Рухова активність як основа здорового способу життя

Метод оцінки добової рухової активності

Рухова активність людини поділяється на п’ять рівнів: базова, сидяча, мала, середня і висока. Кожному  рівню відповідають певні види фізичної активності. Критерієм поділу рухової  діяльності на рівні послужило відносно близьке по значенню потреби кисню при діяльності, об’єднаній в один рівень.

У дорослих рухова активність поділяється наступним чином:

• до базового рівня відносять: сон, відпочинок лежачи;
• до сидячого: їзда, читання, робота за столом, перегляд телепередач,        прослухування музики і т.д.;
• до легкого (малого): робота в офісі, керування авто, прогулянка, особиста гігієна, стояння з невеликою рухомістю;
• до середнього: робота по господарству, заняття легкими видами спорту, регулярна ходьба, гольф, стрижка газонів, фарбування, ремонт, бальні танці, їзда на велосипеді по рівній місцевості і т.д.;
• до інтенсивного (високого): копання землі, заняття силовими видами спорту, біг, аеробні танці, тривале плавання, швидка ходьба, тривала їзда на велосипеді і т.д.

Для визначення кількісного  значення різних по інтенсивності видів  рухової діяльності автори розробили  вагові коефіцієнти фізичної активності, які визначались досить тяжким підрахунком  з використанням кількості годин  на кожному рівні фізичної активності і потреби для такого роду діяльності кисню [].

                                                                                                            

  Метод математичної статистики

1. Середня арифметична величина вираховується шляхом додавання всіх отриманих значень (варіант) і діленням отриманої суми на кількість варіант:

М = Σv

         n  , де

 

М –середня арифметична  величина;

Σ –знак суми;

V –отримані в дослідженнях значення (варіанти);

n –кількість варіант.

Середня арифметична  величина дозволяє порівнювати та оцінювати групи явищ, що вивчаються в цілому.

3. Середня похибка  середнього арифметичного обраховується  за формулою:

m = + Ơ

           √n,

3. Кореляція або статистичні  звязки (r).

Вказані методи математичної статистики використовувались за комп’ютерними програмами.

 

2.2 Організація дослідження

Дослідження проводилось  на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка в період 2008-2009 навчального року зі студентами 1 курсу  історичного факультету. У дослідженні  взяли участь  38 студентів серед них 18 юнаків та 20 дівчат.

Дослідження було спрямоване на вирішення поставлених завдань  і були умовно поділені на 3 етапи:

Перший етап: вивчення даних літератури, вивчення методів  дослідження та написання 1 розділу  роботи.

Другий етап: Присвячений проведенню досліджень, використовувався математичний підрахунок та написання 2 розділу.

Третій етап:  проводився аналіз отриманих даних, написання 3 розділу і дипломної роботи в  цілому, підготовка до захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ  РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

              3.1 Оцінка фізичної підготовленості

В результаті педагогічного тестування рухових здібностей студентів історичного  факультету визначили рівень фізичної підготовленості ( див. табл.1)  у юнаків та дівчат[17].

Таблиця 1

 

Рівень фізичної підготовленості  студентів 

історичного факультету, %

 

Рівень фізичної підготовленості	Юнаки	Дівчата
Високий	16,7	10
Вище середнього	22,2	10
Середній	38,9	40
Нижче середнього	11,1	35
Низький	11,1	5

 

Аналіз результатів  тестування студентів І курсу  історичного факультету дозволив визначити що:

• 13,1 % студентів мають високий рівень фізичної підготовленості (РФП);
• 15,8% -вище середнього РФП;
• 39,5 % -середній РФП;
• 23,7% -нижче середнього РФП;
• 7,9% -низький РФП.

Найващими для виконання виявились  тести для визначення швидкісно-силових  здібностей у дівчат, та тести на гнучкість та швидкість у юнаків. В дослідженнях встановлено: 31,6 % студентів  мають низький та нижче середній рівень фізичної підготовленості і не можуть виконати деякі тести, що підтверджує дані літератури [].

