Особливості проведення експертизи чорного чаю

Сертифікат якості — документ, що засвідчує якість товару. Видається відповідними компетентними органами, лабораторіями як в країні-експортері, так і в країні-імпортері. За умовами контракту сертифікат якості може видаватися фірмою-виготовлювачем і в ідеалі повинен містити таку інформацію:

- найменування і адресу  виготовлювача (продавця, постачальника), повну назву товару (з урахуванням  усіх специфічних особливостей  товару, у тому числі сорту,  марки тощо);

- характеристику всіх основних показників якості, які регламентуються відповідною нормативною документацією, з обов'язковим зазначенням параметрів нешкідливості, специфічних властивостей, у тому числі, якщо необхідно, призначеність (наприклад, для дієтичного харчування);

- повний перелік рецептурних компонентів;

- технологічну схему та основні режими виготовлення;

- строк виготовлення і зберігання, спосіб використання або доведення до готовності;

- кількість товару в партії;

- найменування транспортного і споживчого упакування;

- номер відповідної документації, яка регламентує властивості товару у країні-виготовлювачі;

- найменування установи, яка оформила і завірила сертифікат якості.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність  товару вимогам певних стандартів та норм. Видається органами Держстандарту  України як результат проведення сертифікаційних заходів.

Сертифікат походження - документ, що вказує з якої країни експортується  товар. У міжнародній торгівлі вважається за необхідне наявність в пакеті документів, які супроводжують продовольчий товар, різних видів карантинних  посвідчень.

Ветеринарне посвідчення  пред'являється митниці при ввезенні живої худоби, продукції її переробки  і свідчить про те, що товар вивозиться із місць, де відсутні гостроінфекційні хвороби і худоба пройшла необхідну  обробку.

Санітарне посвідчення також  необхідне на митниці при ввезенні плодів, овочів, фруктів, тютюну-сирцю  та інших товарів і засвідчує, що товари не заражені шкідниками, хворобами  і походять із епідеміологічно благополучних районів.

Якщо виникли будь-які  неузгодженості під час транспортування, які можуть вплинути на якість або  кількість товару, зацікавлена сторона  повинна вимагати складання комерційного акта - документа, який фіксує розміри, характер нестачі, пошкоджень, псування вантажу у процесі транспортування. Він є підставою для пред'явлення отримувачем вантажу претензій транспортній

організації про компенсацію  збитків. Слід зазначити, що комерційний  акт не складається, якщо нестача  або надлишок товару знаходяться  у межах норм природної нестачі. Акт експертизи не може замінити комерційний  акт і є, якщо він складався, додатком до останнього.

 

 

1.2 Органи, які уповноважені проводити товарознавчі експертизи

 

Якщо в економічно розвинутих країнах світу функції незалежних експертиз виконують сотні і  десятки сотень установ (тільки у  межах органів, які відповідають безпосередньо за захист прав споживачів їх налічується майже 120 у Франції, 260 у США і т. д.), то у нашій  державі перелік такого роду організацій  значно обмежений. Але тенденції  розвитку ринкових відносин, які висувають  на перший план конкурентної боротьби якість товарів, дозволяють робити припущення про швидке розширення переліку установ, до сфери діяльності яких буде входити  товарознавча експертиза.

На сьогодні, незалежні  товарознавчі експертизи здійснюються у Торгово-промисловій палаті України, Центрі метрології і стандартизації Держстандарту України, структурах Міністерства охорони здоров'я України, державних структурах із захисту  прав споживачів, деяких громадських  установах, діяльність яких пов'язана  з дослідженням якості товарів.

Іноді необхідність отримання  незалежної думки спеціаліста з  товарознавства виникає у таких  установ, як санітарно-епідеміологічні  служби, міськвиконкоми, районні органи влади тощо.

Особливого значення набуває  проблема проведення компетентної товарознавчої  експертизи вже під час закупівлі  товару іноземного виробництв на території  країни-постачальника або на митниці  під час перетинання партії товару кордону України. Експертиза можлива  тільки за умови піднесення до необхідного  рівня ролі товарознавців у комерційній  діяльності фірм, установ та інших  суб'єктів підприємницької діяльності.

