збалансованому зростанню  міжнародної торгівлі, а відтак —  підвищенню та підтримці на високому рівні зайнятості та реальних прибутків  населення. Проте із часом функції цих спеціалізованих установ суттєво змінилися — вони стали активними дійовими особами, що не лише здійснюють нагляд і фіксують зміни, а беруть безпосередню участь у координації та формуванні валютної політики в усіх її напрямах. Група Світового банку має неполітичне спрямування, і статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування. Однак створені для виконання допоміжних функцій у регулюванні валютно-фінансових відносин фонд і банк значною мірою переросли межі первісного задуму і перетворилися на важливі міжнародні органи з широкими функціями і повноваженнями.

Ні Світовий банк, ні МВФ  не вимагають в обмін на фінансову  допомогу чогось особливого. Вони лише пропонують діяти на правилами. яких дотримуються всі, зважати на закони економіки. Надаючи кошти. Світовий банк хоче мати гарантію, що вони будуть ефективно використані і вчасно повернуті — це загальне правило  кредитування. Співпраця зі Світовим банком є показником довірило політичної та економічної системи держави, сприятливо впливає на розвиток співробітництва  з фінансовими установами — як міжнародними, так і окремих країн.

Міжнародний банк реконструкції  та розвитку, який частіше називають  Світовим банком, засновано у червні 1944 року на валютно-фінансовій і конференції, що відбулася під егідою ООН у  Бреттон-Вудсі, США. Розпочав свою діяльність 25 червня 1946 року [3, с. 25-29].

Світовий банк вбачає своє завдання у сприянні економічному зростанню  країн, що розвиваються. Допомога спрямовується  на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію учителів, програми поліпшення харчування дітей і вагітних жінок. Деякі  позики Світового банку йдуть  на фінансування втрат, пов’язаних зі структурною перебудовою, спрямованою  на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову  орієнтацію.

Світовий банк забезпечує також технічну допомогу (консультації експертів), яка дає змогу урядам підвищити ефективність і релевантність  специфічних секторів їх економік відповідно до цілей національного розвитку

Перші позики Світового банку  пішли на фінансування реконструкції  зруйнованих війною економік у країнах  Західної Європи. Сьогодні він кредитує країни, що розвиваються, в Африці. Азії. Латинській Америці та Європі.

Світовий банк функціонує під адміністративним контролем  Ради керуючих. Кожну з країн —  членів Світового банку представляє  один керуючий, як правило, на рівні  міністра. Рада керуючих делегує свої повноваження меншій групі представників  — Раді виконавчих директорів, яка  несе відповідальність за рішення, що впливають на (функціонування банку, і підтвердження виплат усіх позичок. Рішення про позики приймаються  на основі економічних і політичних критеріїв. Президент Світового  банку є головою Ради виконавчих директорів. Менеджмент і щоденну  діяльність Ранку здійснюють близько 100 членів персоналу з понад 100 країн  світу.

До групи Світового  банку входить п’ять міжнародних  організацій: Міжнародний банк реконструкції  та розвитку (МБРР). Міжнародна асоціація  розвитку (МАР). Міжнародна фінансова  корпорація (МФК), Багатостороннє агентство  гарантії інвестицій (БАГІ), Міжнародний  центру-регулювання інвестиційних  конфліктів (МЦУІК) [21, с. 145-153].

У розробці угод про МВФ  і МБРР на Бреттон-Вудській конференції  брала участь і Україна. Проте, перебуваючи  у складі Радянського Союзу, попа з ряду об’єктивних та суб’єктивних причин не мала змоги вступити до цих  організацій. Перебудова, проголошена  в колишньому СРСР у 1985 році, поклала  початок трансформаційним процесам і входженню утворених пізніше  незалежних держав у світове співтовариство. Україна не могла без збитку для  своєї економіки перебувати в  ізоляції. Крім того, вступ до найбільших фінансових організацій забезпечував доступ до важливого джерела валютних кредитів. Необхідна була тісна інтеграція та встановлення торговельно-економічних зв’язків із країнами Заходу. Досвід країн Східної Європи, що вже ввійшли до брентон-вудських організацій, свідчив на користь таких кроків.

Ішлося не лише про фінансову допомогу Україні, а й про запозичення досвіду реформування економіки, розбудови ринкової системи. накопиченого Світовим банком. Вступ України до МВФ і Світового банку у 1995 році поставив наші взаємовідносини з іншими країнами на якісно попий рівень.

