Науково-популярного журналу з історії футболу

Крім того, зазначена група  бере участь у розвитку декількох  засобів інформаційного аналізу  для оцінки впливовості наукових журналів і країн SCImago Journal & Country Rank. Згідно з підсумками наукової діяльності на основі SCImago Country Rank за критерієм  кількості публікацій у відомих  наукових журналах у період 2006 – 2010 років ми порівняли з оприлюдненим звітом SIR World Report 2012.

Якщо розглядати абсолютні  результати, то для України вони загалом непогані. Але зовсім інший  результат буде, якщо запровадити  відносний критерій і проаналізувати кількість наукових публікацій з  розрахунку на один мільйон населення  країни, згідно з яким Україна відстає від більшості своїх сусідів [26, с. 12-13].

Проаналізувавши певну динаміку зміни кількості наукових публікацій за роками, взявши за точку відліку 1996 рік – перший рік, доступний  у базі, ми дійшли невтішного висновку. Так, на відміну від динамічного розвитку, притаманного Німеччині, Угорщині, Польщі і особливо Єгипту, наукова віддача України і Росії демонструє ознаки стійкої стагнації.

          Сьогоднішній стан речей української  наукової періодики України не  демонструє значних змін. Проте на українському ринку присутні різні типи наукових журналів тієї чи іншої тематики та направлення. За типами наукові журнали діляться на первинні, де міститься переважно нова інформація з приводу наукових досліджень або нове осмислення та обговорення певних ідей та фактів. Наступним типом є вторинні наукові журнали, які повідомляють переважно відомості про первинні документи і є результатом науково-інформаційної і бібліографічної діяльності (реферативні журнали і покажчики до них, бібліографічні журнали). Наукові журнали останнього типу ставлять своїм завданням узагальнення вже опублікованої первинної інформації (науково-методичні, деякі загальнонаукові та науково-популярні журнали) [4, с. 3].

Система наукових видань дає  змогу оптимально відобразити сучасний стан наукової літератури як динамічного  явища, що реагує на зміни норм і  традицій наукової комунікації, а також  активно використовує досягнення книговидавничої  справи. Для підвищення ефективності наукової періодики та забезпечення усіх напрямів наукового пізнання необхідною інформацією варто збільшити кількість видань і наклад уже існуючих українських періодичних наукових видань.

1.2. Видання про  спорт, характеристика цільової  аудиторії

Читацька аудиторія –  це вкрай важлива ознака журнальної періодики. Її вплив на тип видання найбільш багатогранний та органічний. Це пояснюється великою соціальною значущістю і складністю категорії «читач», яка являє собою єдність загального, особливого та індивідуального, що за сучасних умова досить адекватно відбиває відносини загального, особливого й індивідуального в їхньому соціальному вираженні.

Будь-яке журнальне видання  розраховано на читачів, тому читацька аудиторія – одна з головних підстав  поділу в різноманітних класифікаціях  періодичних видань. Оскільки будь-яка класифікація передбачає поділ на типи, то читацька аудиторія є однією з типоформуючих ознак.

На думку професора  М. Шостака, аудиторія журналу може бути масовою або спеціальною, професійно орієнтованою (наукова аудиторія, люди, що працюють на виробництві, непрофесіоналів, що мають певний досвід роботи) або виокремленою за іншою ознакою (політичні, релігійні вподобання, соціальний прошарок) [37, с. 14].

При визначенні своєї аудиторії  видавці мають акцентувати увагу  на її соціально-психологічних особливостях, потребах та інтересах, поглядах і симпатіях. Причиною є той фактор, що будь-яку  аудиторію необхідно розглядати не як стихійну групу людей, а як певну соціальну групу, для якої притаманними є стійкі соціально-демографічні, соціально-психологічні та професійні ознаки [9, с. 6 ].

Щоб не втратити читачів, ринок  вимагає максимально враховувати  їх інтереси. Створюючи певний медіа-продукт, враховується його потенційна цільова  аудиторія. Але вона не завжди збігається з фактичною аудиторією. Ця фактична аудиторія для нас є найважливішою, саме врахування її інтересів веде до успішного існування видання. Наприклад, видаючи журнал для домогосподарок – для жінок, фактичною аудиторією якого є жінки 20 - 35 років з середнім прибутком, помилкою буде друкувати на його шпальтах матеріали, які б більше пасували діловому виданню. Це може призвести до втрати прихильності у постійних читачів, але бізнесову аудиторію журнал не приверне.

