Видатки державного бюджету України

           • державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

           • державні програми і заходи  стосовно дітей, молоді, жінок,  сім'ї;

           • державну підтримку молодіжних  громадських організацій, на виконання  загальнодержавних програм і  заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

           • державні програми підтримки  будівництва (реконструкції) житла  для окремих категорій громадян;

4. культура і мистецтво;
5. державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
6. фізична культура і спорт;

Проаналізуємо данні наведені у таблиці.

Видатки зведеного бюджету  України за 1998 рік знизились на 9,1% у порівнянні з попереднім роком, що у номінальному виражені становило 3117,1 млн.грн. при тому що ВВП зросло на 9,8%. Відсоток виконання видаткової частини в цьому ж році, в порівнянні з 1997, впав на 11,1 % В 1999 році видатки знов зросли, а в 2000 ріці видатки зведеного бюджету України були профінансовані в сумі 48148,6 млн. грн., що перевищує відповідний показник 1999 року на 16953 млн. грн., або 54,3%. І виконання видатків державного бюджету до річного плану становивило 98% значно більше за аналогічний показник у 1999 році (87,3%).

Як ми бачимо загальна сума видатків на соціальну сферу у 1998 скоротилась на суму 2855,1 млн. грн., що відповідає зменшенню цих видатків на 4,3% ВВП, або 4,5% від загальної суми видатків порівняно з попереднім роком. Хоча в наступному 1999 році видатки  на соціально-культурні заходи у  номінальному виразі у гривнях мали незначне зростання (361,2 млн. грн.), їхня частка у ВВП скоротилася на 2,2% ВВП, що відповідає зменшенню їх рівня  у загальній сумі видатків з 42,0% до 38,6%. Але починаючи з 2000 року, їх сума починає зростати як у номінальному виразі так і у співвідношені до ВВП. І в 2002 році частка видатків на соціальну сферу становила 15,3%, що на 2,6% більше ніж у 1998 році але на 1,7% менша ніж у 1997 році.

Середній рівень, на якому  були профінансовані видатки державного бюджету порівняно з планом у 1999 році, становив 87,3%. При цьому видатки  по розділам культури і мистецтва  були профінансовані лише на 35,8%, фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу — на 56,4% що значно нижче за середній рівень по державному бюджету.

У структурі видатків на соціально-культурні заходи провідне місце посідають видатки на освіту, охорону здоров'я й соціальний захист населення. Більшу питому вагу серед них мають видатки на соціальний захист населення. В середньому в період із 1997 по 1999 роки на них припадало 33,3%, що відповідає 4,9% ВВП. Видатки за цим напрямом із 1997 по 1999 зменшилися не лише у відносних показниках, а й у грошовому виразі (на 1460,6 млн. грн. порівняно з 1996 роком). Але  починаючи з 2000 року спостерігається  збільшення цих видатків. І в 2002 році видатки на соціальний захист населення  дорівнюють 5,7 % від ВВП, що на 2,5 % більше ніж у 1999 році.

З 2000 року має місце збільшення видатків на соціальний захист і соціальне  забезпечення. У порівнянні з відповідним  показником 1999 року вони зросли на 1838,1 млн. грн. (приблизно у 2 рази). Така ж  динаміка спостерігалась в 2001 році (зросли на 2136,6 млн. грн.) та 2002 (зросли на 4522,1 млн. грн.). Річне виконання плану за цією групою видатків становло 104,6% у 2000році, а у 1999 році лише 89,6%. [7]

Такаж динаміка спостерігається і по видаткам на освіту, які з 1998 по 2001 рік мають більшу частку у структурпі видатків.

Загалом, стан фінансування видатків на освіту поліпшився. З державного бюджету вони були профінансовані на суму 7085,5 млн. грн. в 2000 році, що становить 106,3% плану проти 84,3% за 1999 рік. Обсяг  фінансування освіти з державного бюджету  у 2000 році перевищив фінансування цієї галузі в 1999 році у 2 рази.

Видатки на охорону здоров'я  мають трохи іншу динаміку. Середній рівень фінансування у період із 1997 по 2000 роки становив 11,7% від загальної  суми видатків зведеного бюджету  України. за цей період, питома ваги видатків на охорону здоров'я у  ВВП зменшилась  4,2% до 2,7%. В 2002 році частка цих видатків вже становила 3,4%,що в номільному виразі склало 7537,9 мдн. грн..

