Суть, показники та методи оцінювання якості продукції

До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.

Організаційним факторам, на жаль, ще не проділяється стільки уваги, скільки  технічним, тому дуже часто добре  спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації  виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають  свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі  при переході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві контрольно – аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості [4, 378].

У забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто мова йде про суб’єктивні фактори, які по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах суб’єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і формування виробів.

Наскільки важливі суб’єктивні  фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається  при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю  виробників, які допускаються таких  помилок.

Поряд з якістю існує поняття  технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо [9, 412].

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових  виробів ініціює застосування у  виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції.

Залежно від призначення певні  види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим  використовуються показники для  оцінки багатьох видів виробів, а  також вимірники відносного рівня  якості всієї вироблюваної підприємством  продукції. З урахуванням таких  обставин усі показники якості виробів  поділяються на дві групи: перша  – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалуджена низка одиничних показників якості; друга – загальні показники  якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції (див.рис. 1.2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Показники якості продукції

 

Найбільш складна за кількістю  система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість  груп одиничних показників і майже  всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь  праці характеризується також рядом  загальних показників [15, 134].

Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньої обробки  й переробки. Більшість із них  відображають фізико-механічні властивості  та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих  товарів диференціюють залежно  від їхнього конкретного призначення.

 Одиничні показники якості продукції зображені у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1

Одиничні показники якості продукції

Групи  показників		Окремі показники груп
Перелік	Суттєва характеристика
1	2	3
Призначення	Характеризують корисну роботу (виконувану функцію)	- Продуктивність - Потужність - Міцність - Вміст корисних речовин - Калорійність
Надійності, довговічності і безпеки	Виокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і  безпечних умов праці та життєдіяльності  людини	- Безвідмовність роботи - Можливий термін використання - Технічний ресурс - Термін безаварійної роботи  - Граничний термін зберігання
Екологічні	Характеризують ступінь впливу на здоров’я людини та оточуюче довкілля	- Токсичність виробів - Вміст шкідливих речовин - Обсяг шкідливих викидів у  довкілля в одиницю часу
Економічні	Відображають ступінь економічної  вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем	- Ціна одиниці виробу - Прибуток з одиниці виробу - Рівень експлуатаційних витрат часу і фінансових коштів
Ергономічні	Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних  параметрів виробу антропометричним, фізіологічним   та психологічним   вимогам працівника (споживача)	- Ступінь легкості керування робочими органами - Можливість одночасного охоплення   контрольованих експлуатаційних показників  - Величина  наявного шуму, вібрації тощо
Естетичні	Визначають естетичні властивості (дизайн) виробу	- Виразність і оригінальність форми - Кольорове оформлення - Ступінь естетичності тари (упаковки)
Патвнтно-правові	Відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів	- Коефіцієнт патенпюго захисту - Коефіцієнт патентної чистоти

 

 

У практиці господарювання важливо  знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством  продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників. Основними з них є:

- частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

- коефіцієнт оновлення асортименту продукції;

- частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

- частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

- частка виробничого браку (бракованих виробів);

- відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових  виробів застосовують ряд методів: об’єктивний органолептичний методи використовують для визначення абсолютного  рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня  якості окремих видів продукції [18, 45].

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні  потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва  з меншими загальними витратами  суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований  вплив підвищення якості продукції  не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в  цілому.

Поліпшення якості продукції є  специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш  високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв’язане з додатковими  витратами у виробництві, істотно  скорочується.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий вплив на прискорення  темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних  пристроїв забезпечує розширення масштабів  розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

Не потребує особливих доказів  безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних  ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція повніше  і дешевше задовольняє різноманітний  попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентноспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною  ціною, експлуатаційними витратами) є  необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньо економічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища [13, 135].

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом  та цілеспрямованістю можна об’єднати  у три взаємопов’язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми створення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все це втілюється в реальний вибір за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне підвищення якості виробу. Це широко продемонстровано в Японії і на Заході на всьому діапазоні промислових товарів масового виробництва: комп’ютери побутова електроніка і побутові прилади. За останні десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала.

Акцент на якість веде до зменшення  продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості – широко розповсюджена серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У цій ситуації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшення якості призводить як правило, до більш високої продуктивності [23, 87].

На якість впливає структура  праці робочої сили. Виробники звертають вину за низьку якість своїх виробів на відсутність розуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило:

- всебічне навчання операторів обладнання;

- працівників детальними інструкціями щодо роботи;

- засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих робітників;

- засобами для регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат являється незадовільним.

Правдива оцінка виробників скоріше  всього покаже, що їх керівництво нездатне забезпечити ці дуже важливі вихідні  умови на більшості робочих місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно  вивчити слабкі місця своїх систем управління.

Контроль був першим офіційним  механізмом управління якістю на початку  цього століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена  за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до відокремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції. Більш того, тоді як останні дослідження показали, що від 60 до 70 % всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущенних на таких ділянках, як проектування, технологічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії з управління якістю все-таки спрямовані на виробничу ділянку. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням [22, 25].

Для контролю за якістю продукції  підприємства у своїй діяльності керуються такими нормативно технічними документами (див.рис. 1.3.)

Рис.1.3. Нормативно-технічна документація

 

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містяться у міжнародних  стандартах,  які  розроблюються Міжнародною  організацією стандартизації - ІСО і використовуються   для   сертифікації   виробів,   що експортуються у інші країни і реалізуються на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

Отже, управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачальників вихідного  матеріалу до замовників. Важливо  зрозуміти вимоги споживачів і мати точний зворотний зв’язок, який дає  інформацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують.

З метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних  товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у  світову економіку Указом Президента України від 02.09.97 р. за № 942/97 було створено (як консультативно-дорадчий орган) Національну  раду з питань якості при Президентові України, затверджено її склад у  кількості 15 чол., та Положення про  Національну раду.

 

 

2. Стандартизація і сертифікація продукції та систем якості

 

Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити  дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись  його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив  на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.