Місцеві бюджети

В 2008 році у місцевих бюджетах зосереджувалося 39,3 відсотка обсягу витрат зведеного бюджету. Це свідчить про  те, що в цьому році відбулася  певна децентралізація у відносинах між ланками бюджетної системи.

Проблема виконання бюджетів у регіонах викристалізувалась і потребує вирішення. Будь-який “вольовий” захід (у тому числі законодавчого характеру), спрямований на досягнення паритетності у підходах до використання державного і місцевих бюджетів, приречений на невдачу. Лише заходи, які заохотять місцеві органи влади до пропорційного виконання державного і місцевих бюджетів, дадуть ефект. 

Роль місцевих бюджетів у фінансуванні видатків територій  вже в найближчому майбутньому  повинна зрости. Що ж стосується питань, пов’язаних із функціонуванням місцевих бюджетів, то вони потребують глибокого аналізу й наукового обґрунтування. Тут неможливі будь-які раз і назавжди встановлені рекомендації. Місцеві бюджети – категорія дуже динамічна, тому їх дослідження необхідно здійснювати з урахуванням багатьох факторів, що впливають на економічне життя держави. Цьому насамперед сприяють розвиток демократичних засад в управлінні державою, зміни у структурі економіки, рівень соціальних гарантій населенню, зміна вікової, професійної структури населення. Неабияк впливає на формування й використання коштів місцевих бюджетів рівень економічного розвитку окремих регіонів.

 Місцеві бюджети  мають свою внутрішню структуру  та характерні відмінності. Так,  незважаючи на те, що на сьогодні  налічується місцевих бюджетів усього понад 14 тис., а найчисельнішу групу становить сільські й селищні бюджети – більш, як 10 тис., понад 72 відсотки всіх витрат місцевих бюджетів  здійснюється через обласні бюджети (їх 24) та бюджети міст загальнодержавного і обласного підпорядкування (їх 223).Нині витрати республіканського бюджету АР Крим та обласних бюджетів становить 26,5 відсотка від загального обсягу витрат місцевих бюджетів, а бюджетів міст загальнодержавного та обласного підпорядкування – 45,9, районних бюджетів – 19,4 відсотка. Значно меншу частку становлять витрати інших видів місцевих бюджетів: сільських – 4,5 відсотка, міст районного підпорядкування – 1,9 відсотка, селищних – 1,8 відсотка (рис. 1.1.)

Рис. 1.1 Розподіл витрат місцевих бюджетів за видами бюджетів

 

Із наведених даних видно, що найбільш чисельну групу складають бюджети районів, що об’єднують районні, селищні, сільські та міст районного підпорядкування, які є базовими у бюджетній системі країни.

Через них мобілізується  і використовується майже третина  всіх ресурсів місцевих бюджетів. Проте сьогодні саме в цій ланці місцевих бюджетів існує найбільше питань, які потребують свого вирішення. Насамперед, це питання закріплення за ними постійних джерел доходів, а також питання вдосконалення взаємовідносин як з державним бюджетом, так і з обласними.

Усе це свідчить, що при  подальшому реформуванні бюджетної  системи проблеми місцевих бюджетів необхідно розв’язати не взагалі, а  з урахуванням особливостей і  чіткого розмежування функцій між  окремими ланками місцевих бюджетів. Диференціація функцій має залежати від рівня розвитку кожного з цих бюджетів у бюджетній системі держави.

Реалізація цього положення  вимагає визначення розміру гарантованого  рівня витрат на соціально-економічний  розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Забезпечення такого рівня має здійснюватись з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній території і перерозподільчих регіональних процесів.

Важливе значення для  забезпечення фінансування процесу розширеного відтворення на відповідній території є розробка бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів. Немає законодавчого визначення джерел доходів і напрямків видатків бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів.

Видатки бюджету розвитку слід спрямовувати на: капітальні вкладення на розвиток виробництва і соціальної сфери; пошукові та науково-дослідні роботи; фінансування, кредитування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі.

Управління коштами  бюджету розвитку на початкових етапах мають здійснювати місцеві фінансові органи. В подальшому доцільно було б створити систему комунальних банків на чолі з Центральним банком комунального кредиту, які б узяли на себе оперативне управління коштами бюджету розвитку на місцевому рівні, оцінку і відбір інвестиційних проектів для їх фінансування, кредитування та надання гарантій органами місцевого самоврядування, а також контроль за правильністю й ефективністю використання коштів бюджету розвитку. Створення і розвиток комунальних банків сприятиме діяльності органів місцевого самоврядування, розв'язанню соціально-економічних проблем адміністративно-територіальних утворень та зміцненню їх інфраструктури.