Видатки на цю галузь із державного бюджету в 2000 році збільшилися порівняно  з відповідним показником 1999 року на 1079,5 млн. грн. (у 1,9 разу), і становили 4888,2 млн. грн.. Незважаючи на таке помітне  зростання обсягу бюджетного фінансування видатків на охорону здоров'я, рівень їхнього виконання все ж таки не досяг запланованого і становив 96,9%, хоча порівняно з 1999 роком помітний прогрес. Аналогічний показник за 1999 рік становив лише 61,8% до річного  плану.

З метою поліпшення ситуації у соціальній сфері у травні 2000 року Президентом України був  виданий Указ, яким схвалено Основні  напрями соціальної політики на період до 2004 року. Основна мета цього документа  — створення умов для формування і реалізації соціальної політики на основі визначеної стратегії економічного розвитку та фінансової стабілізації в Україні, забезпечення права кожного  громадянина на гідний життєвий рівень.

Важливим моментом у реалізації соціальної політики держави повинно  стати визначення і встановлення державних мінімальних стандартів, які мають зафіксувати ту межу, нижче якої не повинні бути показники  обсягу та якості соціальних послуг і  гарантій, що надаються державою населенню.

2.3. Видатки бюджету  на управління.

Відповідно до конституції  України наша держава має чітко  структуровані гілки влади –  законодавчу, виконавчу і судову.

Витрати на законодавчу гілку  влади передбачають фінансування діяльності Верховної Ради та її структурних  підрозділів.

Витрати на виконавчу гілку  влади включають фінансування Адміністрації  Президента України, Кабінету міністрів, міністерств, відомств, їхніх структурних  підрозділів.

Витрати на судову гілку  влади – це фінансування Конституційног Суду. Верховного Суду та їхніх структурних підрозділів.

Розмір витрат на управління визначають за кошторисом по кожному  міністерству, відомству, Кабінету Міністрів, Верховній Раді, апарату Президента тощо. В коштрисі передбачають витрати за окремими статтями, в тому числі на заробітну плату управлінського апарату, відрахування на соціальне страхування, відрядження, витрати на придбання обладнання та інвентарю для управлінських цілей, ремонт адміністративних приміщень тощо.

Витрати за кошторисами обґрунтовуються  відповідними розрахунками. Основними  показниками для визначення витрат є чисельність працівників, посадові оклади, площа приміщень і норми  витрат. Чисельність апарату центральних  органів управління встановлюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, а місцевих — місцеві Ради народних депутатів.

Контроль за плануванням  і витрачанням витрат на управління здійснює Міністерство фінансів України. Всі міністерства і відомства  подають йому зведені кошториси  своїх витрат для включення до бюджету. Аналогічно місцеві представницькі та виконавчі органи подають свої кошториси для включення до місцевих бюджетів.

Фінансові органи перевіряють  подані кошториси щодо обгрунтування витрат і дотримання чинного законодавства. При виявленні порушень у кошториси вносять відповідні зміни. В ході виконання бюджету фінансові органи здійснюють перевірки правильності та ефективності використання витрат на управління.

Таблиця 3. Видатки на фінансування управління за 1997-2002рр. (млн. грн.)

Видатки зведеного бюджету  фінансування управління	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Усього видатків	34312,7	31195,6	34820,9	48148,6	55528	60318,9
Витрати на управління	2974,9	1311,4	2402,3	3384,8	3738,8	8588,8
Питома вага у заг сумі видатків,%	8,7	4,2	6,9	7	6,7	14,2
Питома вага від суми ВВП,%	3,2	1,3	1,9	2	1,9	3,9

В період з 19997  по 2002 роки динаміка витрат на управління була нестабільною – вони то зменшувались, то зростали. Але ці коливання були незначними (у відсотковому відношенні до загальної  суми видатків). У 2002 році ці витрати  різко зросли. Так витрати на управління збільшилися на 4850 млн. грн.(що на 43,5% більше від витрат 2001 року) у порівнянні з 2001 роком, та на 5631,9 млн. грн. у порівнянні з 1997 році. У відсотковому виразі до загальних витрат збільшення становило 7,5% відносно 2001 року та 5,5% відносно 1997 року. Питома вага фактичних видатків у ВВП також збільшилась. На 2% порівняно 2001 року, та 0,7% порівняно 1997 року.