 

 

1.3 Права та обов'язки експерта

 

Експертом може виступати  особа, яка має відповідні знання, обов'язково досвід роботи з того питання, для дослідження якого вона залучається.

Враховуючи специфіку  та велику відповідальність за результати експертизи, сформулювати обов'язки експерта можна таким чином: компетентність, об'єктивність, моральна стійкість. Останнє визначення характеризує такі непрості духовні і моральні категорії, як совісність, принциповість, відмова від особистих інтересів задля суспільних, непідкупність, чесність та ін.

У положеннях, які регламентують  діяльність експерта, відсутні визначення того, хто може виступати експертом, але чітко визначено, хто ним  бути не може при розгляданні суперечливих питань.

Наприклад, при розгляді судових справ не дозволяється залучати як експерта осіб, які є родичами зацікавлених у результатах розгляду сторін, або які знаходяться у  службовій та іншій залежності від  цих сторін, які мають особисте відношення до справи, які брали  участь у попередньому розгляді справи (як перекладач, свідок і т. п.), які  виявили свою некомпетентність або  є підстави для дискредитації  їх об'єктивності, які раніше були притягнуті за крадіжки тощо.

Виконуючи свої службові обов'язки експерт діє незалежно і самостійно. При цьому він наділений великим  обсягом прав, основними з яких є:

1. Право відмови від  проведення експертизи і видачі  висновку, якщо експерт не має  знань, наявність яких необхідна  для виконання покладених на  нього обов'язків.

2. Право відмови від  відповіді на питання, які виходять  за межі компетенції експерта. Наприклад, формулювання звинувачення  за пошкодження товару.

3.Право відмови від  складання висновку, якщо представлений  на експертизу товар не оформлено  належним чином, відповідно до  норм законодавства. 

4. Право ознайомлення  з документами та іншими матеріалами,  незнання яких перешкоджає незалежній  оцінці об'єкта експертизи і  право відмови від початку  або продовження експертизи у  разі неподання подібних матеріалів.

5. Право відмови від  початку (або продовження проведення) експертизи, якщо місце, де вона  проходитиме, не має відповідних  умов, обладнання, що може вплинути  на якість або кількість товару, призвести до помилок тощо.

6. Право у процесі експертизи  проводити досліди, вимірювання,  відбір проб, аналізи, розрахунки; право залучення для отримання об'єктивних результатів лабораторій, перед якими ставляться конкретні завдання.

7.Право призупинювати або відмовлятися від подальшого проведення експертизи, якщо дії присутніх (у тому числі зацікавлених сторін) спрямовані на обманювання експерта.

8.Право часткового або  повного припинення проведення  експертизи, якщо є факти силового  впливу на експерта, його шантажу,  або спроби підкупу. 

9. Право внесення змін  і доповнень до висновку за  результатами експертизи або  повної відмови від нього з  обґрунтуванням причин, які це  викликали.

10. Право радитися з  іншими експертами, які беруть  участь у тій же (комплексній)  експертизі, до складання загального  висновку, за яке несуть рівну  відповідальність, і право висловлювати (у тому числі письмово) особисту  думку, відмінну від загальної.

 

 

1.4 Види експертиз

 

У практиці Торгово-промислової  палати України розрізняють такі види експертиз: основну (первинну), додаткову, повторну, комплексну та контрольну.

Специфічними для кожної з них є мета, умови залучення  експерта і документальне оформлення.

Додаткова експертиза призначається  у тих випадках, коли експерт із-за незалежних від нього обставин не зміг дати вичерпні відповіді на питання, поставлені перед експертизою. Наприклад, такими обставинами можуть бути: виникнення нових документів, які не були подані експерту первинно; необхідність проведення експертизи якості після первинної  експертизи кількості товару тощо. В усіх випадках додаткові експертизи проводяться з тих питань, які  не були висвітлені в основній експертизі і відповідно відсутні в актах. Як правило, доручають проведення додаткової експертизи тому ж експерту, що виконував  дослідження при первинній експертизі. Результати її оформляють окремим актом, який доповнює акт первинної експертизи з посиланням на номер акта, який він доповнює.

