Основи облику пидзвитних коштив

Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ  та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження  підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) переглядаються за поданням Міністерства фінансів у разі зміни максимальної норми добових витрат, установленої для державних службовців та осіб, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

(пункт 3 в редакції постанов  Кабінету

 Міністрів України від 11.07.2002 р. N 977,

від 20.05.2009 р. N 483)

4. Підприємства, установи та організації,  що направляють працівників у  відрядження в межах України  та за кордон, зобов'язані забезпечити  їх коштами (у разі відрядження  за кордон - у національній валюті  країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

(абзац перший пункту 4 в редакції  постанови 

Кабінету Міністрів України  від 05.11.2003 р. N 1732)

 

Працівникам, які направляються  у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), добові виплачуються в іноземній валюті у сумі, яка в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день видачі коштів із каси уповноваженого банку, не перевищує встановлених граничних норм добових витрат.

(абзац другий пункту 4 із змінами,  внесеними згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 05.11.2003 р. N 1732)

Залишок коштів понад суму, витрачену  згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або  під звіт, підлягає поверненню працівником  до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видала (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку.

(абзац третій пункту 4 в редакції  постанов

 Кабінету Міністрів України  від 05.11.2003 р. N 1732,

 від 29.06.2004 р. N 818)

 

(пункт 4 із змінами, внесеними  згідно з постановами

 Кабінету Міністрів України  від 30.05.2000 р. N 850,

 від 06.05.2001 р. N 423,

 в редакції постанови Кабінету

 Міністрів України від 11.07.2002 р. N 977)

5. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, за винятком випадків, установлених Кабінетом Міністрів України.

(абзац перший пункту 5 із змінами,  внесеними згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 24.07.2003 р. N 1157)

Термін відрядження працівників, які направляються для виконання  у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду  будівництва об'єктів.

Термін відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними  договорами (контрактами) для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, не повинен перевищувати одного року.

(пункт 5 доповнено новим абзацом  третім згідно з 

постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 682,

абзац третій пункту 5 із змінами, внесеними  згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 12.03.2005 р. N 184)

Підприємства, установи та організації, що направляють працівників за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують створення належних соціально-побутових умов, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для здійснення робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

(пункт 5 доповнено новим абзацом  четвертим згідно з 

постановою Кабінету Міністрів  України від 26.05.2004 р. N 682,

 у зв'язку з цим абзац  третій вважати абзацом п'ятим)

Термін відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, та за рішенням Віце-прем'єр-міністра України відповідно до функціонального розподілу обов'язків - 18 місяців.

(пункт 5 доповнено абзацом п'ятим  згідно з постановою

Кабінету Міністрів України  від 30.08.2000 р. N 1355,

 абзац п'ятий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 20.11.2003 р. N 1795)

Термін відрядження працівників  авіаційних компаній, які направляються  за кордон для виконання авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у  миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об'єднаних Націй, не повинен перевищувати шість місяців.

(пункт 5 доповнено абзацом шостим  згідно з постановою

 Кабінету Міністрів України  від 08.02.2006 р. N 116)

Термін відрядження працівників  державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен  перевищувати періоду проведення таких  заходів.

(пункт 5 доповнено абзацом сьомим  згідно з постановою

 Кабінету Міністрів України  від 16.11.2006 р. N 1618)

Термін відрядження наукових і  науково-педагогічних працівників, які  направляються на стажування до провідних  вищих навчальних закладів та наукових установ в Україні та за кордоном, не повинен перевищувати шести місяців, а аспірантів і докторантів - двох місяців.

(пункт 5 доповнено абзацом згідно  з постановою

 Кабінету Міністрів України  від 23.09.2009 р. N 1015)

6. Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються  у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати:

(абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 29.06.2004 р. N 818)

на проїзд (включаючи перевезення  багажу) до місця відрядження і  назад, а також за місцем відрядження;

на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання;

(абзац третій пункту 6 із змінами, внесеними згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 30.05.2000 р. N 850)

 

на бронювання місць у готелях  у розмірах не більш як 50 відсотків  вартості місця за добу;

на користування постільними речами в поїздах;

абзац шостий пункту 6 виключено

(згідно з постановою Кабінету

 Міністрів України від 29.06.2004 р. N 818)

на комісійні у разі обміну валюти.

Відшкодування витрат на службові телефонні  переговори проводиться в розмірах, погоджених з керівником.

6¹. Державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження за кордон на термін до 60 календарних днів підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, відшкодовується вартість страхового поліса (за наявності його оригіналу з відміткою про сплату страхового платежу), за яким передбачено відшкодування витрат на:

• надання швидкої та невідкладної (екстреної) медичної допомоги страхувальнику і придбання необхідних медикаментів;
• переміщення страхувальника на територію України для надання медичної допомоги;
• відправлення труни з тілом (урни з прахом) страхувальника до місця поховання на території України та інші пов'язані з цим витрати.

У разі коли правилами в'їзду та перебування  у країні, до якої відряджається страхувальник, встановлені вимоги щодо розміру страхової суми, у договорі страхування визначається мінімальна страхова сума. При цьому термін дії договору страхування повинен відповідати терміну відрядження.

Якщо в країні, до якої відряджається страхувальник, медична допомога надається іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового поліса не відшкодовується.

(постанову доповнено пунктом  61 згідно з постановою

 Кабінету Міністрів України  від 21.03.2007 р. N 514)

7. Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1 - 4 групою тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 категорії на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення та на перевезення до 30 кілограмів багажу понад кількість багажу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів.

(абзац перший пункту 7 із змінами,  внесеними згідно з

 постановою Кабінету Міністрів  України від 29.06.2004 р. N 818)

Витрати, відшкодовані згідно з абзацом  першим цього пункту, не є надміру  витраченими коштами.

(пункт 7 доповнено абзацом другим згідно з постановою

 Кабінету Міністрів України  від 30.05.2000 р. N 850,

 абзац другий пункту 7 в редакції  постанови 

Кабінету Міністрів України  від 29.06.2004 р. N 818)

 

8. У разі відрядження за кордон  на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту.

9. У разі коли сторона, яка  приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими  валютними коштами у вигляді  компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.

10. Міністерству фінансів внести  зміни до інструкції про порядок  відряджень за кордон і в  межах України.

11. Особливості направлення у  відрядження військовослужбовців,  осіб рядового і начальницького  складу, які проходять службу  в Державній службі спеціального  зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного  захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державним комітетом у справах охорони державного кордону, Головним управлінням командуючого Національною гвардією, Управлінням державної охорони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а військовослужбовців Державної фельд'єгерської служби при Державному комітеті зв'язку та інформатизації - також Державним комітетом зв'язку, та інформатизації.

(пункт 11 із змінами, внесеними  згідно з постановами

 Кабінету Міністрів України  від 25.05.2006 р. N 726,

 від 31.01.2007 р. N 108,

 від 26.06.2007 р. N 859)

11¹. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), не