Економічна природа та суспільне призначення податків

П'ятим етапом є податкове законодавство України у сфері культури та розваг на початку XX ст. У 1930-1932 роках на території України була проведена податкова реформа, основним завданням якої було зменшення кількості платежів.

У період Великої Вітчизняної війни було введено військовий податок, податок з холостяків, одиноких і бездітних громадян, податок з видовищ. Було проведено реформування системи прибуткового оподаткування населення. Все це призвело до переобтяження доходів громадян на користь держави.

У 50-і роки ХХ ст. були запроваджені заходи щодо зниження податків з фізичних осіб. Разом з тим було введено прибутковий податок з колгоспів, прибутковий податок з іноземних юридичних та фізичних осіб, прибутковий податок з кооперативних і громадських організацій.

За останні роки на найвищому державному й загальносуспільному рівнях усвідомлено визначальну роль розвитку оподаткування. За умов затяжної соціально-економічної кризи цей економічний сектор може створювати нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави, розширювати самозайнятість населення, залучати до легальної економічної сфери ті коштів, що зараз перебувають поза банківською сферою. Окрім того, малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

Отже, на розвиток оподаткування в Україні впливають наступні фактори: суб'єкти оподатковування, раціональне розподілення податкових надходжень, сума витрат держави, зовнішні борги держави, внутрішні борги держави, рівень податкової ставки, спрощення процедури сплати податків, розвиток тіньової економіки, можливість ухилення від сплати податків, доходи платника податків, стабільність податкового законодавства, розмір валового національного доходу на душу населення, кількість пільговиків, фінансовий результат діяльності підприємства.

Розміри ПСП установлено п. 169.1 ПКУ та залежать від розміру прожиткового мінімуму (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року. На 1 січня 2011 року розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу встановлено Законом про держбюджет-2011 і становить 941 грн.

До 1 січня 2015 року розмір «звичайної» ПСП дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, «підвищеної» ПСП - 150% «звичайної» ПСП, «максимальної» ПСП - 200% «звичайної».

Щодо змін в порядок застосування спрощеної системи, на які фізичним особам - підприємцям передусім необхідно звернути увагу:

1. Приватні підприємці, що сплачують  єдиний податок, не можуть бути  зареєстровані як платники ПДВ. У підрозділі 8 розділу XX «Перехідні  положення» ПКУ говориться про  те, що єдинщики не є платниками  ПДВ, за винятком юридичних осіб, що сплачують єдиний податок по ставці 6%. А виходячи з пп. 14.1.139 ПКУ можна зробити висновок, що єдинщики (приватні підприємці) не можуть бути зареєстровані як платників ПДВ навіть у добровільному порядку. Зрозуміло, що з підприємцями, що не є платниками ПДВ, буде невигідно співробітничати суб'єктам господарювання - платникам даного податку.

2. Вводиться своєрідне обмеження  на співробітництво платників  податку на прибуток з підприємцями  на єдиному податку. Відповідно  до пп. 139.1.12 розділу III «Податок на прибуток підприємств» витрати, понесені платниками податку на прибуток у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних цінностей у приватних підприємців, що сплачують єдиний податок, не включаються до складу витрат таких платників податку на прибуток (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Отже, підприємства, що отримують що-небудь у таких єдинщиків, не зможуть зменшити свій оподатковуваний прибуток на суму понесених витрат. Тому так, як і у випадку з платниками ПДВ, платники податку на прибуток, швидше за все, також будуть уникати співробітництва з підприємцями - платниками єдиного податку.

З 1 жовтня 2011 року та з 1 січня 2012 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 7 липня 2011 року №3609-VI.