Повторну експертизу призначають  за умови, що зацікавленими сторонами, арбітражем, судовими органами, прокурором та іншими під час оцінки висновку з первинної експертизи встановлено, що він:

- є необ'єктивним;

- є помилковим і неточним внаслідок неправильного або неповного проведення експертизи;

- є недостатнім, некомпетентним, некоректним, сумнівним, містить розбіжності з основною частиною акта;

- включає здогадні висновки;

- виходить за межі компетенції експерта;

- протирічить доказам, які мають зацікавлені сторони.

Обов'язковим є призначення  повторної експертизи, якщо виявлені форми неможливості залучення експерта до роботи, якщо має місце отримання  експертом винагороди безпосередньо  від зацікавлених сторін.

Той, хто вимагає проведення повторної експертизи, повинен у  письмовій формі обґрунтувати свої мотиви.

Для цієї експертизи призначається  інший експерт, або експертна  комісія. Об'єктом досліджень виступає тільки той товар, який був доданий експертизі первинно.

Комплексну експертизу призначають  для дослідження товару, з якого  необхідно одночасно отримати висновок експертів різних галузей науки, техніки і виробництва. Наприклад, для дослідження якості молочних десертів для дитячого харчування доцільно залучити таких спеціалістів: товарознавець, гігієніст з питань дитячого харчування, науковець з питань створення  відповідних молочних виробів.

За результатами такої  експертизи складається один акт, в  якому кожен з експертів викладає свої методи досліджень об'єкта і робить висновок.

Контрольну експертизу призначають  за ініціативою установ, які проводять  експертизи, при необхідності перевірки  безпосередньо самого експерта. Вони призначаються на будь-якій стадії проведення основної експертизи.

 

 

2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

 

 

2.1 Методи проведення експертизи чаю 

 

Експертизу якості чаю  проводять відповідно до діючих нормативних  документів (стандартів).

Для оцінки якості чаю, проведення експертизи і глибокого вивчення його властивостей проводять різні  методи лабораторного дослідження (хімічний і люмінесцентний аналізи, газову хроматографію і спектрометрію  й ін.) та органолептичну оцінку якості, відповідно до діючих нормативних документів і стандартів. Якість визначають фахівці (титестери) за зовнішнім виглядом (безпосередньо  самих чаїнок) та настоєві. Так само визначають смак, аромат, прозорість і  інтенсивність настою, колір розвареного  листа, зовнішній вигляд (чаїнок) чаю. Для оцінки якості використовується 10-бальна система

За цією системою найбільш низькосортні сорти оцінюють у 1,5 бала, а високоякісні – у 5,5 і вище. Оцінка чаю в 8–10 балів вважається недосяжною. (Вищий сорт I категорії фабричного чаю може мати балову оцінку 6,25–8,00; вищого сорту II категорії (У-2) – 5,25–6; а 1-го сорту – 4,75–5,0).

Відповідно до дійсних  діючих нормативних документів у  чаї нормуються:

·  Масова частка вологи (не більш 8%);

·  Водорозчинні екстрактивні речовини (не менш 32%);

·  Частка загальної золи (4–8%);

·  Частка сирої клітковини (не більш 24%)

Для більш повної характеристики додатково до стандартних показників визначають зміст кофеїну, танина й інших компонентів.

Контроль чайної сировини за показниками якості і безпеки  здійснюється відповідно до вимог нормативної  документації на сировину за результатами сертифікаційних іспитів кожної партії сировини. Контроль маси нетто  здійснюється для кожної партії чайної сировини, що надходить до реалізації. Контроль готової продукції здійснюється відповідно до вимог ТУУ 1.9421419.001–99, 19421419. 002–99.

При проведенні експертизи відповідності чаю можуть виникати наступні дослідження:

·   Ідентифікація виду чаю;

·   Ідентифікація місця виростання чаю

·   Ідентифікація сорту чаю;