Лекции по "Ценообразованию"

Світові ціни базуються на національних цінах і є їх модифікацією.

Світові ціни - ціни, за якими здійснюються великі експортно-імпортні операції, які досить повно характеризують стан світової торгівлі певним товаром. Такі ціни є основою зовнішньоторговельних цін.

Довгострокові тенденції руху світових цін пов'язані з науково-технічним прогресом, структурними зрушеннями на світовому ринку, ресурсного  забезпечення країн та іншими чинниками.

Фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, постійно збирають та використовують інформацію про світові ціни з метою обґрунтування контрактних цін при укладанні угод, маркетингових досліджень зовнішніх ринків. Останнім часом в Україні розвиваються спеціалізовані фірми, що забезпечують бізнес-інформацією про рівень і динаміку світових цін, а також про контрактні ціни на вітчизняні та закордонні товари.

Основа світової ціни - внутрішня ціна країни головного експортера товару. Крім цього, у світову ціну включають податки, кредитні та інші пільги і субсидії, мито і збори. Існує різниця при встановленні ціни на імпорт і експорт.

 

При імпорті ціна формується:

 

Світова ціна + Митні збори = Внутрішня ціна

 

При експорті ціна формується:

 
          Внутрішня ціна - Податки та інші пільги і субсидії = Світова ціна

 
         Світові ціни змінюються під впливом ринкової кон'юнктури.

Способи визначення світових цін на різноманітну продукцію різні.

1. Ціни на сировину визначаються як експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни в найголовніших центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади; світові ціни на вугілля - це ціни в західноєвропейських портах, на нафту - експортні ціни країн-членів ОПЕК (організація країн-експортерів нафти); на чай - ціни аукціонів у Коломбо, Калькутті і Лондоні.

2. Ціни продукції переробної промисловості визначаються як експортні ціни великих компаній - виробників і експортерів цієї продукції. Наприклад: на машини та обладнання - ціни переважно європейських, японських і американських виробників.

 

 

 

6.2. Види світових цін і їх характеристика

  
         У міжнародній торгівлі застосовують два види цін:

1) розрахункові ціни, які індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів;

2) ціни, які публікуються - це ціни, які повідомляються у спеціальних інформаційних джерелах, до них відносяться:

- довідкові ціни - це ціни на товари для внутрішньої оптової та зовнішньої торгівлі промислово розвинених країн;

- ціни біржової торгівлі - це ціни спеціально організованого та постійно діючого ринку масових якісно однорідних і взаємозамінних товарів.

На біржі діє схема: багато продавців - багато покупців. Ці ціни розраховуються і публікуються спеціальною комісією з біржовим котируванням. На біржах реалізується наступна продукція: сільськогосподарська, сировинна, переробна. Основне місце займає нафта та продукти її переробки, газ, алюміній, дорогоцінні метали, мідь, нікель і ін. Якщо біржові товари реалізуються в інших формах міжнародної торгівлі (довгострокові контракти), то біржові ціни є основою при розрахунку.

- ціни міжнародних товарних аукціонів - це ціни, які діють на спеціально організованих тимчасових ринках, де діє схема: один продавець - багато покупців. В основному продаються продукти сільського, лісового господарства, коштовності, чай, кава, сигарети. Ціна аукціонів завжди вище в порівнянні ціни на торгах. Торги характерні для технічно складної продукції машинобудування, будівництва, озброєння. Торги бувають відкритими і закритими. Схема: покупець - кілька продавців. При цьому здійснюється конкурентна боротьба з боку фірм - продавців з метою забезпечення найбільш вигідних умов для покупця.

Ціни фактичних угод - це ціни, які встановлюються через торговельні канали. Ці ціни відображають всі фактори, які діють на всіх стадіях процесу ціноутворення. Це реальні світові ціни, але вони не завжди відомі, оскільки, є комерційною таємницею (наприклад, ціни довгострокових контрактів).

Ціни пропозиції великих фірм встановлюються виробником без узгодження з споживачами, однак, вони ближче до реального рівня світової ціни.  
 