 

             3.2 Оцінка рухової активності

              

Оцінку добової рухової активності студентів визначали за методикою  Фремінгемського дослідження (табл. 2).

Таблиця 2

Показники добової рухової активності студентів

Рівень рухової активності	Юнаки	Дівчата
Базовий рівень	8,85±0,21	8,40±0,30
Сидячий	7,5±0,31	6,8±0,20
Малий рівень	5,55±0,36	6,46±0,34
Середній	3,2±0,34	2,5±0,41
Високий	0,55±0,36	0,45±0,30
Індекс рухової активності	35,75±1,25	33,73±1,16

 

В результаті дослідження виявлено, що юнаки мають більш вищий  індекс рухової активності ніж дівчата. Але студенти І курсу історичного  факультету мають недостатню рухову активність протягом доби.

За результатами  проведеного кореляційного аналізу виявлено кореляційну залежность між рівнями фізичної підготовленості та індексом рухової активності встановлено середній взаємозв’язок r =0,462-0,632. На основі отриманих даних можна відмітити, що юнаки та дівчата, які мають вищий рівень фізичної підготовленості мають вищий індекс рухової активності.

Одне заняття на тиждень  з фізичного виховання у ВНЗ  не формують у студентів звички систематично займатися фізичною культурою і  спортом. Така кількість занять створює  дефіцит рухової активності молодого організму, що в свою чергу призводить до помітного зниження фізичної працездатності студентсської молоді. ВНЗ не стає об’єктом зміцнення здоров’я студентів, більше того,  багато авторів вказують на його погіршення до  кінця навчання. Вчені [31,32] вказують, що однією із причин такої надзвичайної ситуації є хронічний дефіцит рухової активності студентів, який перешкоджає їх нормальному розвитку, погіршує здоров’я.

Дані літератури свідчать також про наявність взаємозв’язку  рівня рухової активності з деякими функціональними показниками  організму [Андрєєа, Масауд Лебедева, АршавськийКрупницкая ], що підтверджується і проведених дослідженнях виявлено кореляційну залежность між рівнями фізичної підготовленості та індексом рухової активності встановлено середній взаємозв’язок r =0,462-0,632. На основі отриманих даних можна відмітити, що юнаки та дівчата, які мають вищий рівень фізичної підготовленості мають вищий індекс рухової активності. Таким чином представлені у наковій літературі нормативи для студентів відрізняються великим діапазоном обсягу  рухової активності. Якісні характеристики рухової активності виражаються у величинаї енерготрат за добу в ккал, які визначаютьсяза даними обліку раціона харчування, а аткож за діапазоном ЧСС в організованиї заняттях фізичними впрвами. Ці показники характеризують рухову активність за інтесивністю м’язових студентів.

У літературі мало інформації про диференційований підхід студентів  основної і підготовчої медичної групи в залежності від їх соматичного  здоров’я.

Визначення параметрів режимів рухової активності, які  визначали у роботі, вони впливають  на зміцнення здоров’я студентів, може сприяти вибору спрямованості засобів  фізичного виховання, які використовуються з метою зниження дефіциту рухової  активності протягом навчального року.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1.  Аналіз науково-методичної  літератури дозволив  визначити  пріоритетний напрямок у сфері  фізичного виховання щодо оцінки  рівня рухової активності студентської  молоді пошуку шляхів  її підвищення. До числа маловивчених аспектів відноситься взаємодія показників оцінки фізичної підготовленості з рівнем рухової активності.

 

2. Проведене педагогічне  тестування дозволило визначити  що: 13,1 % студентів мають високий  рівень фізичної підготовленості  (РФП); 15,8% -вище середнього РФП; 39,5 % -середній РФП; 23,7% -нижче середнього РФП; 7,9% -низький РФП.

Найващими для виконання виявились  тести для визначення швидкісно-силових  здібностей у дівчат, та тести на гнучкість та швидкість у юнаків.

