Вивчення та формування товарного асортименту на роздрібному торговельному підприємстві та шляхи його удосконалення

 Перший етап - це логічний відбір факторів, що вводяться у модель. При цьому фактори повинні бути кількісно вимірюваними. Тіснота зв'язку між факторами може бути виміряна за допомогою коефіцієнта кореляції, який приймає значення від 0 до 1. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніший зв'язок.

Другий етап - це встановлення математичної форми зв'язку між величиною групового або внутрігрупового асортименту та факторами, що його обумовлюють. Ha практиці найчастіше застосовують лінійні рівняння множинної регресії.

Третій етап - це визначення значень параметрів рівнянь.

Завершальний етап - це розрахунок товарного асортименту на плановий період. Він здійснюється шляхом підстановки розрахованих параметрів у рівняння регресії. Наприклад, обсяг продажу у плановому році може  бути визначено залежно від зміни загального продажу та змін загального роздрібного товарообороту торговельного підприємства. У цьому випадку застосовують таке рівняння:

у = a + bx + cz,                        (3)

де  у - обсяг продажу у плановому році;

a, b, c - параметри рівняння;

x, z - фактори, що включаються у модель;

х - загальний продаж;

z - загальний роздрібний товарооборот торговельного підприємства.

Параметри a, в, c визначають з системи нормaльних рівнянь, отриманих способом найменших квадратів.

Робота щодо формування асортименту товарів у магазинах повинна приводитись відповідно до таких принципів:

1.   Відповідність  асортименту характеру попиту покупців. Працівники магазину повинні враховувати особливості попиту населення для того, щоб найбільш повно задовольнити потреби сегментів ринку.

2. Забезпечення  достатньої noвнomu асортименту товарів. Слід запобігати включенню випадкових товарів, що не відповідають призначенню та профілю торговельного підприємства. Розширення асортименту товарів тісно пов'язано зі зростанням товарообороту. Підвищення обсягу товарообороту можна досягти за рахунок розширення асортименту.

3. Придання асортименту товарів необхідної стійкості, стабільності, гнучкості. Забезпечення стійкості асортименту дозволяє скорочувати витрати часу на здійснення покупки та відвідування торговельних підприємств.

4. Включення  в асортимент товарів. Слід враховувати, що асортимент товарів постійно оновлюється. Цей процес відбувається під впливом науково – технічного прогресу, моди, сезонних коливань у попиті та інших факторів.

5.  Замінність  товарів. Дає можливість відмовитись від необхідності мати набір виробів майже усіх моделей, фасонів, кольорів, малюнків та разом із Тим задовольнити попит покупців, використовуючи можливості альтернативного попиту.

6. Підбір товарів  із урахуванням необхідності  забезпечення зростання товарообороту, підвищення рентабельності роботи  магазинів. Правильне поєднання товарів із різним відсотком торгових націнок забезпечує умови для досягнення виконання планових завдань з товарообороту та отримання цільового рівня рентабельності.

7. Комплектність  пропозиції товарів. З цією метою проводять групування асортименту товарів із різних товарних груп за відповідними споживчими комплексами.

Великі магазини можуть успішно торгувати широким асортиментом, що об’єднує товари декількох товарних груп. Магазини з універсальним асортиментом нa відміну від спеціалізованих надають покупцям більше зручностей, дозволяють комплексно здійснювати покупки.

Спеціалізація та універсалізація асортименту товарів, які продають, має свої переваги та негативні моменти.

Позитивні аспекти спеціалізації торговельних підприємств:

• робить доступним для споживачів більш широкий вибір товарів порівняно з підприємствами, що торгують універсальним асортиментом. За рахунок скорочення кількості товарних груп у них розширюється внутрігруповий асортимент.
• підвищується спеціалізація обслуговування та обладнання..
• прискорює оборот товарів та полегшує покупцям знаходити та підібрати

    споживчий кошик.

• створює умови для підвищення кваліфікації обслуговуючого персоналу.
• робить можливим краще вивчати попит покупців та впливати на     виробництво.
• полегшує у результаті скорочення кількості постачальників взаємовідносини з ними. Але, при спеціалізації чисельність пунктів продажу окремих груп товарів скорочується. Спеціалізовані магазини, що торгують однією групою товарів, територіально більш віддалені від споживачів, ніж магазини, які торгують багатьма групами [1, ст. 81].

