Науково-популярного журналу з історії футболу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………    ………..3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ІСТОРИЧНЕ  ВИДАННЯ ТА АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ  СИТУАЦІЇ…………………………………………………. 7

1.1. Характеристика науково-популярного  видання та його роль у становленні  громадської думки………………………………………………….7

1.2. Видання про спорт, характеристика  цільової аудиторії………………….12

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИТУАЦІЇ НА РИНКУ ІСТОРИЧНИХ НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИХ ВИДАНЬ………………………17

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА МАКЕТУ НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОГО  ЖУРНАЛУ З 

ІСТОРІЇ ФУТБОЛУ……………………………………………………………...24

РОЗДІЛ 4. МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ  ДЛЯ ПРОСУВАННЯ ВИДАННЯ «ФУТБОСВІТ»………………………………….32

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...43

БІБЛІОГРАФІЯ…………………………………………………………………..53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасний світ, який знаходиться  у постійному розвитку, вимагає від  суспільства стабільного відстеження  інформаційної ситуації. Для того, щоб відчувати себе гідним представником  суспільства, а також, щоб залишатися в курсі останніх новин, у тому числі науки, необхідно постійно слідкувати за інформацією про найсучасніші відкриття та винаходи в усьому світі. Постійне звернення до мережі Інтернет має ризики, оскільки можна залишитись без певної важливої інформації. Інформація в Інтернеті більшою мірою є поверхневою, інформаційні агентства працюють у ритмі оперативності, а тому реципієнт отримує суху лаконічну інформацію. Також слід розуміти, що інформація, яку пропонує Інтернет не завжди є достовірною. Отже, необхідно читати різноманітні спеціальні наукові та науково-популярні журнали, які мають необхідну, а головне, достовірну інформацію.

Одним із засобів формування науково-гуманістичного світогляду є науково-популярні журнали — видання, що зараз в Україні практично відсутні. Науково-популярне видання є тим елементом, який сполучує академічну науку та реальне життя. Такі журнали сприяють розвитку пам'яті та мислення; вони формують мотивацію до інноваційної не шаблонної діяльності, творчості; сприяють вихованню освіченої людини.

Розвитку науки сприяє наукова  комунікація. Якщо розглядати засоби (канали) наукової комунікації, то можна зробити  висновок про те, що важливим є канал  поширення інформації через текст (публікації) та через міжособистісне спілкування (конференції, семінари тощо). Чільне місце серед цих каналів  наукової комунікації по праву належить журналу. Не дивлячись на те, що всі  канали наукової комунікації є вкрай  важливими, і не менш важливим є розуміння  різноманітності використання вченими  інформації, яка міститься у різних каналах, внутрішньої структури  взаємозалежності різних каналів у  забезпеченні ними інформаційної мережі, науковий журнал був і продовжує  залишатися на сьогодні найбільш успішним та найбільш вдалим засобом наукової комунікації в усій історії науки. Науково-популярний журнал хоч і не є першоджерелом для опублікування наукових ідей, теорій, результатів різних досліджень, проте він зрозумілою мовою пояснює масовому читачеві вищеперераховане, дає можливість не лише долучитись до наукових ідей, результатів тих чи інших досліджень, а й зрозуміти. Його можна вважати місцем не лише для критичного, а й аналітичного розгляду нових ідей тощо. Тож науковий та науково-популярний журнали відіграють вкрай важливу роль у системі наукової комунікації, у розповсюдженні наукової та технічної інформації зокрема.

Сучасний стан наукової та науково-популярної літератури можна оптимально відобразити  через систему наукових знань, яка  представляє дану літературу як динамічне  явище, що реагує на зміни норм і  традицій наукової комунікації, а також  активно використовує досягнення книговидавничої  справи.

Серед найважливіших результатів  будь-якої наукової діяльності можна  виділити якісні наукові публікації, що знаходяться у вільному доступі  науковим робітникам для подальшого обміну новою інформацією. Свідченням того, що країна має сучасну науку, а також потенціал для їх розвитку є генерація, доступність та ефективний взаємообмін науковою та освітньою інформацією як усередині країни, так і з зовнішнім світом. З метою піднесення ефективності наукової книги та інформаційного забезпечення всіх наукових напрямів використовують осмислене сполучення різних типів видань наукових та науково-популярних творів та періодики.

Сучасний ринок науково-популярних періодичних видань пропонує читачу малу кількість журналів історичного  характеру, ще менш з історії різних видів спорту, футболу зокрема. Для  підвищення рівня та якості наукової періодики, а також для її підняття на новий рівень, необхідно збільшити наклад уже існуючих видань, а також створити нові видання з історії спорту. Отже, все вищезазначене й окреслює актуальність теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження є друковані періодичні науково-популярні історичні видання : «Історія для допитливих», «Воєнна історія», «Український театр»; українське науково-популярне спортивне видання «Моделіст»; періодичні спортивні видання: «ProXtreme», «Ринг», зокрема видання про футбол «Футбол», «Шахтар».

Метою курсової роботи є дослідження науково-популярної періодики за останні два роки з історії, різних видів спорту, зокрема футболу, на основі аналізу якої ми створили власний проект науково-популярного журналу з історії футболу. З окресленої мети випливають такі завдання:

1) аналіз українського ринку науково-популярної періодики про спорт;

2) вивчення норм і правил підготовки  й оформлення науково-популярного  періодичного видання;

3) оцінка існуючих на інформаційному  ринку науково-популярних періодичних  видань з історії та про  спорт, а також періодичних  спортивних видань, у тому числі  про футбол;

4) розробка якісного науково-популярного  журналу з історії футболу.

Робота містить вступ, три розділи з підрозділами, висновки та бібліографію. У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт дослідження, окреслено структуру роботи. Перший розділ роботи подає аналіз сегменту ринку науково-популярних видань та загальне уявлення про науково-популярне видання з історії футболу в Україні в цілому. У другому розділі проаналізовано видання, які вже існують на ринку преси для цієї категорії населення, а також дається коротка характеристика кожного з них. Другий розділ власне окреслює інформаційну ситуацію на ринку ЗМІ. У третьому розділі роботи запропонована концепція проекту науково-популярного видання з історії футболу. Четвертий розділ присвячений розробці маркетингового комплексу заходів щодо просування видання до кінцевого споживача. У ньому проаналізовані існуючі методи просування періодики та подані власні пропозиції. Висновки узагальнюють результати проведеного дослідження. Висновки узагальнюють результати проведеного дослідження.

У процесі написання курсової роботи ми використовували основні Державні стандарти з видавничої справи (ДСТУ), а також роботи провідних учених у галузі видавничої та редакторської справи: М. Тимошика, В. Шевченко, В. Теремко та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ  ІСТОРИЧНЕ ВИДАННЯ ТА АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ  СИТУАЦІЇ

1.1. Характеристика  науково-популярного видання та  його роль у становленні громадської  думки

 

Свобода друкарської діяльності постійно декларується як самими її суб’єктами, так і різноманітними професійними об’єднаннями видавців на всіх рівнях – від регіонального до світового. В Україні вона гарантується чинним законодавством. Головним документом, що регламентує відносини у видавничій сфері, є Закон України «Про видавничу справу». Свобода друку покликана забезпечити право громадян на інформацію і користування досягненнями науки та культури, свободу думки, совісті, релігій, переконань, свободу науково-технічної та художньої творчості.

Хоча науково-популярні  видання не є ядром системи  наукової комунікації, інформація, яка  публікується на їх сторінках може бути також оперативною. Ефективність та невелика ціна науково-популярного журналу є сприятливою умовою для постійної співпраці журналістів з науковцями та дослідниками, статті яких, відредаговані під масового читача, можуть друкуватись на сторінках тих чи інших науково-популярних видань.  Дослідники, в свою чергу, як правило, надсилають результати своїх досліджень до видань, що влучно збирають і публікують цікаві статті.

Розглядаючи питання науково-популярних видань, варто звернутись до ДСТУ 3017-95, згідно із яким до науково-популярних видань відносяться такі, де містяться відомості теоретичних та (або) експериментальних досліджень в галузі науки, культури, техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям [1]. За мету свого існування дані видання ставлять пропаганду та поширення наукових та інших знань у різних галузях науки, техніки, культури, спорту тощо, враховуючи при цьому їх історії [23, с. 18].

До найбільш поширених  видів науково-популярних видань відносяться  наукова монографія, науково-популярний нарис, тематичні збірники, багатотомні  видання, науково-популярні огляди та науково-популярні енциклопедії.

Окреме місце відводиться  і науково-популярним журналам. Вони представляють собою видання  статей та матеріалів з технології, техніки економіки та інших галузей з методичними розробками. Дане періодичне видання призначене для працівників певних галузей. Та передусім розглянемо питання наукового журналу як такого.

Згідно із Державним стандартом України з видавничої справи, науковим журналом є  періодичне журнальне видання статей та матеріалів теоретичних досліджень, а також статей та матеріалів прикладного характеру, призначене переважно фахівцям певної галузі науки. Залежно від цільового призначення наукові журнали поділяють на науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні [1].

Наукові журнали є основою для опублікування результатів досліджень та нових ідей, особливо в природничих та технічних науках, наукового спілкування. Завдяки цьому наукові журнали можуть становити близько 85 відсотків колекції будь-якої академічної бібліотеки у світі в цих галузях.

