Аудит зобовязань

 

Вступ

Основними завданнями обліку, як відомо, є надання користувачам достовірної та повної інформації про діяльність підприємства для збереження майна власника, визначення фінансового результату. Виконання цих завдань в кінцевому результаті дає можливість зберігати та примножувати капітал, як окремої особи, так і держави в цілому. У ринкових умовах господарювання необхідність вивчення достовірності фінансової звітності значно підвищується. Це обумовлено суттєвими змінами у відносинах власності, які мають глибокий економічний зміст і спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємств. При цьому звітність є джерелом інформації для забезпечення господарської діяльності підприємства та функціонування фінансово-економічних систем держави і відображає відносини власності підприємств. За таких умов вивчення аудиторами достовірності фінансової звітності набуває важливого значення, оскільки підвищує відповідальність працівників підприємства за правильне відображення в обліку і звітності господарських операцій і фінансових результатів.

Одним з елементів  управління власним капіталом на сучасному етапі є розвиток системи контролю його інвестування, накопичення і використання. Перехід України до принципово нових економічних відносин, відкритість її економіки та інтеграція у світову систему господарювання зажадали змін в організації діючих систем контролю діяльності господарюючих суб'єктів, однією з форм якого є аудит.

На сучасному етапі розвитку економіки України суми заборгованості за поставлені товари (роботи, послуги) значно збільшуються. Процедура перевірки залишків на рахунках кредиторської заборгованості (дебіторської) є найбільш складним і тривалим процесом. А для покращення загального стану фінансової звітності дуже часто сьогодні суми реальної заборгованості значно викривлюються.

Все це свідчить проте, що за даними об’єктами фінансової звітності в умовах ринкової економіки  набуває не аби якого значення контроль, що проявляється у вигляді  незалежної аудиторської перевірки. Тож, актуальність розроблених методик аудиту окремих статей фінансової звітності зумовлена реформуванням системи бухгалтерського обліку й оподаткування.

Метою даної курсової роботи є визначення основних особливостей аудиторського контролю складових власного капіталу і зобов’язань та обґрунтування методики його проведення.

Завданнями курсової роботи є:

• вивчення сутносту аудиту капіталу та зобов’язань;
• визначення мети, об’єктів та предмету розглянутих статей звітності;
• виявити завдання, що стоять перед аудитом капіталу та зобов’язань;
• дослідження нормативних актів, джерел інформації що, стосуються даних об’єктів;
• виявлення робіт та процедур що здійснюються при аудиті капіталу та зобов’язань;
• визначення методик та їх особливостей при аудиту даних об’єктів фінансової звітності;
• розглянути методику документування процесу аудиту капіталу та зобов’язань загалом та окремих їх складових зокрема;
• зродити певні висновки щодо ролі, значення та особливостей здійснення аудиту капіталу і зобов’язань, виявити недоліки та запропонувати на основі проаналізованого матеріалу пропозиції покращення аудиту.

Об’єктом дослідження є організація аудиту капіталу та зобов’язань.

Предметом є сукупність методичних підходів та методичних положень щодо аудиту капіталу та зобов’язань.

В якості теоретичної  основи, при написанні курсової роботи, використовувалися такі інформаційні джерела як: нормативні акти, законодавчі документи, наукові публікації, підручники та монографії з розглянутої теми, а також аудиторські документи, котрі були створені в процесі конкретної аудиторської перевірки.

1. Мета, завдання, джерела та послідовність аудиту капіталу і зобов’язань

Суб’єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської  діяльності.

Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. При цьому активами підприємства називаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до економічних вигод у майбутньому.

Власний капітал  складається з: вкладень власників (учасників); пайових вкладень; іншого капіталу, внесеного учасниками (емісійний  дохід тощо) або отриманого в процесі діяльності підприємства внаслідок дооцінки його активів; безоплатного надходження необоротних активів; чистого прибутку; емісії акцій; дебіторської заборгованості.

Ураховуючи  порядок формування власного капіталу, можна визначити завдання його перевірки. Такими завданнями будуть:

• перевірка правильності складання первинних документів;
• перевірка правильності ведення аналітичного і синтетичного обліку з відображенням власного капіталу;
• перевірка правильності формування капіталу і відповідність законодавчим актам;
• перевірку законності вилучення капіталу;
• перевірка законності здійснення операцій зменшення капіталу;
• перевірка використання  створених резервів капіталу;
• перевірка правильності відображення фактичної собівартості акцій власної емісії;
• перевірка правильності викупу акцій господарським товариством у учасників;
• перевірка правильності відображення заборгованості засновників господарського товариства за внесками до статутного капіталу.[11, с.470-471]

Метою аудиту власного капіталу є встановлення достовірності первинних даних щодо його формування та використання, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установлених документів та облікової політики, достовірності відображення ву звітності підприємства.

