КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Експертиза товарів»
на тему: «Проблеми
генетичної модифікації в Україні та світі»
Київ 2014
ЗМІСТ
Вступ
І. Генетично модифіковані
організми – міфи та реалії
1. Суть генетично змінених організмів
2. Історія виникнення генетично-модифікованих
організмів
3. Негативні та позитивні аспекти
генетично модифікованих організмів
ІІ. Оцінка якості харчових
продуктів, що містять ГМО. Методи виявлення
ГМО.
- Основні принципи
оцінки генетично модифікованих організмів.
- Маркування генетично
модифікованих організмів.
- Результати досліджень
вмісту ГМО у харчових продуктах, що
були придбані в торгівельній мережі м.
Києва.
ІІІ. Вирішення проблеми генетичної
модифікації.
- Шляхи вирішення проблеми.
- Особистий погляд на проблему.
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Населення нашої планети, що
стрімко збільшується, спонукало учених
і виробників не тільки інтенсифікувати
вирощування сільськогосподарських культур
і худоби, але і почати пошук принципово
нових підходів до розвитку сировинної
бази сторіччя, що почалося.
Новим підходом до вирішення
проблеми зменшення сировинної бази на
початку 70-х рр. стала поява такої її галузі
науки як генна інженерія. Першим генно-інженерним
продуктом став людський інсулін ( продукований
бактеріями Е.соli)а також виготовлення
ліків, вітамінів, ферментів, вакцин. В той же час енергійно
розвивається клітинна інженерія. Особливо
великих успіхів вдалося досягти в області
мікроклонувального розмноження рослин
і одержання рослин з новими властивостями.
Першим, в результаті штучних
маніпуляцій з генами, вийшов тютюн, невразливий
для шкідників, потім генно-модифікований
помідор (в 1994г. фірма Monsanto), кукурудза,
соя ,рапс, огірок ,картопля, буряк, яблуко та інші.
ГМО все частіше почали входити
до продуктів харчування.В наш час вміст
ГМО в продуктах є звичним та прийнятним.
Але проблема трансгенних продуктів й
досі викликає гострі дискусії , оскільки
переваги їх використання очевидні, а
віддалені наслідки їх дії, як на екологію,
так і на здоров'я людини менш ясні. Але
чи варто байдуже ставитися до цієї проблеми?
Оскільки ГМО розмножуються,
розповсюджуються і еволюціонують, вони
викликають проблеми, значно відмінні
від проблем, пов'язаних з безпекою використовування
продуктів традиційних технологій. На
відміну від більшості фізичних і хімічних
з'єднань, ГМО, вивільнюючись в навколишнє
середовище починають розмножуватися,
розповсюджуватися і, можливо, схрещуватися
з місцевими організмами, що робить практично
неможливим їх виявлення і знищення, а
також утрудняє зміну або усунення їх
дії.
Поняття "генетично модифіковані
продукти" знайоме не кожному, а якщо
і знайоме, то ставлення пересічного громадянина
до генної інженерії не можна назвати
надто добрим.
Насправді, генна інженерія
– це розділ молекулярної біології та
генетики, метою якого є створення організмів
з новими комбінаціями спадкових властивостей,
зокрема, таких, що не поширені в природі.
Наприклад, глобальне потепління можна
буде перемогти, створивши рослини та
тварини, генетично змінені так, щоби протистояти
росту температур та посухам.
Однак, не просто зрозуміти
позитив чи то негатив, що в наш час ми
не можемо обійтися без генної інженерії
та, зокрема, від ГМО.
Генно модифіковані продукти
- це трансгенні організми, спадковий матеріал
яких змінений методом генної інженерії
з метою додання їм бажаних властивостей.
Всі продукти, які використовуються в
сільському господарстві, вони всі отримані
за рахунок технологій, які змінюють генетичний
апарат. Це є традиційна селекція, а зараз
це є методи генетичної інженерії, які
цю селекцію значно пришвидшують. Традиційно
селекція дає, наприклад, сорт рослин за
10 – 15 років, а генна інженерія за рік за
два.
потреба у генно модифікованих продуктах
виникла не так і давно, а проблема перенаселення
людства спонукала до цього. Не потрібно
забувати про те, що нас вже 6 млрд., а прогнози
передбачають на 2020р. – 7 млрд.. Ще однією
проблемою е те, що за останні тільки 20р.
