Виробничі запаси

Записи в картку про  роботи з добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту  існуючого об'єкта вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма ОЗ-2 (бюджет).

У картці зазначаються дата й номер акта введення основних засобів  в експлуатацію та характерні ознаки об'єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується  коротка індивідуальна характеристика об'єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладів, обчислювальної техніки та ін. є дорогоцінні метали, то в розділі “Коротка характеристика об'єкта” зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінні метали, найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.

На зворотному боці картки робиться запис про переміщення  основних засобів в установі. Якщо в картку неможливо внести всі  якісні та кількісні зміни характеристики об'єкта, що склалися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ (у ній робиться відмітка про відкриття нової  картки). Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально  відповідальними особами, а в  середині груп - за місцезнаходженням  об'єктів (предметів) основних засобів; а в централізованих бухгалтеріях - додатково і за обслуговуваними  установами.

Інвентарні картки типових  форм ОЗ-6 (бюджет), ОЗ-8 (бюджет) та ОЗ-9 (бюджет) реєструються в описі інвентарних  карток з обліку основних засобів  типової форми ОЗ-10 (бюджет), який ведеться в одному примірнику. У  разі списання основних засобів зазначені  вище картки після внесення до них  відміток про списання здаються в  архів.

Опис інвентарних карток здається в архів тоді, коли в  останню інвентарну картку вноситься  відмітка про списання об'єкта основних засобів. Строк зберігання інвентарних  карток в архівах установ становить 3 роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих основних засобів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено  їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим основним засобом.

Записи в картках обліку основних засобів здійснюються в  кількісному та сумарному виразах. Суми податку на додану вартість, які  сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться  на фактичні видатки за кодом економічної  класифікації видатків, що призначений  для придбання цих активів, або  відносяться до податкового кредиту (якщо це передбачено чинним законодавством). Безоплатне отримання основних засобів. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов'язково входить працівник бухгалтерії та представник вищестоящої організації. Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кількість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. При отриманні основних засобів, що були у користуванні, вказується відсоток їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно проставляється інвентарний номер у встановленому порядку, про що робиться запис в акті прийнятих цінностей.

Облік таких основних засобів  здійснюється бухгалтерією та матеріально  відповідальними особами у загальному порядку, але окремо від матеріальних цінностей, придбаних установою  за рахунок бюджетних коштів.

Дані про гуманітарну  допомогу відображаються отримувачами в пояснювальній записці до квартального та річного звітів та в окремих  формах річного звіту. У пояснювальній  записці до квартальних та річних звітів наводяться короткі роз'яснення  щодо отриманої гуманітарної допомоги.

Оприбуткування виявлених  під час інвентаризації залишків. Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої  інвентаризації основних засобів повинна  бути проведена за дійсною вартістю, а знос слід визначити за справжнім  технічним станом об'єктів із оформленням  даних оцінки та зносу відповідними актами.

Для обліку власних та отриманих  на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 “Основні засоби”. За дебетом цього рахунка  відображається вартість придбаних  основних засобів, а за кредитом - здійснюється запис сум вибуття основних засобів. Облік операцій щодо переміщення  та вибуття основних засобів ведеться в меморіальному ордері № 9. Записи в ньому здійснюються по кожному  об'єкту окремо. Після закінчення місяця підсумки записуються в книгу  “Журнал-Головна”.

 

2.1. Економічна сутність виробничих  запасів згідно П (С) БО 9 ”Запаси"

Найбільш важливою і значною  часткою активів підприємства СГК «Рубежівський» є запаси. Жодне підприємство не може обійтися без них.

Запаси - це матеріальні ресурси, які  необхідні для забезпечення розширеного  відтворення, обслуговування сфери  нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які  зберігаються на складах або в  інших місцях з метою їх наступного використання.

Методологічні засади і принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П (С) БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

Запаси згідно з П (С) БО 9 - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської  діяльності;

перебувають у процесі виробництва  з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримують для використання у процесі  виробництва продукції, виконання  робіт і надання послуг, управління підприємством.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною  вартістю. Формування первісної вартості відбувається залежно від форми  надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).

Підприємство СГК «Рубежівський» відображаючи вартість запасів у фінансовій звітності, використовує меншу з двох оцінок:

первісну вартість;

чисту вартість реалізації.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних  витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором  постачальнику (продавцю) за вирахуванням не прямих податків;

суми ввізного мита;

суми не прямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються  підприємству;

ТЗВ (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, витрати на перевезення, включаючи  витрати на страхування ризиків  транспортування запасів). ТЗВ включаються  до собівартості придбаних запасів  або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Інші витрати, які безпосередньо  пов'язані з придбанням запасів  і доведенням їх до стану, в якому  вони придатні для використання у  запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка  визначається П (С) БО 16 “Витрати”.

