Особливості проведення експертизи чорного чаю

·   Способи фальсифікації чаю і методи їхнього виявлення. 

 

 

2.2 Особливості приймання і проведення експертизи чаю 

 

Раціональна організація  і досконала техніка проведення експертизи мають велике значення для  отримання об'єктивного, науково  обґрунтованого висновку. Вирішенню  поставлених перед експертом  завдань допомагає досвід, розуміння  сутності проблем, інтуїція фахівця.

Підставою для призначення  експертизи чаю є порушення угод постачальника, купівлі-продажу, закупівлі, комісії, порушення умов зберігання, транспортування та ін. Експертиза не може призначатися тоді, коли її проведення не передбачено законодавством, а  також правилами, інструкціями, іншими документами.

Замовниками експертизи виступають підприємства, організації, об'єднання, фірми та приватні особи, тобто постачальники, одержувачі товарів, транспортні організації.

Експертиза якості – це оцінка якісних характеристик товару експертами для встановлення відповідності  вимогам нормативних документів [2–5].

Метою цієї експертизи є  визначення якості товарів у товарній партії при здачі-прийманні, або  після довгого зберігання, або  виявленні прихованих технологічних  дефектів які виникли під час  зберігання, коли звичайні строки пред'явлення  претензій постачальнику закінчились. Крім того, експертиза за якістю застосовується при оцінці якості зразків нових  товарів перед тим, як їх ставлять на серійне виробництво.

Залежно від призначення  якісна експертиза поділяється на три різновиди: приймальна експертиза за якістю, експертиза за комплектністю, експертиза нових товарів,

Приймальна експертиза за якістю – це оцінка якості товарів  експертами для підтвердження достовірності  результатів під час приймання.

Підставами для проведення приймальної експертизи за якістю є: розбіжність між постачальником та одержувачем за результатами приймального контролю, проведеного одержувачем  у відсутність постачальника  та неможливості його прибуття на повторне приймання;

– заздалегідь передбачувана чи виявлена при надходженні невідповідність фактичної якості товару документально зазначеним;

– якщо виявлено пошкодження упаковки (несправність, деформація, тощо);

– за наявності значних якісних втрат під час його транспортування або зберігання.

Правова база приймальної  експертизи регламентується Цивільним  кодексом України, Інструкцією про  порядок приймання продукції  виробничо-технічного призначення  та товарів народного вжитку за якістю (затверджена 25 квітня 1966 р. №П-7) та Інструкцією про порядок та строки приймання імпортних товарів за кількістю та якістю, відповідності та призначення рекламаційних актів (затверджена Держарбітражем 15 жовтня 1990 р.) [2–8].

На відміну від кількісної експертизи при прийманні товарів  за якістю, використовується нормативна база: стандарти, технічні умови, санітарні  та ветеринарні правила та інструкції або кодекси транспортних організацій. Але якщо правова база має узагальнений характер, то нормативна база конкретизована за кожною групою, а іноді і виду товарів.

Правила організації приймальної  експертизи за якістю:

1. Перед початком експертизи  доцільно ознайомитися з усіма  необхідними нормативними документами:  стандартами чи ТУ на конкретні  види продукції, упаковку, маркування, методи досліджень.

2. Для проведення експертизи  слід визначити якість товарів,  що приймаються, на відповідність  вимогам чинних стандартів, ТУ, договорів.  За необхідності товари, які приймаються,  можуть оцінюватися зіставленням  із зразками-еталонами. Вибір показників якості при приймальній експертизі визначається її метою та умовами проведення. Найчастіше експерти обмежуються оцінкою органолептичних показників, в основному зовнішнього вигляду, та частини фізико-хімічних показників, використовуючи найпростіші засоби вимірювань. Фізико-хімічні та мікробіологічні показники, для визначення яких потрібні складні методи оцінки якості, під час приймальної експертизи, зазвичай, не застосовуються, оскільки вони потребують тривалого часу. Лише в окремих випадках експерт може рекомендувати визначення таких показників після завершення приймання за якістю.

3. Для оцінки якості  робиться вибірка або об'єднана  проба, розмір якої повинен  бути не менше встановлених  норм. Порядок відбору проб, передбачений  стандартами чи ТУ, і повинен  беззаперечно дотримуватись експертами. Експертові слід робити відбір  зразків (проб) самостійно.