людство втратило більше 15% ґрунтового
шару. При цьому світові не вистачає білка,
його світовий дефіцит складає 35-40 млн.
тон/год. та зростає щоденно на 2-3%. Тому
виросла потреба у в збільшенні сільськогосподарських
продуктів для того, щоб вирішити продовольчу
проблему так, як традиційними способами
вже це важко зробити.[1]
МЕТА РОБОТИ: висвітлення властивостей
генетично модифікованих компонентів
та наслідки їх застосування, проведення
експертизи .
ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: генетично
модифіковані організми (ГМО)
В курсовій роботі розкрито
суть та історію винекнення генетично
модифікованих живих організмів.
Надано негативні та позитивні
аспекти, напрямки розвитку та поширення
ГМО в Україні та світі.
Окреслено важливість маркування
продуктів харчування, що містять ГМО.
Представлено результати досліджень
вмісту ГМО у продуктах харчування.
Запропоновано шляхи вирішення
проблеми.
В своїй курсовій роботі я також
висловлюю свій особистий погляд на окреслену
проблему.
І. Генетично модифіковані
організми – міфи та реалії
1. СУТЬ ГЕНЕТИЧНО ЗМІНЕНЕНИХ
ОРГАНІЗМІВ
Що таке модифікація?
Це зміна, покращення. Якщо,
приміром, на упаковці вашого улюбленого
кетчупу стоїть напис „модифікований
крохмаль”, не поспішайте з висновками.
Як правило, крохмалі, що входять
до продуктів харчування, модифікуються
за допомогою хімічних методів. На прикладі
наслідки модифікації можна побачити,
якщо заварити такий крохмаль, як заварюється
кисіль. Одна модифікація крохмалю дає
звичайний кисіль, інша – желеподібний.
Компанії - виробники таких модифікованих
крохмалів мають власні ноу-хау щодо розробки
нових і нових, безпечніших модифікацій.
Генетична модифікація
– це зміни у генетичному коді рослини
– геномі. Ще у минулому столітті видатні
селекціонери за допомогою схрещування
намагалися поліпшити властивості рослин,
їхню стійкість до хвороб та шкідників.
Легендою стала столітня пшениця, яку
можна було б косити кілька разів на рік
і сіяти лише раз на сторіччя.
Гени несуть інформацію
про всі риси, що їх успадковує будь-який
організм - жива істота. Вони складаються
з ДНК. Генетична модифікація є результатом
зміни ДНК або введення генетичного матеріалу
з одного організму до іншого, який може
бути різновидом або того самого, або іншого
виду. Наприклад, гени можуть бути перенесені
з однієї рослини до іншої, з рослини до
тварини чи з тварини до рослини. Перенесення
генів між рослинами та тваринами є предметом
окремої дискусії.
Нині генетики можуть усе. Ну,
майже все. Їм вдалося вивести сорти пшениці,
яка не приваблює колорадських жуків,
або винограду, що не боїться заморозків.
Така модифікація – це зміна одного чи
кількох генів у геномі, тобто – виведення
нових рослин з новими функціями.
Генетична модифікація
дозволяє отримувати рослини, тварин та
мікроорганізми, зокрема бактерії, зі
специфічними властивостями, що дуже важко
досягти традиційними методами. Крім того,
вона дає змогу переносити гени з одного
виду до іншого, для отримання певних ознак,
чого взагалі неможливо добитися шляхом
традиційної селекції.
Генетична модифікація
передбачає вбудову або зміну генів організму,
наслідком чого стає поява потрібної ознаки.
Коли одна рослина,
наприклад, модифікується шляхом вбудовування
в неї гена з іншої, то процес має такий
вигляд:
1 Визначається рослина, що
має бажану властивість.
2 В ДНК цієї рослини
відшукується, а відтак вирізається
специфічний ген, який відповідає
за виникнення цієї властивості.
3 Щоб вставити ген у
клітини рослини, яка модифікується,
його слід приєднати до носія.
Частинка бактеріальної ДНК, яка
називається плазмідою, з'єднується
з геном і надалі виступатиме
у ролі носія.
4 До гена і плазміди
приєднується ще одна послідовність
нуклеотидів, своєрідний перемикач,
який зветься „промотором” (активатором).