Первісною вартістю запасів, що внесені  до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Згідно з П (С) БО 19 справедливою вартістю виробничих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вартість (сучасна собівартість придбання) - вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах.

Відповідно до П (С) БО 9 чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів (найменування за групою або  видом) відніманням від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.

До складу запасів включаються  всі цінності, якими володіє підприємство не залежно від місця їх знаходження.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або  однорідна група (вид).

Значна увага в П (С) БО 9 приділена  питанням оцінки запасів. Згідно з П (С) БО оцінку запасів за їх окремими видами слід розглядати на наступних  етапах їх руху:

• при надходженні запасів (детальніше буде розглядатися в наступному питанні);
• при вибутті запасів (детальніше буде розглядатися в наступному питанні);
• на дату складання звітності. 

На даному підприємстві транспортно-заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів або загальною  сумою відображають на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Суму транспортно-заготівельних  витрат, яка узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно  розподіляють між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані  на виробництво, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний місяць.

Отже, запаси є невід'ємною складовою  частиною як на підприємстві СГК «Рубежівський» так і на інших виробничих підприємствах.

 

2.2   Організація складського господарства  на підприємстві

Умовою безперервного виробничого  процесу на підприємстві є створення  певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, а також міжцехових і внутрішньо цехових запасів  напівфабрикатів власного виготовлення. Всі ці запаси зберігаються на складах  підприємства, сукупність яких утворює  складське господарство. Окрім зберігання на складах підприємства виконується  комплекс робіт по підготовці матеріалів до виробничого споживання.

Структура складського господарства формується під впливом кількох  факторів, головними з яких є:

1)     номенклатура матеріалів, що споживаються,

2)     рівень спеціалізації,

3)     обсяги виробництва.

За ступінню спеціалізації склади поділяються на:

1.      Матеріальні – підпорядковані відділу матеріально-технічного постачання. Функції:

а) прийом матеріалів, сировини, палива, комплектуючих та інших матеріальних цінностей,

б) їх розміщення,

в) підготовка матеріальних ресурсів до виробництва,

г) відпуск матеріальних ресурсів на виробництво.

2. Виробничі – підпорядковані  заступнику директора по виробництву.  Функції:

а) центральний інструментальний склад,

б) інструментально-роздавальні комори у цехах,

в) склади запасних частин та устаткування,

г) склади напівфабрикатів.

3. Збутові склади – підпорядковані  відділу збуту. Функція - зберігання  готової продукції та відходів  виробництва, що підлягають реалізації.  

 

Завезення матеріалі на склади підприємства здійснюється згідно з оперативними планами відділу матеріально-технічного постачання. Матеріали, що надходять, обов’язково  підлягають кількісному та якісному прийманню.

Кількісне приймання передбачає перевірку  відповідності кількості, обсягів  та номенклатури матеріалів записам  у супроводжуючих документах.

Якісне приймання має за мету встановлення відповідності отриманих  вантажів технічним умовам, стандартам, зразкам та іншим вимогам, що обумовлені договорами постачання.

Розміщення та зберігання матеріальних ресурсів на складах підприємства може здійснюватися 3-ма способами:

1.      Сортове розміщення – передбачає закріплення за кожним видом матеріалів постійного, певного місця його зберігання.

2.      Партіонний спосіб розміщення – кожна партія матеріалів, що надійшла на підприємство, повинна зберігатися окремо від попередніх надходжень.

3.      Комплектне розміщення є різновидом сортового і передбачає розміщення матеріалів за комплектами, що відпускаються у виробництво.

Важливою функцією складського  господарства є також підготовка матеріалів до їх виробничого використання, тобто комплектування, нарізка, розкрій. Ці роботи виконують заготівельні відділення або дільниці складів.

Видача матеріалів зі складів здійснюється в межах ліміту, який розраховується відділом постачання, виходячи з виробничої програми та відповідних витрат матеріальних ресурсів.

Складські операції здійснюються за допомогою:

1)     методу за плановими картами,

2)     методу за лімітними картами.

План-карта – це документ, в якому  по кожному виду матеріалів вказується строк подачі, число і розмір подачі та місце подачі. Згідно план-карти  склад своїм транспортом доставляє  матеріальні ресурси по цехах  на кожен робоче місце. Відпуск матеріальних ресурсів оформляється за приймально-здаточними накладними. Цей метод відноситься  до числа прогресивних і застосовується в масовому і крупносерійному  виробництвах.

Лімітною картою називається документ, в якому вказується ліміт випуску  даного виду матеріалів за певний період часу. Відпуск оформляється накладними або розписками – отримуючого  в лімітних картах, які знаходяться  на складах. Як правило доставка матеріалів до робочого місця не є функцією складів. Цей метод не є прогресивним і застосовується в одиничному і  дрібносерійному виробництві.