Налоговый аудит

Зміст

 

 

 

 

 

Вступ

У перехідний період, коли економіка країни знаходиться на етапі становлення ринкових відносин, структурні перетворення та інституційні трансформації здійснюються з ініціативи та за підтримки держави. Структурна та інституційні перетворення макросистеми - не одномоментний акт, а довгостроковий процес. Інституційне середовище у країнах із розвиненою ринковою економікою формувалось п'ятсот років, протягом яких розвивався набір правил, інститутів і норм поведінки економічних суб'єктів. Найбільш важливим є інститут приватної власності. Життєво значимими є також інші інститути, до яких належить інститут оподаткування. Формування системи оподаткування як інституційної складової і фактора ресурсного забезпечення функцій держави в регулюванні відтворювального процесу і соціального розвитку має серйозне значення як для сьогодення, так і для майбутнього. Вона покликана зіграти важливу роль у створенні умов для формування у майбутньому соціальне сталого суспільства. Відповідно і роль податкової служби у період ринкових перетворень не обмежується тільки її внеском у формування державного і місцевих бюджетів, розв'язування на цій основі поточних проблем соціального характеру. У широкому розумінні встановлення податкової служби як організаційної структури державного контролю у сфері оподаткування буде мати велике значення і для майбутнього.

Сьогодні в Україні  створена і функціонує система оподаткування. Проте, що стосується її достатності з погляду наповнення бюджету, з одного боку, і створення умов для розвитку підприємництва - з іншого, то тут ще залишається багато невирішених завдань. Податки - один з найважливіших інструментів держави у здійсненні економічної} соціальної політики. Перспективи розвитку будь-якої держави багато в чому визначаються рівнем податкових надходжень і граничним рівнем податкового навантаження, що можливий в умовах діючої економічної політики і податкового законодавства. Формування ефективної системи податків і зборів є необхідною умовою нормального функціонування економіки.

Унаслідок недосконалості податкових відносин та системи оподаткування  як інституційної складової ринкового  середовища на ранній стадії перехідного періоду вагоме значення має посилення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання податкового і валютного законодавства. У даному контексті в теоретичному плані важливого значення набуває розв'язування проблеми формування й утвердження в сучасному українському суспільстві нового ставлення до інституту оподаткування. У практичному плані важливого значення набуває завдання кадрового забезпечення податкової служби спеціалістами нової генерації, які добре обізнані в теорії і практиці адміністрування податків, організації і методах податкового контролю, обліку, фінансового аналізу і документальних перевірок. З іншого боку, фахівці суб'єктів господарювання як платники податків також повинні бути добре підготовленими з питань податкового законодавства, організації і методів податкового контролю та аудиту.

Метою даної роботи –  є дослідження методики податкового  аудиту витрат підприємств торгівлі.

 

 

Розділ 1. Економічна сутність калькулювання  собівартості продукції та його особливості  на підприємствах торгівлі

1.1. Витрати підприємства та калькулювання собівартості продукції

 

Для здійснення виробничої діяльності підприємство використовує виробничі фактори: виробничі приміщення, робоча сила, засоби виробництва, послуги  інших підприємств. Ресурси, що застосовуються в господарських процесах, споживаються і трансформуються у витрати.

Однак наявність виробничих факторів не завжди гарантує раціональний результат. Головним завданням підприємця є вибір і управління комбінацією  цих факторів. В основі будь-якого  економічного рішення лежить відповідь на питання: як співвідноситься те, що ми витрачаємо (витрати), і те, що ми внаслідок здійснення проекту можемо отримати понад свої витрати (прибуток).

Модель господарювання підприємства в умовах ринкової економіки  можна відобразити на схемі (див. рис. 1.1) [18, с.45]

Показники фінансових результатів  характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішим  серед них є показник прибутку, який у ринкових умовах створює фінансову  базу для фінансування, розширеного  відтворення, вирішення соціальних та матеріальних потреб трудового колективу. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Але розглянемо схему більш уважно та з'ясуємо, що передумовою створення прибутку є доход підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, отриманий доход є одним із найважливіших факторів, який впливає на розмір прибутку підприємства.

 

 

Рис. 1.1. Модель фінансового механізму підприємства. 

