Керівництво та стилі управління

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: с. 45, рис.3, табл. 5, джерел 27.

Об’єкт дослідження - Товариство з  обмеженою відповідальністю "Корвет".

Метод дослідження - описовий, порівняльний, статистичний.

Мета роботи - дослідити процес управління на ТОВ "Корвет" та запропонувати шляхи вдосконалення стратегії його управління.

Актуальність теми полягає в  тому, що на сьогоднішньому ринку з  його запеклою конкуренцією організація  може  у будь-який момент зазнати  невдачі та стратегія управління відіграє важливу роль у розвитку підприємства.

У роботі буде проведено дослідження сутності керівництва та лідерства, розглянуто основні стилі керівництва та зроблено їх порівняльну характеристику, визначено особливостей управління організацією на ТОВ "Корвет" і запропоновано шляхи вдосконалення стратегії управління на ТОВ "Корвет".

 

 

УПРАВЛІННЯ, керівництво, стиль укерівництва, лідер, влада РЕГУЛЮВАННЯ, КОНТРОЛЬ, ОРАГНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ, РІВНІ УПРАВЛІННЯ, ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Реферат……………….……………………….………………..………………….....с.2

Вступ……………………………………………………………….………..……….с.4

1. Сутність керівництва та стилі керівництва…………………………………….с.6

1.1 Сутність керівництва..………………………………………………..……...с.6

1.2 Стилі управління……………………………………………. ……………....с.14

1.3 Етапи процесу управління…………………………………………………..с.22

2. Особливості управління організацією на ТОВ "Корвет"……………………..с.28
1. Загальна характеристика підприємства та його виробничої діяльності…с.28
2. Суть, зміст та структура процесу управління на ТОВ "Корвет"……........с.32
3. Взаємозв’язок процесу та структури управління……………………........с.33
3. Шляхи вдосконалення стратегії управління ТОВ "Корвет"…………….........с.38

Висновки………………………………………………………………….……........с.42

Список використаної літератури……………………………………………..……с.44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що на сьогоднішньому ринку з його запеклою конкуренцією організація може  у будь-який момент зазнати невдачі та стратегія управління відіграє важливу роль у розвитку підприємства.

Метою даної курсової роботи є дослідження процесу управління на ТОВ "Корвет".

Завданням курсової роботи є аналіз управління та методів її побудови, визначення особливостей управління організацією на ТОВ "Корвет" і запропонувати шляхи вдосконалення управління на ТОВ "Корвет".

Система управління підприємством у ринкових умовах розглядається як своєрідний механізм управлінських відносин, що включає в себе, насамперед: закони керування, тобто  найбільш істотні, повторювані взаємозв'язки між елементами системи керування, що забезпечують її цілісність і дієвість; функції і методи керування, тобто  конкретні форми і прийоми цілеспрямованого впливу органів керування на інтереси й умови життєдіяльності учасників колективної праці; інформацію, тобто  сукупність даних, зведень про соціальні і виробничі процеси; інструментарій і важелі такого впливу, як плани, рішення, державні замовлення, норми і нормативи, форми матеріального і морального стимулювання; організаційну структуру, тобто  внутрішня будівля системи керування, що відбивають особливості суспільного поділу праці і його кооперацію, специфіку виконання конкретних функцій і методів управлінської діяльності;  технічні засоби збору, обробки і збереження інформації, які підвищують продуктивність управлінської праці;  кадри керування, тобто  керівників, фахівців.