Предметом аудиту операцій з власним капіталом  і зобов’язань є процес та господарські операції, пов’язані з формуванням  власного капіталу і його складових, а також відносин, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками.[9, с.132]

Об’єкти аудиту власного капіталу:

- вивчення порядку  підготовки засновницьких документів;

- перевірка  правильності відображення власного капіталу в бухгалтерській і фінансовій звітності.(Додаток А)

У бухгалтерському  обліку до групи власного капіталу відносять:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий  капітал;

- інший додатковий  капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілені  прибутки(непокриті збитки);

- вилучений капітал;

- неоплачений капітал.

Ці види джерел стають об’єктами  аудиту. До об’єктів аудиту власного капіталу належать операції, які відображають рух джерел.

Джерелами аудиту власного капіталу є вся інформація, що знаходиться  у первинних документах. Регістрах  синтетичного і аналітичного обліку, машинограм, Головній книзі, бухгалтерській і фінансовій звітності. Вивчення цієї інформації дозволяє зробити висновки про наявність того чи іншого капіталу, про  порядок його формування і зменшення. Окрім цього, до джерел аудиту власного капіталу можна можна віднести законодавчі акти, в яких наведений склад власного капіталу, порядок його створення і зменшення (вилучення). .[11, с.471]

До таких законодавчих актів відносяться:

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок  на прибуток»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення  помилок»;

~План рахунків  бухгалтерського обліку активів,  капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

~Інструкція  «Про застосування планів рахунків  бухгалтерського обліку активів,  капіталу, зоб ов’язань і господарських операцій підприємств і організацій»;

~Господарський  кодекс України. [12, с. 109-110]

Під час проведення аудиту перевірку власного капіталу починають з вивчення первинних документів. У результаті ретельного дослідження документації встановлюють:

~ реальність  записів у документах;

~ наявність  підписів;

~ відповідність  бухгалтерських записів, згідно зі зміною власного капіталу, який встановлено нормативом.

Далі виконується  звірка даних первинних документів з даними синтетичного та аналітичного обліку. Велику увагу приділяють встановленню законності виконуваних операцій і  відповідності їх встановленим нормативам. При цьому приділяється увага правильності формування власного капіталу, правильність використання створених резервів і правильність відображення фактичної собівартості акцій власної емісії.

Далі перевіряють  правильність викупу акцій господарськими товариствами в учасників і правильність відображення заборгованості засновників за вкладенням до статутного капіталу.

Необхідно також  перевірити стан засновницьких документів і бухгалтерського обліку з відображенням  руху власного капіталу.[11, с.472]

Перевірку операцій з обліку власного капіталу доцільно здійснювати за схемою, наведено в  таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1.

Послідовність запису в регістрах з обліку власного капіталу

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначається в Положенні (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».

Згідно з  цим Положенням (стандартом) зобов’язання -це суми, які виникають унаслідок минулих подій, для врегулювання яких потрібно буде використати ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди. [8]

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» встановлено, що зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. [6]

Зобов’язання  погашаються за наявності певного  джерела. При цьому сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка,  як очікується, буде сплачена в процесі звичайної діяльності підприємства. Крім цього, вираховують теперішню вартість, яка заходиться як дисконтова на сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування),яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Ураховуючи  особливості оцінки та розкриття  інформації щодо зобов’язань, можна  сформулювати завдання їх перевірки. До таких завдань відносять перевірку: правильності складання первинної документації з формування зобов’язань; правильності визначення зобов’язань; правильності оцінки і класифікації зобов’язань; своєчасності погашення зобов’язань; правильності бухгалтерського обліку зобов’язань; правильності вирахування належних податків й платежів та своєчасності їх платежу. .[11, с.472-473]

Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність  зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню то його сума включається я до складу доходу звітного періоду.

Але здійснення бухгалтерського обліку та контролю за порядком руху зобов’язань за цим стандартом передбачає такі групи зобов’язань:

-довгострокові;

-поточні;

-забезпечення;

-непередбаченні зобов’язання;

-доходи майбутніх періодів.

До складу довгострокових зобов’язань належать:

- довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання;

-відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховують відсотки та яке  підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців із дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, а  також якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує факт про переведення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення  зобов’язання на вимогу кредитора(позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковими якщо: позикодавець щодо затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення; не очікуються виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються  відсотки, повинні відображатися  в балансі за їх теперішньою вартістю.

До  складу поточних зобов’язань належать:короткострокові кредити банків;поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи,послуги;  поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;інші поточні зобов’язання.