Бухгалтерський облік фінансових інвестицій

Реєстрацію випуску  цінних паперів слід здійснити не пізніше 60 календарних днів з дня державної реєстрації статуту підприємства. Для цього емітент подає до органу реєсрації пакет документів: заяву встановленого зразка (додаток П); протокол засновницьких зборів або випуску з нього про затвердження; статут фірми або її нотаріально засвібчену копію; копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства (додаток Р); копію платіжного доручення про доплату державного мита.

Усі фактичні документи перевіряються, потім протягом 30 днів здійснюється реєстрація випуску цінних паперів. Документом, що підтверджує факт реєстрації, є видане емітенту свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів додаток Р. На підставі отриманого свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів емітент може сміливо замовляти у виробників бланки сертифікатів цінних паперів, якщо вони випускаються в документарній формі додаток У.

У сертифікаті облігації (додаток  У) зазначаються назва виду цінного  паперу, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний індефікаційний номер цінного паперу, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи,засвідчений печаткою емітента. До сертифіката відсоткової облігації на предявника додається купон (купонний лист), у якому зазначаються серія та номер сертифіката облігації, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсоків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядквий номер.

Тому специфіка відображення в  бухгалтерському обліку довгострокових фінансових інвестицій має свої особливості, пов’язаних з різноманітністю самих вкладень.

Тому для правильного  розуміння і обліку дані інвестиції слід поділити на групи: фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі; фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення; інші фінансові інвестиції.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість вкладень відображає частку інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування. Метод  участі в капіталі називають ще методом  пайової участі. Частка інвестора  дорівнює первісному розміру інвестицій, скоригованому на величину пропорційної частки інвестора в чистому прибутку емітента акцій. Залежно від частки інвестора в капіталі підприємства, що інвестується, вплив інвестора може кваліфікуватися як: контрольний, істотний.

Перший підтверджується наявністю в інвестора контрольного пакета акцій. При переданні інвестору такого пакета об’єкт інвестування за визначенням стає дочірнім підприємством цього інвестора.

Поняття істотний вплив у П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” визначено  так:

“Істотний вплив – повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної  політики об’єкта інвестування без  здійснення контролю цієї політики”.

Відповідно до ступеня  впливу підприємства-інвестора на підприємства – об’єкти інвестування – об’єкти стосовно інвестора кваліфікуються як: дочірні підприємства, асоційовані підприємства.

У П(С)БО 3 «Звіт про  фінансові результати» асоційованому  підприємству дається таке визначення: це “підприємство, в якому інвестору  належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора”.

Дочірнє підприємство охарактеризоване П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” як таке, що знаходиться під контролем  материнського (холдингового) підприємства. Відносини “материнське підприємство – дочірнє підприємство” і “підприємство з істотним впливом – асоційоване підприємство” кваліфікуються як відносини між пов’язаними сторонами. Цей термін П(С)БО 2 “Баланс” визначає так: “Пов’язані сторони – особи, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або мати істотний вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною”.

На балансі інвестора інвестиції в дочірні асоційовані підприємства обліковуються за вартістю, визначеною методом участі в капіталі, відповідно за даним методом оцінюються інвестиції в спільні підприємства. Під спільним підприємством згідно з П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” слід розуміти спільну діяльність з утворенням юридичної особи. Щоправда, жодними законодавчими актами це поняття не підкріплене.

Економічна суть обліку за методом участі в капіталі зводиться  до такого правила: змінюється величина власного капіталу об’єкта інвестування – змінюється відповідно і вартість інвестицій на балансі підприємства-інвестора. Зміни в капіталі об’єкта інвестування, що є результатом операцій між інвестором та цим об’єктом, в обліку не відображаються. Відповідно до П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” метод участі в капіталі передбачає, що балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, котра є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Водночас, балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування. Тобто, доходи, отримані інвестором (або нараховані до отримання) від об’єкта інвестування, повинні відноситися на зменшення балансової вартості інвестиції. Такими доходами можуть бути дивіденди або інші виплати, а також безоплатне отримання активів від об’єкта інвестування. Адже, тим самим чисті активи дочірнього (асоційованого) підприємства зменшуються на користь інвестора. Крім того, балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об’єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок прибутку чи збитку) з включенням (виключенням) цієї суми  до  відповідних статей власного капіталу вкладника. При цьому, якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об’єкта інвестування перевищує відповідну статтю власного капіталу інвестора, то така різниця вираховується (додається) з (до) нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Процес обліку фінансових інвестицій придбаних за методом участі в  капіталі умовно пропонуємо поділити на декілька етапів які відображено на рис. 8.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8. Загальна схема обліку довгострокових фінансових інвестицій пов’язаних сторін за методом участі в капіталі

Облік довгострокових фінансових інвестицій, що утримуються суб’єктом господарювання до їх погашення (боргових цінних паперів) відрізняється від обліку інших довгострокових фінансових інвестицій.

До боргових цінних паперів  належать облігації, казначейські зобов’язання, депозитні (ощадні) сертифікати. Вони підтверджують право отриманого фіксованого доходу та право повернути номінальну вартість у передбачений у цінному папері термін.

Облік операцій з борговими  фінансовими інвестиціями зображено  на рис. 9.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 9.  Схема обліку довгострокових фінансових інвестицій, що утримуються суб’єктом господарювання до їх погашення

Аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій на об’єкті  дослідження ведеться в реєстрах аналітичного обліку за відповідним субрахунком (додаток  М) в розрізі об’єктів  інвестування та за їх видами, а також з метою забезпечення можливості отримання інформації про відповідні інвестиції.