Європейський банк реконструкції  та розвитку (ЄБРР) створено за угодою, укладеною у Парижі 29 травня 1990 року. Засновниками ЄБРР стали 40 країн: усі  європейські (крім Албанії), США, Канада, Мексика. Марокко. Єгипет, Ізраїль, Японія. Південна Корея. Австралія, Нова Зеландія, а також Комісія Європейського  співтовариства і Європейський інвестиційний  банк. Мета створення банку —  сприяти переходу до ринкове орієнтованої економіки та приватній і підприємницькій  ініціативі у країнах Центральної  та Східної Європи. Установчі збори  Ради керуючих ЄБРР відбулися дев’ять  років тому — 15—17 квітня 1994 року у  Лондоні. Штаб-квартира банку знаходиться  там дотепер. Нині ЄБРР має 60 акціонерів, серед яких і ті 26 країн, де він  здійснює свої операції. Це Албанія. Азербайджан, Білорусь. Боснія і Герцеговина. Болгарія. Македонія, Вірменія, Грузія, Естонія. Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Польща і Румунія. Росія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменистан, Угорщина, Узбекистан. Україна, Хорватія, Чехія. Європейський банк надає допомогу, запроваджуючи економічні реформи, сприяючи розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва і враховуючи нагальні потреби країн на різних етапах реформування. Діяльність банку спрямована на зміцнення  фінансових організацій і правової системи, розвиток приватного бізнесу  та інфраструктури, необхідної для  підтримки приватного сектора. Свою роботу ЄБРР проводить за принципами інвестування і банківської діяльності. Він здійснює зовнішнє пряме і  спільне фінансування проектів, а  також мобілізує внутрішній капітал. Кошти для реалізації проектів залучаються  як із приватного, так і з державного секторів економіки країн-акціонерів.

 

Розділ  ІІ.

аналіз  валютного ринку україни

2.1. Інфраструктура українського валютного ринку

 

Інфраструктура валютного ринку  України перебуває в стадії формування й уособлена комерційними банками, що отримали ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою. До валютного  ринку як системи входить підсистема валютного механізму (правові норми  та інститути) і валютних відносин (щоденні  зв’язки, в які вступають фізичні  та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних  та інших операцій, спрямованих на придбання або продаж іноземної  валюти). У системі валютного ринку  України можна виділити міжбанківський валютний ринок (МБВР) та готівковий валютний ринок (рис.2.1).

 

Рис 2.1. Структура валютного  ринку України за 2006-2011 рр.

 

З 2006 до 2011 року на українському міжбанківському валютному ринку пропозиція валюти постійно перевищувала попит, що пов'язано зі значним зростанням експорту українських товарів, значним позитивним сальдо платіжного балансу України за поточними операціями, а також обов'язковим продажем 50% валютних надходжень на валютному ринку, що і забезпечило стабільну пропозицію валюти на ринку. У розрізі сегментів валютного ринку питома вага міжбанківського ринку в 2007 р. дорівнювала 95,3%, а в 2011 р. - 81%; та готівкового - 4,7% і 19% відповідно, що свідчить про збільшення операцій на готівковому валютному ринку. Та з початком фінансової кризи 2008 року зросла недовіра населення до банків і почався відтік валюти з банків, в результаті чого зріс обсяг готівкового валютного ринку та зменшився - МБВР. [15]. Структура міжбанківського валютного ринку з початку 2006 р. по квітень 2011 р. відзначається найбільшою кількістю здійснених операцій в доларах США в межах від 70% до 92%, разом з цим, частка операцій з російськими рублями становить близько 9%. При дослідженні структури міжбанківського валютного ринку в розрізі валют за 2006-2011 рр. спостерігається взаємозв’язок між операціями в доларах США та євро, тобто при зменшенні операцій у доларах США відповідна збільшується кількість операцій в євро, і навпаки

Щодо структури готівкового  валютного ринку за видами валют, тут, як і на міжбанківському ринку, домінуючою валютою виступає долар  США, його частка перебуває в межах 74-88% всіх операцій на ринку. Всі операції, що здійснюються на готівковому ринку, залежать лише від попиту та пропозиції на певну валюту, і між ними немає  жодного зв’язку [23].

Підсумовуючи, слід зазначити, що на міжбанківському  та готівковому валютних ринках протягом 2006-2011 років панували стабільність курсу національної валюти та поступове зростання обсягу ринку, за значної урегульованості проведення самих операцій.