Вибірковий контроль якості, який використовується під час приймальної  експертизи, пов'язаний із великою ймовірністю  випадкових огріхів при відборі  проб, через це норми передбачають мінімально допустимі розміри вибірок  або проб. Визначення якості товару в меншій пробі та перенесення  результатів на всю товарну партію є дуже грубою помилкою, із-за якої результати проведеної експертизи будуть вважатися  недійсними. Навпаки, збільшення розміру  вибірки чи проби, що вибирається  з товарної партії не є порушенням, оскільки підвищується достовірність  одержання даних.

4. Якщо виявлено неоднорідність  товарної партії, що має товари  різної градації якості (стандартні, нестандартні, брак, відходи, 1-го чи  інших сортів тощо), то експерт  повинен виявити відсотковий  вміст кожної фракції.

Якщо товари різних категорій  якості упаковані в різну тару на яких є відповідне маркування, то працівники складу повинні розташувати  партію за цими градаціями. У цьому  випадку експерт відбирає проби  та оцінює їх для кожної категорії  якості окремо.

Виявивши дефектні товари, експерт повинен відібрати зразки товарів із найбільш характерними дефектами  та встановити причини їх виникнення. Він також може за необхідністю чи на прохання замовника дати рекомендації щодо використання чи знищення дефектної  продукції. У акті експертизи слід показати відсотковий зміст продукції з різноманітними чи найбільш характерними дефектами [5–7].

Іноді доцільно направити  зразки дефектної продукції в  дослідну лабораторію для виявлення  їхнього виду та причин виникнення, особливо коли експертові важко визначити  дефекти.

Іноді для товарів, які  довго зберігаються, рекомендуються зразки дефектної продукції залишити в одержувача або направити в  експертну організацію. При цьому  експерт сам повинен відібрати  зразки та забезпечити їх відповідними етикетками та/чи актом відбору проб.

Відсутність в актах експертизи даних про характерні види дефектів або неправильне визначення їхнього  виду може бути підставою для відхилення акта експертизи, що встановлює невідповідність  якості товару.

Особливо важливо правильно  зазначити результати приймальної  експертизи за якістю, якщо спірні питання, що виникли між постачальником і  одержувачем, вирішаються в Державному арбітражі. Неправильно проведена  оцінка або неправильно оформлений акт експертизи можуть бути підставою  для відмови у пред'явленому позові.

Акт експертизи не повинен  мати суперечливих фактів. Експертну  оцінку слід проводити окремо по кожній товарній партії, а всередині її – з кожного найменування, артикулу та обов'язково зазначити це в актах.

Підставою для відхилення акта приймальної експертизи може бути необґрунтованість висновків.

5. Якщо виявлено причини  невідповідності якості, то експерту  слід зазначити в акті про  стан тари та пакувальних матеріалів (їхня цілісність, достатність та  надійність).

6. Експерт не повинен  проводити приймальну експертизу, якщо порушено цілісність товарної  партії (наприклад, частину товару  реалізовано) або пред'являються  знеособлені товари, а також розпаковані  або без товаросупровідних документів.

Для кожного етапу характерні специфічні особливості, засоби, методи та способи, які впливають на кінцевий результат експертизи.

На підготовчому етапі, перед  початком експертизи, експерт вивчає всю потрібну документацію. Вона необхідна  експерту для здійснення роботи відповідно до виду товару і поставленого завдання. Експерт аналізує відповідність  наряду на проведення експертизи поданій  заявці. Цей аналіз документів дуже важливий, так як заявка і наряд  відносяться до обов'язкових технічних  документів підготовчого періоду.

Нормативна документація надана у вигляді стандартів, технічних  умов, договору. Перелік супровідних  і товаротранспортних документів включає  специфікації, транспортні документи, рахунки-фактури, товаросупровідні документи. Експерт ознайомлюється також із зразками-еталонами продукції. Експерт також вивчає транспортні, податкові накладні, розрахункові і приймальні документи. На всіх документах, що подані для проведення експертизи, експерт робить запис «пред'явлено експерту», ставить підпис і номер наряду [2–5].

