Отчет по технологической практике на ТОВ "СМК"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2013 в 14:17, отчет по практике

Описание работы

Основною метою товарознавчо-технологічної практики є вивчення асортименту продукції, що випускається, ознайомлення з технологічним виробничим процесом і вживаними методами контролю якості.

Файлы: 1 файл

отчет.docx

— 122.49 Кб (Скачать файл)

Сторони договору купівлі-продажу  беруть на себе конкретні зобов'язання, які містяться у всіх умовах контракту. Основними для продажу є: поставити  товар у обумовлений договором термін, передати які до нього документи і право власності на товар; для покупця – сплатити ціну за товар та прийняти поставку.

Під терміном поставки товару розуміється момент, коли продавець  зобов'язаний передати товар у власність  покупцю чи з його дорученням особі, чинному від його імені.

Обумовлена в контракті кількість товару може бути поставлено одноразово або частинами. При одноразовій поставці встановлюється один термін поставки. При поставці по частинам в договорі вказуються проміжні терміни поставки. Термін постачання в договорі купівлі-продажу може бути встановлений одним, з наступних способів:

    • визначенням календарного дня поставки;
    • визначенням періоду, протягом якого має бути зроблена постачання (календарний місяць, квартал або рік, час місяця або кварталу, проміжок між певними датами). При позначення терміну поставки календарним місяцем, кварталом або роком додають слова «протягом» або «не пізніше»;
    • шляхом вказівки числа днів, тижнів, місяців, рахунок яких починається з моменту вчинення однієї із сторін (або обома сторонами) передбаченого в контракті дії по виконанню обумовленої обов'язки, наприклад «протягом шести місяців з дня отримання продавцем повідомлення покупця (замовника) про затвердження їм креслень »або« через 10-12 тижнів після поставки попередньої партії ».

Дата поставки - дата передачі товару в розпорядження покупця. В залежності від способу доставки датою поставки може вважатися:

    • дата документа, що видається транспортною організацією, прийняла товар для перевезення;
    • дата розписки транспортно-експедиторської фірми у прийомі вантажу для подальшої відправки за призначенням;
    • дата складського свідоцтва у випадку, якщо покупець несвоєчасно надасть тоннаж і продавець скористається своїм правом передати товар на зберігання на склад за рахунок і на ризик покупця;
    • дата підписання приймально-здавального акта комісією замовника і представником постачальника і видачі постачальником замовнику сертифіката на право власності (наприклад, в контрактах на судна);
    • дата підписання приймально-здавального акта комісією замовника і представником постачальника після поставки останньої партії, без якої неможливо не користувати все раніше поставлене устаткування (у контрактах на комплектне устаткування).

У договорі купівлі-продажу  ковбасних виробів вказується умова, що містить вказівку щодо виду та характеру упаковки, її якості, розмірів, способу оплати, а також нанесення на упаковку кожного місця маркірування.

Визначення виду упаковки залежить від особливостей виробу, що підлягає упаковці. Звичайно у договорі розрізняють зовнішню упаковку - тару (ящики, картонні коробки, бочки, контейнери тощо) і внутрішню упаковку, невід'ємну від товару. 

Якість як зовнішньої, так  і внутрішньої упаковки найчастіше встановлюється перерахуванням вимог, яким вона повинна задовольняти. За наявності встановлених стандартів або технічних умов на упаковку її якість може визначатися посиланням на відповідні стандарти до технічні умови.

Транспортне маркування ковбас та ковбасних виробів здійснюють згідно з ДСТУ 4518-2008 з нанесенням маніпуляційного знака «Вантаж, що швидко псується» [19].

Марковання наносять на одну із торцевих сторін транспортної тари за допомогою штампа, трафарету, етикетки або іншим способом, що забезпечує чіткість його читання, з зазначанням:

    • назви та сорту продукту;
    • назви та повної адреси і телефону виробника, адреси потужностей виробництва;
    • маси нетто, брутто, г або к г
    • маси однієї паковальної одиниці та кількості паковатльних одиниць (для розфасованої продукції);
    • складу продукту відповідно до рецептури в порядку переваги складників зокрема харчових добавок, використаних у його виробництві;
    • інформаційних даних про харчову та енергетичну цінність (калорійність) із вказівкою на кількість білка та жирів, г на 100 г продукту;
    • кінцевого терміну споживання «Вжити до» або дати виробництва та строку придатності;
    • номера партії;
    • умов зберігання;
    • позначення дійсного стандарту.