Характеристика інфраструктури валютного  ринку була б неповною, якщо не розглянути наймолодший сегмент валютного  ринку - ринок банківських металів - він розпочав свою діяльність як організований ринок у 1998 р. з відповідної постанови НБУ "Положення про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України", яка встановила правила діяльності банків з банківськими металами. Результати роботи "золотого ринку" за цей період експерти оцінюють двояко: з одного боку, воно бачать оптимістичний варіант розвитку ринку, який передбачає збільшення обсягів продажу, з іншого, - виникнення тенденції до збільшення кількості банків, які бажають працювати з банківськими металами. Це свідчить про чималий потенціал розвитку даного ринку і можливості отримувати вигоду від операцій на ньому як для банків, так і для клієнтів.

Отже, валютний ринок - один із найважливіших  сегментів фінансового ринку, і  ступінь його розвитку безпосередньо  впливає на стан і розвиток економіки. Сучасний вітчизняний валютний ринок  формується під впливом валютної політики держави, яка регулює валютні  курси та надає можливість учасникам  валютних відносин здійснювати валютні  операції й отримувати прибутки, а  також створює умови для страхування  від валютних ризиків [23].

 

2.2. Аналіз валютного ринку України

 

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування  ринку, на якому можна вільно продати  та купити валюту. Такий ринок називається  валютним. За своїм економічним змістом, валютний ринок – це сектор грошового  ринку, на якому урівноважуються  попит і пропозиція на такий специфічний  товар як валюта; за призначенням і  організаційною формою – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно придбати-купити національну  та іноземну валюту на основі попиту і  пропозиції. Ціною на валютному ринку  є валютний курс.

Роль валютного ринку  в Україні виконує Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), яка створена у грудні 1992 року. Основним напрямом діяльності в перші роки роботи УМВБ була організація валютного  ринку. По мірі зростання фінансової стабільності УМВБ розпочала впровадження механізму організації методів  торгівлі фондовими інструментами.

Фактори впливу на валютний курс можна поділити на дві групи, а саме кон’юнктурні (конкретні  умови на кожен даний момент, вплив, який важко передбачити) та структурні (довгострокові, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії).

Згідно з даними НБУ  офіційний курс гривні за січень 2012 року до:

- долара США – зріс  на 0,01 коп. (0,001%) і на 31.01.2012 становив 798,9700 грн. за 100 доларів США;

- євро знизився на 17,64 коп. (1,71%) і на 31.01.2012 становив 1 047,4497 грн. за 100 євро;

- російського рубля –  знизився на 0,14 коп (5,45%) і на 31.01.2012 становив 2,6312 грн. за 10 російських  рублів.

Обсяг операцій з безготівковою  іноземною валютою на міжбанківському  валютному ринку України (купівля  та продаж у доларовому еквіваленті) становив 26 707,7 млн. доларів США (з  урахуванням операцій Державної  казначейської служби України). Обсяг  операцій з готівковою іноземною  валютою на міжбанківському валютному  ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривні в доларовому еквіваленті) становив 2 598,9 млн. доларів  США, у тому числі:

- обсяг валюти, купленої  банками в населення, – 1 021,2 млн. доларів США;

- обсяг валюти, проданої  населенню, – 1 577,7 млн. доларів  США. У 2011 році приріст реального  ефективного обмінного курсу  (далі – РЕОК) гривні відносно  грудня 2010 року становив 3,7%. Номінальний  ефективний обмінний курс гривні  підвищився на 7,8 % переважно у  зв’язку зі зміцненням на міжнародних  ринках долара США відносно  євро у другій половині року [24].

Водночас інфляційний  диференціал зменшився на 4,1 %, оскільки інфляція в Україні була нижчою, ніж її середньозважений рівень в  країнах – основних торговельних партнерах України, що призвело до помірнішого  укріплення РЕОК гривні.

Сучасний стан валютного  курсу зображений у таблиці 2.1.

 

 

Таблиця 2.1.

Курс гривні до долара США, євро та рубля на 20.02.2012 р.

Валюта	Курс	Купівля	Продаж
Долар	7,988	8,011	8,044
Євро	10,512	10,453	10,656
Російський рубль	0,266	0,261	0,270

 

У 2012 році валютний курс планується на рівні 7,9 грн./дол. з можливим відхиленням  у 2%. Це означає, що курс може коливатися в межах 7,75-8,05 грн./дол. (Згідно з розрахунками фахівців НБУ, ймовірність прогнозу складає 25%.). Між тим, вірогідність сценарію, що в 2012 р. курс може коливатися в межах 7,5-8,5 грн./дол., становить 95%. Багато в  чому стабільність курсу є заслугою НБУ, передусім, його інтервенцій на валютному ринку. На даний момент такі дії регулятора підживлюються  кредитами МВФ, бо головна мета позики Фонду – підтримка стабільності національної валюти. Тому якщо МВФ  і далі буде кредитувати Україну, то курс 7,9 грн./дол. можна буде утримати і надалі [25].