Керівники (менеджери), спираючи на пізнані  економічні закони, використовують як  елементи економічного механізму керування  конкретні форми виробничих відносин, виражені в таких категоріях, як заробітна плата, ціна, премії, кредит і т.д. Це істотні об'єктивні зв'язки, і вони не залежать від керування, з чим приходиться рахуватися в господарської діяльності керівному персоналу підприємства. Такі зв'язки мають свої рухливі і відносно самостійні форми і саме ці їхні властивості використовуються органами керування для впливу на інтереси суб'єктів управлінських відносин - учасників виробництва. Наприклад, ціна як ключова категорія ринкових відносин має свою об'єктивну основу - вартість, величина якої визначається витратами праці. Однак ціна як конкретна форма економічних відносин може відхилятися (і відхиляється) від свого змісту - вартості, що використовується органами управління для посилення впливу цін на виробників і споживачів. Це допомагає стимулювати ріст продуктивності праці, економію ресурсів, рішення ряду соціальних питань. У такій ролі ціна, як і інші форми виробничих відносин, використовуються в системі керування як  економічний стимул.

До найважливіших елементів  організаційного механізму системи  менеджменту на підприємстві відносяться: цілі, принципи, функції, методи, кадри, техніка і технологія, інформація, структура керування організації й ін. Якщо в цій системі який-небудь елемент виявиться малоефективним, то вплив недосконалості цього елемента буде випробувати вся система керування бізнесом і відповідно буде менш результативною. Тому, дуже важливо періодично звіряти міру відповідності один одному елементів системи менеджменту і при необхідності вносити корективи.

Економічний механізм управління ґрунтується  на системі економічних законів, принципів, методів керування і таких важелів виробництва, як ціна, прибуток, фонди стимулювання, розвиток відносин власності, маркетингу й ін. Організаційний механізм містить у собі: функції управління; організаційні структури керування; кадри керування; управлінські рішення; техніку і технологію керування; наукову організацію управлінської праці; правові основи управління; ірраціональні фактори управління й ін.

 

 

 

 

 

1. Сутність керівництва та стилі керівництва

1.1 Сутність керівництва

 

Ефективність роботи колективу залежить не лише від сформованих у ньому стосунків, що забезпечують успішну взаємодію людей у процесі спільної роботи, а й від того, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовують для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання належать до компетенції керівника.

Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку  людей, що у ньому працюють. 
Керівник може використовувати формальні важелі впливу (у цьому разі поняття «керівник» ототожнюється з поняттям «менеджер», «керуючий») і неформальні (у цьому разі поняття «керівник» ближче до поняття «лідер»).

Між керівництвом і лідерством існує  певна різниця.

Керівництво — процес впливу на підлеглих  за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.Основою керівництва є вплив і влада. Вплив — це поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада — це можливість впливати на поведінку інших.

Лідерство — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої  групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі  людей, на визнанні професіоналізму та компетентності.

Керівника, який досяг влади лише завдяки своїй посаді і керує  людьми винятково з цих позицій, відносять до формальних лідерів. Його влада поширюється переважно  на виробничі відносини і здійснюється за схемою «начальник — підлеглий» (він має владу над підлеглими, оскільки вони залежать від нього у питаннях розподілу завдань, нарахування заробітної плати, просування по службі тощо).

Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав  керувати, завоює прихильність підлеглих завдяки особистим якостям — компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм тощо, тобто виявить лідерські якості, що ґрунтуються на неформальній основі.

Лідерство підсилює керівні дії  менеджера у таких сферах, як визначення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, уміння вести за собою тощо), забезпечення групової синергії; відстоювання інтересів групи за її межами, визначення перспектив її розвитку тощо.

Однак, як свідчить досвід, ефективний менеджер не завжди є ефективним лідером, і навпаки. їхні основні характеристики перебувають ніби в різних вимірах (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Відмінності менеджера  і лідера

 

Менеджер	Лідер
Адміністратор	Інноватор
Доручає	Надихає
Працює за цілями інших	Працює за власними цілями
План – основа дій	Бачення – основа дій
Покладається на систему	Покладається на людей
Використовує аргументи	Використовує емоції
Контролює	Довіряє
Підтримує рух	Дає імпульс рухові
Професіонал	Ентузіаст
Приймає рішення	Перетворює рішення на реальність
Робить справу правильно	Робить правильну справу
Його поважають	Його обожнюють