Ефективність управління асортиментом і його планування полягають у тім, щоб утілити реальні та потенційні можливості підприємства в такому сполученні виробів, яке задовольняє потреби покупців на високому рівні та дає фірмі достатній зиск. Це означає, що «будь який новий товар чи послуга будуть мати успіх, коли їхні якості та характеристики і, головне, вигоди від них будуть корегуватися із тими потребами та запитами, які існують на ринку. З іншого боку, будь яке підприємство буде мати тривалий прогрес лише за здійснення ефективної інноваційної політики».

 

2.Фактори, що впливають на формування товарного асортименту та показники його оцінки

У процесі формування асортименту товарів на кожному роздрібному підприємстві здійснюють підбір товарів за різними ознаками.

При цьому враховують дію багатьох факторів. Основними факторами формування товарного асортименту є:

        ● Попит споживачів. Задоволення споживчого попиту є головною метою формування товарного асортименту. Він повинен відповідати запитам споживачів із урахуванням асортиментної структури. Ha підставі вивчення попиту приймаються рішення - що закуповувати та пропонувати клієнтам, в якому обсязі та асортименті.

● Можливості  виробників і постачальників. Береться до уваги доступність використання необхідної сировинної бази, відповідність технологічних можливостей вирабників забезпеченню потрібного рівня якості продукцїї, наявність достатніх матеріальних і фінансових ресурсів для виробництва різноманітних товарів, їх закупівель у зарубіжних країнах, a також рівень і співвідношення цін нa них.

● Канали товароруху та збуту. Особливості виробництва, обігу, транспортування, споживання товарів впливають на вибір каналу товароруху та збуту. Окремі види ресурсів, як, правило, доставляють прямим каналом - від виробника безпосередньо споживачу, без участі посередника, іншi - через посередників у збуті. Налагодження цих каналів, час проходження через них матеріальних ресурсів, надійність та ефективність роботи усіх учасників логістичного ланцюга під час їх проходження - все це впливає на вибір тих чи інших асортиментних позицій.

● Tun магазииу. Визначає розмір торгової площі та асортиментного переліку. Наприклад, торгова площа та асортиментний перелік магазину загальноміськоro призначення будуть набагатo більшими, ніж магазину житлового району, хоча й аналогічного профілю. Магазин загальноміського призначення повинен охопити максимум асортиментних позицій та забезпечити більш широкий вибір товарів всередині кожної товарної групи, у той час як асортимент районного магазину буде представлений меншою кількістю видів та різновидів товарів відповідно до обсягу його товарообороту та величини торгової площі. Тому під час формування товарного асортименту забезпечують раціональний його розподіл між великими та дрібними магазинами однакової спеціалізації, між магазинами центру міста та його околицями.

● Матеріально-технічні можливості торговельного підприємства. У виборі форми взаємовідносин між торговельним підприємством і споживачами вирішальну роль відіграють такі фактори, як наявність складських площ, їх пропускна спроможність, розмір торгових площ, наявність відповідного складського тa торговельного обладнання, матеріальні можливості та досвід в організації обслуговування споживачів. Відповідно до тих умов, в яких функціонує підприємство, здійснюється вибір асортименту.

● Рівень цін на товари. Покупець визначає для себе граничну ціну або діапазон цін, у межах якого він може купити товар. Структура асортименту за ціновим фактором зaлежить від типу магазину та місця його розміщення. У великих універсальних тa спеціалізованих магазинах, розміщених у центральній частині міста, збільшується питома вага дорогих товарів.

● Методи продажу товарів. Наприклад, у магазинах самообслуговування, ефективно використовуючи торгові площі тa ємності обладнання, можна розмістити товарів на 20-30% найменувань більше, ніж в аналогічних магазинах, що застосовують традиційний метод продажу.

● Забезпечення рентабельності. Будь-який рентабельний товар, що користується попитом у споживача, повинен бути пропонований для продажу.

● Стабільність. Споживач повинен знайти у магазині те, що він знаходив і купував раніше. Змінювати асортимент потрібно поступово.

● Мода. Визначає певні смаки та звички, головним чином одяrу, взуття. Торгові працівники повинні виявляти будь-які зміни моди для своєчасного та активного впливу на промисловість з метою швидкої перебудови виробничого асортименту відповідно до нових напрямів моди.

