Основні задачі та нормативна база організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості

Контроль на великих підприємствах має здійснюватись повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У невеликих фірмах обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками.

Об'єктом  внутрішнього контролю мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими  контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організації виробництва, виконавча дисципліна тощо.

Система внутрішнього контролю входить у  межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

а) середовище контролю, де відбуваються операції, заходи і записи, які характеризують важливість чинної системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

§ діяльність керівництва (власників) клієнта;

§ політика та методи керівництва;

§ організаційна  структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

§ управлінські методи контролю, у тому числі кадрова  політика і практика, а також порядок  розподілу обов'язків;

б) специфічні заходи контролю передбачають:

§ періодичне зіставлення, аналіз і перевірку  рахунків;

§ перевірку  арифметичної точності записів;

§ контроль за дотриманням умов функціонування комп'ютерних інформаційних систем, зокрема контроль за періодичними змінами  комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

§ ведення  і перевірку контрольних рахунків та облікових реєстрів рахунків;

§ порядок  проходження та затвердження документів (графік документообігу);

§ зіставлення  внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

§ порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних запасів із записами в облікових  регістрах;

§ порівняння й аналіз фінансових результатів  діяльності підприємства з показниками  фінансового плану (прогнозу).

Під час  перевірки ревізор або аудитор  досліджує тільки ту методику бухгалтерського  обліку, яка входить до звітності. Знання системи обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності  його функціонування дадуть можливість аудитору:

§ з'ясувати  для себе види істотних викривлень у фінансових звітах;

§ визначити  фактори, що впливають на ризик істотних помилок;

§ запланувати  аудиторські процедури.

Розробляючи загальний план перевірки, перевіряючий повинен оцінити властивий ризик  на рівні фінансового звіту. Працюючи над програмою перевірки, він  встановлює зв'язок такої оцінки з  суттєвими залишками на рахунках і класами операцій на рівні тверджень, щоби з'ясувати високий рівень властивого ризику [26].

Ризик аудиту або загальний ризик - це ризик  того, що аудитор може висловити  неадекватну думку, якщо в документах бухгалтерської звітності є викривлення. Інакше кажучи, за неправильною звітністю  буде подано хибний аудиторський висновок.

Ризик аудиту має три складові частини:

– властивий  ризик;

– ризик, пов'язаний із невідповідністю внутрішнього контролю;

– ризик  не виявлення помилок та викривлень.

Властивий ризик - це ризик викривлення залишку  на рахунку (або певної операції), який може бути суттєвим, окремо або разом  із викривленням залишків на інших  рахунках (або іншою операцією), якщо припустити відсутність відповідних  заходів внутрішнього контролю.

Ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю. Системи обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати  настільки ефективно, щоб своєчасно  запобігати помилкам або викривати  їх та виправляти.

Ризик не виявлення помилок полягає у  тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки у  залишку на певному рахунку або  з певної операції.

Під час  вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування аудитор повинен  скласти уявлення про їх структуру  та порядок функціонування. Внутрішній контроль за функціонуванням системи  обліку на підприємстві необхідний для  досягнення таких цілей:

– одержання  дозволу на проведення облікових  операцій, який повинен здійснюватися  згідно з загальним або спеціальним  розпорядженням керівництва;

– відображенням  всіх облікових операцій у вигляді  точних підсумкових показників на відповідних  рахунках і у відповідний час, що дає можливість підготувати фінансову  звітність згідно зі встановленими  вимогами;

– доступ до облікових записів про активи підприємства тільки після дозволу  керівництва;

– порівняння записів обліку з наявними активами через певні інтервали часу, і  вжиття своєчасних заходів для усунення розбіжностей.

Ознайомлення  зі системами обліку і внутрішнього контролю досягається завдяки використанню результатів попередньої аудиторської перевірки чи наданих аудиторських послуг, а також проведення ревізій  та інвентаризацій.

Найважливішою формою внутрішнього контролю є інвентаризація майна, коштів і розрахунків. Перевіряючи  виконання плану проведення інвентаризацій, перевіряючий має встановити: чи правильно  визначений склад постійно діючої комісії  і чи затверджений він наказом  керівника підприємства; чи встановлений порядок створення робочих інвентаризаційних  комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському  обліку.

Своєчасність  проведення внутрішнього контролю ревізор  або аудитор визначає, зіставляючи  дати проведення контрольних дій  за планом і час фактичного здійснення перевірок, зазначених у актах. Кількість  проведених ревізій визначається за поданими актами. При цьому аудиторові слід з'ясувати чи розглядаються  керівництвом підприємства і трудовим колективом висновки ревізій та перевірок.

У висновках  має бути заявлено про недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних господарських  операцій. Акцентується увага на позитивному  досвіді роботи підрозділу, який можна  використати на інших дільницях. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, які створили умови для порушень і зловживань, та подати свої пропозиції щодо їх усунення.

Таким чином, вся система внутрішнього контролю має забезпечити послідовну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне  та повне відображення господарських  та фінансових операцій у бухгалтерському  обліку.

 

Висновок:

Можна зробити висновок, що організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій за борговими правами (з дебіторами). А керівнику підприємства з метою отримання повної й оперативної інформації щодо різних видів дебіторської заборгованості, які складають значну частку у структурі оборотних коштів, доцільно забезпечити організацію цієї ділянки обліку із залученням відповідних фахівців.

Адже  дебіторська заборгованість має  значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення дебіторської заборгованості особливо зростає в  період інфляції, коли іммобілізація  власних оборотних активів стає дуже невигідною. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити  низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.

