Планування розвитку пiдприемства

Таблиця 2.6

Динаміка показників рентабельності і прибутковості

по ВАТ „Кривий Ріг Цемент” за 2005-2007 роки

Назва показника	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Відхилення від 2005 р.	Відхилення від 2006 р.
Рентабельність продажу	0,36	-11,27	7,95	-11,63	+19,22
Рентабельність основної діяльності	0,57	-12,56	13,98	-13,13	+26,54
Рентабельність власного капіталу	2,28	-238,45	77,98	-240,73	316,43
Рентабельність підприємства	0,57	-12,56	13,98	-13,13	+26,54
Головний показник прибутковості	4,87	-36,78	51,44	-41,65	+88,22
Прибутковість активів	0,98	-42,20	30,81	-43,18	+73,01
Прибутковість операційної  діяльності	5,22	-4,57	16,55	-9,79	+21,12

 

Аналіз табл. 2.6 показав, що у 2006 році спостерігається значне погіршення всіх показників прибутковості і рентабельності. Рентабельність продажу зменшилась від на 0,36% до від’ємного значення. Рентабельність основної діяльності і рентабельність підприємства також мають від’ємне значення. Це пояснюється тим, що у 2006 році підприємство мало збитки. Рентабельність власного капіталу у 2005 році склала -7,67%, а у 2006 році зменшилась до -10,32%.

Головний показник прибутковості у 2005 році складав 4,87%, а у 2006 році зменшився до -36,78%. Прибутковість активів зменшилась на 43,18%. Прибутковість операційної діяльності у 2005 році складала 5,22%, а у 2006 році зменшилась на 9,79% та склала -4,57%.

У 2007 році показники прибутковості і рентабельності значно покращуються. Рентабельність продажів зросла на 19,22%, рентабельність основної діяльності і по підприємству збільшуються на 26,54%

Спостерігається тенденція  значного зростання всіх показників прибутковості: головний показник зріс на 88,22%, прибутковість активів – на 73,01%, а прибутковість операційної діяльності – на 21,12%.

Очікувані результати виконання київської  міської програми сприяння розвитку малого та середнього підприємництва на 2009-2010 роки

 

Передбачається, що завдяки  реалізації заходів Програми на 2009-2010 роки буде створене сприятливе середовище для підвищення ділової активності малого та середнього підприємництва, зростання його конкурентоспроможності, інноваційного потенціалу, підвищення якості продукції та послуг. Зросте соціальна відповідальність бізнесу.

В результаті реалізації Програми на 2009-2010 роки очікується на кінець 2010 року  досягнення таких показників.

 

Кількісні показники  результативності:

·        загальна кількість суб’єктів підприємництва, які сплачують податки, – 323,8 тис. суб’єктів;

·        кількість малих підприємств –  80350 одиниць;

·        кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення – 300 одиниць;

·        кількість об’єктів інфраструктури підтримки підприємництва –  7161;

·        кількість створених за два роки  нових робочих місць –  125,0 тис.

Якісні показники результативності:

·        збільшення суми надходжень до бюджету м. Києва від суб’єктів підприємництва у 2010  році порівняно з 2008 роком на 37%;

·        збільшення кількості суб'єктів малого підприємництва у 2010 році порівняно з 2008 роком на 10,1%;

·        зменшення адміністративних перешкод для підприємців та усунення підґрунтя для корупційних діянь;

·        спрощення процедур легітимізації підприємницької діяльності;

·        підвищення рівня інформатизації малого та середнього підприємництва;

·        активізація розвитку малих підприємств інноваційної, соціальної сфери, комунальних та індивідуальних послуг.

 

 

2.4 Антикризовий менеджмент  для підприємств в умовах ринку.

Антикризовий менеджмент в умовах ринку вирішує безліч запитань, пов'язаних з рішенням проблем  виникаючих на підприємстві. Ми особливу увагу приділимо асортиментній  та ціновій політиці в процесі  виходу будь-якого підприємства з  кризисної ситуації.

При проведенні асортиментної політики необхідно враховувати життєвий цикл ринкового продукту, а потім вже змінювати маркетингову структуру підприємства. Життєвий цикл товару на ринку складається, як правило, з 5-ти чітко виділених фаз.(Рис. 6)

 

Рис. 6 Життєвий цикл ринкового продукту

 

Коротко розглянемо особливості  кожної фази товару, тому що вони визначають в комплексі маркетингу дві важливі  проблеми: коли починати відновлення  продукції для заміни застарілих товарів і як ефективно працювати  з товарами, які вже є на ринку, щоб подовжити термін їх життя.