Порядок формування бюджету  розвитку у складі місцевих бюджетів можна відобразити на прикладі великого міста таким чином. Вихідним документом для формування бюджету розвитку міста повинна бути довгострокова інвестиційна програма міста, що визначає як напрямки капітальних витрат міста, так і його можливості у здійсненні цих витрат. Така програма включає: розгорнутий генеральний план розвитку міста, призначенням якого є закріплення тенденцій розвитку міського простору; план розвитку окремих видів комунікацій (водозабірні й очисні споруди, мережа водоводів і т. ін.), що повинен визначати вимоги, які висуваються до параметрів комунікацій і інфраструктури об'єкта; плани конкретних об'єктів інфраструктури, що містять більш детальне описання проектів розвитку і реконструкції об'єктів інфраструктури. Необхідні також розрахунки витрат за підключення до мережі інфраструктури. Заключним документом у процесі підготовки інвестиційної програми міста має бути фінансовий план капітальних витрат, який містить проекти і обсяги витрат по них і визначає джерела, за рахунок яких вони будуть фінансуватися. На основі довгострокової інвестиційної програми міста розробляється щорічна інвестиційна програма, яка після схвалення міською радою стає основою для бюджету розвитку міста на відповідний фінансовий рік.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ РОЛІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ФІНАНСУВАННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛ

2.1 Характеристика соціально-економічного  стану

 

У 2008 році науково-технічні роботи в регіоні виконували 106 організацій. Виконанням цих робіт в організаціях, підприємствах та установах області займалось 13,7 тис. працівників основної діяльності, що майже на 2% більше показника 2007 року, серед яких 142 докторів наук та 857 кандидатів наук. Науковими організаціями регіону власними силами виконано науково-технічних робіт на загальну суму майже 249,8 млн. грн., що майже на 4% більше ніж за аналогічний період 2007 року. З усіх джерел фінансування на виконання науково-технічних робіт надійшло майже 300 млн. грн., що майже на 12% більше ніж за аналогічний період минулого року. З початку року відбулося збільшення питомої ваги підприємств регіону, у загальній кількості промислових підприємств регіону, що займалися інноваційною діяльністю, до 6,7%.Загальний обсяг реалізованої в регіоні інноваційної продукції склав 2,6 млрд. грн., що на 25,1% більше показника 2007 року. Впроваджено 79 нових прогресивних технологічних процесів, що на 27,4% більше минулорічного показника, а кількість впроваджених маловідходних та ресурсоощадних процесів збільшилася до 42 одиниць, або на 82,6% більше. Протягом року впроваджено нові технології та обладнання для: сортування кускових руд підземного видобутку з подальшим збагаченням мілкої фракції сухими магнітними сепараторами на ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”;вибухових робіт з використанням безтротилових вибухових речовин – комполайту, ігданіту на ВАТ “ПВП “Кривбасвибухпром” ; брикетування відсівів феросплавів фракції 0-10 мм на ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”;локальної термічної обробки зварювальних швів на ВАТ “Новомосковський трубний завод”;виробництва виробів з піно- та полімербетону на ЗАТ “Балівський завод залізобетонних виробів”. Освоєно 88 нових видів інноваційної продукції, у тому числі 31 одиницю нових видів техніки. Освоєно виробництво швидкісного візку та платформи нового покоління для великотоннажних контейнерів на ВАТ “Дніпровагонмаш” та платформи для перевезення нафтопродуктів на ДП “Трансмаш”. Виготовлено і здійснено запуск 4 ракетоносіїв “Зеніт-3 SL” за програмою “Морський старт” та ракетоносія “Дніпро” ДКБ “Південне” та ДП “ВО “Південний машинобудівний завод”. Освоєно виробництво нових антикорозійних грунтів для покриття металів, лакофарбової продукції з поліпшеними захисними якостями на ВАТ “Дніпропетровський лакофарбовий завод”. На підприємствах та в організаціях регіону продовжувалася активна робота щодо підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках, підтримки вітчизняних товаровиробників, забезпечення захисту споживачів від небезпечної та неякісної продукції. Було впроваджено систему управління якістю відповідно до ІSО 9000 на 39 підприємствах області, серед яких ВАТ “Центральний ГЗК”, ВАТ “Південний ГЗК”, ВАТ “Північний ГЗК”, ВАТ “Дніпропетровський машинобудівний завод”, ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, ЗАТ “Нікопольський завод безшовних труб “Ніко Т’юб”, ТОВ “Нікопольський завод тонкостінних труб”, ЗАТ “Нікопольський завод нержавіючих труб”, Асоціація “Укррудпром”, ВАТ “Дніпровагонмаш”, ВАТ “ДніпроАЗОТ”, ЗАТ “Поліфарб Україна”, ДП “Кривбастехмаш”, ТОВ “Ласунка” тощо. Впроваджено систему екологічного менеджменту ISO 14000 на ВАТ “Північний ГЗК”, ВАТ “Південний ГЗК”, ВАТ “Центральний ГЗК”, ВАТ “Суха балка”, ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, ЗАТ “Завод “СЕТАБ Нікополь” та ВАТ “Новомосковський трубний завод”.Впроваджено систему охорони праці ISO 18000 на ВАТ “Інгулецький ГЗК”.В області створено технологічний парк “Машинобудівні технології”, першочерговим завданням якого є створення нових підприємств або нових структурних підрозділів існуючих підприємств, ревілітація непрацюючих підприємств на базі розробки нових високонаукових, прогресивних технологій, що забезпечують зростання ефективності виробництва, формування ринку високоякісних продуктів, нарощування експортного потенціалу, заміщення імпорту, і на цій основі вдосконалення структури продуктивних сил та соціально культурної сфери, створення нових робочих місць та зростання добробуту населення.

