Бухгалтерський облік фінансових інвестицій

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, відповідно до якого балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується  на суму збільшення або зменшення  частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування [24].

Метод участі в капіталі передбачає, що балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, котра є часткою інвестора  в чистому прибутку (збитку) об’єкта  інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно, балансова вартість зменшується на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування. Якщо інвестор (материнське (холдингове) підприємство, контрольний учасник, інвестор асоційованого підприємства) вносить або продає активи дочірньому, спільному, асоційованому підприємству відповідно і передає значні ризики та вигоди, пов'язані з їх володінням, то у складі фінансових результатів звітного періоду відображається лише та частина прибутку (збитку), яка припадає на частку інших інвесторів дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відповідно.

Приклад обліку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі наведено в додатку Д.

Метод собівартості використовується тоді, коли:

– фінансові інвестиції придбані і утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

– асоційоване чи дочірнє  підприємство веде діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, який перевищує дванадцять місяців.

Даний метод полягає у тому, що інвестор відображає інвестиції в дочірнє або асоційоване підприємство за собівартістю і визнає прибуток лише в сумі дивідендів, одержаних від такого підприємства на акумульований чистий прибуток об’єкта інвестування, який виникає після дати придбання акцій інвестором. Дивіденди, одержані понад такий прибуток, зменшують балансову вартість інвестицій. Сума зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших витрат.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування [15].

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни  загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що привело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток) [26].

Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, що внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Якщо інвестор (материнське (холдингове) підприємство, контрольний учасник, інвестор асоційованого підприємства) вносить або продає активи дочірньому, спільному, асоційованому підприємству відповідно і передає значні ризики та вигоди, пов'язані з їх володінням, то у складі фінансових результатів звітного періоду відображається лише та частина прибутку (збитку), яка припадає на частку інших інвесторів дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відповідно [24].

Сума прибутку (збитку) від внеску або продажу дочірньому, спільному, асоційованому підприємству активів, що припадає на частку інвестора, включається до складу доходів (витрат) майбутніх періодів з визнанням їх прибутком (збитком) інвестора лише після продажу дочірнім, спільним, асоційованим підприємством цього активу іншим особам або в періодах амортизації одержаних чи придбаних необоротних активів. Цей актив вважається проданим дочірнім, спільним, асоційованим підприємством у межах кількості й вартості подібних активів, реалізованих ним після його одержання.

Інвестор дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відображає всю суму отриманих збитків, якщо внесок або продаж свідчить про зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів або зниження корисності необоротних активів.

Якщо інвестор придбав  активи відповідно в дочірнього, спільного, асоційованого підприємства, то сума прибутку (збитку) об'єкта інвестування від цієї операції, що припадає на частку інвестора, відображається лише після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних необоротних активів. Збитки, які виникли внаслідок зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів або зниження корисності необоротних активів, відображаються повністю в період здійснення операції.

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюються за кожною фінансовою інвестицією.

Отже, розглянуті методи оцінки фінансових інвестицій являються  важливим елементом в управлінні інвестиційними процесами як для  власних потреб інвестора, та інших  зовнішніх користувачів економічної  інформації.

Таким чином, саме реальна  оцінка дає змогу побачити стан об’єкта інвестування та забезпечує можливий контроль й управління фінансовими інвестиціями.

 

 

3. Облік довгострокових  фінансових інвестицій

 

У ринковій економіці  фінансові інвестиції – основа розвитку будь-якого підприємства. Від ефективного управління інвестиціями залежить розквіт суб’єкта господарювання, досягнення ним високого конкурентного становища на ринку. Довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися як вкладення підприємства з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу на певний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо.

Підвищення якості управління довгостроковими фінансовими інвестиціями і прийняття ефективних управлінських рішень окреслюється необхідністю інформації, у якій домінує інформація, що сформована у системі бухгалтерського обліку. Тому, актуального значення набувають питання ефективної методики і організації обліку.

Під довгостроковими  фінансовими інвестиціями слід розуміти інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно конвертованими.

Облік довгострокових фінансових інвестицій на підприємстві регулюється  П(с)БО 12 “Фінансові інвестиції” який визначає методологічні засади формування, операції зі спільної діяльності та розкриття їх у фінансовій звітності [31].

При організації обліку довгострокових фінансових інвестицій на підприємстві в наказі про облікову політику має бути висвітлено наступне:

- порядок визнання доходів від фінансових інвестицій доходами від звичайних видів діяльності (професійні учасники ринку цінних паперів) або операційними доходами;

- робочий план  рахунків, використовуваний для віддзеркалення  цінних паперів;

- облікових регістрів,  що складаються бухгалтерією організації;

- графіком документообігу (документообігом) первинних документів, зв'язаних з урахуванням цінних  паперів;

- формами первинних  документів, розроблених і затверджених  організацією для обліку цінних  паперів;

- переліком осіб, яким надано право підпису документів, що оформляють операції з цінними паперами [30].

Для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових фінансових інвестицій призначено рахунок  бухгалтерського обліку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, який має три субрахунки. За дебетом рахунку відображається інформація про наявність та рух довгострокових фінансових інвестицій (у статутному капіталі інших суб’єктів господарювання), за кредитом – їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування, якщо облік ведеться за методом участі в капіталі.