Одержавши наряд на проведення експертизи, експерт погоджує із замовником дату експертизи.

Замовник експертизи повинен:

• призначити для участі в експертизі компетентних представників (не менше двох), уповноважених підписувати  констатуючу частину акта експертизи;

• підготувати робоче місце  для експерта;

• підготувати необхідні  для проведення експертизи засоби –  нормативну та технічну документацію, устаткування, робочі та перевірені засоби виміру тощо;

• підготувати товар для  експертного дослідження.

Тобто, замовник надає всі  необхідні умови для роботи. Експерт  проводить експертизу, дотримуючись вимог існуючих нормативних документів. Проте з часом рівень вимог  до якості та методики визначення показників змінюється, тому експерт повинен  знати про такі зміни і проводить  дослідження відповідно до існуючих документів.

Експерту необхідно досконало  знати умови закупівлі, постачання, положення, інструкції, методики проведення досліджень, ознайомитись з базовими зразками товару. Детальний розгляд  проведення експертизи якості чаю приведено  в наступних відповідях до питань даної курсової роботи. 

 

2.3 Вимоги до якості і дефекти чаю 

 

Якість готового чаю, а  отже, і його сорт залежать від багатьох факторів, що складаються поступово, починаючи з моменту росту  чайного куща на плантації і кінчаючи завершальною стадією промислової  обробки – ароматизацією.

Торговельні сорти чаю  одержують змішуючи і комбінуючи різні промислові сорти, або, як говорять фахівці, купажують звичайно на фабриках далеко розташованих від місця виготовлення чаю.

Багатовікова практика виробила суворо визначений набір показників якості чаю, багато з яких носять спеціальний  характер.

Зокрема, це органолептичні показники, фізико – хімічні показники  якості та відповідність пакування, маркування і зберігання чаю.

Зупинимося лише на самих  основних з них – на ті, що цікавлять  кожного споживача, які є основними  характерними рисами чайного настою.

Крім того, критерієм оцінки якості чайного настою і чаю у  цілому служить піноутворення при заварюванні. Установлено, що настої високоякісних чаїв легше й у більшій кількості утворюють піну. Досліджено також, що пристарілий або іншим способом зіпсований чай, втрачаючи свою високу якість, втрачає і здатність до піноутворення [15–24].

Поява жовтувато-коричневої, як би бруднуватої піни наприкінці заварювання говорить про правильну  заварку і про гарну якість чаю. Навпаки, занадто біла, чиста  і рясна піна свідчить про те, що вода, узята для заварювання, не докипіла, хоча заварка зроблена правильно  і якість чаю гарна. Настій такого чаю виходить недостатньо міцним і смачним. Звичайно при цьому  разом з піною на поверхню спливає  частина чаїнок.

Багато споживачів чаю  помиляються, вважаючи, що колір настою визначений його міцністю. Суцільно і  поруч під міцним чаєм мають на увазі чайний настій темного кольору. Насправді міцність чаю і темний колір настою – поняття, що далеко не збігаються.

Під міцністю чаю розуміють  ступінь концентрації розчинних  речовин чайного листа в чайному  настої: їх більше них вийшло в настій, тим міцніше чай. Міцність, отже, залежить насамперед від якості сухого чаю, а також від правил заварювання.

Міцним настій стає при  правильному заварюванні вже  в перші 4–4,5 хвилини, а найбільш посилена пігментація відбувається через 8–10 хвилин після заварювання, тому що до цього часу міцність частково зменшується за рахунок випаровування  ефірів і, отже, утрати настоєм найкращого смаку й аромату. Одночасно після 10 хвилин у настій виходять такі фракції, що погіршують його якість: смак, додають  чаю гіркоту. Звичайно споживач вважає, що гіркота є показником міцності чаю, хоча вона свідчить винятково про  неправильний, твердий режим заварювання.

Отже, міцність чаю характеризується повнотою, насиченістю смаку й  аромату, а не ступенем фарбування настою і не його гіркотою.

Одним з показників міцності чаю служить терпкість настою, тому що вона говорить про ступінь  екстрактивності розчинних речовин  чаю – принаймні, про ступінь  екстрактивності таніну. Інший, ще більш  наочний показник міцності настою –  це так звані «вершки».