Облік капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємстві (за матеріалами Філії«Яворівський райавтодор»)

Для обліку основних засобів Планом рахунків призначені рахунки: № 10 "Основні засоби" і № 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". Виділений рахунок № 11 "Інші необоротні активи" , сальдо якого разом з сальдо рахунка № 10 "Основні засоби" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Бухгалтерський  облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку № 10 "Основні засоби" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

На субрахунку №100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості.

На субрахунку №101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку № 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних  вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку № 103 "Будинки  та споруди" ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних  компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель.

На субрахунку № 104 "Машини та обладнання", № 105 "Транспортні засоби", № 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються, двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них.

На субрахунках № 107 "Тварини", № 108 "Багаторічні насадження" здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку № 109 "Інші основні засоби" ведеться облік  руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках № 101-108.

У Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Новим є те, що малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку № 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків № 10 "Основні засоби" і № 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображається загальною сумою за статтею "Основні засоби".

На дебеті рахунка № 10 "Основні засоби" відображається вартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - вартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства [13, c. 341].

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма № 03-8) - загальних для будівель і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будівель і споруд) і № 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів  присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма № 03-3 тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Суть і оцінка основних засобів

 

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Будь – який об’єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання,вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року.

Створені (побудовані) або придбані основні засоби у  балансі відображаються за їх первинною вартістю, яка складається з таких елементів:

1. Сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельно – монтажні роботи та постачання за придбані об’єкти (без податків);

2. Реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують право власності на об’єкт;

3. Сум ввізного  мита;

4. Витрат зі страхування ризику доставки об’єктів;

5. Сум податків у зв’язку з придбанням об’єктів (якщо податки не відшкодовуються підприємству);

6. Витрат на установку, монтаж, налагодження, пробний пуск об’єктів;

7. Інших витрат, які пов’язані з доведенням об’єкта до стану, в якому його можна експлуатувати.

Якщо надходить  партія однотипних основних засобів (інвентар, прилади), то вартість одного об’єкта  визначається діленням загальних витрат на їх придбання на кількість об’єктів.

При отриманні  необоротних активів без оплати (від благодійних організацій, при  об’єднанні підприємств) у балансі  треба показати їх за справедливою вартістю – за ціною обміну або  оплати постачальнику об’єкта (ринкова або відновлювальна вартість). За такою ж справедливою вартістю оцінюється об’єкт, який внесено у статутний капітал підприємства.

При обміні подібних об’єктів первинна вартість отриманого об’єкта дорівнює його залишковій вартості, а у випадку перевищення справедливої вартості об’єкта над його залишковою вартістю оцінка здійснюється за справедливою вартістю з включенням різниці до витрат звітного періоду. Обмін подібними об’єктами здійснюється за їх справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) під час обміну. Первинна вартість необоротних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням та реконструкцією. При частковій ліквідації об’єкта первинна вартість об’єкта зменшується на суму ліквідованої частини. Витрати, пов’язані з підтриманням об’єкта в робочому стані (ремонтні роботи, профілактичні огляди тощо), включаються до складу витрат поточного періоду. [41, с. 154].

Однією з  важливих проблем обліку є оцінка основних засобів. На практиці використовують три види оцінки засобів: первинна (інвентарна), залишкова і відновлювальна.

Первинна вартість основних засобів показує вартість кожного об’єкта в момент його введення в експлуатацію. Дані про  вартість об’єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці, звідки й походить назва цієї вартості – інвентарна. Як правило, ця оцінка залишається сталою протягом тривалого часу. Первинна вартість може змінюватись лише при переоцінці, добудові, модернізації і реконструкції об’єкта в порядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій. Такий порядок забезпечує стабільність оцінки засобів праці і дає можливість проведення аналізу їх використання у порівнянних цінах.

Залишкова вартість показує ту частину вартості, яка ще залишилась після перенесення на готовий продукт вартості об’єкта внаслідок використання у виробничому процесі. Чим довше служить об’єкт і бере участь у виробництві, тим менша залишкова вартість.

Залишкова вартість основних засобів – це різниця  між первинною вартість об’єктів і нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського обліку. Знос визначається бухгалтером виходячи зі строку і норм амортизації.

