Основні задачі та нормативна база організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості

 

Зміст:

Вступ           3

1. Основні задачі та нормативна база організації бухгалтерського

 обліку дебіторської заборгованості      6

2. Визнання, оцінка та класифікація дебіторської заборгованості  8
3. Документування та аналітичний облік дебіторської заборгованості 16
4. Організація обліку дебіторської заборгованості    26
5. Організація бухгалтерського контролю дебіторської заборгованості 29

Висновок           36

Список  використаної літератури       39

Додатки           41

 

Вступ.

Бухгалтерський  облік є важливим елементом економічної  системи, без знання якого неможливе  ефективне управління підприємством. Він є одним з головних джерел інформації про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і їх об'єднань, необхідної для прийняття та реалізації управлінських рішень. Однак, лише налагоджена система бухгалтерського обліку дає змогу отримати необхідну інформацію для забезпечення управління господарською діяльністю підприємства. Отримана з бухгалтерського обліку інформація аналізується для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень, а тому належна її якість може призвести до невірних висновків та прийнятих рішень. Крім того, бухгалтерська інформація забезпечує контроль за збереженням активів підприємства, за господарською діяльністю, у зв'язку з чим є важливим засобом зміцнення фінансового стану підприємства.

Однією  зі складових ефективного функціонування бухгалтерського обліку є його організація. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах в Україні не регламентується ніякими нормативними документами, однак це не зменшує її значення, а лише підкреслює всю складність цієї проблеми, яку необхідно вирішувати у науковому, методологічному та практичному аспектах.

Організація обліку - це сукупність дій зі створення  цілісної системи бухгалтерського  обліку, підтримання і підвищення рівня її організації, функціонування якої спрямоване на забезпечення інформаційних  потреб користувачів облікової інформації, включаючи вибір форм організації  та формування матеріального й інформаційного забезпечення облікового процесу. Організацію  бухгалтерського обліку можна визначити  також як науково обґрунтовану сукупність умов, за яких найбільш економно і раціонально здійснюється збір, обробка і зберігання бухгалтерської інформації з метою оперативного контролю за ефективним використання майна підприємства та надання користувачам неупередженої інформації для прийняття управлінських рішень.

Сьогодні  в період глобальних змін в різних сферах діяльності суспільства є досить актуальним питання організації дебіторської заборгованості, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.

Проблеми  обліку дебіторської заборгованості вивчають як зарубіжні вчені, так і вітчизняні науковці: Лагода Т., Самвонова С., Білик  М., Дерев'янко О., Басюк Т., Матицина Н., Новікова Н., Павленко О. та інші. Але  це питання залишається відкритим  і потребує подальшого дослідження.

Очевидно, що в сучасних умовах у процесі  діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно  з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку з  цим у нього виникає дебіторська  заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові  кошти, їх еквіваленти або інші активи.

Саме  тому належна організація обліку дебіторської заборгованості сприяє ефективному  управлінню її розмірами і термінами  на підприємстві та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.

Специфікою  побудови обліку дебіторської заборгованості є обов'язкова деталізація кожного  виду заборгованості та відображення стану розрахунків у фінансовій звітності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського  обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість.

Мета  написання курсової роботи полягає  в тому, щоб розглянувши теоретичні та практичні аспекти організації  обліку дебіторської заборгованості на підприємстві дати цьому оцінку, виявити  загальні проблеми та розробити рекомендації, які дозволять раціональніше організовувати та управляти дебіторською заборгованістю.

На основі поставленої мети у роботі планується вирішити такі задачі:

- визначення  з критеріями класифікації дебіторської  заборгованості;

- вибір  методу визначення резерву сумнівних  боргів;

- розробка  графіку документообігу для документів, що підтверджують виникнення  дебіторської заборгованості та  вибір облікових регістрів, в  яких відображається дебіторська  заборгованість;

- надання  рекомендації щодо зменшення  кількості фактично або потенційно  неплатоспроможних покупців;

- розробка  організаційних підходів і складання  практичних рекомендацій щодо  вдосконалення існуючих методик  обліку дебіторської заборгованості.

 

 

 

1. Основні задачі та нормативна база організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

Створення великих обсягів дебіторської заборгованості знижує платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків за зобов'язаннями підприємству доводиться перетворювати  високоліквідні активи па грошові кошти, у протилежному випадку йому загрожує банкрутство.

Основними завданнями організації обліку дебіторської заборгованості є:

• вибір оптимальних для підприємства критеріїв класифікації дебіторської заборгованості;
• вибір методу визначення резерву сумнівних боргів;
• розробка графіка документообігу для документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до виконавців;
• достовірне відображення дебіторської заборгованості у реєстрах і звітності [15].

Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість та її розкриття у  фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 10 “Дебіторська заборгованість”. Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності дебіторської заборгованості необхідно враховувати  вимоги інших П(С)БО:

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”,

П(С)БО 2 “Баланс”,

П(С)БО 14 “Оренда”,

П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”,

П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”,

П(С)БО 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін”,

Інструкції  про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських  операцій підприємств і організацій.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХIV.

Про порядок  оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком: лист НБУ від 20.04.2000 р. №18-211/1009-2283.

Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і  заходи щодо її скорочення: Постанова  КМУ від 29.04.99 р. № 750.

Про затвердження Інструкції про застосування Порядку  викупу кредиторської і погашення  дебіторської заборгованості держави  з використанням казначейських  векселів: Інструкція Мінфіну України  від 16.06.99 р. № 151

Про затвердження форми державної статистичної звітності  № 1-Б термінова (місячна) «Звіт про  фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» та Інструкції щодо її заповнення: наказ Держкомстату України від 31.07.2000 р. № 258.

Плани рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

В ринкових умовах господарювання наявність у  підприємства значних розмірів дебіторської заборгованості знижує ліквідність його активів, негативно впливає на фінансову платоспроможність, а також відволікає грошові кошти. Так, за товари, роботи і послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після звітного періоду має сплатити податки державі, заробітну плату працівникам, розрахуватись за орендну плату, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари своєчасно не надійшла, підприємство вимушено перетворювати власні високоліквідні активи у грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов’язань та запобігання банкрутству.

Тому  належна організація дебіторської заборгованості сприяє ефективному  управлінню її розмірами і термінами  на підприємстві  та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.

 

2. Визнання, оцінка та класифікація дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання  підприємством майбутніх економічних  вигод та може бути достовірно визначена  її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням  доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього  різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною  сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню  за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка  є фінансовим активом (крім придбаної  заборгованості та заборгованості, призначеної  для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною  вартістю [1]. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина  резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

застосування  абсолютної суми сумнівної заборгованості;

застосування  коефіцієнта сумнівності.

За методом  застосування абсолютної суми сумнівної  заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності  окремих дебіторів.

За методом  застосування коефіцієнта сумнівності  величина резерву розраховується множенням  суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт  сумнівності може розраховуватися  такими способами:

визначення  питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

класифікації  дебіторської заборгованості за строками непогашення;

визначення  середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних  боргів на дату балансу становить  залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату [1].

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж  сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Класифікація  дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням  коефіцієнта сумнівності для  кожної групи. Коефіцієнт сумнівності  встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної  дебіторської заборгованості за попередні  звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням  строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних  боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта  сумнівності відповідної групи (приклад  визначення величини резерву сумнівних  боргів наведено в додатку до цього  Положення (стандарту).

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у  звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення  безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних  боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних  боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.