Бухгалтерський облік фінансових інвестицій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: “Бухгалтерський облік фінансових інвестицій”

 

 

 

 

 

                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2011

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………….3 

1. Фінансові інвестиції: економічна суть та класифікація…………….5
2. Оцінка фінансових інвестицій………………………………………16
3. Облік довгострокових фінансових інвестицій……………………..24
4. Облік поточних фінансових інвестицій…………………………….35

Висновки…………………………………………………………………41

Список використаних джерел…………………………………………..43

Додатки…………………………………………………………………..47 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Період ринкових відносин в Україні характеризується значним  пожвавленням інвестиційної діяльності, що відповідно, впливає на динаміку валового внутрішнього продукту. Однак  обсяги залучених коштів в українську економіку значно поступаються європейським, тому насамперед

оздоровлення економіки  неможливе сьогодні без активізації  інвестування, пошуку надійних і стабільних джерел інвестицій, і врешті – решт, сприятливого інвестиційного клімату. Враховуючи що інвестиційний клімат  – це сукупність факторів, які впливають на обсяги залучення інвестицій в економіку країни, постає необхідність розробки ефективної інвестиційної політики підприємства. Тому, насамперед, якщо розглянути питання інвестування на рівні підприємства, то кожна інвестиційна діяльність, суб’єкта господарювання,  підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії. Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заклечається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Від уміння інвестувати  залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних і екологічних проблем, сучасний рівень та потенційний динамізм фізичного, фінансового й людського капіталів.

У наукових дослідженнях України є проблеми, які й досі недостатньо досліджені. Передусім  це стосується проблем прийняття  ефективних рішень по управлінню портфелем  цінних паперів та правильності ведення  обліку. Ці проблеми розглядаються  на теоретичному і методологічному рівнях у наукових роботах таких вітчизняних учених – економістів, як  М.Ю.Алексєєв, Б.І.Альохін, І.О.Бланк, В.М,Гриньова, Т.С.Клебанова, М.О.Кизим, О.Г.Мендрул, Я.М.Міркін, та закордонних: Г.Александер, Уілсон Берри, Мартін Дж.Елтон, А,А,Ерлих, Джеймс Тобін, Е.Хербет, Дж.Холтон, В.Шарп. Але у фундаментальних роботах перелічених вчених відсутня єдина точка зору стосовно обґрунтування факторів і критеріїв формування, аналізу та інше.

Метою роботи є викладення економічної суті фінансових інвестицій, їх необхідність для економіки, розгляд форм інвестування, при цьому визначення їх позитивних і негативних сторін, а також відображення їх у фінансовому обліку. У вступі розкрито актуальність теми, визначено мету, предмет та об’єкт дослідження.

В першому питанні “Економічна сутність,та класифікація фінансових інвестицій” висвітлено поняття інвестицій, розглянуто класифікації фінансових інвестицій.

Друге питання “Оцінка  фінансових інвестицій” розкрито суть поняття оцінки, розглянуто основні  види і методи оцінки фінансових інвестицій.

Третє питання “Облік довгострокових фінансових інвестицій”  присвячене  детальному розгляду обліку фінансових інвестицій  пов’язаним  та непов’язаним сторонам, переваги та недоліки його використання в системі  управління підприємством.

Четверте питання  “Облік поточних фінансових інвестицій”  висвітлює порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з поточними фінансовими  інвестиціями

Висновки узагальнюють результати даного дослідження.

 

 

 

 

1. Економічна  суть та класифікація фінансових інвестицій

 

У сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні  інвестиції відіграють значну роль як на макро-, так і на мікрорівні й  виконують ряд найважливіших  функцій, без яких неможливий нормальний розвиток економіки будь-якої держави. Фінансові інвестиції дають підприємству можливість отримувати економічні вигоди завдяки вкладанні вільних коштів у інші суб'єкти господарювання. Основну роль інформаційного забезпечення такої діяльності відводиться бухгалтерському обліку, як одній з основних функцій системи управління [13].

Проблеми бухгалтерського  обліку та аналізу фінансових інвестицій висвітлені в працях вітчизняних  вчених: Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова,  А.В.Музики, Я.Д.Крупки , П.О. Куцика, М.С.Пушкара, С.Ф. Покропивний, С.В. Мочерний, В.І. Єфименко, В.С. Рудницький та ін. Окремі погляди як вітчизняних, так і зарубіжних вчених наведено в додатку А.

Проте, слід відзначити,що ці питання, враховуючи сучасний етап розвитку економіки, потребують подальшого дослідження, де важливе місце займає питання економічної суті, оцінки  класифікації інвестицій, та вдосконалення організації і методики обліку

Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність”, №1560-XII від 18 вересня 1991 року,  інвестиції визначено як всі види майнових  інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

1) кошти, цільові банківські  вклади, паї, акції та інші цінні папери;

2) рухоме та нерухоме  майно (будинки, споруди, устаткування  та інші матеріальні цінності);

3) майнові права, що  випливають з авторського права,  досвід та інші інтелектуальні  цінності;

4) сукупність технічних,  комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);

5) права користування  землею, водою, ресурсами, будинками,  спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

6) інші цінності.

