Процес становлення та сутність місцевих бюджетів в Україні

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП            3

Розділ 1. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ - ФІНАНСОВА БАЗА

РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ         6

1.1. Процес становлення  та сутність місцевих бюджетів  в Україні  6

1.2. Економіко-правова характеристика місцевих бюджетів   12

1.3. Зарубіжний досвід  формування місцевих бюджетів    20

Розділ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ І ВИКОНАННЯ

МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ПРИКЛАДІ БЮДЖЕТУ

Луганської області         32

2.1. Характеристика  соціально-економічного стану 

Луганської області          32

2.2. Аналіз джерел формування доходів зведеного бюджету

Луганської області 2011-2013рр.        43

2.3. Підсумки виконання у I півріччі 2012 року Програми

економічного і соціального розвитку Луганської області на 2012 рік 47

Розділ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ

ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ І ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ

БЮДЖЕТІВ           56

3.1. Проблеми та  напрямки зміцнення фінансової  бази органів 

місцевого самоврядування         56

3.2. Удосконалення  системи фінансового вирівнювання  територій  66

ВИСНОВКИ           75

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      80

ДОДАТКИ

 

 

 

 

ВСТУП

 

В даний час однією з найважливіших в фінансовій політиці України є проблема місцевих бюджетів. Невиконання місцевими органами влади планів відрахувань до державного бюджету складає загрозу як фінансовій стабілізації, так і проведенню структурних реформ. Нестабільність доходної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів і умовах життя в них потенційно ведуть до соціальних конфліктів і політичної нестабільності. Прийняття законів України “Про бюджетну систему України” і “Про місцеве самоврядування в Україні”, затвердження єдиних для всіх областей нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, апробація різних варіантів розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами не привели до складання зваженої системи формування доходів місцевих бюджетів. [58]

Однією з найважливіших ознак демократичної держави є наявність у ній місцевого самоврядування – законодавчо закріпленого права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів.

Останніми роками набула загальнодержавної ваги проблема нестачі фінансових ресурсів в органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб’єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів, спроможні розв’язувати будь-які соціально-економічні проблеми. У розвинених країнах світу саме територіальні громади, котрі спираються на власні фінанси, є стабілізатором соціально-політичного ладу та фінансово-економічної ситуації у державі.

Безумовно, для нашої країни, де місцеве самоврядування перебуває на етапі становлення, пошуку найприйнятніших (зважаючи й на історичний досвід, національні традиції) форм, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування як одного з елементів демократичних перетворень. Водночас не слід забувати: весь світовий досвід здійснення місцевого самоврядування переконує в тому, що цей етап є перехідним, і роль власних джерел наповнення місцевих бюджетів повинна неодмінно зростати.

Зумовлено це передовсім тим, що передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють суттєвої фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, які традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Отже, сучасна система оподаткування місцевими податками і зборами в Україні насамперед не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників, отже, не стимулюють. Такі вади негативно позначаються на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація системи оподаткування місцевими податками і зборами назріла і має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування.

Також залишаються неурегульованими питання виконання видаткової частини місцевого бюджету. Виникли питання ефективного управління коштами бюджету, направленням їх на першочергові соціально-економічні потреби, яке можливе тільки при умовах функціонування фінансової структури з відрегульованим механізмом виконання місцевого бюджету – Державного казначейства України. Цей орган виконавчої влади повинен вирішувати весь комплекс завдань, зв’язаних з касовим виконанням місцевого бюджету.

В роботі освітлені основні проблеми формування місцевих бюджетів, організація касового виконання місцевого бюджету за доходами, а також розкрито процес вирішення проблем та напрямків зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування, визначені шляхи удосконалення формування і виконання місцевих бюджетів.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування дохідної частини місцевих бюджетів, а зокрема доходної частини Луганського обласного бюджету.

Об’єктом дослідження даної роботи виступає Луганський обласний бюджет, що представляє собою сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають в процесі формування, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів на місцевому рівні

Метою роботи є вивчення складу та структури дохідної частини місцевих бюджетів та розробка конкретних пропозицій щодо її вдосконалення для зміцнення фінансової основи регіонів.

Для досягнення цієї мети були вирішені наступні завдання:

- дослідження призначення місцевих бюджетів та їх ролі у соціально-економічних процесах;

- визначення складу і  структури місцевих бюджетів;

- дослідження проблем  формування місцевих бюджетів;

- аналіз складу, структури, динаміки доходів місцевих бюджетів;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму формування дохідної частини місцевих бюджетів.

В роботі були використані джерела відомих економістів: Бондарук Т.Г. [28], Василенко Л.І. [30], Кириленко О.П. [36, 37], Луніна І.О. [41-43] та багато інших, які сприяли освітленню цих питань.

 

 

Розділ 1. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ - ФІНАНСОВА БАЗА РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

 

 

1.1. Процес становлення  та сутність місцевих бюджетів  в Україні

 

Після набуття Україною незалежності розпочався процес становлення національної фінансової системи. Важливою його ознакою стало відродження місцевих фінансів як складової фінансових систем усіх цивілізованих держав. Це обумовлено становленням в державі інституту місцевого самоврядування, розмежуванням функцій та завдань виконавчої влади по вертикалі.

Відродження місцевих фінансів супроводжується появою комплексу теоретичних проблем, необхідність розв`язання яких обумовлює формування нової, самостійної галузі фінансової науки. Ця наука є системою знань про місцеві фінанси. Розробка теорії місцевих фінансів з урахуванням нових фінансових явищ в Україні є актуальною проблемою фінансової науки.