 

Менеджер спрямовує роботу інших  і несе персональну відповідальність за її результати, вносить порядок і послідовність у роботу. Взаємодію з підлеглими він вибудовує переважно на фактах і в межах встановлених цілей. Лідер надихає людей, вселяє ентузіазм, передаючи співробітникам власне бачення майбутнього і допомагаючи їм адаптуватись до нового. Менеджер переважно пасивні щодо цілей. Частіше вони орієнтуються на встановлені цілі. Лідери ж, навпаки, самі визначають цілі й спрямовують зусилля своїх послідовників на їх реалізацію.Менеджери схильні розробляти свої дії в деталях і в часі, планувати залучення і використання необхідних ресурсів для підтримування організаційної ефективності. Лідери ж досягають цілей прогнозуванням майбутнього і шляхів його досягнення, не вникаючи в оперативні деталі й рутину.

Менеджери надають перевагу порядку у взаємодії з підлеглими, вибудовуючи стосунки з ними відповідно до ролей підлеглих у запрограмованому ланцюжку подій або у формальному процесі прийняття і реалізації рішень. Це зумовлено тим, що менеджери відносять себе до особливого соціального інституту. Лідери підтримують працівників, які розуміють і поділяють їхні погляди та ідеї, враховують їх потреби, цінності та емоції і не пов'язують повагу до себе зі своїм статусом.

Менеджери забезпечують досягнення цілей  працею підлеглих, контролюючи їхню поведінку і реагуючи на кожне відхилення від плану. Лідери будують стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи їх. Менеджери, використовуючи свій професіоналізм, здібності та вміння, концентрують свої зусилля у сфері прийняття рішень; намагаються звузити набір способів вирішення проблеми; рішення часто приймають на основі досвіду. Лідери розробляють нові й неоднозначні способи вирішення проблеми, беруть на себе ризик і виявлення нових проблем, особливо в тому разі, коли існують можливості для отримання винагороди.

Дослідження свідчать, що значна група  менеджерів має лідерські якості. Але ситуація, коли менеджер не є  лідером, трапляється в житті  часто. Водночас лідер не завжди обіймає  керівну посаду і його вплив на оточуючих може заважати менеджерові ефективно керувати.Ефективність організації залежить не лише від професіоналізму керівника, а й від форм влади, які він застосовує. У сучасному менеджменті виокремлюють п'ять основних форм влади: владу примусу, винагороди, законну, експертну, харизматичну.

Влада примусу. Джерелом її є страх. Ґрунтується на побоюванні виконавця  втратити роботу, посаду, премію, повагу, захищеність тощо. Вона не обов'язково передбачає насильство, але працівника завжди супроводжує відчуття невизначеності. Недоліками такої влади є: відсутність довіри між підлеглими та керівництвом; значні витрати на контроль за діями підлеглих; бажання підлеглого помститися керівникові; орієнтація підлеглих на виконання роботи лише у межах встановленого завдання, гальмування розвитку організації, стримування ініціативи. Така влада притаманна авторитарному керівникові й ефективна лише тоді, коли підлеглі дорожать місцем своєї роботи, не маючи змоги змінити її.

Влада винагороди. У її основі —  стимули і винагороди як головні  важелі впливу. Джерелом такої влади є прагнення людей задовольнити певні свої потреби. Керівник використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо. Ця форма влади знайшла широке застосування з огляду на різноманітність існуючих винагород — від матеріальних до моральних. Однак її недоліком є те, що з часом цінність звичної винагороди знижується, задоволення від її отримання втрачається. Тому її використання не дає бажаного результату. Але для забезпечення дієвості цієї форми влади винагорода має бути цінною для виконавця. При цьому слід брати до уваги, що в людей різне розуміння цінностей. З огляду на це ефективною влада винагороди буде в тому разі, якщо керівник знатиме пріоритети своїх підлеглих і будуватиме систему винагород відповідно до них.