Характерним для ХХ ст. є  існування двох головних груп видань наукових журналів залежно від чого журнали кожної групи мають свої цілі й функції. Журнали, які видають  Наукові товариства та професійні інституції (університети, дослідницькі інститути  тощо) можуть зватися Журнал, Наукові  Записки, Наукові праці, Вісники (певних наукових установ), тощо. Головна мета їхнього створення – це сприяння науковій комунікації вчених, інтелектуальному процесу через першопублікації наукових ідей, гіпотез, результатів досліджень, а також – поширення нових знань, чи інформації, власне, про діяльність товариства чи інституції. З часом доволі істотна частка видання наукових журналів переходить до комерційного ринку через наукові видавництва, що мають спеціалізацію на академічній та дослідницькій галузі [4, с. 3].

Існує проблема, яка пов’язана  з частотністю читання статей у наукових журналах. Так, як стверджують  у своєму відомому дослідженні  К. Тенопір і Д. Кінг, лише десяту частину  статей, що публікуються у наукових журналах, дійсно читають [10, с. 58].

Існує також інша проблемна ситуація, яка полягає в тому, що науковці дізнаються про результати досліджень раніше, ніж з’являється стаття (через конференції, спілкування тощо), і що ці дані вже пізніше публікуються в журналах. Наприклад, у вигляді журнальних публікацій з’являється лише 2/3 доповідей конференцій, до оприлюднення теми на конференції з’являється лише 1/5 частина наукових статей. Проте є й інша сторона. Так, щоб набути розголосу, специфічне наукове дослідження потрібно опублікувати за різними аспектами не менше, ніж у восьми журналах [10, с. 60].

Іншою проблемою наукових журналів є той факт, що вони дедалі частіше стають більш яскравими  та, у той же час, менш інформативними. Водночас спостерігаються недоліки й у роботі видавців щодо законодавчо  закріплених нормативних вимог до періодики – чітке дотримання періодичності випуску та правильне оформлення вихідних відомостей, неприпустимість виходу спецвипусків чи подвоєних номерів, нумерованих дайджестів або додатків. Такі ж вимоги продубльовані усіма без винятку світовими базами даних наукової інформації.

Варто також зазначити, що загальним недоліком усіх наукових журналів пострадянського простору є низька культура оформлення статей авторами. Неструктуровані, недбало складені, малоінформативні анотації, відсутність коректних відомостей про авторів є досить поширеними явищами. Дані недоліки практично внеможливлюють здійснення наукометричного опрацювання [22, с. 40].

Крім того, значний недолік  існуючої моделі наукового журналу, на думку фахівців, це повільність  і неоперативність публікації. Шлях від появи авторського рукопису до виходу статті в журналі в середньому складає від 7 до 16 місяців, а в окремих випадках може доходити до року. Також дослідники відзначають високі ціни на журнальну продукцію, яка до того ж поступово зростає. Для передплатника також існує окрема проблема – він вимушений платити за весь журнал, хоча його можуть цікавити у номері окремі статті та необхідна цікава інформація.

Зараз серед основних передплатників виділяють інституції, передусім, бібліотеки, хоча до цього часу основними передплатниками  журналів були окремі науковці. Таким  чином, бібліотеки на сучасному етапі  починають складати основний сегмент  ринку продажу наукових журналів. Через це  співробітники наукових журналів дуже активно впливають  на подальші тенденції розвитку електронних  журналів, що помітні у розвинутих країнах світу. Адже, за словами дослідників, за рахунок електронного середовища сформувалися нові комунікаційні зв’язки: між автором і користувачем, видавцем і користувачем, бібліотекою та користувачем. У новій моделі наукової комунікації всі учасники комунікаційного ланцюга зберігаються і забезпечують відповідний внесок у систему [14, с. 56].

Згідно з аналізом надходжень видань до наукових видань за регіонами  і тематичною спрямованістю, найбільш активні щодо наукових розробок та їх популяризації є Київська, Харківська, Львівська, Одеська, Донецька та Дніпропетровська області. Це пояснюється наявністю  в їхніх обласних центрах найбільшої кількості класичних вищих навчальних закладів, для яких характерним є  не лише випуск великої кількості  наукових фахових видань, а й різноманітність  тематики видань.

Згідно з даними, що пропонують авторитетні дослідники  SCImago Research Group у своєму звіті за 2012 рік (http://www.scimagoir.com), можна зробити висновок про нинішній стан ринку наукових періодичних видань.

Дослідники SCImago Research Group склали звіт на основі бази даних Scopus. Це найбільш повний рейтинг науково-дослідних інститутів у світі. Містить кількісні дані для 3290 закладів у всьому світі стосовно публікацій та їх цитувань у період 2006 – 2010 років. Цільова аудиторія SIR World Report 2012 складається з політиків, науково-дослідних менеджерів, дослідників, ЗМІ та широкої громадськості, яким цікаво дізнатися про продуктивність досліджень по всьому світу  [26, с. 12-13].