● Сезонні коливання. Найбільш повне задоволення сезонного попиту досягається шляхом розширення асортименту та включення до нього товарів сезонного призначення за рахукок тимчасового скорочення асортименту інших товарів. Максимальна повнота асортименту сезонних товарів повинна бути забезпечена вже на початку сезону. Для кращої організації сезонної торгівлі доцільно складати сезонний календар, у якому можна передбачити початок та кінець завезення сезонних товарів, a також період найбільш пожвавленої сезонної торгівлі . [6,ст.56]

Під час формування асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах слід враховувати також дію загальних факторів: соціально-економічних, демографічних, природно-кліматичних, національно-побутових. До соціально-економічних факторів належать соціальний склад населення, яке обслуговують, обсяг доходів населення, ступінь розвитку та спрямування основних виробничих галузей у районі, місті. Демографічні фактори включають статевий та професійний склад населенкя, кількість сімей.

Під природно-кліматичними факторами слід розуміти вплив природних та кліматичних особливостей окремих районів на формування асортименту товарів. Наприклад, під час формування асортименту товарів у непродовольчих магазинах, розташованих поблизу узбережжя Чорного моря, слід звертати увагу на товари для відпочинку та туризму, спортивні товари, взуття для пляжу, головні убори для літа [1, ст. 76].

Під час проведення аналізу товарного асортименту використовують такі показники:

      1. Структура acopтименту (питома вага товарних груп, підгруп,

           видів та інших різновидів  товарів у загальному асортименті).

      2. Кількість  товарних груп, які реалізує магазин.

       3. Кількість  асортиментних позицій (різновидів) товарів.

       4. Кількість асортиментних позицій на 1 м2 площі торгової зали (АПтз). Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

АПтз = АПф : Sтз,                (4)

де АПф - кількість асортиментних позицій, що реалізує магазин;

    Sтз - площа торгової зали, м2.

5. Коефіціент широти  товарного асортименту (Кша). Формула

розрахунку така:

Кша= КТГф : КТГап,                   (5)

де КТГф - кількість товарних груп, що реалізує магазин;

   КТГап - кількість товарних груп, визначених в асортиментному переліку          товарів.

Оптимальна величина Кша = 1. Зростання величини коефіціента Кша за певний період свідчить про позитивні зрушення у наданні покупцю широкого вибору серед товарних гpyп, що реалізує магазин.

У результаті маркетингових досліджень, відповідних розрахунків тa оцінок торговельне підприємство створює документ, який називається асортиметний перелік товарів. Він включає види та різновиди товарів, що реалізуються.

Отже, асортиментний перелік - це список найменувань продукції, представлений у продажу, встановлюється з урахуванням площі магазину, його товарного профілю та спеціалізації. Затверджений директором підприємства асортиментний перелік вивішують у торговій залі магазину. Відсутність у продажу товарів, передбачених асортиментним переліком, розглядається як порушення правил  торгівлі, тому всі працівники магазину, передусім продавці повинні добре знати встановлений для магазину асортиментний перелік. Разом із тим, асортиментний перелік є початковою умовою формування асортименту, гарантією безперервного продажу важливих товарів. Проте фактичний асортимент товарів повинен перевищувати встановлений перелік. Наявність таких переліків сприяє кращому обслуговунню покупців, дозволяє постійно мати у продажу необхідні їм товари за рахунок широти, глибини та стабільності асортименту.

Підприємства оптової та роздрібної торгівлі намагаються мати обов’язковий  асортимент (асортиментний мінімум). Забезпечення стійкості обов'язкового асортименту має важливе соціально-економічне значення (особливо у роздрібній торгівлі і, передусім у торгівлі продовольчими товарами) в торгівлі, тому всі працівники магазину, передусім продавці повинні добре знати встановлений для магазину асортиментний перелік. Разом із тим, асортиментний перелік є початковою умовою формування асортименту, гарантією безперервного продажу важливих товарів. Проте фактичний асортимент товарів повинен перевищувати встановлений перелік. Наявність таких переліків сприяє кращому обслуговунню покупців, дозволяє постійно мати у продажу необхідні їм товари за рахунок широти, глибини та стабільності асортименту [2,ст. 70 ].