Виробничі запаси

Проводиться облік складського  господарства. Основним методом обліку складського господарства є так  звана інвентаризація – це перепис  і звірка наявності МТР з документальними  даними бухгалтерії.

 

2.3 Методи оцінки запасів при їх вибутті.

Для оцінки вибуття запасів є  декілька методів, які визначено  в Положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку 9 "Запаси", затвердженому  наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246 (зареєстровано в Мін’юсті України 23.07.99 р. за № 4999/3792, зі змінами  та доповненнями). Насамперед слід зазначити, що запаси підприємства – це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської  діяльності;

• перебувають у процесі виробництва  з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під  час виробництва продукції, виконання  робіт та надання послуг, а також  управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо, по-перше, існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, i по-друге, коли їх вартість може бути достовірно оцінено. Запаси є оборотними активами.

Всі запаси, які є на підприємстві, можна поділити на дві групи:

• запаси, які на правах власності  належать підприємству;

• запаси, які не є власністю  підприємства.

Вибуття запасів здійснюється шляхом відпуску їх у виробництво, продаж тощо.

Для оцінки запасів, що вибули, може бути використано один з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної  одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження  запасів (метод ФІФО);

• собівартості останніх за часом  надходження запасів (метод ЛІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених  методів. Одиницею ж обліку запасів  є найменування запасів або однорідна група запасів (вид).

За методом ідентифікованої  собівартості оцінюються запаси, які  відпускаються для виконання  спеціальних замовлень i проектів, а  також запаси, які не можуть замінити один одного.

Оцінка запасів, що вибули, за методом  середньозваженої собівартості провадиться  за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку  таких запасів на початок звітного місяця i вартості таких самих запасів, одержаних у звітному місяці, на їх сумарну кількість на початок  звітного місяця i одержаних у звітному місяці. Таким чином, середньозважена  собівартість одиниці запасів, які  вибули, визначається за формулою

 

Середньозважена собівартість одиниці  запасів конкретного найменування		Вартість залишку запасів конкретного  найменування на початок звітного періоду	+	Вартість запасів конкретного  найменування, одержаних у звітному періоді
	=	-----------------------
		Кількість запасів конкретного  найменування на початок звітного періоду	+	Кількість запасів конкретного  найменування, одержаних у звітному періоді

 

Оцінка запасів за методом собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО) базується на припущенні, що запаси використовуються в тій  послідовності, в якій вони надходили  на підприємство, i, відповідно, запаси, які першими відпускаються у  виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

У разі використання методу собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО) принцип оцінки запасів  базується на тому, що запаси використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство (зарахуванню  у бухгалтерському обліку), i, відповідно, запаси, які першими відпускаються  у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Вищеперелічені методи середньозваженої собівартості – ФІФО та ЛІФО – можуть застосовуватись для оцінки будь-яких запасів.

Суть методу нормативних затрат полягає в тому, що для оцінки запасів застосовують норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлено підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей i діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат i ціни у нормативній базі підприємства повинні регулярно перевірятися i переглядатися.

Останній метод оцінки запасів  – метод ціни продажу – може застосовуватись на підприємствах  роздрібної торгівлі. Суть цього методу полягає в тому, що при оцінці запасів застосовується середній відсоток торговельної націнки товарів. Придбані товари зараховуються за ціною продажу, що складається з витрат на їх придбання  та доставку i торговельної націнки.

Вибір методу оцінки вибуття запасів  підприємством залежить від напряму  його діяльності, номенклатури запасів, особливостей виробництва продукції  тощо.

Відображення вибуття запасів  у бухгалтерському обліку підприємства залежить від того, яким шляхом відбулося  їх вибуття.

Запаси, які були реалізовані, відображаються у складі витрат того періоду, в якому  визнається дохід від їх реалізації (згідно з принципом відповідності  доходів та витрат). Таким чином, у зазначеному випадку використовуватимуться  такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої  готової продукції";

902 "Собівартість реалізованих  товарів";

943 "Собівартість реалізованих  виробничих запасів".