Податок на прибуток підприємств [1]

- значне розширення податкових пільг;

- передбачено механізм покриття витрат платника податку на придбання основних засобів для певної галузі за рахунок бюджетних коштів;

- впроваджено нові пільги для підприємств, які використовують енергоефективні технології;

- вагомі податкові преференції надані суб'єктам фінансового ринку. Зокрема, відповідно до п. 136.1.19 ст. 136 будь-які кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), будь-які операції, дивіденди, проценти, доходи від дисконтних знижок, нараховані на активи ІСІ, виводяться з-під оподаткування доходів, отриманих від здійснення їх основної діяльності;

- за рахунок надання деяких пільг держава необґрунтовано «роздає» державні кошти на безповоротній основі;

- деякі норми створюють умови для ухилення від сплати податків;

- Кодексом не передбачено врахування передплат та авансів в податковому обліку, що створює можливість податкового планування та користування безкоштовним податковим кредитом;

- звільнення від оподаткування представництв суб'єктів господарювання, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і за її межами [3];

- норма, згідно з якою доходи виникають на підставі первинних документів [2];

ПДВ - удосконалена процедура реєстрації платників податку та анулювання реєстрації: якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ) така особа має зареєструватись як платник податку на додану вартість, крім особи, яка є платником єдиного податку. Без реєстрації як платника ПДВ, цей податок сплачують особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом (ст. 181), у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та зміни щодо звітних (податкових) періодів. У статті 202 Кодекс визначає, що базовий період для обчислення та сплати податку є один календарний місяць. Право на застосування квартального звітного періоду надається платникам податку на додану вартість, обсяг оподатковуваних операцій яких за 12 останніх послідовних календарних місяців не перевищує 3 млн. грн. При цьому, це стосується лише платники податку, які відповідно статті 154 Податкового кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року.

Згідно нового законодавства основна ставка податку на ПДВ становить 17%. З урахуванням пункту 10, підрозділу 2 «Перехідних положень» передбачено одноразове зниження ставки податку з 1 січня 2014 року. З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%.

Податок з доходів фізичних осіб - податкова соціальна пільга з 1 січня 2015 року - у розмірі 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку;

- пільга учасникам бойових дій  на території інших країн у  період після Другої світової  війни встановлена 150% від мінімальної  пільги, а для інвалідів 1 та 2 групи, з числа учасників бойових  дій на території інших країн - 200%.

Таким чином, аналіз норм Кодексу дозволяє зробити висновок, що поряд з позитивними напрямами реформування в ньому є певні недоліки, які можуть негативно вплинути на податкову дисципліну платників податків, стан формування державного ресурсу та інвестиційну активність платників податків.

 

РОЗДІЛ 2

Аналіз соціально-економічної ролі та фіскальної ефективності податків в Україні

 

 

 

2.1 Аналіз фіскальної ефективності податків та їх впливу на формування доходів державного бюджету

 

Податки в сучасному суспільстві - це основна форма доходів держави. Крім цієї суто  фіскальної функції, податковий механізм використовується для економічного впливу держа- ви на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток НТП.

 Податки – складна і багатофункціональна вартісна економічна категорія, що пройшли тривалий історичний шлях становлення, як в теорії, так і на практиці. Податки, як спосіб накопичення та перерозподілу доходів, виникли разом з державою.

Податок є комплексною категорією, що включає в себе економічну, фінансову та правову складові. На кожному історичному етапі розвитку суспільства поняття «податок» змінювалося одночасно з розвитком теорії функціонування держави, її цілей, форм існування і методів управління суспільством.

Сьогодні податок є елементом суспільного буття і сприймається як економічне, фінансове та політичне явище, оскільки являє собою обов’язкові платежі, що стягуються органами державної влади з юридичних і фізичних осіб та надходять до бюджетів різних рівнів. Таке трактування податку, на наш погляд, адекватне, оскільки в ній виражена складна система суспільних відносин та інтересів.

В даний час теоретичний потенціал податку як економічної категорії реалізує сама система оподаткування, якій і властиві певні функції.

 Функції будь-якої економічної категорії повинні розкривати її сутність і внутрішнє зміст, а також висловлювати суспільне призначення. Податки повинні розкривати сутнісні властивості і свій внутрішній зміст як економічної категорії, а також висловлювати суспільне призначення оподаткування. Питання про роль та функції податків завжди було і продовжує залишатися предметом гострої наукової дискусії.

Функція в силу своєї об’єктивності є предметом дослідження позитивної економічної теорії, яка вивчає і пояснює спостережувані економічні факти, події і встановлює зв’язок між ними на відміну від нормативної, яка наказує, радить, яким чином слід проводити економічну політику.