Важливим з теоретичного погляду є виявлення закономірностей та особливостей становлення в Україні місцевих фінансових інститутів, внутрішніх міжурядових фінансових відносин, державної регіональної фінансової політики та фінансового вирівнювання, системи управління місцевими фінансами. [37, с. 24]

Проблематика місцевих фінансів починає цікавити дослідників з другої половини ХIХ ст. після становлення в багатьох країнах інституту місцевого самоврядування, автономії регіонів, департаментів, штатів, земель та інших територіальних одиниць. У 30-ті рр. розвиток теорії місцевих фінансів в СРСР було припинено. Внаслідок деформації фінансової системи місцеві фінанси були ліквідовані і не визнавалися до початку 90-х рр. Окремі аспекти місцевих фінансів у кінці 80-х на початку 90-х рр. вивчалися українськими економістами та фінансистами. Метою їх дослідження є виявлення сутності, ролі та закономірностей становлення і розвитку місцевих фінансів як самостійної складової фінансової системи держави, розробка основ теорії місцевих фінансів України. [40, с. 113]

У сучасних умовах економічної кризи відбувається загострення суперечностей між державним і місцевими бюджетами, яке посилюється існуючим нерівномірним економічним розвитком у деяких областях. За цих умов можуть розвиватися процеси приховування доходів, що створюються на окремих, економічно розвинутих територіях, з метою використання їх на місці, а не перераховування до державного бюджету. Установлення оптимальної пропорції між державним і місцевими бюджетами у такому разі стає головною темою державної бюджетної політики. Розв'язання цієї проблеми слід здійснювати лише з урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і фактичної продуктивності господарських комплексів, окремих територій адміністративного управління. З огляду на це недопустиме використання фіксованого розподілу бюджетних надходжень між державним і місцевими бюджетами. Крім принципу рівнонапруженості платежів від рівня прибутку, що формує дохід бюджету, необхідно враховувати також демографічний, соціальний, природно-екологічний стан відповідних територій, що визначає розмір витратної частини бюджету [48, с. 87].

Україна як член Ради Європи приєдналась і ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, що накладає на державу зобов’язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів. У цьому зв’язку важливим є посилення ролі місцевих бюджетів.

Розв’язанню цієї проблеми присвячено Бюджетний кодекс України [2], закони України “Про місцеве самоврядування в Україні” [8], “Про державний бюджет України”[6]. Цю тематику розглядають у своїх наукових працях М.І. Карлін [35], Л.І. Василенко [30], І. Луніна [41-43] та ін. У своїх дослідженнях вони визначають теоретичні й практичні аспекти регулювання фінансових відносин між центральною владою й органами місцевого самоврядування, характеризують наявні у даній сфері проблеми, пропонують способи їх вирішення, вносять пропозиції з формування місцевих бюджетів в Україні.

Світовий досвід визначення ролі держави та її територіальних утворень у розподільчих процесах переконує, що державний і місцеві бюджети є одним із найдосконаліших інструментів регулювання соціально-економічних процесів. На сьогодні у більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється до 50 % ВВП. Проблемою лишається визначення оптимальних форм і методів такого перерозподілу, збалансування державних і територіальних інтересів у бюджетному процесі, їхнє фінансове забезпечення. На сучасному етапі для України – це одне з найважливіших завдань. [44]

На практиці розмежування повноважень між різними рівнями управління зумовлює особливості формування доходної частини як державного, так і місцевих бюджетів.

Свого часу передбачена Законом України “Про бюджетну систему України” схема розподілу дохідних джерел між бюджетами була втілена лише частково. За роки, що минули з часу прийняття цього Закону, неодноразово змінювався перелік доходів як державного, так і місцевих бюджетів. У 1996 р. Конституція України по-новому визначила місце та роль деяких бюджетів, зокрема обласних і районних. Доходи державного й місцевих бюджетів неодноразово переглядалися у зв’язку зі щорічними змінами у механізмі бюджетного регулювання.

Бюджетна реформа, що розпочалася в Україні у 2001 р., перш за все торкнулася саме міжбюджетних відносин між державним і місцевими бюджетами [43, с.7]. На відміну від попередніх років бюджет формується на основі формульного підходу, тобто на основі розрахунку прогнозного обсягу доходів, що мають бути передані тому чи іншому місцевому бюджету або ж вилучені з нього до бюджету вищого рівня, з урахуванням закладених у формулі встановлених нормативів видаткових потреб. Цим було зроблено перші кроки щодо справедливого розподілу державних доходів із метою забезпечення кожної територіальної громади таким базовим обсягом коштів, який необхідний для надання державних послуг, гарантованих кожному громадянинові Конституцією України.

Бюджетний кодекс не лише визначив, а й закріпив конкретні джерела доходів за місцевими бюджетами. Це дало можливість спрямувати зусилля на збільшення надходжень і на посилення ефективності використання бюджетних коштів на місцевому рівні. Органи місцевого самоврядування  отримали давно очікувані реальні стимули до нарощування своїх фінансових ресурсів. Водночас кодекс передбачає одну з важливіших і нових підходів і методів до аналізу конкретних наявних або перспективних проблем для ухвалення відповідних рішень.

Позитивною характеристикою кодексу є чітке розмежування дохідних джерел між ланками бюджетної системи. Ст. 63-69 Кодексу визначають склад доходів місцевих бюджетів. Вони представлені закріпленими за бюджетом місцевого самоврядування податками і зборами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, і доходами, які не Органи місцевого самоврядування за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентують порядок їх сплати й перерахування до місцевого бюджету; визначають також органи, які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення й перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх подання до податкових органів [2]. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи державної податкової служби.