 
         6.3. Транспортний чинник ціноутворення у світовій торгівлі

 

Взаємовідносини продавців і покупців не обмежуються лише визначенням ціни товару. Необхідно ще узгодити базисні умови постачання, які визначають основні права і обов'язки учасників угоди при транспортуванні, пакуванні і маркуванні товарів, щодо страхування вантажів і оформлення комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару. При цьому необхідно пам'ятати, що всі додаткові витрати можуть взагалі не включатися в ціну чи включатися в неї частково або повністю. Все сказане вкладається в поняття «франкування», тобто економічні і правові умови, які визначають порядок включення в ціну тих чи інших витрат, пов'язаних із транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, зберіганням і страхуванням вантажів. Таким чином, франкування регламентує правові обов'язки сторін у зв'язку із постачанням товарів у внутрішній і зовнішній торгівлі.

Кожен продавець самостійно вирішує на яких умовах реалізувати товар.  
         У світовій торгівлі купівля-продаж товарів здійснюється на певних базисних умовах. Базисними умовами визначаються права і відповідальність сторін, пов'язані з передачею товарів і з визначенням витрат на їх транспортування. Транспортні витрати можуть складати до 50% ціни товару.

До витрат на транспортні операції відносять витрати на:

-  упаковку товару;

• навантаження-розвантаження товару;
• перевезення товару до пункту призначення;
• зберігання та навантаження на митниці;
• перевезення зовнішньоторговельним транспортом, включаючи страхування товару, мито та ін. збори.

Міжнародною торговельною палатою були підготовлені і випущені в 1953, 1980, 1990, і 2000 роках правила роз'яснення торгових термінів «ІНКОТЕРМС». Необхідно відзначити, що положення даних правил застосовуються тільки в тому випадку, якщо в договорі вказано застосування транспортних умов «ІНКОТЕРМС».

 

 

 
ТЕМА 7

 

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ЦІНИ

 

7.1. Зовнішньоторговельні ціни

7.2. Правила формування цін на  експортовану продукцію

7.3. Правила формування цін на  імпортовану продукцію

7.4. Економічна сутність демпінгу

 
         7.1. Зовнішньоторговельні ціни

 
     Ціни, які обслуговують зовнішній ринок, відображають зовнішньоекономічні зв'язки держави з іншими країнами. Другою особливою характеристикою цих цін є те, що вони перебувають під впливом цін на світових ринках, які відображають умови виробництва й реалізації у цілому по світовому господарству.

  Зовнішньоторговельні ціни являють собою ціни, за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів або при продажі їх усередині країни іноземним покупцям за валюту. При формуванні таких цін враховуються світові ціни, курси валют, особливості кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, умови здійснення угоди, методи державного регулювання цін у країнах-партнерах, рівень митних тарифів. Тому зовнішньоторговельні ціни можуть відрізнятися від світових.

   З переходом до ринку та розширенням практики ринкового ціноутворення фірмам доводиться брати участь у формуванні зовнішньоекономічних цін. Це відбувається при експорті товарів або їх продажу іноземним клієнтам, купівлі товарів за кордоном, здійсненні бартерних угод, створенні спільних підприємств і маркетингових дослідженнях зовнішніх ринків. Середні зовнішньоторговельні ціни публікуються у статистичних матеріалах ООН та статистичних довідниках. За конкретними угодами рівень таких цін нерідко становить комерційну таємницю. Підприємства, що займаються регулярною зовнішньоекономічною діяльністю, повинні аналізувати та прогнозувати ціни зовнішнього ринку із залученням кваліфікованих спеціалістів із цього питання.