Враховуючи результати проведеного дослідження, ми пропонуємо обліковувати корпоративні фінансові  інвестиції за методом участі в капіталі на субрахунку 141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі”, інші корпоративні фінансові інвестиції на субрахунку 142 “Інші інвестиції пов’язаним сторонам”, боргові інвестиції на субрахунку 143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”. Характеристика субрахунків фінансових інвестицій розкрита в додатку Е.

З метою отримання  детальної інформації для системи  управління об’єкта дослідження  пропонуємо у робочому плані рахунків до рахунку 14 “Довгострокові фінансові  інвестиції” відкрити субрахунки які  відображені у додатку К.

Для обліку емітентом  акцій і часток у статутному (пайовому) капіталі призначені рахунки: 40 “Статутний капітал” – для державних, приватних  підприємств та господарських товариств; 41 “Пайовий капітал” – для споживчих  товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок; 45 “Вилучений капітал”, який ведеться для обліку вилученого, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо; 46 “Неоплачений капітал”.

Фінансові інвестиції в  довгострокові облігації передбачають періодичне одержання відсотків  відповідно до номінальної відсоткової  ставки та відшкодування власникам  номінальної вартості по завершенні терміну позики, тобто при їх погашенні. Номінальна відсоткова ставка –ставка з відсотків, що базується на номінальній вартості облігацій і повинна виплачуватись утримувачам облігацій. Зазначена ставка є фіксованою і діє протягом усього терміну позики. Номінальна ставка, як правило, є наближеною до ринкової [12].

Як і інші види придбаних  цінних паперів, облігації початково  відображаються за собівартістю. Тобто  на момент купівлі з позиції обліку суттєвою є ринкова вартість облігацій. Ринкова вартість придбаних облігацій  може відрізнятися від номінальної (бути вищою чи нижчою).

Якщо в момент придбання  облігації виявиться, що її ринкова  вартість вища за номінальну, це означає, що вона придбана з дисконтом. Дисконт  –сума перевищення номінальної  вартості облігації над вартістю, за якою вона випускається на фінансовий ринок.

Якщо в момент купівлі  облігації виявиться, що її ринкова  вартість нижча за номінальну, то вона придбана з премією. Премія дорівнює сумі перевищення вартості, за якою облігація випускається на ринок, над  її номінальною вартістю. Це означає, що облігації можуть бути придбані з премією або з дисконтом. Інвестор зобов’язаний з дати придбання до моменту погашення облігації амортизувати одержану суму премії чи дисконту, що призведе до зменшення собівартості (у разі амортизації премії) чи її збільшення (за амортизації дисконту).

Дохід, що визнається внаслідок  різниці, яка виникає між справедливою й балансовою вартістю фінансової інвестиції відображається в обліку на рахунку 733 “Інші доходи від фінансових операцій”. Відповідно, різниця (від’ємна величина) між балансовою та справедливою вартістю фінансової інвестиції записується в дебет рахунка 952 “Інші фінансові витрати”.

При здійсненні фінансового  інвестування документування відіграє не менш важливу роль, адже є основою  первинного обліку довгострокових фінансових інвестицій. Документальне оформлення обліку довгострокових фінансових схематично зображено на рис. 7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7. Загальне схема  документального оформлення обліку довгострокових фінансових інвестицій

Основними  документами, що надають інвестору потрібну інформацію про випуск цінних паперів є: заява про реєстрацію випуску та інформація про випуск цінних паперів (додаток П), свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів (додаток Р), кодифікація цінних паперів [22].

Для придбання цінних паперів інвестор заповнює заявку, що повинна містити дані про назву юридичної особи (прізвище, імя, по-батькові – для фізичних осіб ); прізвище, імя, по-батькові уповноваженої особи та вказівку на документ, що підтверджує повноваження особи підписувати договори купівлі-продажу цінних паперів (статут підприємства, довіреність тощо); статистичні та податкові коди; платіжні реквізити; поштову та юридичну адреси; ціну і кількість ціних паперів, що інвестор має намір придбати, форму внесення платежу за них. Окрім цього при підписці на акції інвестор повинен одночасно з поданням заявки сплатити не менше 10 % номінальної вартості акцій, які планують купити, а емітент видає йому письмові зобовязання про продаж відповідної кількості акцій.

У випадку задоволення заявки емітентом укладається договір купівлі продажу цінних паперів додаток С.

Проте емітентами юридичні особи стають не тільки за бажанням, але й виконуючи вимоги закону. Мове йде про тих юридичних  осіб, для яких випуск цінних паперів  є обовязковою умовою існування.

Перш ніж приступити до емісії цінних паперів, необхідно, щоб засновники ТзОВ "Бест" прийняли відповідне рішення. Прийняте рішення оформляється протоколом. У протоколі обов'язково вказується кількість учасників  голосування і порядок його проведення. Також у протоколі повинні бути вказані терміни проведення передплати.

Після підписання протоколу засновникам  необхідно буде тісно взаємодіяти  з Державною комісією із цінних паперів  та фондового ринку або її територіальними  органами, оскільки саме ця інстанція здійснює реєстрацію інформації про випуск цінних паперів та їх реєстрацію. Для спілкування з реєструючим органом необхідно вибрати особу, яка і буде здійснювати всі дії від імені підприємства. Це може бути або один із засновників, або інша уповноважена ними особа, але в будь – якому випадку повноваження такої особи повинні підтверджуватися нотаріально засвідченою довіреністю. На підприємстві ТзОВ "Бест" такою особою виступає директор Свідніцький С.І. додаток Т.