Виробничі запаси

Д-т рах. 644 «Податковий  кредит»

К-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками»

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом  по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника  рахунків-фактур та інших товаросупровідних  документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний  запис на суму, яка значиться в  одержаних документах. 
Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «

Виробничі запаси» прибуткують  тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при 
перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Облік розрахунків з постачальниками  і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу  здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. № В-7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками» 
(яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6). 
Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків: 
40 «Статутний капітал» (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства);

719 «Інші доходи від  операційної діяльності» на вартість  безоплатно одержаних запасів  від інших юридичних осіб, а  також оприбуткованих раніше, не  взятих на облік цінностей);

742 «Доход від реалізації  необоротних активів» (на вартість  придбаних запасів у результаті  обміну на необоротні активи).

2.4.2 у результаті  власного виробництва

Надходження запасів від власного виробництва  оформляється накладною, яка виписується в двох примірниках. Один використовується як прибутковий документ складу, другий — як розходний документ цеху, що здав невикористані матеріали, відходи виробництва, напівфабрикати, готову продукцію.

На підставі документів про оприбуткування здійснюються записи в картках складського обліку (форма М-12), які є регістром аналітичного обліку запасів на складі. Ці картки виписуються в бухгалтерії підприємства і передаються на склад. Записи по кожній операції руху (надходження і вибуття зі складу) здійснюються комірником або завідувачем складу.

Основні реквізити картки складського обліку: назва матеріалу, коротка технічна характеристика, номенклатурний номер, норма запасу, дата запису, № документа, на підставі якого здійснено оприбуткування або видача матеріалу, від кого одержано або кому видано, надходження, видаток, залишок після кожної операції.

Після оприбуткування запасів на складі документи постачальників разом з прибутковими ордерами передаються  до бухгалтерії для записів у  системі рахунків бухгалтерського  обліку.

Для обліку виробничих запасів передбачено  одноіменний рахунок 20. Цей рахунок  призначений для узагальнення інформації про наявність і рух запасів  сировини і матеріалів (в тому числі  сировини і матеріалів, які знаходяться  в дорозі і в переробці)

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів  передбачено одноіменний рахунок 22.

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»  призначений для узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству. До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) належать предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості; предмети які за своєю вартістю не належать до основних засобів незалежно від термінів служби.

У разі, коли від постачальників надходять виробничі  запаси, які не відповідають умовам договору, то підприємство має право  на відмову від оплати рахунків. Такі запаси приймаються за актом на відповідальне зберігання, а їх облік до прийняття рішення про відправку постачальнику або реалізацію ведеться на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Значну  частину первісної вартості придбаних  виробничих запасів можуть складати транспортно-заготівельні витрати. Їх облік ведеться на рахунках виробничих запасів або у складі вартості запасів, або загальною сумою  на окремому субрахунку.

 

2.4.3 в результаті  внесків до статутного капіталу

Одним з можливих джерел надходження  виробничих запасів на підприємство є їх внесення до статутного капіталу засновниками підприємства. Порядок  бухгалтерського обліку таких операцій має ряд особливостей, які будуть розглянуті нижче.

При здійсненні фінансового обліку надходження запасів необхідно  керуватися вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. (далі – П(С)БО 9), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Відповідно до П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються  на баланс підприємства за первісною  вартістю. При цьому первісною  вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена  засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням  наступних витрат:

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у  зв'язку з придбанням запасів,  які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати  (затрати на заготівлю запасів,  оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні  роботи і транспортування запасів  усіма видами транспорту до  місця їх використання, включаючи  витрати зі страхування ризиків  транспортування запасів);

- інші витрати, які безпосередньо  пов'язані з придбанням запасів  і доведенням їх до стану,  в якому вони придатні для  використання у запланованих  цілях. До таких витрат, зокрема,  належать прямі матеріальні витрати,  прямі витрати на оплату праці,  інші прямі витрати підприємства  на доопрацювання і підвищення  якісно технічних характеристик  запасів.

