Облік основних засобів

Ліквідаційна комісія  несе майнову відповідальність за втрати, заподіяні нею Товариству, його Засновникам, а також третім особам відповідно до цивільного законодавства.

Цей статут набирає чинності з моменту державної реєстрації Товариства. Якщо яке – небудь положення Статуту стає недійсним, то воно замінюється іншим допустимим у правовому понятті, або виключається повністю. Зміни і доповнення до Статуту, що не суперечать діючому законодавству, вносяться на підставі рішення, за яке проголосували Засновники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів Засновників Товариства і набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у встановленому Законом порядку. Якщо в Статуті не чітко, або зовсім не висвітлено те чи інше правове положення, то керуються діючим законодавством.

 

 2.2. Облікова політика підприємства  з основних засобів

Важливою ділянкою облікової  роботи є формування оптимальної  облікової політики, під якою слід вважати сукупність обраних підприємством способів і процедур ведення бухгалтерського обліку, що не суперечать законодавчо встановленим принципам обліку й забезпечують реальної і достовірної інформації про фінансовий стан та результат діяльності суб’єкта господарювання.

В основу її розробки має бути закладено принцип повноти та реальності облікових даних, а не досягнення певних цілей керівництва. Необхідність розкриття облікової політики в частині фінансового обліку пов’язана з правильним розумінням показників фінансової звітності і способів відображення в ній результатів господарських операцій. Оскільки на показники фінансової щвітності впливають обрані підприємством способи та процедури обліку, облікова політика має розкривати саме методику, а не організацію й техніку бухгалтерського обліку [1].

На сьогодні відсутні наукові розробки організіційно  – інформаційних аспектів формування облікової політики щодо основних засобів, а вибір елементів облікової  політики здійснюється без достатнього  наукового обгрунтування, що негативно позначається на реальності обліково – економічної інформації. У ході дослідження вдосконалено організаційно – інформаційну модель аналізу елементів облікової політики щодо основних засобів.

Одним з елементів  облікової політики та об’єктів аналізу є вартісний критерій віднесення необоротних активів до основних засобів або малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА). Цей критерій суттєвості впливає на фінансовий результат підприємництва, оскільки чим він вищий, тим більше необоротних матеріальних активів оприбутковуються як МНМА. Це, у свою чергу, призводить до збільшення витрат підприємства шляхом списання 100% вартості об’єктів у місяці введення їх в експлуатацію. Щоб керувати розміром фінансового результату вибір вартісного ліміту має бути обгрунтований розміром суттєвості перекручування ффінансового результату через віднесення вартості МНМА на витрати одного місяця, а не пропорційного розподілу її протягом усього терміну корисного використання.

Для встановлення залежності відхилення в сумі витрат підприємства від установленого вартісного ліміту основних засобів ефективно застосовувати метод регресійно – кореляційного аналізу. Задачу необхідно розділити на дві частини: встановлення залежності суми МНМА від критерію суттєвості та визначення впливу вартості введених в експлуатацію МНМА на розмір витрат підприємства.

Критерій суттєвості витрат на відновлення основних засобів, що зазначається в наказі про облікову політику, також впливає на фінансовий результат підприємства, оскільки з  його ростом збільшується розмір витрат, що списуються в місяці здійснення ремонту. З метою встановлення впливу обраного підприємством критерію суттєвості на точність розрахунку фінансового результату звітного періоду необхідно вирішити такі завдання:

• визначити вплив критерію суттєвості на суму витрат, що списуються в місяці проведення ремонтних робіт;
• виявити динаміку витрат на відновлення основних засобів;
• визначити відхилення витрат, які списуються в повному обсязі в місяці здійснення робіт, від суми витрат, що розподіляються рівномірно протягом міжремонтного періоду;
• установити залежність суми витрат на відновлення основних засобів від їх первісної вартості;
• побудувати модель залежності суми похибки у визначенні фінансового результату підприємства від первісної вартості основних засобів та обраного критерію суттєвості.

Одним з найважливіших  елементів облікової політики стосовно основних засобів є способи амортизації [5]. При їх виборі існує ряд умовностей, що мають суб’єктивні й об’єктивні ознаки – термін корисного використання, очікуваний розмір виробленої продукції, розмір ліквідаційної вартості, темпи інфляції та науково – технічного прогресу.

З метою зниження впливу зазначених факторів при виборі способу  амортизації необхідно застосувати  один з евристичних способів економічного аналізу – спосіб експертних оцінок, що заснований на раціональній аргументації рішень та інтуїції експертів. З метою спрощення і оперативності процесу прийняття рішення щодо вибору способу амортизації доречно здійснення його формалізації, тобто застосування алгоритму послідовних дій.

Таким чином, наукове  обгрунтування вибору елементів  облікової політики стосовно основних засобів дасть змогу підвищити  рівень достовірності та корисності облікової інформації.

Ураховуючи дослідження  діючої практики обліку операцій з  руху, відновлення, поліпшення і амортизації основних засобів та формування облікової політики підприємства установлено відмінності між поняттями  ”основні фонди”, ”основний капітал” та ”основні засоби”. Основний капітал відрізняється від основних фондів своєю соціально – економічною сутністю, а саме: використанням в умовах ринкової економіки з метою максимізації прибутку.