Дані цінності та майнові  права складають об’єкти інвестиційної  діяльності [36]. Окремі положення законодавчого визначення неповно і навіть неправильно тлумачать поняття “інвестиції”.

По-перше, інтелектуальні цінності, які вкладаються і використовуються підприємством у вигляді нематеріальних ресурсів, також входять до складу майнових його цінностей (або майна у вигляді його активів), тому у протиставленні цих термінів немає сенсу.

По-друге, метою інвестицій є не тільки створення прибутку або досягнення соціального ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства.

По-третє, потребує певного  уточнення і об’єкт інвестиційної  діяльності, визначений у законодавстві  з цього питання. Якщо метою інвестицій має бути зростання суми вкладеного капіталу, то цей інвестований капітал має вкладатися лише в об’єкти підприємницької діяльності, тому що інвестування капіталу в об’єкти соціальні, благодійну діяльність, спонсорство тощо до такого зростання не призведе. У такому разі більш прийнятним терміном для вкладання коштів буде “фінансування”, а не “інвестування”.

Однак, Римма Грачова  у своїй книзі «Енциклопедія  бухгалтерського обліку» під  терміном “інвестиція” в широкому значенні розуміє будь – які вкладення будь – яких активів з метою отримання доходів від цих вкладень [22].

На нашу думку фінансові  інвестиції – це вкладання коштів в інші суб’єкти господарювання, з  метою отримання економічної  вигоди у вигляді відсотків, дивідендів, а також зростання або збільшення в сумі власного капіталу або інших вигод інвестора.

Основа організації  обліку фінансових інвестицій – економічно  обґрунтована класифікація, яка здійснюється виходячи з певних цілей та полягає  передусім у спроможності інвестором реалізувати свою стратегію на фінансовому ринку. Як правило, класифікація проводиться з метою визначення терміну вкладення та методів, але може бути здійснена і за іншими ознаками рис. 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Загальна методологічна  схема дослідження організації обліку фінансових інвестицій.

На нашу думку, раціональна організація бухгалтерського  обліку фінансових інвестицій передбачає дотримання системного підходу, субординації, взаємодії різних видів обліку, підпорядкованості  загальній логіці управління економікою.

Різні види інвестицій мають  різне відносне значення для функціонування підприємства. Інвестиції представляють собою цілеспрямоване використання капіталу, класифікація якого наведена на рис.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3. Класифікація фінансових інвестицій

Загальне визначення інвестицій можна деталізувати на виробничо-господарські (реальні) і фінансові інвестиції. На такому підході здійснений поділ  активу балансу на не грошові активи (інвестиційний сектор) і грошові (або платіжні) засоби. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, визначаються як інноваційні інвестиції). Фінансові інвестиції не мають матеріальних компонентів і поряд з матеріальними інвестиціями відіграють значну роль в житті підприємства. До них відносяться вклади підприємства в дебіторську заборгованість або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять цінні папери, включаючи кошти в банках. Значення фінансових інвестицій буде зростати по мірі розвитку фінансового ринку і накопичення досвіду роботи з фінансовими активами.

За цілями застосування інвестицій їх поділяють на реінвестиції (заміна застарілих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва тощо).

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі  і непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюється обізнаними інвесторами, що мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування і детально ознайомлені з механізмом інвестування. Непрямі інвестиції пов’язані з інвестуванням, що опосередковується інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і подальшого управління ними. Тому,  вони вкладають кошти в цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Такими цінними паперами можуть бути інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або компаній. Акумульовані таким чином кошти посередники розміщують на свій розсуд – обирають найефективніші об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані прибутки розподіляють серед своїх клієнтів.

За терміном інвестування розрізняють короткострокові і  довгострокові інвестиції. Перші  – це вкладення капіталу на період не більше одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період понад один рік, хоча інвестиційні компанії довгострокові інвестиції деталізують в такий спосіб: до 2 років, від 2 до 3 років, від 3 до 5 років, більше 5 років.

Інвестиції за формою власності інвесторів поділяють  на: приватні, державні, іноземні і спільні. В економічній теорії та практиці застосовується термін “приватні” інвестиції до вкладення коштів, що здійснюють фізичні особи, а також підприємства недержавної форми власності, насамперед – колективні. Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні або місцеві органи влади за рахунок бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних і позикових коштів. Іноземні інвестиції пов’язані з вкладеннями, що здійснюють іноземні громадяни, юридичні особи і держава. Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють резиденти та нерезиденти.

Інколи виділяють інвестиції за регіональною ознакою. Інвестиції всередині  країни (внутрішні) означають вкладення  коштів в об’єкти інвестування, які розміщені в територіальних межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними) розуміють вкладення коштів в об’єкти інвестування, які розміщені за межами території даної країни. До таких інвестицій відносять придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн – акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо.