Рухова активність як основа здорового способу життя

Згідно з твердженням  науковців-медиків практично здорові  люди з незначною руховою активністю частіше за все скаржаться на: втому під час виконання незначних фізичних навантажень; швидку втому і зниження працездатності; запаморочення та біль в області серця; біль у спині (як наслідок слабкості м’язового корсета); зниження ініціативності, концентрації уваги, швидкісної реакції; підвищення нервово-емоційного збудження.

Обмеження рухової активності сприяє детренуванню організму, призводить до значних змін функцій та резервних  можливостейвнутрішніх органів  людини. При цьому особливою ураженістю відзначається серцево-судинна система: погіршується функціональний стан міокарда, відповідно знижується “економічність” його роботи, виникають зміни ультрамікроструктурних елементів, обумовлюючи порушення процесів біологічного окислення і погіршення тканевого дихання міокарда.

,,Рух   - скарбниця  життя”, ,,Життя – це рух”…До  схожих висловів ми вже звикли  настільки , що навіть не замислюємося  над їхнім змістом і не намагаємось  зрозуміти: в чому полягає така  магічна сила руху. Чому ще стародавніми лікарями і філософами рух прирівнювався до самого життя, рахувався еліксиром здоров’я та молодості.              

З іншого боку - виникнення сьогодні багатьох хвороб, поява гіподинамії, гіпокінетичної хвороби, - все це пов'язано  з тим, що за останні 100-200 років людина почала використовувати силу своїх м'язів у 188 разів менше, ніж раніше. Таке різке зниження рухової активності призвело до виникнення порушень у діяльності всіх органів і систем. Такі порушення вчені об'єднали терміном "гіпокінетична хвороба". Ця хвороба і призводить до порушення узгоджених дій всіх систем організму, порушення взаємодії організму з довкіллям. З послабленням м'язів, зв'язок, кісткового апарату, наприклад, розвиваються різні порушення постави, деформується стопа. Зміни, що відбуваються у судинній системі, призводять до виникнення атеросклеротичних змін, знижується імунітет, погіршується діяльність життєво важливих органів і навіть у молодих людей формуються так звані "механізми регуляції, що притаманні людям похилого віку". Саме тому сьогодні спостерігається "омолодження" багатьох захворювань (ішемічна хвороба серця, збільшений кров'яний тиск тощо). Все це є закономірним, оскільки хвороба була підготовлена усім попереднім способом життя, котрий є позбавленим головного стимулюючого фактору - рухової активності. В зв'язку з цим давньогрецький філософ Арістотель казав, що ніщо так не руйнує та не виснажує організм людини, як тривала фізична бездіяльність. Отже, висновок простий - треба знову повернутись до більш активної рухової діяльності.

Якою ж повинна бути рухова активність студентів? Які види рухової діяльності найефективніші? Ці й багато інших питань резонно виникають у таких випадках. За останніми данними нормою щоденної рухової активності студента вважають 15-30 тис. кроків. Проте тривалість виконання означеного виду діяльності і об'єм роботи дещо відрізняється серед різних віково-статевих груп учнів.

Для того, щоб визначити  щоденний об'єм спеціальної рухової  активності, необхідно врахувати  загальний час виконання всіх фізичних навантажень з інтенсивністю за ЧСС вище 90-100 уд/хв.. Після того треба порівняти результат із віковою та статевою нормами рухової активності та визначити різницю (у годинах), яка і буде вказувати на відповідний дефіцит додаткового навантаження.

Щодо засобів здійснення рухової активності, то тут немає жодних порад. Це можуть бути найрізноманітніші види рухової діяльності: звичайні прогулянки, рухливі і спортивні ігри, розваги, виконання різноманітних вправ, відвідування спеціалізованих фізкультурних гуртків.

У зв’язку з вище сказаним дане питання на сучасному етапі є досить актуальне, тому що на даний час рівень життя населення в Україні різко знижується. Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, відрізняються недостатнім розвитком органів дихання і кровопостачання. Малоактивна людина навіть при невеликих змінах внутрішнього середовища повинна припинити роботу.

