Суть, показники та методи оцінювання якості продукції

В рамках країн РЕВ була розроблена і впроваджена з 01.01.88 р. система сертифікації СЕПРОРЕВ, яка  відрізнялась від прийнятих міжнародних систем тим, що, крім вимог безпеки, охорони здоров’я і екології, велике значення надавала якісним техніко-економічним параметрам продукції, яка поставлялась за кооперованими поставками в країни-члени РЕВ. На першому етапі дії системи були проведені спільні роботи з акредитації лабораторій. В Україні одними з перших одержали право на проведення сертифікаційних випробувань головні випробувальні центри: виробничого об’єднання "Електропобутприлад" (Київ) і Всесоюзного науково-дослідного інституту вибухо захисного і рудникового електроустаткування (Донецьк).

В колишньому Союзі розроблялась державна система сертифікації, але після розпаду Союзу вона була введена в дію в Російській Федерації з 01.05.92р. спочатку під назвою «Система сертифікації ГОСТ», а в подальшому була перейменована в «Російську систему сертифікації».

В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів №95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО.

Доцільність економічних  і торгових зв’язків між країнами СНД сприяла тому, що 13.02.93 р. між  ними була підписана угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, згідно з якою особлива увага приділяється розробці і погодженню принципів та політики проведення робіт з сертифікації в державах СНД і взаємному визнанні результатів випробувань.

Зараз в Україні діє 25 нормативних документів державної  системи сертифікації УкрСЕПРО, 12 нормативних документів комерційної системи сертифікації СовАск та нормативні документи системи сертифікації СЕКТЕХ, яка поширюється на добровільну сертифікацію продукції.

Національним органом, який керує всіма роботами з сертифікації в Україні, є Держстандарт. Під його керівництвом розроблено всі нормативні документи державної системи сертифікації УкрСЕПРО. Він активно працює з питань сертифікації в міжнародних, європейських організаціях та Міжнародній Раді з питань метрології, стандартизації і сертифікації СНД. Ця діяльність, в першу чергу, проводиться за такими напрямками:

- підтримка вітчизняних виробників і захист прав споживачів засобами нетарифного регулювання ринку, а саме за допомогою сертифікації продукції, що імпортується в Україну, на відповідність вимогам, які спрямовані на захист життя, здоров’я громадян, довкілля, на боротьбу зі зловживаннями (право країн на таке регулювання визнане документами GATT/WTO, зокрема Угодою про технічні бар’єри в торгівлі);

- створення сприятливого режиму для проникнення української продукції на світовий ринок за допомогою підписаних двосторонніх міжурядових та міжвідомчих угод про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації відповідно до Угоди про технічні бар’єри в торгівлі.

З цими напрямками діяльності тісно пов’язана проблема стандартизації і сертифікації імпортних товарів, яка стосується імпортерів іноземних товарів, що продають в Україні товари іноземного виробництва.

З точки зору гарантій безпеки  для життя і здоров’я громадян, їх майна і довкілля існуючий режим  зовнішньої торгівлі в Україні є надзвичайно ліберальним. Завезти в США, ЄС або Японію імпортну продукцію може лише та компанія, яка у відповідності до встановленої законодавством процедури бере на себе повну юридичну відповідальності за якість і безпечність цього товару.

Ця відповідальність страхується  страховою компанією-резидентом. Митниця дозволить ввезти товар лише за умови наявності підтверджених уповноваженим державним органом гарантій безпеки і страхування. Ті, хто побував у США або в одній із країн ЄС, знають, що на етикетці завезеного в ці країни імпортного товару (обов’язково виконаній на державній мові) міститься інформація про країну і компанію виробника. Головне вказується назва, повна адреса і телефон компанії резидента, яка несе повну юридичну відповідальність за якість товару. Таким чином формується механізм реальної громадянської відповідальності за продаж неякісного або небезпечного товару.

Тому в економічно розвинених країнах власнику декількох тисяч доларів навіть на думку не спаде завозити дрібні партії продукції. Цей бізнес для сильних компаній, здатних провести випробування, що підтвердять безпечність товару, і створити реальні фінансові гарантії відповідальності перед споживачем за безпечність кожної одиниці товару.

Недосконалість українського законодавства призводить до того, що компанії-імпортери і реалізатори продукції ніякої реальної відповідальності за поставку неякісної продукції не несуть, як і не поспішають поділитися інформацією про іноземних виробників продукції, якою вони торгують. Це ставить їх у привілейоване становище в порівнянні з вітчизняними виробниками, дозволяє отримувати надприбутки ціною ризику для життя і здоров’я наших громадян.

Зважаючи на можливий негативний вплив на вітчизняного виробника  наслідків виконання умов Кредитної  угоди Світового Банку, Держстандарт запропонував замість одностороннього  відкриття ринку для імпортної  продукції вживати заходів щодо підписання двосторонніх міжурядових  угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності, як це передбачено Угодою про технічні бар’єри в торгівлі WТО, та внесення змін до системи сертифікації УкрСЕПРО у напрямку гармонізації її з міжнародними.

Результатом складних переговорів  з представниками Світового Банку стало визнання з їхнього боку того, що Українська державна система сертифікації продукції повністю відповідає вимогам GATT/WTO, світовій практиці оцінки відповідності і не є дискримінаційною стосовно імпортерів.