Функціональна визначеність оподаткування вкрай важлива, оскільки вона визначає особливості побудови податків, характер їх дії і сферу застосування, формуючи таким чином спрямованість податкової політики, яка проявляється у виборі форм і методів оподаткування заради досягнення як чисто фіскальних, так і не фіскальних цілей. Сучасна податкова політика може виконувати також важливі інструментальні функції, впливаючи на відповідну поведінку господарюючих суб’єктів і полегшуючи їх розвиток. Її інструменти носять різний характер і впливають через різні види податків, податкові ставки, пільги та знижки.

Податкові надходження мають бути постійними і стабільними.  Наступна функція податків - це розподільна (або соціальна). Під нею розуміється перерозподіл суспільних доходів між різними категоріями населення з метою згладжування нерівності між ними. Досягається це шляхом надання субсидій або безкоштовних державних послуг в сфері освіти чи охорони здоров’я більш незахищеним категоріям громадян, а також за рахунок накладення податкового тягаря на більш забезпечені категорії громадян. З підвищенням ролі держави зростає значен- ня регулюючої функції податків. Ця функція ре алізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб’єктів господарювання. Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше [1].

 У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних ко- штів, обсяг отриманих кредитів.

 Регулююча функція податків  знаходить свій вияв у диференціації умов оподаткування. Стягуючи податки, держава завжди впливає на поведінку економічних суб’єктів - фізичних і юридичних осіб. Держава може встановлювати різні умови оподаткування для різних категорій платників, для здійснення одних і тих самих видів діяльності на окремих територіях. Конкретні умови оподаткування можуть або сприяти, або перешкоджати концентрації виробництва і капіталу [2].

 Податки впливають на рівень  і структуру сукупного попиту, вони можуть сприяти розширенню виробництва в окремих галузях чи гальмувати його. Через податки держава регулює фінансово-господарську діяльність організацій і громадян, а також за джерелами доходів і витратами.

Завдяки грошовій оцінці сум податків можливо кількісне зіставлення показників доходів з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки регулюючій функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності і фінансових потоків. Крім того, через цю функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику. Оскільки регулююча функція податків є об’єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.[7]

Податкове регулювання економіки України на макрорівні закріплене за податковим законодавством, яке включає в себе Податковий кодекс Україні, інші законодавчі та нормативні акти у сфері оподаткування. Особливістю податкової сфери у більшості розвинутих країн ЄС є встановлення високого рівня оподаткування.

Причому дедалі більше ускладнення соціально-економічної системи вимагає постійного розширення сфери втручання держави у відтворювальні процеси за рахунок оптимізації видатків бюджету в умовах обмежень щодо розширення експансії фіску [3].

Виконання дохідної частини зведеного бюджету у 2014 році склало 442,8 млрд грн, що менше аналогічного показника попереднього року на 2,7 млрд грн, або на 0,6 % (табл. 2.1). Річний план виконано на 94,1 %.

 

Таблиця 2.1                    Стан формування зведеного бюджету 2011-2014 рр.

 

Показник	2011	2012	2013	2014	2014/2013
					Абсолютний приріст, млрд..грн.	Темп припосту, %
Зведений бюджет, млрд грн, у т. ч.	314,4	398,3	445,4	442,8	-2,7	-0,6
загальний фонд	268,7	334,7	369,7	375,0	5,3	1,4
спеціальний фонд	45,7	63,6	75,8	67,8	-8,0	-10,6
Державний бюджет (без урахування міжбюджетних трансфертів), млрд грн, у т. ч.:	233,9	311,8	344,7	337,6	-7,1	-2,1
частка у доходах зведеного бюджету, %	74,4	78,3	77,4	76,2	х	х
Загальний фонд	201,1	263,3	288,5	290,1	1,6	-0,6
Спеціальний фонд	32,8	48,5	56,2	47,5	-8,7	-15,5
Місцеві бюджети (без урахування міжбюджетних трансфертів), млрд грн, у т. ч.:	80,5	86,5	100,8	105,2	4,4	-4,4
частка у доходах зведеного бюджету, %	25,6	21,7	22,6	23,8	Х	х
Загальний фонд	67,6	71,4	81,2	84,9	3,7	-4,6
Спеціальний фонд	12,9	15,1	19,6	20,3	0,7	-3,6