       В Україні з кінця 1994 року запроваджено так звані індикативні ціни. Вони встановлюються на товари, щодо експорту та імпорту яких визначено режим ліцензування й квотування або інший спеціальний режим. Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися на ринку експорту або імпорту на момент здійснення зовнішньоторговельної операції. Такі ціни обов'язкові для всіх підприємницьких структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. При визначенні індикативних цін беруться до уваги чинні в Україні стандарти якості продукції, стан кон'юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін та інші чинники й умови. Індикативні ціни переглядаються щомісячно. їхнє використання спрямовано на впорядкування ціноутворення у сфері зовнішньої торгівлі, запобігає демпінгу і сприяє збільшенню валютних надходжень від експорту українських підприємств.

Зовнішньоторговельні  угоди укладаються, як правило, на базі світових цін.

Інструментами реалізації зовнішньоторговельної політики є:

диференціація митних зборів;

використання демпінгових цін;

введення прямих заборон на ввезення продукції, яка може завдати шкоди вітчизняним виробникам і населенню;

державні субсидії експортерам.

Мито - це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Залежно від напрямку руху товарів розрізняють наступні види мита: імпортні, експортні і транзитні (хоча останні не в усіх країнах оформляються у вигляді мита).

Залежно від форми нарахування розрізняють:

• адвалерні мита, нараховуються у відсотках до митної вартості товарів;
• специфічні мита, нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів,
• комбіновані мита - поєднання перших двох видів.

Понад митних зборів митниця стягує такі митні збори як збір за збереження та складування товарів, марочний, санітарний збір та ін.

Митний тариф - це систематизований за певними правилами перелік мит, оформлений у вигляді спеціального документа.  
Перелік імпортних мит набагато ширше переліку експортних мит, так як при експорті застосовуються державні субсидії і квоти. Мита для підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку при експорті часто знімаються.

Імпортні мита спрямовані на захист вітчизняних виробників (підвищені мита), а також на стимулювання ввезення прогресивних технологій, сировини, матеріалів, соціально важливої ​​продукції, масштаби вітчизняного виробництва яких недостатні (знижені мита).

Нарахування мита на товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати як витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

 

 

 

7.2. Правила формування цін на експортовану продукцію

 

Для підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку уряди всіх країн субсидують експортерів, знижують і знімають експортні мита, дозволяють експортерам пільгові умови оподаткування. Все це є підставою для пропозиції товарів, що експортуються за відносно нижчою ціною.

Важливої уваги заслуговує питання про пільгове оподаткування експортерів у вітчизняній практиці. Це питання не тільки оподаткування, але і цінової політики. Відповідно до діючого порядку вітчизняні експортери звільняються від сплати до бюджету податку на додану вартість та акцизу (по підакцизних товарах) у рамках експортованої продукції.

Чіткого порядку регламентації процесу формування ціни при експорті немає, але справедливо говорити про її межи.

Нижня межа ціни при експорті - це, як правило, сума витрат на виробництво і нормативний прибуток виробника, а також витрат, пов'язаних з доставкою товару до пункту, обумовленого в контракті, і зборів за його митне оформлення.

Верхня межа ціни при експорті - контрактна ціна експортера.

 

 

 

7.3. Правила формування цін на імпортовану продукцію

 

Імпортована продукція надходить на внутрішній ринок країни, і тому ціни на неї обов'язково узгоджуються з цінами на аналогічну вітчизняну продукцію. Різниця між показниками, що формуються в умовах національного і зовнішнього ринків, зазвичай покривається ставкою імпортного мита. З метою стимулювання імпорту (найбільш дефіцитних товарів на національному ринку) ставки мита можуть бути знижені або зняті.  
Такі ж пільгові заходи: застосовуються при імпорті товарів із слаборозвинених країн і країн, щодо яких проводиться політика сприяння.

Внутрішні непрямі податки (податок на додану вартість та акциз) включаються в структуру ціни.

Розрахунковий рівень ціни при імпорті є, по суті, нижнім її порогом і може бути представлений формулою:

Розрахункова ціна імпортованого товару = контрактна ціна товару, перерахована в грн. + імпортне мито + митний збір + акциз (якщо товар підакцизний) + внутрішні витрати імпортера, пов'язані з рухом товару на внутрішньому ринку і необумовлені в контракті + ПДВ.