Отже, якщо говорити про національне  технічне регулювання, то проблема полягає  в недостатній скоординованості дій окремих органів державної  влади. Занепокоєння викликає надзвичайна  зацікавленість різних міністерств, відомств, а іноді навіть комерційних структур типу Торгово-промислової палати у введенні різного роду «сертифікацій». З’являються все нові і нові «сертифікати якості», «сертифікати аналізу», «гігієнічні сертифікати» тощо, тобто є велике бажання використовувати саме слово «сертифі кат», в той час як у міжнародній торгівлі так називається документ, виданий уповноваженим державним органом, який свідчить, що певна продукція досліджена незалежно від покупця і продавця третьою стороною і визнана відповідною всім встановленим законодавством країни вимогам до такого виду продукції. Такий сертифікат створює певний рівень довіри до якості і безпечності продукції, надає можливість його визнання з боку аналогічного уповноваженого органу в інших країнах, тобто надає можливість для усунення непотрібних перепон у торгівлі.

Дуже важливою і вкрай  необхідною є також активна державна політика підтримки ініціативи підприємств  щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції. 

 

                                

3. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу якості продукції підприємства

 

За умов ринкової економіки  зростають вимоги щодо підвищення якості всіх видів продукції, яку випускають, розширення й оновлення асортименту  виробів відповідно до сучасних вимог  розвитку народного господарства і  науково-технічного прогресу, а також  зростаючих потреб населення. Неухильно  збільшується питома вага продукції, сертифікованої в загальному обсязі її випуску.

Аналіз починають з  перевірки динаміки питомої ваги продукції, що має встановлений сертифікат якості продукції у товарній продукції. Дані для такого аналізу є у формах. № 1–П періодичної звітності та № 3,5 паспорту підприємства [25, 34].

Питанням удосконалення  якості продукції у передових  країнах світу приділяють велику увагу. Якість продукції розглядають  як показник, що залежить від двох основних груп чинників: умов ринкової кон’юнктури  і внутрішніх ресурсів, які має  підприємство. Якщо підприємство не здатне виробляти продукцію необхідної якості на основі наявних потужностей, воно мусить змінити ринок збуту  або поліпшити виробничу базу.

Аналіз якості продукції  має бути спрямований у цих  умовах на виявлення прибутку, отриманого від поліпшення якості реалізованої продукції, і скорочення витрат на відповідні роботи. Відповідно до оцінок фахівців у США й Великобританії оптимальним  вважають рівень витрат на поліпшення якості продукції у розмірі 4 – 12% від загального обороту капіталу [27, 135].

Виділяють такі основні елементи у витратах на якість продукції: експлуатаційні витрати, витрати на навчання персоналу, витрати на проектування виробів  поліпшеної якості, витрати на контроль за якістю виробленої продукції, втрати внаслідок відмови від продукції (вартість відходів виробництва, витрати  на виправлення браку, знижки на товари з гарантією), задоволення рекламацій покупців.

Особливо важливим резервом скорочення витрат на підвищення якості продукції вважають витрати останнього виду. До того ж слід зазначити, що збільшення або зменшення зазначених витрат багато в чому зумовлено якістю проекту  виробу і відповідністю якості зробленого згідно з проектом виробу технічним  вимогам. Тому велику увагу приділяють аналізу точності розрахунків при  проектуванні якості продукції і  подальшому контролі за ходом її виготовлення. Аналіз розглядають як засіб для  скорочення кількості бракованих виробів, рекламацій і відмов, оскільки вважають ліпше збільшити за необхідних умов витрати з метою недопущення  претензій щодо якості, ніж потім  збільшувати витрати на усунення виявлених недоліків. Через це, аналізуючи якості продукції, вивчають не лише якість готових виробів, а й якості сировини і матеріалів, інструментів, напівфабрикатів  і технологічних процесів.

Відділ контролю й аналізу  якості може підпорядковуватися головному  менеджеру підприємства, головному  інженеру або відділу збуту. Місцезнаходження відділу і його структура залежать від розташування підприємства, типу і значення виробленого продукту [29, 8].

Серед основних методів аналізу  якості продукції виділяють метод статистичного контролю. Він характеризується широким використанням різних графіків, таблиць, контрольних карт. З його допомогою вибірково виявляють тенденції до відхилення від встановлених параметрів і запобігають їхньому поширенню у процесі виробництва.

Одним з важливих показників, які застосовують для оцінювання якості роботи, є коефіцієнт бездефектної роботи, що визначається за формулою (1.1): 
Обсяг продукції (першого подання) = Загальний обсяг зданої продукції      (1.1)

Цей показник розраховують для кожного окремого виконавця, що дає змогу конкретно вирішувати проблему відповідальності за якість продукції на низових рівнях виробництва.

У центрі уваги в ході аналізу якості продукції перебувають  такі питання, як скорочення обсягу бракованої продукції; раціоналізація виробничого  процесу, спрямована на вдосконалення  технології, стандартів і норм, модернізацію устаткування, підвищення кваліфікації працюючих; зниження витрат виробництва  й ін.

Однак у вирішенні цих  питань, крім відповідних служб, беруть участь самі робітники, що призводить до ряду негативних наслідків для  основної маси робітників і обертається  в кінцевому підсумку інтенсифікацією  найманої праці, збільшенням надлишку робочої сили, зростанням безробіття.

Внутрішній виробничий аналіз займається вивченням позитивного  ефекту, отриманого від проведення зазначених заходів, і розробляє  заходи для їхнього вдосконалення.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;
• коефіцієнт оновлення асортименту;
• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;
• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;
• частка виробничого браку (бракованих виробів);
• відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

 В ряді  галузей промисловості якість  продукції оцінюється по сортах  за допомогою коефіцієнтів сортності  ( Кс ) за формулою 1.2:

                                                                                                               (1.2)       

де  -  відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць;                                                  

                -    ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн.

Економічна  ефективність поліпшення якості продукції  характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості [38, 345].

Оновлення асортименту - це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші. Цей коефіціент розраховується за формолою:

                                                                                   (1.3)

де  -кількість нових виробів;

 - загальна кількість продукції.