Основні засоби виступають речовим елементом основного  капіталу та об’єктом бухгалтерського обліку. Прравильному розумінню сутності критеріїв визнання основних засобів активами підприємства сприятиме розкриття в Законі Україні ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” способів одержання економічних вигід від використання основних засобів та критеріїв, при дотриманні яких об’єкт вважається контрольований підприємством.

Сутністю облікової  політики слід вважати сукупність обраних  підприємством способів і процедур бухгалтерського обліку, що не суперечать законодавчо встановленим принципам  обліку та забезпечують одержання реальної інформації про фінансовий стан та результати діяльності суб’єкта господарювання. Для підвищення наукового обгрунтування вибору елементів облікової політики стосовно основних засобів доцільно застосування інформаційно – організаційної моделі їх аналізу [1].

У ТОВ ”Жигалівське” облікова політика регулюється наказом ”Про облікову політику підприємства” від 2 січня 2009 року (Додаток 2).

На підприємстві встановлені такі методи обліку та принципи оцінки активів і зобов’язань:

1. основні засоби, нематеріальні активи, біологічні активи:
• одиницею обліку є окремий об’єкт основних засобів, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, види, групи біологічних активів;
• групування основних засобів і нематеріальних активів в аналітичному обліку здійснюється згідно з Планом рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій;
• у складі малоцінних необоротних активів обліковуються об’єкти вартістю не більше 1000 (одна тисяча) грн. та з очікуваним строком використання (експлуатації) більше 1 року (або операційного циклу);
• ліквідаційна вартість об’єктів основних засобів та нематеріальних активів дорівнює 0 (нуль) грн.;
• амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом;
• амортизація малоцінних необоротних нематеріальних активів та бабліотечних фондів нараховується прямолінійним методом;
• переоцінка балансової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів до їхньої справедливої вартості проводиться 1 раз на рік станом на 1 грудня поточного року, якщо їхня залишкова вартість відхиляється від справедливої більш ніж на 10%;
• при переоцінці необоротних активів сума дооцінки зараховується до нерозподіленого прибутку щороку.
2. запаси:

• одиницею запасів є кожне найменування цінностей;

• аналітичний облік руху запасів відображається:

- у бухгалтерії – у кількісно – сумовому виразі;

- на складах – у  кількісному виразі.

• транспортно – заготівельні витрати обліковуються на окремому субрахунку ”Транспортно – заготівельні витрати”, який відкривають до відповідного рахунка запасів;
• оцінку вибуття сировини, матеріалів, МШП, інших виробничих запасів і готової продукції здійснюють за цінами продажу;
• переоцінку запасів проводять щороку на підставі рішення постійно діючої інвентаризаційної комісії;
• спецодяг, виданий під звіт працівникам, обліковується на особових картках останніх протягом усього встановленого терміну його використання. Списання спецодягу, виданого під звіт, до закінчення встановлених термінів здійснюється тільки на підставі актів про його непридатність. Акти здаються в бухгалтерію відповідно до графіку документообігу.

3. заборгованість та забезпечення:

• резерв сумнівних боргів формується методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

4. доходи і витрати:

• перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт):

-   прямі матеріальні  витрати;

-   прямі витрати  на оплату праці;

       -   інші прямі витрати;

       - змінні  загальновиробничі та постійні  розподілені загальновиробничі  витрати.

• перелік змінних загальновиробничих витрат:

- основна і додоткова заробітна плата загальновиробничого персоналу та відрахування на соціальні заходи;

- витрати на електроенергію  для забезпечення технологічного  процесу тощо.

• перелік постійних загальновиробничих витрат:

- заробітна плата та  інші виплати апарату управління підрозділами, а також відріхування на соціальні заходи;

- витрати на поточний  ремонт та технічне обслуговування  основних засобів загальновиробничого  призначення тощо.

Змінні та постійні загальновиробничі  витрати розподіляються на об’єкти пропорційно прямим витратам.

Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів використовується середньозважений валютний курс. Інвестиційна нерухомість відображається на дату балансу за справедливою вартістю, за первісною вартістю.

Ведення обліку на підприємстві здійснює бухгалтер; бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерський облік ведеться відповідно Плану рахунків. Облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 ”Витрати діяльності”. Бухгалтерський облік ведеться за журнальною формою. Завдання з визначення строку корисного використання та вибору методу нарахування амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів покладено на постійно діючу інвентаризаційну комісію [2]. На головного бухгалтера покладено відповідальність за недопущення несанкціонованого доступу до облікової інформації, контроль за виконанням цього наказу.

РОЗДІЛ 3

 ОБЛІК ОСНОВНИХ  ЗАСОБІВ

3.1. Економічна суть, оцінка  і класифікація основних засобів

Для діяльності підприємствам  необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється,  не змінюючи при цьому своєї речовинної-натуральної форми.

Відповідно до П(с)БО № 7 ”Основні засоби” (затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями  і приладдям до нього або окремий  конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання  певних самостійних функцій, чи відокремлений  комплекс конструктивно з'єднаних  предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного  використання (експлуатації), то кожна  з цих частин може визнаватися  в бухгалтерському обліку як окремий  об'єкт основних засобів. Первісне формування основних фондів на знову створюваних підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду. Основні засоби — це кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення [12].