 

3. В результаті дослідження виявлено, що юнаки мають більш вищий індекс рухової активності ніж дівчата. Але студенти І курсу історичного факультету мають недостатню рухову активність протягом доби.

На основі виявлення  кореляційної залежності між рівнями  фізичної підготовленості та індексом рухової активності встановлено середній взаємозв’язок r =0,462-0,632. На основі отриманих даних можна відмітити, що юнаки та дівчата, які мають вищий рівень фізичної підготовленості мають вищий індекс рухової активності.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. –К.: Здоров’я, 1990. - 168 с.
2. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общество – Донецк: Сталкер, 2002. – 244с.
3. Амосов Н.М., Бендет Л.А. Физическая активность и сердце. – Киев: Здоровья, 1989. – 213 с.
4. Андрєєва О. Спрямованість рекреаційно-оздоровчих занять молодших школярів // зб. наук. праць – Львів.
5. Антіпов Ю. С., Антіпов А.Ю. Рухова активність студентів вінницького торговельно-економічного інституту //
6. Апанасенко Г. Л. Проблеми управлення здоровьем человека // Наука в
7. Апанасенко Г.Л. Валеологические принципи физического воспитания //
8. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – Киев: Здоровья,  1998. – 248 с.
9. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития: Основы негэнтропийной теории онтогенеза. – М.: Наука, 1982. –270 с. 
10. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития: Основы негэнтропийной теории онтогенеза. – М.: Наука, 1982. –270 с. 
11. Баевский Р.М., Берсенєва А.Н. Оценка адаптационных возможностей организма и риск развития заболеваний. – М.: медицина, 1997. – 235с.
12. Баевський  Р. М. Прогнозирование состояний на грани норм и патологии. - М.: Медицина, 1989 - 48 с.
13. Білик В., Ігнатенко С., Палієнко К., Солнцева В., Страшко С. Педагогічні аспекти фізичного виховання підлітків у формуванні ставлення до здорового способу життя // Вісник державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 35. Серія: педагогічні науки. – Чернігів: ЧДПУ, 2006. - №35. – 528с.
14. Войтенко В. П. Здоровьє здоровых: Ввід у санологію. - К.: Здоровье, 1991. - 245 с.
15. Воробйов М.І., Круцевич Т.Ю. Практика в системі фізкультурної освіти. – К.: Олімпійська література, 2006. – 190с.
16. Давиденко Є. В., Масауд Р. Методика ферменгенського дослідження рухової активності людини: Рекомендації до використання. - К.: Олімпійська література. - 1999. - 12 с.
17. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості  населення України. К., 1996. –31с.
18. Закон України “Про вищу освіту”
19. Закон України “Про освіту”// Голос України. –1991.
20. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”.-К.,1994.-22с.
21. Ильин Е.Н. Психология физического воспитания и спорта. – М.: Изд. центр «Академія», 2000.-250с.
22. Калениченко І.О., Антомонов М.Ю. Гігієнічна оцінка обсягу і форм рухової активності підлітків 14 – 17 років // Гігієна населених місць. – 2005. - №5, - С. 364 – 369. 
23. Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: зб. наук. праць. – Рівне: «Принт Хауз», 2001. – Вип..2. – С.106 – 107.
24. Клюєв Б. «Хвороби сторіччя», Вид-во «Пітер», Санкт-Петербург, 1997 р., -210с.
25. Круцевич Т. Ю. Методи дослідження індивідуального здоров’я дітей та підлітків у процесі фізичного виховання. - К.: Олімпійська література, 1999. - 230 с.
26. Круцевич Т.Ю. Критерии эффективности системы физического воспитания молодежи // Педагогика, психология и медико-биологические проблемы физического воспитания и спорта: Сб. науч. тр. -  Харьков, 2001. - №5. – С. 35-39.
