Місцеві бюджети

РЕФЕРАТ

 

Пояснювальна записка  до курсової роботи

48 сторінок;

1 таблиця;

3  рисунки;

25 джерел літератури

 

 

Об’єктом дослідження  виступає обласний бюджет Дніпропетровської області.

Метою даної роботи є  виявлення шляхів формування та зміцнення фінансів місцевого самоврядування в період реформування бюджетної системи.

Актуальність роботи полягає в тому, що в сьогоднішній економічній ситуації гостро стоїть проблема соціального захисту та соціального забезпечення населення України, розвитку соціально-культурної сфери в цілому, вирішувати яку доручено місцевим органам самоврядування. Тому основною метою бюджетної політики України є удосконалення та зміцнення фінансів місцевого бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ, МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ, ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ, ДОТАЦІЯ, СУБВЕНЦІЯ, БЮДЖЕТНИЙ ТРАНСФЕР.

 

ПЛАН

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

 

ВСТУП

 

Бюджетна реформа охоплює  сферу податкової політики, бюджетної  політики, структурної політики в економіці, соціальній сфері, та державному управлінні.

Проведення бюджетної реформи можливо було лише за рахунок низки структурних заходів, які були реалізовані відповідно до рішень Президента України Кучми Л.Д., Верховної Ради та Уряду України Міністерства фінансів України:

• запровадження нової бюджетної класифікації;
• запровадження помісячного планування бюджету;
• узяття під контроль відповідності зобов’язань, що беруться розпорядниками коштів установленим асигнуванням;
• перегляд кількості головних розпорядників коштів, що дає активізацію та економію видатків бюджетів усіх рівней;
• запровадження нових підходів до складання проекту бюджету на основі аналізу запитів, включення до бюджету позабюджетних коштів та ряд інших.

Прийнятий Бюджетний  Кодекс України являє собою комплексний  закон, що регламентує бюджетний  процес та бюджетні взаємовідносини в Україні, визначає основні напрями бюджетної реформи та створює правове поле для здійснення бюджетних процедур усіма ділянками бюджетного процесу.

Бюджетний процес починає  формулюватись у конкретних нормативних  та інструктивних документах, що надає йому спадковості та стабільності і, фактично, є ознакою створення власної національної бюджетної системи.

Окремо слід сказати  про реформу міжбюджетних відносин. Це одна з найбільш важких, політично й соціально чутливих сфер бюджетної політики. Ця чутливість обумовлюється залежністю цих відносин від організації влади та адміністративно-територіального устрою, а також тим, що місцеві бюджети – це соціальні бюджети і вони забезпечують найбільш наглядні повсякденні потреби населення.

Актуальність роботи полягає в тому, що в сьогоднішній економічній ситуації гостро стоїть проблема соціального захисту та соціального забезпечення населення України, розвитку соціально-культурної сфери в цілому, вирішувати яку доручено місцевим органам самоврядування. Тому основною метою бюджетної політики України є удосконалення та зміцнення фінансів місцевого бюджету. В даній курсовій роботі простежена динаміка зміни фінансового стану бюджету місцевого самоврядування, досліджені нові методики планування надходжень та видатків місцевого бюджету відповідно Бюджетного Кодексу, внесені пропозиції щодо удосконалення та зміцнення фінансової бази місцевого бюджету.

Метою даної роботи є  виявлення шляхів формування та зміцнення фінансів місцевого самоврядування в період реформування бюджетної системи, підсумовуючи фінансові показники про виконання бюджету місцевих органів самоврядування за роки реформування, аналізуючи процес становлення структури управління місцевими бюджетами.

Об’єктом дослідження  виступає областний бюджет Дніпропетровської області.

 

РОЗДІЛ 1

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ, ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА ЛАНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

1.1 Економічний зміст та характеристика  місцевих бюджетів

 

Місцевим бюджетам як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки на упорядкування населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення населення.

Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Проблеми  зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів, формування та використання місцевих бюджетів, розподілу витрат, пов’язаних із вирішенням місцевими органами влади та самоврядування відповідних завдань, вивчають такі українські економісти, науковці і практики, як Кириленко О., Василик О., Деркач М., Кравченко В., Юрій С., Вишняков С., Кульчицький М., Луніна І. [2-6, 10, 11, 17, 18].

Бюджет є  складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних  відносин, які складаються в суспільстві  в процесі формування, розподілу  і використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб.

Ці відносини  мають таку структуру:

– між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету;

– між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу національного доходу;

– між ланками  бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Дослідження і аналіз структури зазначених відносин дозволяє зрозуміти економічний  зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих процесах.

Бюджетні відносини, що відображають зміст державного бюджету, функціонують у визначених формах – суспільних і організаційних. І саме завдяки організаційним формам стає можливим використання бюджету, як інструменту управління економікою.

Так, організаційними  формами функціонування бюджетних відносин є конкретні види бюджетів (державний бюджет, бюджет Автономної Республіки (АР) Крим і місцеві бюджети). Втілюючи внутрішньобюджетні відносини в зазначених формах, держава організовує бюджетні взаємовідносини з централізації бюджетних ресурсів у розпорядження органів влади, які наділені правом представляти інтереси держави і від її імені здійснювати певні функції.