Відновлювальна  вартість основних засобів – це вартість відтворення об’єктів в  сучасних умовах виробництва і діючих у даний момент цінах. Відновлювальна вартість вимагає переоцінки основних засобів на певну дату.                                                 Відомо, що при оцінці основних засобів за початковою вартістю в різний час діють різні ціни, отже у балансі вони показуються у непорівнянному вигляді [41, с. 154].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Класифікація основних засобів на підприємстві

 

Основні засоби розрізняються за призначенням та функціональною роллю у виробничому процесі, що викликає необхідність відповідної їх класифікації.

Для планування, обліку, контролю та аналізу найбільше  значення має класифікація основних засобів, яка передбачена ПСБО 7 «Основні засоби».

Основні засоби поділяються на такі групи і підгрупи:

1. Земельні ділянки.
2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
3. Будинки (виробничі, адміністративні, склади), споруди (мости, греблі, автомобільні дороги) та передавальні пристрої (кабельні лінії, каналізація, водоканали, лінії електромереж тощо).
4. Машини й устаткування, які поділяються за такими видами:

- силові (котельні установки, електродвигуни, гідроагрегати, турбоагрегати, газотурбінні установки);

- робочі (металорізальні верстати, компресорні машини й устаткування, насоси);

- вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторне устаткування (контрольно – вимірювальна апаратура, геодезичні прилади, вагове устаткування);

- інші машини й устаткування комунального господарства, спортивне, театральне, музичне устаткування.

Хоч у ПСБО 7 «Основні засоби» вказані вище види машин й устаткування не виділяються, проте доцільність їх окремого обліку диктується аналізом ефективності використання, структури парку, їх вікового складу та іншими причинами.

У цій групі  окремою позицією доцільно виділяти автоматичні машини та устаткування, що характеризують динаміку науково – технічного прогресу:

5. Транспортні засоби (залізничний рухомий склад – електровози, тепловози, паровози, вагони; транспортні судна морського та річкового флоту; виробничий та комунальний транспорт).
6. Інструменти (бурильні і відбійні молотки, фарбопульти, вібратори, інструмент для обслуговування та ремонту залізничних колій), виробничий інвентар і пристосування (контейнери універсальні, меблі залів, театрів та кінотеатрів, інвентарний одяг сцен) та господарський інвентар (столи, крісла, шафи, дивани).
7. Робоча і продуктивна худоба.
8. Багаторічні насадження.
9. Інші основні засоби (тварини цирків, зооцирків, зоопарків).

Наведена класифікація основних засобів має важливе  значення обліку, оскільки щодо неї  складається звітність про рух  основних засобів. Крім того, такі дані необхідні для глибокого аналізу використання основних засобів і пошуку резервів для підвищення фондовіддачі. [41, с. 151].

За характером участі у процесі виробництва  основні засоби поділяються на такі групи:

1) виробничі;

2) невиробничі.

Виробничі основні засоби призначені для використання у сфері матеріального виробництва, а невиробничі - для обслуговування колективів підприємства. Хоча невиробничі фонди безпосередньої участі у виробничому процесі не беруть, проте це не означає, що на них не треба виділяти кошти. Навпаки, забезпечення підприємства невиробничими засобами за встановленими нормативами має важливе соціальне значення для розвитку колективу. Однак сьогодні такі нормативи або взагалі не розроблені, або не відповідають вимогам часу.

Важливою є  класифікація основних засобів за галузями економіки:

1. Промисловість;

2. Сільське господарство;

3. Лісове господарство;

4. Транспорт;

5. Зв’язок;

6. Будівництво;

7. Торгівля і громадське харчування;

8. Освіта;

9. Культура;

10. Мистецтво;

11. Управління.

Наведена класифікація має певне значення і для організації  аналітичного обліку, тому що на промислових  підприємствах одночасно функціонують основні засоби різних галузей. Зрозуміло, що найбільшу питому вагу займають засоби промисловості, але поряд з ними на підприємствах використовуються основні засоби будівництва, громадського харчування (буфети, їдальні), сільського господарства (підсобні господарства) та інші [41, с. 151].