Перша фаза - розробка товару. Насамперед, ніж виходити на пробний  ринок зі своєю продукцією, підприємство повинно провести розрахунки витрат і прибутку, а якщо у нього нема впевненості, що витрати зовсім відкупляться, то немає потреби йти на таке ризиковане вкладення як засвоєння нової продукції.

Друга фаза - введення товару на ринок. Вона охоплює період першочергової  пропозиції обмежених партій товару на ринку, а потім і масової  ринкової поставки.

Третя фаза - розвиток (ріст) продажу товару. Основні зусилля підприємців зосереджені на тому, щоб забезпечити товару швидке просування до споживача, тобто розширити продаж та отримати прибуток, щоб повністю виправдати виробничі витрати та мати кошти на розвиток бізнесу.

Четверта фаза - зрілість, насиченість та стабілізація ринку. В цей період у підприємців  виникають серйозні труднощі - неконкурентоспроможні  вироби витісняються з ринку. Щоб  підняти падаючий рівень продажу  і прибутку, випробовуються нові форми  реклами і стимулювання збуту. Виробник намагається стабілізувати своє положення, втримати продаж і прибуток на прийнятному рівні, доки дозволяють умови конкуренції.

П'ята фаза - скорочення реалізації (вмирання ринку) і обновлення ринкового продукту. На цьому етапі  перед виробником постає дилема: або змиритись з тим, що в результаті неухильного падіння рівня продажу та прибутку виробництво товару стане зовсім неможливим, або знайти допоміжні кошти для підвищення рентабельності його випуску і підтримання положення фірми на ринку, наприклад, за допомогою оригінальних рішень у сфері реклами, більш вдалого і нарядного виду упаковки, зниження цін, і т.п.

Уяву про різні маркетингові стратегії в залежності від фази циклу життя можна   отримати   з   наступної   схемі-моделі.  (табл.2.7)

 

Таблиця 2.7

МАРКЕТИНГОВА  СТРАТЕГІЯ  НА  РІЗНИХ  ФАЗАХ  ЖИТТЄВОГО  ЦИКЛУ РИНКОВОГО ПРОДУКТУ

Фази життєвого циклу товару
Елемент маркетинго вої програми	Введення   на ринок	Ріст продажу	Зрілість   і стабілізація	Старіння   і вмирання
Цілі маркетингу	Ввести товар на ринок, запропонувати його споживачам	Завоювати  позицію  на ринку	Утримати завойовані  позиції  на високому рівні	Реалізувати всі накопиченні запаси і  без витрат перейти до нового життєвого циклу
Інформація	Про  групи споживачів,  які взмозі прийняти товар;  оцінки основних споживчих властивостей товару	Про  можливу  ємкість ринку; різні групи споживачів; оцінки всіх споживацьких властивостей і сервісу	Про повну ємкість ринку. Можливостях його повного насичення; оцінки споживацького незадоволення	Про  ступінь насичення попиту;  оцінка можливих напрямків обновлення асортименту7
Товар	Основний варіант	Удосконалений	Диференційований	Підвищеної рентабельності
Споживачі	Любитель	Масовий ринок	Масовий ринок	Відстають
Ціна	Висока	Висока, потім стабілізується  і  трохи знижується	Продовжує слабо знижуватись	Низька,  потім мінімальна, бросовая
Поставки на ринок	В   невеликій кількості (пробний  ринок)	Різко  збільшується,  а потім  стабілізується	Знижується, максимально залучаються  запаси	Мінімально необхідна
Кількість конкурентів	Невелике	Поступово зростає	Велика	Знижається
Прибуток	Низький	Використовуються  нові канали для  підвищення продажу і залучаються  можливі канали розподілу	Кількість каналів зменшується	Використовують тільки ті канали, які необхідні для мінімальної поставки
Реклама	Про споживацькі властивості нового товару, його переваги	Посилюється орієнтація на мотиви покупки, реклама підтримуюча, впевнююча	Підтримуюча, нагадуюча	Нагадуюча, або взагалі відсутня
Витрати на маркетинг	Високі	Або зростають, або на рівні  першої  фази,  а потім знижуються	Мінімальні	Переключаються на новий життєвий цикл
Рівень продажу	Невисокий	Обсяги продажу швидко зростають  і потім стабілізуються	Від  стабільного починає зменшуватися	Падає від мінімального  до нульового

 

У зв'язку з тим, що період фаз життєвого циклу різний, перехід  від фази до фази проходить повільно, служба маркетингу підприємства повинна  постійно слідкувати за змінами у  продажі і прибутку, виявляти причини  виникаючих змін з тим, щоб своєчасно встановити межі фаз і очікувані тенденції у розвитку ринку й внести відносні корективи в маркетингову програму бізнес-плану.