Аналогічні данні вказують на етикетці, яку вкладають у тару, наносять на споживче пакування виробів та на марковану оболонку ковбас або на етикетку, що прикріплюється до ковбасного батону.[19]

 

Індивідуальне завдання

Аналіз сучасного  ринку м‘ясних товарів у 2012 р.

 

Вітчизняна м’ясопереробна промисловість на початку 90-х років ХХ століття стала однією з перших жертв ринкового реформування економіки. Населення терміново скоротило споживання ковбасних виробів та м’ясних копченостей з високою ціновою характеристикою, а великі м’ясокомбінати, які розгубилися в нових умовах господарювання, не змогли утримати об’єми виробництва на набутому рівні. Ситуація, яка сталася, рикошетом вдарила по тваринництву і всі почали масово різати худобу, вирощувати яку не було сенсу.

З 1990 року по 2003-й об’єм виробництва м‘ясних та ковбасних виробів, за даними офіційної статистики, скоротився в 5,4 рази (з 900 тис. тонн до 167 тис.тонн).

До 2009 року зростання обсягів виробництва м’яса українськими виробниками  відбувалося переважно за рахунок м’яса птиці, на тлі щорічного зниження обсягів виробництва яловичини та телятини. Ця тенденція збереглася і  в 2012 році.  Поряд з цим, з 2011 року почали збільшуватись обсяги виробництва свинини. Так, за підсумками перших п’яти місяців 2012 року було вироблено 77 тис. тонн цієї продукції, що на 43% перевищує показник 2011 року (Таблиця 2). Загалом, виробництво основних видів м’яса у січні-травні 2012 року зросло на 12,4%, до рівня в 444 тис. тонн.

Таблиця 2.

Виробництво м’яса та м’ясопродуктів в Україні, тис. тонн

Найменування продукції

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

5 міс. 2012

Виробництво основних видів  м’яса, всього

624

773

973

992

921

395

1000

444

яловичина та телятина

193

200

222

167

105

37

95

28

свинина

99

155

203

170

103

54

150

77

м’ясо та субпродукти харчові  свійської птиці

332

418

548

654

713

304

755

339

Вироби ковбасні

309

301

330

332

260

101

270

108


 

На сьогодні, ринок м'яса та м'ясної продукції є одним з найбільших сегментів ринку продовольчих товарів як по місткості (обсяг продажів і покупок, число видів товарів, що продаються), так і за кількістю учасників. Особлива роль ринку м'яса та м'ясних продуктів визначається не тільки значними обсягами виробництва і споживання цієї групи продуктів, але і їх значимістю як основного, поряд з рибними і молочними продуктами, джерела білків тваринного походження в раціоні харчування людини. М'ясо та м'ясні продукти є продукцією, яка швидко псується, що вимагає створення великих холодильних ємностей. Український ринок м'ясопродуктів динамічно розвивається. Він має досить стійкі тенденції і його стан робить істотний вплив на стан інших видів продовольчих ринків. М'ясна промисловість завжди ставилася до однієї з найважливіших. Показники її розвитку становлять предмет пильної уваги з боку держави. М'ясні продукти у вигляді тих чи інших груп є частиною державного стратегічного запасу. Незважаючи на дефіцит м'ясних продуктів протягом ряду років їх значення для звичайного споживчого раціону дуже велике.

В останні 4 роки в нашій  країні спостерігається впевнене зростання  споживання м'яса і м'ясопродуктів. Динаміка доходів населення та споживання м'ясних продуктів свідчить про те, що українське населення наближається за структурою споживання до західних стандартів. У Європі норма витрат на продукти харчування становить 10-15%. Але, в Україні рівень споживання м'яса на душу населення істотно нижче, ніж в економічно розвинених країнах. Так, у США рівень споживання м'яса на душу населення становить близько 124 кг, що в 2 рази більше, ніж в Україні.

У 2012 році на ситуацію в галузі впливали одночасно декілька  основних факторів. По-перше, зростання ділової активності в окремих секторах економіки України та поступове відновлення купівельної спроможності населення позитивно вплинуло на споживання харчової продукції населенням в цілому. По-друге, збереглася тенденція до скорочення частки імпорту продукції у внутрішньому споживанні основних видів м’яса та м’ясопродуктів (Таблиця 3)

 

 

Таблиця 3.