За допомогою  організаційних форм держава „вибудовує”  внутрішньобюджетні відносини щодо форм державного і адміністративно-територіального устрою. Сформовані бюджетні взаємовідносини одержують матеріально-речове втілення у відповідних фондах грошових коштів. Впливаючи на процеси формоутворення бюджетних відносин (шляхом зміни принципів, методів, способів формування доходів і видатків, їх регулювання тощо), держава коректує встановлені бюджетні взаємовідносини, регулює канали проходження бюджетних потоків, уточнює пропорції розподілу централізованих ресурсів і забезпечує управління внутрішньобюджетними відносинами, а через бюджетні відносини – економічними процесами.

Таким чином, завдяки організаційним формам внутрішньобюджетних  відносин стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій, управління економічними процесами на макро- і мікрорівнях.

Щодо визначення поняття „місцеві бюджети”, в економічній  літературі немає єдиної думки.

У фінансовій теорії за радянської доби сформувалося визначення державного бюджету як економічної категорії соціалізму, яка виражає грошові відносини, що виникають між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі планомірного розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту шляхом утворення централізованого фонду грошових коштів держави та його використання на цілі розширеного соціалістичного відтворення, підвищення рівня життя народу та задоволення інших суспільних потреб [1]. Існували інші погляди на державний бюджет, який розглядався як фінансовий план держави або як централізований фонд грошових коштів [2]. Слід зазначити, що у фінансовій науці того часу досліджувалась сутність державного бюджету, до складу якого входили республіканські та місцеві бюджети.

О.Д. Василик  визначає Державний бюджет України  як централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України [3]. У свою чергу, місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, зосереджених у розпорядженні місцевих рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування [3].

М.І. Деркач, А.П. Гордєєва базуються на визначенні місцевих бюджетів як економічної категорії, яка виражає сферу економічних  відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначені для соціально-економічного розвитку певних регіонів країни [4].

В. Кравченко  характеризує місцевий бюджет у трьох  аспектах. По-перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів. По-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування. По-третє, це економічна категорія [5].

Усі визначення, про які йшлося вище, як правило, торкаються його форми. Адже за формою бюджет – це план доходів і видатків відповідних органів влади, який має юридичну силу, тобто одночасно  є правовим актом. На нашу думку, у  визначенні бюджету, зокрема місцевих бюджетів, необхідно відобразити його сутність як економічної категорії. А наведене в економічній літературі визначення бюджету як фонду грошових засобів недостатньо розкриває його економічний зміст.

С.І. Юрій [6] вважає, що економічний зміст бюджету не може бути визначений однозначно, його суть проявляється, в першу чергу, в процесах, що формують, використовують кошти централізованого загальнодержавного фонду фінансових ресурсів.

Місцеві бюджети  є важливим інструментом макроекономічного  регулювання. Поряд з державним бюджетом, місцеві бюджети забезпечують процес розширеного відтворення. За допомогою певних важелів місцевими органами влади, відповідно до їх компетенції, забирається частина коштів у виробничих, інших структурах, населення у вигляді податків, зборів, платежів та акумулюється у місцевих бюджетах. З іншого боку, ресурси місцевих бюджеті спрямовуються на утримання установ соціально-культурної сфери та охорони здоров’я, підприємств житлово-комунального господарства, виплати соціальних допомог, тобто місцеві фінанси відіграють основну роль у забезпеченні потреби населення у соціальних послугах. Відбувається процес накопичення фінансових ресурсів місцевих бюджетів та їх розподілу і використання на різні сфери діяльності. Крім того, місцеві бюджети виступають інструментом міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту. З метою фінансового вирівнювання та усунення розбіжностей рівнів соціально-економічного розвитку територій функціонують фінансові відносини між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами різних рівнів. Такі відносини мають форму дотацій, субсидій, субвенцій; коштів у вигляді взаєморозрахунків. Отже, в місцевих бюджетах зосереджуються не лише фінансові ресурси даного регіону. Місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування можуть отримувати до місцевого бюджету відповідного рівня грошові засоби з бюджетів іншого рівня (державного або місцевих) або передавати грошові засоби даного бюджету до інших ланок бюджетної системи.

На мою думку, за економічною сутністю місцеві бюджети відображають процес накопичення та використання місцевими органами влади фінансових ресурсів і міжбюджетні відносини з їх розподілу.

У сучасних нормативних  документах, що визначають правові  засади функціонування місцевих бюджетів, подається їх визначення тільки за формою або складом. Проте слід зазначити, що і в нормативних документах немає єдиної думки щодо визначення сутності терміна „місцеві бюджети”.

1.2 Засади формування надходжень до місцевих бюджетів

 

Територіальні громади, згідно з  Конституцією і  Законом України “Про  місцеве  самоврядування”, отримали незалежність та самостійність в здійсненні покладених на них функцій у межах своєї  компетенції. Проте, тільки наявність  особистих фінансових ресурсів дає змогу органам місцевого самоврядування виконувати свої функції. Неможливо бути дійсно самостійними, будучи залежними в фінансовому відношенні. Тому пошук форм і методів посилення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування має найбільш важливе і актуальне  значення.