 

Щодо економічного тлумачення терміну “доход”, то тут слід відмітити, що сфера його застосування дуже широка. Цей термін поширений серед економічних  показників на макро- та мікрорівні, у  побуті (доход національний, підприємства, сім'ї, громадянина). Зміст його не є однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну суму виручки чи суму грошових надходжень підприємства або окремої особи. Іноді доход ототожнюють з прибутком [48, с.101]. У сфері підприємницької діяльності офіційно визнано, що доход – як показник фінансових результатів – це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних та прирівняних до них витрат. Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування. Прибутком вважається частина доходу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Термін “доход” у  тлумаченні теорії бухгалтерського  обліку має певні відмінності. Перш за все, це пов'язано із нормативно-правовим регулюванням бухгалтерського обліку. Так основним нормативно-правовим документом, що визначає зміст “доходу” є Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 15 “Доходи”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290

Згідно П(С)БО № 15 доход є надходженням економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо.

При фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку суттєвим є правильне тлумачення двох різновидів доходу: валового та чистого.

Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало (або має одержати). Суми, які утримуються в формі податків (акцизний збір, податок на додану вартість тощо), не приносять економічної вигоди. Тому, вони виключаються із валового доходу та завершують процес формування чистого доходу.

Чистий  доход – це зменшений валовий доход на економічні елементи, які  визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, мито, будь-які надані торгівельні знижки тощо.

Отже, справжнім доходом  є чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування  з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д), податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ), тобто:

 

           ЧД = Д – ПДВ – АЗ – ІЗП  – ІВ                                               (1.1)

 

Згідно ПСБО 3 „Звіт  про фінансові результати” затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87  витрати – це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за виключенням зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

В теорії економіки підприємства витрати поділяють на постійні та змінні [48, с. 112].

Постійні  витрати – це витрати, що несе підприємство незалежно від обсягу продукції, яку воно виробляє, тобто зміни в обсягах виробництва не впливають на постійні витрати. Постійні витрати підприємство має навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукції. Це в основному витрати адміністративного та комерційного характеру, наприклад:

• оренда приміщення;
• тепло енергія;
• заробітна плата апарату управління;
• реклама;
• амортизація основних фондів;
• інше.

Змінні  витрати – це витрати які прямо пропорційно залежать від обсягів виробництва. До таких витрат можуть належати:

• сировина та матеріали;
• напівфабрикати та комплектуючі вироби;
• основна та додаткова заробітна плата основних робітників;
• електроенергія;
• інше.

Класифікацію витрат підприємства згідно економічного підходу  можна побачити на рисунку 1.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3.  Класифікація витрат підприємства.

 

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов’язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв’язку з порушеннями в виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов’язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Перелік витрат, що згідно із законодавчою регламентацією відносяться на собівартість продукції підприємства для розрахунку величини оподаткованого прибутку, характеризує бухгалтерський підхід до їх формування. Цей підхід ґрунтується на захисті інтересів бюджету, розміри надходження в який не мають зменшуватись через безгосподарність, нераціональне використання  ресурсів. Згідно  теорії бухгалтерського обліку за своїм змістом термін «витрати» є багатогранним і багато аспектним.

Класифікація витрат потрібна для  визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Витрати підприємств за своїм характером різні. Вони можуть бути пов'язані з виробничим процесом безпосередньо або можуть бути з ним не пов'язані, але з погляду суспільних потреб є обов'язковими, тобто неминучими.

Поглиблена класифікація витрат підприємства для побудови управлінського обліку наведено у таблиці 1.1 [15, с. 201].

 

Таблиця 1.1.   Поглиблена класифікація витрат підприємства

№ п/п	Ознаки класифікації	Види витрат
1	За економічним змістом	витрати засобів праці витрати предметів праці витрати живої праці
2	За роллю у господарському процесі	чисті додаткові (витрати збереження, транспортування)
3	За доцільністю	продуктивні непродуктивні
4	За відношенням до обсягу виробництва	постійні змінні
5	За відношенням до господарського процесу	основні (технологічні) накладні (організаційні)
6	За способом віднесення на собівартість	прямі непрямі
7	За календарними періодами	поточні майбутніх періодів минулих періодів
8	За стадіями виробничого  процесу	на закупівлю на зберігання товарів на реалізацію продукцію
9	За залежністю	залежні незалежні
10	За охопленням бізнес-планом (кошторисом)	заплановані незаплановані
11	За можливістю контролю	контрольовані неконтрольовані
12	За охопленням, нормуванням	нормовані ненормовані
13	По відношенню до собівартості	відносяться на собівартість відносяться на фінансові результати або відшкодовуються за рахунок інших джерел покриття
14	За елементами витрат	їх склад  встановлюється централізовано
15	За статтями витрат	їх склад встановлюється децентралізовано
16	За функцією управління	виробничі комерційні адміністративні
17	За порядком віднесення на період генерування прибутку (у західному обліку)	на продукт на період
18	За строком планування	короткострокові довгострокові