Визначення терміну «справедлива вартість» наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого  наказом Міністерства фінансів України  № 163 від 07.07.1999 р. (далі – П(С)БО 19). Відповідно до нього справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати  дані про:

а) останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови  відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому  діє підприємство);

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня  незавершеного виробництва, для  якого визначається справедлива  вартість;

в) додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Порядок визначення справедливої вартості деяких ідентифікованих активів  наведено у додатку до П(С)БО 19, зокрема, для матеріалів – це відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання). Таким чином, можна вважати, що справедлива  вартість – це ринкова вартість виробничих запасів, тобто вона визначається на рівні ринкових цін обмінюваних  активів, які існують на дату зарахування  активів на баланс підприємства.

Отримання запасів як внесок до статутного капіталу оформлюється  прибутковим ордером (форма М-4), або актом про приймання матеріалів (форма М-7), або товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТН) тощо.

При реєстрації статутного капіталу відповідно до установчих документів його розмір відображається на рахунку 40 «Статутний капітал», а заборгованість засновників з внесків до статутного капіталу – на рахунку 46 «Неоплачений капітал». При цьому в обліку складається  наступна кореспонденція рахунків:

Дебет рахунку 46 «Неоплачений капітал»

Кредит рахунку 40 «Статутний капітал».

Оприбуткування виробничих запасів  отриманих, як погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу відображається записом:

Дебет рахунку 20 «Виробничі запаси»

Кредит рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Інші витрати, пов’язані з надходженням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, відображаються за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» та кредитом рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» тощо.

 

2.4.4 в результаті обміну

Запаси можуть надходити  на підприємство шляхом бартерного обміну на інші матеріальні цінності. Бартерні відносини належать до безгрошових  форм розрахунків. У стандарті 9 „Запаси" при розгляді первісної вартості запасів, які надійшли на підприємство різними способами, наводиться визначення вартості запасів, які надійшли внаслідок  обміну. Цей стандарт описує формування вартості запасів при двох випадках бартеру запасів - обмін на подібні  запаси та обмін на неподібні запаси.

Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід" подібними  активами вважаються активи, подібні  за своїм функціональним призначенням і мають однакову справедливу  вартість. Активи, які не підпадають під це визначення, вважаються неподібними.

Класифікація запасів на подібні  та неподібні має значення при  відображенні в обліку бартерних  операцій.

Обмін подібними запасами відбувається тоді, коли активи, які обмінюються, мають однакове призначення та застосовуються в одній галузі діяльності. Справедлива вартість обмінюваних подібних запасів має відповідати одна одній. Здійснюючи бартерну операцію подібними запасами, підприємства повинні узгодити між собою договірну ціну, яка не може бути нижчою від звичайної. Договірну ціну приймають за справедливу. Від справедливої ціни нараховують податковий кредит і податкове зобов'язання

Підприємство оприбутковує запаси, які надходять в процесі обміну за справедливою або за первинною  вартістю запасів, які відпущені. Ці вартості, переважно, не збігаються з  ціною, яка вказується в первинних  документах постачальника.

Незалежно від того, яка ціна обмінюваних  товарів вказується в первинних  документах постачальника, вони оприбутковуються так:

1. Якщо балансова вартість відпущених  товарів є меншою за справедливу  їх вартість - оприбуткування здійснюється  за тією ціною, за якою були  відпущені власні запаси;

2. Якщо балансова вартість відпущених  товарів є більшою за справедливу  їх вартість - оприбуткування здійснюється  за справедливою вартістю.

Отже, як бачимо, оприбутковувати запаси, які надходять в процесі обміну, на підставі супровідних документів постачальника, можна лише у двох варіантах:

1. Якщо балансова вартість запасів  двох учасників бартерного процесу  збігається, при умові, що обидві  ці вартості є меншими від  їх справедливої вартості;

2. Якщо балансова вартість запасів  одного з учасників бартерного  процесу є більшою за їх  справедливу, при умові, що  балансова вартість запасів іншого  учасника бартерного процесу  дорівнює їх справедливій вартості.

Звичайно, такі випадки трапляються  дуже рідко, тому при оприбуткуванні запасів процесі „подібного" обміну бухгалтерові підприємства потрібно складати довідку-розрахунок довільної  форми, якою коригуються суми, зазначені  в документах постачальника.

Бартер неподібними запасами досить часто зустрічається при здійсненні розрахунків між вітчизняними підприємствами. Його суть полягає в тому, що підприємство обмінює запаси, якими володіє  в надлишку, на запаси, щодо яких існує  потреба на підприємстві.

Згідно з положеннями П(С)БО 15 „Дохід" сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які отримані чи підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною на сумувідповідно переданих чи отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.