Таким чином, правильна  організація та методика обліку фінансових інвестицій в системі управління суб’єктом господарювання –  забезпечення достовірної інформації, яка зобов’язує до об’єктивної оцінки реалій економічних відносин, від яких залежить сучасний рівень і потенційний динамізм інвестиційної діяльності підприємства.

 

 

4. Облік поточних фінансових інвестицій

 

Підприємство може мати у своєму розпорядженні тимчасово  вільні грошові кошти, які не будуть використовуватись в господарській  діяльності найближчим часом. З метою  забезпечення швидкого приросту власного капіталу, суб’єкт господарювання використовує не лише довгострокові фінансові інвестиції, а й поточні. Адже, відсотки, які сплачують банківські установи за залишок коштів на поточних рахунках – незначні. Тому, суб’єкту господарювання вигідно інвестувати їх у короткострокові цінні папери з метою отримання певних економічних вигод.

За видами поточні  фінансові інвестиції поділяються:

- придбання депозитних  сертифікатів;

- високоліквідні акції інших підприємств за умови очікування зростання їх ціни в короткостроковому періоді;

- поточні боргові зобов’язання інших підприємств (облігації);

- інші інвестиції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про поточні фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності  регулюється П(с)БО 12 “Фінансові інвестиції”.

Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції терміном, що не перевищує 12 місяців, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами  грошових коштів).

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним – ризиком зміни вартості. Інвестиції, які визнані еквівалентами грошових коштів, відображають в балансі не стільки для отримання інвестиційного доходу  або контролю за діяльністю компанії - об'єкту інвестицій, скільки для забезпечення виконання короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілей.

Інвестиції можуть класифікуватись  як еквіваленти, якщо вони:

• вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;
• характеризуються незначним ризиком зміни вартості;
• мають короткий строк погашення, наприклад три місяці

Активи, що кваліфікуються як поточні фінансові інвестиції, можна розглядати як короткострокові  боргові цінні папери (як правило, векселі, облігації, ощадні сертифікати) або короткострокові позики, надані іншим особам. Вкладення в короткострокові боргові цінні папери (придбання фінансових активів) здійснюється з метою отримання інвестиційних прибутків протягом терміну, обмеженого дванадцятьма місяцями, що залишилися до дати погашення. Найпоширенішими інвестиціями такого роду є короткострокові векселі та короткострокові облігації. Доходом від вкладень в боргові цінні папери можуть бути відсоток або дисконт.

Придбання фінансового  векселя є інвестиційною операцією. Оскільки підприємство-покупець тим самим надає продавцю кошти в оборот і, з іншого боку, отримує інвестиційний дохід у вигляді дисконту. Тому придбані фінансові векселі на термін до одного року, але понад трьох місяців, потрібно враховувати на рахунку 352, відкриваючи при цьому субрахунок четвертого порядку 3521 “Боргові цінні папери”.

Звернемо увагу, що товарні  векселі, прийняті на баланс як фінансові  інвестиції (у цьому випадку на рахунок 35), і використані згодом для розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами за товари, роботи або послуги, перетворюють цю операцію на бартерну.

Інвестування коштів в облігації відбувається шляхом їх придбання при розміщенні або  придбання на вторинному фондовому  ринку. Об’єктами вкладень можуть виступати приватні та державні облігації, (див. постанова про випуск облігацій внутрішніх державних позик. Приватні облігації випускаються акціонерними товариствами та товариствами з обмеженою відповідальністю на суму, що не перевищує розмір статутного капіталу або величину забезпечення, наданого третіми особами. За певних умов можливий також випуск облігацій без забезпечення.

Емітентом державних  облігацій виступає Міністерство фінансів України, а гарантом – Національний банк України. Короткострокові облігації, як і довгострокові, залежно від обставин, що склалися на ринку цінних паперів, можуть продаватися емітентами або з премією (тобто за цінами, що перевищують номінал), або з дисконтом (тобто за цінами нижче за номінал). В обох випадках до моменту погашення (викупу) облігацій емітентом оцінка, в якій ці ЦП враховуються у держателя на рахунку 352, має відповідати їх номінальній вартості. Це досягається шляхом амортизації премії або дисконту.

Процедура та методологія  обліку короткострокових облігацій аналогічна процедурі та методології обліку довгострокових облігацій, викладеній у розділі про облік довгострокових зобов’язань (рахунки класу 5). З тією лише різницею, що замість рахунків 142 і 143 держателі короткострокових облігацій застосовують рахунок 352, а емітенти, через відсутність у Плані рахунків рахунка поточної кредиторської заборгованості за зобов’язаннями за випущені облігації, мабуть, повинні застосовувати з цією метою ті ж рахунки, що і для обліку зобов’язань за довгостроковими облігаціями, тобто рахунки класу 5:

• 521 “Зобов’язання за облігаціями”;
• 522 “Премія за випущеними облігаціями”;
• 523 “Дисконт за випущеними облігаціями”.

До інших поточних фінансових інвестицій відносять:

1. Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів).
2. Інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства, які придбані й утримуються для продажу протягом 12 місяців.
3. Інвестиції в спільну діяльність, які придбані й утримуються для подальшого продажу протягом 12 місяців.