 Рухова активність, фізичні вправи, основні навики  гігієни і здорового способу  життя є ефективним засобом  профілактики захворювань, зміцнення  здоров'я і гармонійного розвитку.

Характерною рисою нашого життя є зміни структури хвороб і смертності. На зміну масової  загибелі людей від інфекційних  хвороб від 19 століття прийшли серцево-судинні  захворювання. Ці хвороби появляються  в результаті недостатнього кровопостачання  і кисневого незабезпечення міокарда, хвороба серця проявляється болями різної локалізації, або без болі. Кінцевим результатом є інфаркт міокарда. Таким чином, проблема масової профілактики серцево-судинних захворювань є не тільки проблемою людей старшого віку, але і загальнонаціональною проблемою [24]. До факторів захворювань відносять, перш за все, недостатню рухову активність і зайве висококалорійне харчування, а також куріння, нервово-психічне напруження, зловживання алкоголем. До внутрішніх факторів захворювання відносять збільшений вміст холестерину в крові, підвищений АТ, зайва вага тіла. Встановлено, що в країнах, де населення має недостаток в продуктах харчування і відрізняється високою фізичною активністю, дані хвороби майже не зустрічаються [6,7]. Таким чином, тільки спеціальні фізичні вправи достатньої ефективності, виконані в після робочий час можуть виступати в ролі ефективного анти фактора. Завдяки фізичній активності в людей, які займаються фізичними вправами у вільний від роботи час, смертність знизилась у 3,5 рази [1,2]. Важливе значення у боротьбі із серцево-судинними захворюваннями має характер виконання вправ. В ряді наукових досліджень доведено: тяжка фізична праця з вираженими силовими компонентами (шахтар, вантажники) не тільки не покращують стан здоров'я, але й сприяють розвитку дегенеративних захворювань (атеросклерозу та ін.). Річ у тім, що силові вправи, енергозабезпечення яких здійснюється за рахунок процесів гліколізу, не тільки сприяють нормалізації ліпідного обміну, але і підвищують вміст холестерину в крові. Нормалізація ліпідного обміну і зниження холестерину в крові можливі тільки при виконанні циклічних вправ аеробного характеру. В зв'язку з цим оздоровчий ефект і профілактику в наш час пов'язують не з будь-якою руховою активністю, яку дуже важко оцінити кількістю, а тільки з величиною загальної витривалості і працездатності, критерієм яких є величина максимального споживання кисню [43].

Заняття фізичною культурою  особливо ефективні у поєднанні  з раціональним харчуванням [35].

Необхідно застосовувати міри соціально-економічного і профілактичного характеру. Основні засоби у боротьбі із захворюваннями органів кровопостачання повинні бути у їх виявленні і проведенні комплексних оздоровчих програм [40].

Коли одного з філософів  древності спитали: "Що цінніше - багатство чи слава?", - він відповів: "Ні багатство, слава не роблять людину щасливою. Здоровий бідний щасливіший здорового короля!" ці слова точно відображають головну думку: багатство чоловічого життя - це здоров'я [54].

Наукові досліди показали взаємозв'язок між рівнем рухової активності і захворюваністю, смертністю. Автоматизація і механізація виробництва штучний розвиток різних засобів зв'язку, транспорту, умов життя призвели до значного обмеження рухової активності.

У дослідженнях [40] встановлено взаємозв’язок між рівнем рухової активності і фізичним здоров’ям чоловіків І зрілого віку. За обсягом рухової активності у досліджуваних чоловіків 18-25 років виділені низький, середній і високий рівень звичної рухової активності. Кожний визначений рівень рухової активності має характерні морфофункціональні показники. Для чоловіків з високим рівнем звичної рухової активності встановлено більш економічне функціонування кардіо-респіраторної системи в стані відносного спокою, що характеризується найменшими показниками частоти серцевих скорочень і найбільшими показниками життєвої ємності легенів. У досліджуваної групи чоловіків встановлена позитивна тенденція до підвищення фізичної працездатності  і кистьової сили від рівня звичної рухової активності. Встановлений тісний взаємозв'язок між рівнем звичної рухової активності і ірвнем фізичного здоров’я чоловіків.

Поступово знижується інтерес  до спорту, тривале перебування на робочому місці в одній і тій  же позі, відпочинок переважно за читанням або переглядом телепередач, обмежують рухову активність дорослої людини. Це призводить до значних порушень в діяльності життєвозабезпечуючих систем і передчасному старінню і смерті.

Цікаві результати дослідів, проведені професором І. Муравйовим. Вчений вивчив дві групи мишей одного віку. Одну групу не обмежував в рухах, руховий режим другої групи мишей був різко обмежений їх помістили в маленькі клітки. Результат експерименту виявився вражаючим: тривалість життя тварин, які вели малорухливий спосіб життя була в 6 разів коротшою, ніж активних мишей. Розріз показав, що у малорухливих мишей було різко виражені процеси старіння в серці, в легенях, в печінці. Крім цього були виявлені різко патологічні явища [24].

Ще Аристотель писав: "Ніщо так не зморює і руйнує людину, як тривале фізичне ледарство". Науковими дослідженнями встановлено, що у осіб, які ведуть „сидячий" спосіб життя смертність в результаті серцево-судинних захворювань спостерігається в 2 - 3 рази частіше, ніж у фізично активних людей [11].

Тривале зниження рухової активності призводить до виражених і стійких порушень, які поступово стають не зворотними і викликають найбільш розповсюджені в наш час хвороби, так звану „хвороби цивілізації": гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювання судинні, порушення постави з ураженням кістково-м'язового апарату; сприяють розвитку інфаркту міокарда.

В той же час фізичні  вправи, регулярні заняття фізкультурою і спортом здійснюють позитивний ефект, який проявляється, в перш за все, в екомінізації і стимуляції функцій організму [58].

Для кожної людини рівень рухової активності генетично обумовлений  і повинен забезпечувати нормальне  функціонування організму і збереження здоров’я. Підтримувати здоров’є і  працездатність в сучасних умовах можливо  тільки при достатньому індивідуальному рівні рухової активності.

Рухову активність можливо  оцінити за різноманітними методами: крокометрією, з урахуванням кількості  поглинутої енергії, з записуванням серцевого ритму, методом ізотопів (подвійного маркування  води), а також методом з урахуванням ретроспективної активності; веденням щоденників, аналізом часу руху і т.д.

Кожен з цих методів  виміряє тільки певну частину  рухової активності, і в кожного  з них є недоліки, особливо при  використанні цих методів із дитячим  контингентом.

Суб’єктивні виміри, засновані на переліку щоденних фізичних зусиль, залишаються доки єдиним технічним прийомом для виявлення кількості рухової активності людини.

Всесвітня організація  здоровохорони чітко визначила  три складових елемента здорового способу життя:

• заняття фізичним вихованням і спортом
• раціональне харчування
• відповідальність кожного за підтримання власного здоров”я 

Фізичне самовдосконалення людини, його бережне ставлення до свого  організму, до своєї краси, здоров'я  свого тіла являється досить важливим елементом фізичної культури. Арістотель назвав фізичну красу людини його найкращим рекомендаційним листом. Відомо, що найкращий спосіб збереження краси та зміцнення здоров'я - фізичні вправи. Для збереження та зміцнення здоров'я, високого рівня працездатності, людина щоденно повинна витрачати тільки на роботу м”язів 1200 ккал, як мінімум. Більшість людей, які мешкають в міських умовах немають достатньої рухової активності, необхідного фізичного навантаження, витрачають лише 600-1000 ккал на добу. Від того так важливо, особливо в сучасних умовах, звернення до найбільш ефективних засобів фізичної культури і спорту, видам спорту, які доступні всім і не вимагають наявності складного технічного спортивного інвентаря, одягу, спортивних споруд.        Проте не треба вважати, що заняття фізичною культурою автоматично формує стан здоров'я. Дослідниками встановлвно, що із більшості факторів, які мають вплив на формування здоров'я студентів /приймаємо за 100%/, на заняття фізичною культурою і спортом припадає 15-30%, на сон - 24-30%, на харчування -10-16%. На сумарний вплив інших факторів припадає 24-54%.    Уважне ставлення до свого здоров'я необхідно активно виховувати в студентські роки. Проте нерідко студенти порушують елементарні правила гігієни, режиму харчування, сну. Так, 27% студентів, що живуть в гуртожитку, ідуть на заняття без сніданку. Сон у 87% студентів, що живуть в гуртожитку, затягується до 1-2 години ночі. Таким чином працездатність понижується на 7-18% у порівнянні із нормальним сном. До 59% студентів починають самопідготовку в період від 20 до 24 год. 62% студентів бувають на свіжому повітрі менше 30 хв. в день, 29% - до 1 години, коли фізіологічна норма становить 2 години в день. До різних загартувальних процедур прибігають тільки 2% студентів. Тому спалахи інфекційних захворювань в осінньо-зимовий та зимово-весняний період охоплюють до 80% студентів. Заняття фізичною культурою і спортом ще недостатньо поширені серед студентів[36]