Запаси, використані у процесі  виробництва та при наданні послуг, залежно від мети використання включаються  або до собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг), або до витрат періоду. Якщо використані запаси відноситимуться  до собівартості виготовленої продукції, слід застосовувати рахунок 23 "Виробництво" та рахунок 91 "Загальновиробничі  витрати". При використані запасів  для обслуговування виробництва, управлінських  потреб тощо слід застосовувати такі рахунки, як:

92 "Адміністративні витрати";

93 "Витрати на збут";

94 "Інші витрати операційної  діяльності";

99 "Надзвичайні витрати".

Якщо вартість запасів, що використовуються для виготовлення продукції, становить  значну питому вагу у вартості товару, то вибуття таких запасів відображатиметься  за кредитом рахунку 20 "Виробничі  запаси" (з використанням відповідних  субрахунків) та дебетом рахунку 23 "Виробництво".

При передачі в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) здійснюється їх списання з балансу з подальшою  організацією кількісного обліку таких  предметів безпосередньо за місцем експлуатації протягом терміну їх фактичного використання. Така передача МШП в  бухгалтерському обліку відображається за дебетом рахунку 23 "Виробництво" (або відповідних рахунків обліку витрат класу 9) та кредитом рахунку 22 "Малоцінні  та швидкозношувані предмети".

Після визнання винних осіб i визначення суми, яку відшкодовує винна особа, або після прийняття рішення, що винну особу не встановлено, провадиться  списання суми завданих збитків.

Відображення зменшення суми завданих збитків на субрахунку 072 обов’язково  здійснюється з одночасним записом  за дебетом субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" i кредитом субрахунку 716 "Відшкодування  раніше списаних активів", але в  тому випадку, якщо прийнято рішення  про відшкодування завданої шкоди  винною особою.

 

2.4 Бухгалтерський облік надходження запасів:

2.4.1 за грошові кошти

Облік надходження виробничих запасів

Синтетичний облік наявності  і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками:

 
201 «Сировина й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати  та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в  переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського  призначення»,

209 «Інші матеріали».

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів  на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту  — витрати на виробництво, відпуск  в переробку, на сторону, а також  зменшення вартості 
запасів внаслідок уцінки.

Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають  у постачальників на підставі укладених  договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру (Додаток 3) та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну (Додаток 4). Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Вироби, придбані для додаткового  комплектування готової продукції, не включаються до її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», II «Інші необоротні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпуск  товарно-матеріальних цінностей (ф. №  М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі - приймальним актом. Ці акти є підставою для пред'явлення претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні). 
Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, № І-ТН спирт) (Додаток 5). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або Іншим підрозділом.

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів  і списаних за обліковими цінами, а  також вартість залишку запасів  на складах коригують до фактичної  собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних  витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної). 
Виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 141 при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей, одержаних від 
постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:

на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок), 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»  та ін.

К-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками»;

2) на суму податкового  кредиту по ПДВ, на яку підприємство  набуло право зменшити податкове  зобов'язання:

Д-т рах. 641 «Розрахунки  за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками»;

3) на суму, перераховану  постачальникам в оплату вартості  за придбані запаси (включаючи  ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками)

К-т рах. 31 «Рахунки в банках».

Якщо договором передбачена  попередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в  бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

на суму, перераховану постачальнику  в оплат) відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці (без  ПДВ): 
Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками): 
К-т рах. 31 «Рахунки в банках»;

на суму оплаченого ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки  за податками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в  банках»;

3. одночасно на суму  податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 63 “Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками”

К-т рах. 644 «Податковий  кредит»;

на оприбуткування одержаних  від постачальників попередньо оплачених 

запасів за покупною вартістю:

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) 22 «Малоцінні І 

швидкозношувані предмети»  та ін.

К-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками»

5. одночасно — на суму  податкового кредиту по ПДВ;