У січні–листопаді 2007 року в економіці області отримано  прибуток у сумі 20,1 млрд грн (у 1,4 раза більше, ніж у січні–листопаді 2006 року).

Рис. 2.1. Фінансовий результат господарювання підприємств області, млрд.грн.

Таблиця 2.1

Фінансовий результат  в розрізі областей України

	2007 рік млн грн	Місце області серед областей України
Україна	83401,4
Автономна Республіка Крим	297,3	13
Вінницька	77,1	18
Волинська	–94,1	23
Дніпропетровська	20104,7	1
Донецька	13361,8	2
Житомирська	205,5	15
Закарпатська	214,6	14
Запорізька	2801,7	3
Івано-Франківська	–487,7	25
Київська	150,9	16
Кіровоградська	58,1	19

Продовження табл. 2.1

Луганська	2011,6	6
Львівська	718,1	10
Миколаївська	1014,7	9
Одеська	1915,0	7
Полтавська	2263,1	5
Рівненська	539,6	12
Сумська	123,7	17
Тернопільська	–42,4	22
Харківська	2768,6	4
Херсонська	48,0	20
Хмельницька	612,1	11
Черкаська	1288,9	8
Чернівецька	–24,1	21
Чернігівська	–130,2	24

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Контингент загального фонду зведеного бюджету Дніпропетровської  області

 

Надмірне перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії призвело до серйозних соціально-економічних диспропорцій. Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металоємне машинобудування, недостатня частка трудомісткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування. У вугільній промисловості Донецького басейну застаріли основні фонди, погіршали гірничо-геологічні умови. Собівартість вугілля зростає, рентабельність знижується. Металургійна промисловість, яка робить значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується технологічною відсталістю. У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного - лише 10%. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується відсутністю енергоносіїв і води.

2.2 Програми соціально-економічного розвитку

 

Аналіз тенденцій соціально-економічного розвитку області свідчить, що до липня в області утримувались стабільні темпи економічного зростання в усіх галузях і сферах діяльності.

Ураховуючи підсумки 2009 року серед  головних пріоритетів економічного і соціального розвитку області в 2010 році мають бути:

- збереження рівня доходів населення,  пом’якшення ситуації на ринку  праці області, забезпечення соціального  захисту найбільш вразливих верств  населення;

- підвищення ефективності енергоспоживання, здійснення заходів із енергозбереження в усіх галузях і сферах діяльності;

- надійне функціонування  систем життєзабезпечення населення,  реформування і розвиток житлово-комунального  господарства;

- підвищення рівня  соціальних стандартів і якості  послуг, які безпосередньо надаються  населенню, удосконалення діяльності  та матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, соціального захисту, розвиток освіти і науки, створення належних умов для всебічного та повноцінного розвитку дітей, підтримка національного усиновлення, відродження культурних і просвітницьких традицій;

- спрямування наявних ресурсів на соціальне відродження села та підвищення доходів селян, створення умов для розвитку аграрного сектору;

- активізація інвестиційної  діяльності, продовження будівництва  об’єктів життєзабезпечення, розвиток  мережі автомобільних доріг;