Динаміка експорту-імпорту  м’яса в Україні у 2006-2011 рр., тис. тонн

Найменування продукції

2007

2008

2009

2010

2011

4 міс. 2012

Експорт

Яловичина та телятина, у  т.ч.

34,7

16,8

18,9

6,3

13,4

4,2

Російська Федерація

33,5

16,7

18,9

6,2

12,7

3,7

Свинина

0,6

4,9

Птиця

5,03

8,3

18,9

11,2

2,5

14,2

Імпорт

Яловичина та телятина, у  т.ч.

9,1

18,7

8,9

1,0

3,6

1,1

Бразилія

5,2

14,4

8,0

0,9

3,6

0,8

Свинина, у т.ч.

62,3

178,8

140,8

26,3

108,6

15,2

Польща

76,3

27,2

5,9

24,7

1,8

Бразилія

61,4

45,0

60,6

8,9

38,8

7,5

Птиця, у т.ч.

131,5

256,1

193,2

34,3

154,6

17,1

США

89,2

161,0

120,7

16,1

88,2

0,8


 

Так, загальний обсяг імпорту  м’яса та харчових субпродуктів за результатами січня-квітня 2012 року склав 74,6 млн. дол. США, що становить 75% обсягу імпорту 2010 року.  У загальній структурі імпорту м’яса близько 45%  припадало на поставки свинини, 50% - м’ясо харчових субпродуктів та інша продукція з птиці. При цьому, протягом  січня-квітня 2012 року експорт м’яса та харчових  субпродуктів з України у грошовому вимірі істотно збільшився, порівняно з попереднім роком на 74% і склав близько 60 млн. дол. США. Основною причиною таких змін стало наближення цін на вітчизняну сировину до рівня цін в основних країнах-експортерах.

Обсяги виробництва м'ясної  продукції в Україні за 2011-2012 рр.. значно зросли: виробництво свинини  зросло на 47%, виробництво м'яса птахів на 10,2%, яловичини - на 12,6%.

У зв'язку з великими темпами  зростання виробництва м'ясної  продукції, на деяких сегментах ринку  спостерігається перевищення пропозиції над попитом (наприклад, у сегменті м'яса птахів), що в свою чергу  призводить до зниження цін на продукцію  і пошуку нових споживачів за кордоном (за останній рік експорт м'ясної  продукції зріс на 13,5%).

 

Ціни на ринку м'ясної  продукції України також як і  обсяги виробництва мають сталу  тенденцію до збільшення. Ціни на яловичину  збільшилися з 30-35 грн. (за 1 кг), до 45 - 50 грн. і вище, а на свинину - з 30-40 грн., до 50-60 грн. / кг., а в окремих  регіонах - до 65-70 гривень за кг. Ціни на м'ясо птахів зросли до 30-40 грн. за 1 кг.

На ринку ковбасних  виробів (діаграма 1) найбільший відсоток мають варені ковбаси (41%), найменший  – сирокопчені (3%) та сиров‘ялені (3%) ковбаси.

 

Діаграма 1. Структура ринку ковбасних виробів.

 

Темпи зростання виробництва  ковбасних виробів в середньому складають 20-22% в рік. Частка імпортної  продукції на українському ринку  ковбаси і ковбасних виробів  не перевищує 1-2% (основним імпортером є Білорусія).

 

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Сьогодні якість це одне з ключових понять. Від якості залежить здатність продукту конкурувати з аналогічними товарами і його успішне просування на споживчому ринку. Висока якість продукту в значній мірі визначє попит на нього у споживачів. М‘ясо, м‘ясні та ковбасні вироби, як і будь які інші продукти, повинні задовольняти показникам якості, що визначають якість і конкурентоспроможність м‘ясних виробів.

Аналіз процесів переробки  м'ясної сировини на підприємствах  харчування свідчить про те, що з  нього виробляється дуже великий асортимент напівфабрикатів і кулінарної продукції. У технологіях м'ясної продукції підприємства живлення використовують практично всі види основних процесів: механічні, теплові та масообмінні процеси. Крім наведених процесів обробки м'ясних продуктів, широко застосовні специфічні та комбіновані процеси.

Информация о работе Отчет по технологической практике на ТОВ "СМК"