Концентрованим вираженням ринкової коньюктури є ціна. Фактори, діючі на ціни, відображені на Рис. 7.

 

 

Рис. 7. Схема ієрархічної підпорядкованості ціноутворюючих факторів.

 

Процес ціноутворення  дуже складний, бо він включає масу факторів - і власно цінових, і впливаючих не тільки безпосередньо на ціни. З  кола факторів, формуючих попит, у  ціні, наприклад, враховується психологія її сприймання покупцями: відмічено, що низькі ціни на послуги деяких фірм "відлякують" клієнтів, підчас справедливо вважаючи, що такі фірми в змозі запропонувати тільки послуги низької якості. З факторів пропозиції ціна обов'язково включає сировину, матеріали, якість продукції та ін.; з факторів сервісу - набір, якість, оперативність і доступність послуг.

Таким чином, на цінову політику чинить непрямий вплив через товарну  пропозицію: обсяги виробництва скорочуються, і товарна пропозиція зменшується (або збільшуються запаси); обсяги виробництва збільшуються (використовуються накопичені запаси), і пропозиція зросте. Перший шлях фірми вибирають, щоб підвищити ціни або не допускати їх зниження, так щоб зберегти прибуток або навіть збільшити його. Другий шлях використовується, коли фірма намагається затвердити пануюче положення на ринку.

Ціни враховують стержневі  фактори маркетингової стратегії  товарної пропозиції: якість і ремонтоспроможність  продукції, а також рівень сервісу  та ін.

 

                                                             

 

 

 

 

 

                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

 

Підвищити рівень ефективності господарської діяльності підприємства можна за допомогою удосконалення  технічної і соціальної політики підприємства.

Політика фірми —  генеральна лінія, система стратегічних заходів, що проводиться керівництвом підприємства в якій-небудь області діяльності (технічної, фінансової, соціальної, зовнішньоекономічної і ін.).

Технічна політика фірми  — генеральна лінія, система стратегічних заходів, що проводиться керівництвом фірми у області стратегії підвищення якості продукції, ресурсозбереження, організаційно-технічного розвитку виробництва як компонентів цільової підсистеми системи менеджменту. Технічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей у області забезпечення конкурентоспроможності товарів, що випускаються, технологій, виробництва і інших об'єктів підприємства..

До укрупнених етапів розробки і втілення в життя технічної  політики фірми відносяться:

1) проведення маркетингових  досліджень з метою визначення  рівня конкурентоспроможності товарів, що випускаються, і розробки стратегічних заходів по досягненню конкурентоспроможності товарів в майбутньому;

2) розробка стратегії  підприємства, в яку повинна бути  закладена ідеологія технічної  політики;

3) проведення НДДКР  по створенню конкурентноздатних товарів і інших об'єктів підприємства;

4) організаційно-технологічна  підготовка виробництва нових  товарів;

5) виробництво і реалізація  нових товарів підприємства.

Формування і реалізація стратегії ресурсозбереження на всіх рівнях управління — одне з найважливіших питань стратегічного менеджменту, оскільки, по-перше, ресурсоємкість є другою стороною товару (перша — якість), по-друге, Україна по ефективності використовування ресурсів значно відстає від промислово розвинених країн. Наприклад, ефективність використовування електроенергії в України приблизно в 12 разів нижча, ніж в США, коефіцієнт використовування металів в машинобудівній промисловості США складає приблизно 0,92, а в Україні — 0,30. Україна значно відстає від промислово розвинених країн по коефіцієнту видобутку з надр корисних копалин, використовування технологічного устаткування і машин, основних і оборотних коштів, трудових ресурсів і т.д.

І як наслідок, через відсутність  засобів на якісне відтворення всіх складових потенціалу країни росте питома вага зношених основних фондів, екологічно небезпечних об'єктів, знижується частка конкурентноздатної промислової продукції, середня тривалість життя населення і т.д.

Стратегія ресурсозбереження  — це комплекс принципів, чинників, методів, заходів, що забезпечують неухильне зниження витрати сукупних ресурсів на одиницю корисного ефекту конкретного товару.

Фактори ресурсозбереження  для рівня підприємства відображено  на рис. 3.1.

Методи ресурсозбереження  — конкретні технологічні способи, організаційні і економічні методи економії витрати ресурсів на одиницю корисного ефекту (роботи) по новому варіанту інвестиційного проекту в порівнянні із замінюваним варіантом.