З його допомогою можна впевнитись
у тому, що вже вбудований у
рослину ген працює належним
чином. Лише невелика кількість
клітин у рослині, що модифікується,
насправді прийме новий ген. Крім
цього, генний комплект містить
ген-маркер, що визначає клітини,
втручання до генного складу
яких мало позитивні наслідки.
5 Після цього генний
комплект вводять у бактерію,
яка може репродукуватись (розмножуватись),
створюючи багато копій генного
комплекту.
6 Потім генетичний комплект
переносять (трансформують) до рослини,
що модифікується. Зазвичай це
робиться в один із двох
способів:
а) генетичні комплекти приєднуються
до крихітних частинок золота або вольфраму,
а потім їх вистрілюють з великою швидкістю
в шматочок тканини рослини. Золото або
вольфрам використовують тому, що вони
хімічно інертні, іншими словами, вони
не вступатимуть у реакцію із середовищем;
б) ґрунтова бактерія під назвою
Agrobacterium tumefaciens використовується для того,
аби генний комплект потрапив до рослини,
коли ця бактерія проникає в рослинну
тканину. Генні комплекти вводять до Agrobacterium
tumefaciens, змінюючи їх так, аби дані бактерії
не активізувалися, потрапивши до нової
рослини.
7 Рослинна тканина, до
якої були введені генні комплекти,
вирощується у повнорозмірну
ГМ рослину.
8 Ретельна перевірка ГМ
рослин допомагає виявити, чи
належним чином працюють нові
гени. Це робиться наступним шляхом:
вирощують цілі рослини, отримують
з них насіння, потім посіявши
його і знову виростивши рослини,
перевіряють, чи є в них вбудований
ген. Ця процедура повторюється
кілька разів.
Методи для виведення сортів
рослин із певними властивостями
Селекціонери рослин
користуються багатьма методами для виведення
сортів рослин із певними властивостями.
Серед них - традиційна селекція культур,
а також застосування хімікатів та опромінення,
яке набуло популярності останнім часом.
Традиційний метод
схрещування для отримання гібридів рослин
використовувався багатьма поколіннями.
Він передбачає цілу низку схрещувань
для виведення різних комбінацій рослин,
з метою закріплення і розвитку бажаних
ознак та викорінення небажаних. Однак,
цей метод має свої вади, оскільки в процесі
селекції губиться велика кількість генетичного
матеріалу, не потрапляючи до сортів рослин.
Через це важче отримати специфічні ознаки
і, разом з тим, не занести до рослин небажані
ознаки, такі як вразливість до хвороб.
Доки не були розроблені
методи точної генетичної модифікації,
селекціонери рослин використовували
різноманітні методи, намагаючись викликати
корисні генетичні зміни, які не могли
з'явитися природним шляхом.
Так, одним із методів,
які набули поширення у період після Другої
світової війни (він отримав назву „ядерне
століття”), було використання опромінення
з метою змінення генів с/г культур та
садових рослин. Сорт рису „Калроуз 76”
був виведений із використанням гамма-опромінення,
внаслідок чого до бажаних розмірів зменшилась
висота стеблини, а сорт „Аламо-Ікс” завдячує
свою появу рентгенівському опроміненню,
і його представники мають більшу стійкість
до хвороб, аніж попередники.
Шляхом використання
гамма-опроміненню був виведений і різновид
ячменю під назвою „Золота обіцянка”
(„Golden Promise”). Гамма-опромінення спричинило
генетичні зміни у структурі певного різновиду
ячменю, який виростав коротшим, давав
високі врожаї та мав гарні властивості,
значення яких могли гідно оцінити броварі.
Вперше проданий у 1966 році, сорт „Золота
обіцянка” став основним сортом ячменю,
який вирощували в Шотландії у 70-і і 80-і
pp. минулого століття.
Для внесення змін
у гени рослин використовувались і хімікати,
такі як оксид натрію та етил-метилсульфат.
У 70-і pp. минулого століття цей метод виведення
рослин був особливо популярним у Сполучених
Штатах Америки. Проте і зараз деякі нові
сорти створюють за допомогою хімікатів
або опромінення, передусім, в країнах,
які розвиваються. Проте ці методи вимагають
багато часу для отримання бажаних результатів,
оскільки генетичні зміни, до яких вони
спричиняють, мають випадковий характер.
Фактично, більшість генетичних змін,
отриманих цими методами, не становлять
користі для селекціонерів рослин.