27. Круцевич Т.Ю. Наукові основи фізичного виховання. –К.: Олімпійська література, 2001.
28. Круцевич Т.Ю. Теорія и методика фізичного виховання. – Т. 1. К.: Олімпійська література, 2003. – 423с.
29. Кузнецова З.И. Физическое воспитание и гармоническое развитие личности в обществе. – М.: Медицина, 1975. – С. 12-24.
30. Купер К. Аэробика дляхорошего самочувствия: Пер. с англ. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 128 с.
31. Куц А.С. Педагогический контроль за двигательной подготовленностью школьников посредством экспресс-тестов как одно из условия повышения эффективности учебного процесса по физической культуре: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / ГЦОЛИФК. – М.,1978. – 21 с.
32. Куц О.С. Фізкультурн-оздоровча робота з учнівською молоддю -Вінниця 1995р.
33. Леко Б.А., Мандрик М.В. Фізичне виховання: авторська програма для вищих закладів освіти. – Чернівці: ЧНУ, 2003. – 91с.
34. Лубшев Л.И., Грузних Г.М. О програмних  основах взовского физического воспитание /\Теория и практика физ. Культури Д 990 . №3.- с. 42-46 .
35. Лянной Ю,О. Шляхи співпраці фахівців галузі охорони здоров’я, валеології, фізичної культури і спорту у підготовці майбутніх фахівців з фізичної реабілітації // Педагогіка, психологія та мед.-біол.пробл. фіз. Виховання та спорту. =- 2006. - №4. – С.99-102.
36. Магльований А.В. Здоров’я у ХХІ столітті // Освіта в галузі фізичної культури: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукр. наук. конф., присвяченої.. 50-річчю ЛДІФК. – Львів, 1996. – Ч.1. – С.237-238.
37. Малина Р. Дослідження рухової активності і фізичного фітнеса в різноманітні періуди життя // Наука в олімпійському спорті №3, 2001. – с. 16 – 27.
38. Масауд Р. Режими рухової активності як основа корекції фізичного стану молодших школярів: Автореф. дис… канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 // НУФВСУ. – К., 1998. – 20 с.
39. Мицкан Б М., Попель С. Нервово – м’язовий апарат і гіпокінезія // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: зб. наук. праць. – Рівне: «Принт Хауз», 2001. – Вип. 2. – С.148 – 151.
40. Міненок А. Ефективність соціально – просвітницьких тренінгів з формування мотивації до здорового способу життя // Вісник державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 35. Серія: педагогічні науки. – Чернігів: ЧДПУ, 2006. - №35. – 528с.
41. Мруц И.Д. Обгрунтування тижневого режиму рухової активності в самостійних заняттях учнів 11 – 15 років: Автореф. дис…д.пед.н: 13.00.04., // Нац. ін-т. фіз. фих. і спорту. – Кишинів, 2005. – 32 с.
42. Муравов И.В. Оздоровительные эффекты физической культуры. – Киев: Здоровья, 1989. –267 с.
43. Мухін В М. Фізична реабілітація: підручник для студентів вузів фізичного виховання і спорту. – К.: Олімпійська література, 2000. – 424с.
44. Національна доктрина розвитку фізичної культури та спорту України. – К., - 9 с.
45. Новейший психологический словарь / Под общ. Ред. В.Б.Щапаря. – Узд 2-е – Ростов н/Д.: Фенікс, 2006. – 807с.
46. Пирогова Е.А. и др. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А. Пирогова, Л.А. Иващенко, Н.П. Страпко. – Киев: Здоровья, 1986. – 150 с.
47. Платонов В.Н. Система підготовки спортсменів в олімпійському спорті. Загальна теорія і її додатки. – К.: Олімпійська література, 2004. – 808с.
48. Присяжнюк  С. І., Краснов В. П. Фізичне виховання: теоретичний розділ. - К.: Центр учбової літератури. - 2007. - 49-51 с.
49. Решетников Н.В. Статистика в исследованиях физической подготовленности // Теория и практика физ. культуры. – 1981. - №5. – С. 43-45. Сухарев А.<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char"