Бухгалтерський облік фінансових інвестицій

Наведена класифікація інвестицій відображає найістотніші їх ознаки і при необхідності може бути розширена відповідно до підприємницьких або дослідницьких цілей.

Суб’єктами інвестиційної  діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об’єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб’єкти підприємницької і фінансової діяльності – банківські, страхові і посередницькі установи. Також суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), а також держави та міжнародні організації. Крім того, суб’єкти інвестиційної діяльності можуть поєднувати функції двох і більше суб’єктів. Відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності здійснюються на підставі договорів.

Інвестор є основним суб’єктом інвестиційної діяльності, який здійснює вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі інвестицій. Інвесторами можуть бути: фізичні та юридичні особи; об’єднання юридичних осіб, які створюються на підставі договору про спільну діяльність і які не мають статусу юридичної особи; державні органи; органи місцевого самоврядування; іноземні суб’єкти підприємницької діяльності.                                                                                                                                                           

З урахуванням направленості основної господарської діяльності інвестори поділяються на індивідуальних та інституційних .

Інвестор індивідуальний –  фізична або юридична особа, що здійснює вкладення коштів у формі  інвестицій для розвитку виробничо-господарської діяльності. Інвестор інституційний –  фінансовий посередник, який акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність. Інституційні інвестори представлені інвестиційними компаніями, інвестиційними фондами, що, як правило, спеціалізуються на операціях з цінними паперами [11].

За цілями інвестування, які ставлять перед собою інвестори, виділяють стратегічні і портфельні інвестиції. Перші при здійсненні інвестицій, мають на меті придбання контрольного пакету акцій або переважаючої частки статутного капіталу іншого підприємства для отримання можливості самостійного управління ним. Портфельний інвестор вкладає кошти в різноманітні об’єкти інвестування з метою отримання доходу або приросту капіталу.

Всі інвестори мають рівні права на:

• здійснення інвестиційної діяльності в будь-якій формі;
• володіння, користування і розпорядження об’єктами інвестування;
• самостійне визначення обсягів і напрямів інвестицій;
• залучення на договірній, переважно на конкурсній, основі інших суб’єктів інвестиційної діяльності;
• здійснення контролю за цільовим використанням коштів, що інвестуються;
• об’єднання власних та залучених коштів із коштами інших інвесторів для здійснення спільного інвестування.

Інший суб’єкт інвестиційної діяльності – замовник. Замовниками можуть бути інвестори (уповноважені посередники), які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів, не втручаючись при цьому в підприємницьку та іншу діяльність інших суб’єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено договором між ними [11].

Підрядниками виступають фізичні та юридичні особи, які виконують  роботи по договору підряду або державному контракту, що укладається із замовниками.

Власниками об’єктів інвестиційної діяльності можуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), державні органи і органи місцевої влади, міжнародні об’єднання та організації, для яких створюються об’єкти інвестиційної діяльності.

Практична реалізація фінансових вкладень суб’єктами інвестиційної діяльності відбувається за наступними напрямами:

- капітальне будівництво,  де відбувається вкладення інвестицій  в основні засоби виробничого  та невиробничого призначення.  Воно об’єднує діяльність замовників, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання тощо;

- інновації, в яких  втілюється науково-технічна продукція  та інтелектуальний потенціал;

-    фондовий ринок:  акції, облігації, похідні інструменти.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності суб’єктів  господарювання виступають фінансові ресурси рис. 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4. Види джерел фінансування інвестицій підприємстві

Характеристика класифікаційних  ознак джерел фінансування інвестицій відображена в додатку В.

В залежності від того, які джерела фінансових ресурсів залучає підприємство для фінансування своєї інвестиційної діяльності, виділяють три основні форми фінансування інвестицій: самофінансування; кредитне фінансування; змішане фінансування.

Самофінансування під  час здійснення інвестиційної діяльності –  фінансування повністю за рахунок власних фінансових ресурсів. Ця форма фінансування, як правило, використовується при реалізації короткострокових інвестиційних проектів з невисокою нормою рентабельності.

  Кредитне фінансування використовується в процесі реалізації короткострокових інвестиційних проектів з високим показником рентабельності інвестицій, тому що його необхідно повернути на визначених умовах. З іншого боку, кредитор не претендує на участь в доходах від реалізації інвестицій.

  Змішане фінансування є комбінацією декількох джерел фінансування, де  найбільш розповсюджена форма фінансування інвестиційної діяльності, яка  може застосовуватись при реалізації будь-яких інвестиційних проектів.