Одним із актуальних питань, що стосуються витрат на управління, є  іх скорочення. Так протягом 1999-2000 рр. Була проведена кадрова реформа, результатом якої стало скорочення чисельності державних службовців на 20%. З цією ж метою Кабінетом Міністрів 4 квітня 2001 р. була видана постанова “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів”. Однак не дивлячись на це в 2002 році витрати зросли. З чим це пов’язано?

У червні 2001 р. закінчилась  дія перехідних положень Конституції  щодо судової системи, були ухвалені ряд законів, які започаткували  реформу судоустрою. Суди отримали значно ширші повноваження. Були проведенні розрахунки, які показали, що потрібно додатково близько 200 судів з відповідним  фінансовим забезпеченням – звідси й збільшення витрат. Крім того додаткових витрат вимагають й інші напрямки реформи судової системи.

2.4. Обслуговування  державного боргу.

Існування державного боргу  на сьогодні є об’єктивно обумовленим  явищем для країн з ринковою економікою. В період трансформації економіки  питання державного боргу є актуальним і для України. Україні в 1992 році прийнято Закон “Про державний внутрішній борг України”, яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання уряду України в грошовій формі.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває  у загальнодержавній власності. Величина боргу характеризує стан економіки  і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту країни. Держава  не несе відповідальності за зобов’язаннями та запозиченнями до місцевих бюджетів.

Обслуговування  боргу – це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через  банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій  внутрішніх державних позик, інших  цінних паперів, їхнього погашення  і виплати доходу за ними у вигляді  процентів в іншій формі.

Для фінансування витрат з  розміщення, рефінансування, виплати  доходу та погашення боргових зобов’язань  України у складі Державного бюджету  України створюється фонд обслуговування внутрішнього боргу України. До нього  зараховують кошти у розмірі 50%, одержаних від приватизації майна  державних підприємств. Видатки  на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого  бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Методами управління державного боргу є:

1. Конверсія – зменшення розміру відсотків, які мають виплачуватись за позиками;
2. Консолідація – збільшення строків дії випущеної позики;
3. Уніфікація – об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики;
4. Відстрочення погашення позики.

Анулювання позики. 

Таблиця 4. Видатки на обслуговування державного боргу.

Видатки зведеного бюджету  на обслуговування державного боргу	1998 р., млн. грн.	2000 р. млн. грн.	2001 р. млн. грн.
Витрати	1981,6	4568,8	4195.1
Питома вага у заг сумі видатків,%	9,6	12	10,1
Питома вага від суми ВВП,%	2,8	2,69	1,99
Рівень виконання,%	72,6	76,7	69,5

Загальний обсяг державного внутрішнього боргу за 2002 рік становили 17,5 млрд. грн.. Його зростання порівняно  з 1998 роком становить понад 70%. Зовнішня заборгованість держави становила 11,9 млрд. доларів США. Порівняно з 1998 роком вона зросла на 25,1%.

Видатки на обслуговування державного боргу у 2001 році в порівнянні з 1998 зросли на 2213,5 млн. грн., але зменшились на 373,7 млн. грн. у порівнянні з 2000 роком. Їх частка у загальній сумі видатків також у порівнянні з 1998 роком  зросла на 0,7 відсоткових пункти, і  зменшилась на 1,9 відсоткових пункти в порівнянні з 2000 роком.

Що ж стосується питомої  ваги видатків на обслуговування державного боргу у ВВП, то вона постійно зменшується  і у 2001 році становила 1,99% - що на 0,81 відсотка менше ніж у 1998 році.

Не може не викликати занепокоєння і той факт, що рівень виконання  видатків постійно падає. В 2001 році він  становив 69,5 % що на 3,1 менше ніж в 1998 році.  

Але щоб об'єктивно оцінити рівень боргової безпеки України лише на підставі одного показника (відношення зовнішнього боргу до ВВП) неможливо. Отже, керуючись міжнародними методами, регулювання зовнішньої заборгованості країни здійснюється з точки зору економічного розвитку держави в співставленні із основними макроекономічними показниками. За методикою Світового банку для визначення обтяжливості зовнішнього боргу та віднесення країни до категорії з високим рівнем зовнішньої заборгованості (країни з надмірною та помірною заборгованістю) або категорії з незначною заборгованістю використовується, як мінімум, чотири ключових показники (одним з яких є валовий борг у відсотках до ВВП), при цьому критерієм віднесення країни до відповідної категорії є перевищення трьома з них критичних рівнів, визначених для відповідної категорії.