При написанні  курсової роботи були розглянуті основні  завдання організації бухгалтерського  обліку, визначення дебіторської заборгованості та її класифікація, нормативна база з  організації обліку дебіторської заборгованості. На основі зробленого можна створити єдину концепцію дебіторської заборгованості шляхом постановки, теоретичного обґрунтування і вирішення проблем, пов'язаних з вдосконалення організації обліку та аналізу дебіторської заборгованості на новій методичній основі, котра спроможна вирішити проблемні задачі, а саме:

- якщо  сучасно підійти до класифікації  дебіторської заборгованості можна виявити низьку проблем. Для їх вирішення можна запропонувати нову класифікацію дебіторської заборгованості, критеріями якої будуть: визначення мети, формулювання завдань, конкретизування користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом. Як можливі ознаки класифікації дебіторської заборгованості треба додатково запропонувати: суб'єкт дебіторської заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення. Базуючись на проведеній систематизації можливих варіантів групування дебіторської заборгованості, необхідно створити системний класифікатор дебіторської заборгованості з використанням таких параметрів: ознак, принципів та мети класифікації, якісної характеристики ознаки, користувачів інформації, типів класифікації. Використання даної розробки сприяє наданню якісної бухгалтерської інформації для контролю, аналізу та управління залежно від конкретних потреб користувачів у період антикризового регулювання;

- вибір  методу визначення резерву: можна запропонувати комплексний методичний підхід до розрахунку резерву сумнівних боргів, що містить аналітичну і математичну моделі розрахунку. Використання комплексного методичного підходу до розрахунку резерву сумнівних боргів забезпечує розробку комплексної політики розрахунку такого резерву, виходячи з всебічного оцінювання розмірів, складу та термінів виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги з урахуванням специфіки господарюючого суб'єкта;

- розроблені  певні рекомендації, що дозволяють  управляти дебіторською заборгованістю:

а)необхідно  контролювати стан розрахунків;

б) за можливістю орієнтуватися на більшу кількість  споживачів з метою зменшення  ризику несплати одним з них чи декількома;

в) стежити  за співвідношенням дебіторської і  кредиторської заборгованості: значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості  і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

г) використовувати  систему знижок при достроковій  оплаті;

д) визначати  термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнювати цей  термін з нормами в галузі, показниками  конкурентів і даними минулих  років;

е) періодично переглядати граничну суму комерційного кредиту, виходячи з наявного фінансового стану клієнтів;

ж) якщо виникають проблеми з отриманням грошей, доцільно отримувати заставу  на суму не меншу, ніж сума на рахунку  дебітора;

з) залучати установи, які стягують борги, при  наявності документальних підтверджень, продавати рахунки дебіторів  факторинговій компанії, банку;

и) при  продажу великої кількості товару необхідно негайно виставляти рахунок  покупцям;

к) необхідно  уникати дебіторів з високим  ступенем ризику.

Додатково розроблені наступні організаційні  підходи щодо вдосконалення існуючих методик організації обліку дебіторської заборгованості:

1) Зробити  наявність єдиного підходу до  обліку заборгованості (дебіторської  та кредиторської), зумовленого такими  його перевагами, як: можливість  проведення порівняльного аналізу  і загального оцінювання дебіторської  та кредиторської заборгованості; пов'язаність суб'єктів обліку (будь-яке  підприємство може бути у ролі  дебітора і кредитора);

2) Зумовити  високу якісність організації обліку довгострокової дебіторської заборгованості: наявністю розробки єдиного підходу до реєстрації та обліку довгострокової дебіторської заборгованості в системі синтетичних рахунків; веденням аналітичного обліку за кожним видом довгострокової дебіторської заборгованості в розроблених відомостях аналітичного обліку; узагальненням та накопичуванням аналітичної інформації про довгострокову дебіторську заборгованість.

Отже, створення  ефективної організаційної моделі обліку дебіторської заборгованості дозволить  уникнути ризиків неплатоспроможності  і зниження показників ліквідності  внаслідок отримання об'єктивної та своєчасної інформації для прийняття  оптимальних управлінських рішень.

 

Список використаної літератури:

1. П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”,
2. П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”,
3. П(С)БО 2 “Баланс”,
4. П(С)БО 14 “Оренда”,
5. П(С)БО 15 «Доходи»
6. П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”,
7. П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”,
8. П(С)БО 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін”,
9. Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХIV.
11. Про порядок оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком: лист НБУ від 20.04.2000 р. №18-211/1009-2283.
12. Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99 р. № 750.
13. Про затвердження Інструкції про застосування Порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів: Інструкція Мінфіну України від 16.06.99 р. № 151
14. Про затвердження форми державної статистичної звітності № 1-Б термінова (місячна) «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» та Інструкції щодо її заповнення: наказ Держкомстату України від 31.07.2000 р. № 258.
15. Плани рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.
16. Ф.Ф. Бутінець, О. В. Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шуляпова Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит»; 2-ге вид., перероб і доп. - Житомир: ЖІТ І, 2007.
17. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. За ред. Ф.Ф. Бутінця; 2-ге вид., перероб і доп. -Житомир: ПП «Рута», 2008.
18. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для ВНЗ. За ред. Ф.Ф.Бутинця. — Житомир, 2003. — 592 с.
19. Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 258 с.
20. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для ВНЗ За ред. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир, 2006. — 834 с.
21. Гарасим П.М. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. — К., 2005.-464 с.
22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. — К., 2005. — 266 с.
23. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. — К., 2001. — 416 с.
24. Кужельний М.В. Бухгалтерський облік. — К.: 2005. — 217 с.
25. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. — К., 2005. — 254 с.
26. Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку. — К., 2005. — 228 с.
27. Ловінська Л.Г. Бухгалтерський облік для економістів. — К., 2005. — 329.
28. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. — К, 2005. — 504 с.
29. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. — К., 2005. — 496 с.
30. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова, ТОВ "Баланс-Клуб", 2000. 768 с.
31. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. — К., 2006. — 525 с.