В усі часи молодь була й залишається рушійною силою держави, каталізатором її розвитку і, без перебільшення, гарантом існування самого суспільства. Тому прагнення бачити її добре освіченою, духовно і фізично досконалою часткою суспільства завжди стояло в центрі уваги небайдужих до долі держави людей.

Адже лише за умови  міцного здоров‘я та всебічної професійної  підготовки

молода людина спроможна  ефективно реалізувати свій фаховий  потенціал,

знайти гідне місце  ужиттій бути корисною власній родині та державі.

Побутує думка, що розмови зі студентами про значення здоров‘я у житті

молодої людини схожі  на розповіді глухим про чарівність музики: ані ті, ані 

іншіне розуміють, про  що йдеться.

Несприйняття молоддю змісту поняття  «здоров‘я» пов‘язане з тим, що

більшість юнаків та дівчат хоч і мають власний досвід перебування у стані

нездужання, проте завдяки  достатнім у цьому віці резервним  можливостям 

організмупереносять хвороби  відносно легше, ніж люди старшого віку.

І як відлуння цього негативного  явища спостерігається вражаюче

погіршення стану здоров‘я студентів та безпосередньо пов‘язаного з ним рівня фізичної підготовленості[5].   

Здоров’є, сповнене енергією життя  сучасної молоді повинно бути заповнене  не хворобами та відчаєм, а періодом можливостей самореалізації, самовдосконалення  та розвитку особистості Заклик до підвищення рухової активності не новий. Філософи та лікарі Азії вивчали значення фізичних вправ для здоров'я та довголіття протягом 4000 років, а на Заході 2500 років тому греки визначили рухову активність як частину добре прожитого життя. Ще в давні часи люди розуміли, що малорухливий спосіб життя призводить до найбільш виснажливих захворювань, пов'язаних з величезними витратами на лікування Це хвороби серця, деякі форми онкологічних захворювань, діабет, інсульт, ожиріння, деякі захворювання хребта, психічні розлади,депресія,тощо.  
    В аксіологічній ієрархії здоров'я відносять до розряду вищих, універсальних цінностей, що мають всеосяжне та позачасове значення Виходячи з концепції здоров'я, основним його критерієм вважають енергопотенціал оскільки життєздатність організму залежить від акумуляції та мобілізації енергії для забезпечення фізіологічних функцій. Здоров'я є основною характеристикою людського існування і визначається як сукупність потенційних і реальних можливостей особистості в реалізації власних дій без погіршення фізичного і духовного стану. Здоровою може вважатися людина, котра має гармонійний фізичний та інтелектуальний розвиток, добре адаптована до навколишнього фізичного і соціального середовища Тоді вона повністю реалізує свої фізичні й розумові здібності та може пристосуватися до змін навколишнього середовища, якщо вони не виходять за межі норми, та робити свій внесок у благополуччя суспільства. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я - це стан фізичного, духовного і соціального благополуччя а не тільки відсутність хвороб.  
    Активне довге життя - є складовою людського фактору, а здоров'я - першою та найважливішою потребою людини, що визначає її здатність до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості Здоровий спосіб життя, заснований на принципах моралі, раціонально організований, активний, загартовуючи захищає від несприятливих дій навколишнього середовища, дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне та фізичне здорове. Загострення екологічного становища, недоліки соціального захисту, проблеми медицини та низький рівень фізичної культури населення зумовлюють напружену демографічну ситуацію в Україні 40% юнаків і кожна десята дівчина, які досягли 16-річного віку, надалі не доживають до 60 років. За тривалістю життя Україна посідає 74 місце серед 162 країн світу та 37-е - в Європі. Показники смертності від хвороб системи кровообігу в українців найвищі серед європейців.  