При виборі джерел фінансування інвестиційної діяльності питання повинно вирішуватися підприємством з врахуванням багатьох факторів: вартості залученого капіталу, ефективності віддачі від нього; співвідношення власного та позикового капіталів, що визначає рівень фінансової незалежності,  ризику, що виникає при використанні того або іншого джерела фінансування, а також економічних інтересів інвесторів.

Отже, для задоволення  вимог обліку та врахування його особливостей потрібна правильно побудована класифікація фінансових інвестицій. На нашу думку  для цілей бухгалтерського обліку доцільно класифікувати фінансові інвестиції за ознаками, наведеними в додатку Б.

Таким чином, економічно обґрунтована класифікація фінансових інвестицій є основою для організації  обліку, адже саме від їх виду залежатиме способи та методи відображення фінансових інвестицій в обліку.

 

 

 

 

2. Оцінка фінансових  інвестицій

 

Ефективність діяльності суб’єкта господарювання і забезпечення високих темпів росту, підвищення конкурентоздатності  як на внутрішньому, так і на зовнішньому  ринках значною мірою досягаються за допомогою інвестиційної діяльності. Слід відмітити, що важлива проблема при залученні чи здійсненні інвестицій – правильний  вибір методів їх оцінки.

Перш ніж перейти  до розгляду оцінки інвестицій слід розібратись  із самим поняттям оцінки.

У Концептуальних основах складання та подання  фінансових звітів, які розробленні  Комітетом з  міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, оцінку визначають як “процес визначення грошових сум, за якими мають визнаватися і  відображатися елементи фінансових звітів у балансі та звітів про прибутки та збитки”.

Ткаченко  Н.М. дає визначення оцінки як – відображення об’єктів бухгалтерського обліку в  єдиному грошовому вимірнику  з метою узагальнення їх у цілому по підприємству [34].

Проведення оцінки фінансових інвестицій як об’єкт бухгалтерського обліку можна відобразити наступним чином рис.5.

Рис.5 Оцінка фінансових інвестицій у системі  вартісного виміру

Для забезпечення достовірної  інформації в бухгалтерському обліку до оцінки висувається ряд вимог: єдність та реальність. Реальність оцінки – це об’єктивна відповідність грошового вираження об’єктів обліку їх фактичній величині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини господарських операцій [26]. Її досягають встановленням обов’язкових положень, інструкцій, правил обліку і калькулювання.

  Оцінка – важливий елемент в обліку і необхідна в процесі господарської діяльності (надходження та вибуття), при виникненні зобов’язань, при виникненні різного типу операцій, при складанні фінансової звітності[24].

Оцінка фінансових інвестицій здійснюється в двох напрямах: при  придбанні фінансових інвестицій –  первісна оцінка; та в разі складання  фінансової звітності – оцінка на дату балансу. Розгалуження даних напрямів зображено на рис.6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.6. Види оцінки фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському  обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається  з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством  до їх погашення або обліковуються  за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або  зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших фінансових доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, справедливу  вартість яких достовірно визначити  неможливо, відображаються на дату балансу  за їх собівартістю з урахуванням  зменшення корисності інвестиції. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу  за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій [26]. Амортизована собівартість фінансових інвестицій (АСФІ) - собівартість фінансових інвестицій з урахуванням часткового їх списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії):

АСФІ = ПВ +(-) Д(П)А         (1)

де, АСФІ – амортизована ставка відсотка;

ПВ – первісна вартість;

Д(П)А – амортизація  дисконту (премії).

Таким чином, амортизована собівартість визначається шляхом коригування  первісної вартості на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні). Дисконт (премія) виникають у разі відхилення ринкової вартості облігації від номіналу. Якщо інвестор сплачує більше номіналу, вважається, що боргові зобов'язання придбані з премією, якщо менше – з дисконтом.

Дисконт та премія амортизуються  інвестором протягом періоду з дати придбання до дати погашення за ефективною ставкою відсотка, визначити яку  можна за формулою:

РСВ +(-) РСД (РСП)  
ЕСВ =-----------------------------------------     (2)  
(РВО +НВО) : 2

де, ЕСВ – ефективна  ставка відсотка;

РСВ – річна сума відсотка (номінал, помножений на відсоткову ставку);

РСД, РСП – річна  сума дисконту, річна сума премії. Ці показники визначаються шляхом ділення загальної суми дисконту (премії) на кількість років позики;

РВО –  ринкова вартість облігацій;

НВО – номінальна вартість облігацій.

Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої  собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку Г.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно  з нарахуванням відсотка (доходу від  фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Фінансові інвестиції в  асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі, крім випадків:

• фінансові інвестиції придбані й утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців від дати придбання;
• асоційоване, дочірнє або спільне підприємство провадить діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.