    Для здорової життєдіяльності конструктивної самооцінки життя та реалізації особистих можливостей виключне значення має розуміння молодою людиною сенсу життя, що впорядковується метою, особистим покликанням та культурою Культура інтегрується в суті самої особи студента, котрий функціонує в культурному середовищі як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне, властиве культурі в цілому і особисте, привнесене в культурна основі індивідуального життєвого досвіду рівня знань, світогляду тощо. Тому включення фізичної культури до конструкції особистості не може здійснюватися тільки на основі модернізації фізичного виховання.  
    Враховуючи зниження рівня життя, погіршення екологічних умов, скорочення медичних і соціальних державних програм на перший план висуваються проблеми фізичного здоров'я сучасної молоді Витрати на тривале лікування і профілактику хронічних захворювань, малорухливий спосіб життя, шкідливі звички зумовлені такими факторами, як недостатня освіта та обмежений доступ до профілактичних заходів. Ринкові відносини вимагають корінних змін у системі забезпечення та сплати послуг, які покликані підтримувати, зміцнювати та покращувати здоров'я. Тому необхідно, щоб кожна людина, а молодь в першу чергу, взяла на себе відповідальність за особисте здоров'я для зменшення ризику розвитку хронічних захворювань, збільшення тривалості життя, підвищення життєздатності щоб залишатися енергійною, активною та незалежною від життєвих негараздів.  
    Сьогоднішня молодь має менше можливостей для занять фізичною культурою і спортом у зв'язку зі зменшенням кількості спортивних споруд з необхідністю сплачувати за послуги спортивно-оздоровчої інфраструктури - у фітнес центрах, у плавальних басейнах тощо. Загальна думка фахівців полягає у визнанні необхідності перебудови занять з фізичного виховання з тенденцією більш активного залучення молоді до самостійних занять, не виключаючи обов'язкових чотирьох навчальних годин на тиждень. Стратегічної важливості набуває створення умов, які б надавали студентам можливості брати участь у руховій активності не менше 8-10 годин на тиждень. Саме такий обсяг фізичного навантаження забезпечує оздоровчий ефект, сприяє зменшенню асоціальних проявів серед молоді дозволяє формувати у них звичку до подальших систематичних занять загальнодоступним спортом, виявити здібних з-поміж них для залучення до спорту вищих досягнень. При менших енерговитратах фізична діяльність практично не дає позитивної дії на стан здоров'я з точки зору зниження ризику розвитку захворювань та збільшення тривалості життя.  
    Практика свідчить, що фізичне виховання спрямоване лише на рухову діяльність і не впливає на духовний розвиток, на чуттєву сферу людини, разом з позитивним розвитком моральних якостей може формувати асоціальну поведінку та егоїстичну спрямованість особистості Сучасна фізично, морально і духовно зріла молодь повинна проявляти свою усвідомленість у вищих досягненнях і проявах людяності Саме модель такої особистості ґрунтується на таких основах як міцне здоров'я, високий рівень свідомості до прояву поведінкових вчинків, багатства позитивних моральних стосунків у мікро - і макрооточенні базою яких можуть бути заняття фізичними вправами, рухливими, народними і спортивними іграми, улюбленими видами спорту, туризмом, активним руховим відпочинком в режимі дня Розкриття необхідності виховання у молоді ціннісного відношення до здоров'я, визначення факторів, які впливають на формування у молоді системи цінностей, в яких здоров'я та фізична активність посідають важливі місця, є запорукою подальшого життєвого успіху і важливою умовою самореалізації молодої людини.[48].