Видання, що мають великий попит серед людей, є такими, які намагаються розповідати про все, але їх інформаційне наповнення є поверховим. Власне, такі видання не мають своєї «ніші», адже їх цільова аудиторія є найбільш розмитою. Підчас всесвітньої економічної кризи попит на такі видання суттєво знизився, чого не скажеш про нішеві видання, адже вони мають своїх постійних прихильників. Тож для залучення аудиторії краще зосереджуватись на певному вузькому тематичному сегменті, та привертати читача якістю матеріалів.

Спеціальні журнали, незалежно  від їх галузевої належності, розраховані  переважно на наукових працівників, широке коло спеціалістів, передусім практиків і спеціалістів, які працюють у певній галузі. Відповідно до цього спеціальні журнали поділяються на наукові, фахові та інформаційні. Вони у свою чергу поділяються на такі типи: наукові – на академічні, вузівські, галузеві; фахові – на теоретичні, практичні та масові; інформаційні – на реферативні та фахово-інформаційні.

Видаючи науково-популярне  видання, варто пам'ятати, що більш успішною є орієнтація на певну галузь, а не на конкретних людей, на яких зорієнтоване науково-методичне видання, наприклад. Тобто краще видавати видання про історію, про спорт або ж про історію спорту. В той же час видання, що розповідає про спорт, є і для спортсменів та всіх, хто любить спорт. У спортивній галузі працюють різні люди, багато інших людей займаються спортом на дозвіллі. Тому їм стане цікавим інформаційне наповнення журналу, оскільки видання працює із галуззю та в галузі.

Таким чином, рівень детального дослідження цільової аудиторії видання має бути максимально високим. На думку В. Шевченко, цільова читацька аудиторія залежить від різних чинників: професійної належності, роду діяльності, спеціалізації читача,  загальної культури, ерудиції, інтересів, віку, статі тощо. Крім того, люди різної статі, з різним рівнем доходів по-різному сприймають інформацію. Людям різних професій потрібна різна манера подачі матеріалів [35, с. 45].

 Підставами сегментування читацької аудиторії виступають різні характеристики, взяті в якості головних. Демографічні чинники створюють сегменти, об'єднані за віком, статтю, національністю, релігії, місцем проживання, життєвим циклом тощо. Соціальне положення також може виступити підставою більш пильного вивчення окремих сегментів аудиторії. При цьому встановлюються такі критерії, як рід занять, рівень доходів, рівень професійної підготовки, зміна професії і т.п. Психологічні чинники окреслюють сегменти аудиторії за ознаками способу життя, характеристикам життєвого тонусу (товариськості, замкнутості і т.п.).

Наведені критерії сегментування не вичерпуються, оскільки набір ознак сегментування практично невичерпний – розвиток потреб, мода, зростання доходів постійно висувають все нові і нові критерії виділення груп «надійного» споживання.

Спортсмени та люди, що захоплюються спортом можуть виступати читачами різного інтелектуального рівня. Крім того, кожна особистість має свій життєвий досвід та світогляд, свої переконання. Проте, як правило, більша частина читацької  аудиторії спортивних періодичних  видань може мати спільну рису –  активний спосіб життя, який не завжди залежить від демографічних, соціальних та інших чинників.

Передусім в спортивному  виданні, в тому числі науково-популярному, кожний спортсмен-професіонал та просто прихильник того чи іншого виду спорту може знайти потрібну інформацію, яка  вдовольнила б його потреби: духовні та соціальні.

Не маємо забувати, що потенційні читачі спортивного науково-популярного  журналу є різними особистостями. Кожен з них має свою діяльність, а серед них власне спортсмени та ті, хто захоплюється певним видом спорту. Важливим є те, що спорт – це специфічний вид людської діяльності. У той же час – соціальне явище, яке сприяє підняттю престижу не лише окремих особистостей, але й цілих груп суспільства, в тому числі держави.

Сьогодні спортивна діяльність поділяється на три категорії: масовий  спорт, вищих досягнень та професійний  спорт.  Незважаючи на суттєві відмінності між цими категоріями, спортивна діяльність за своїми основними характеристиками всюди залишається такою самою, зі всіма притаманними їй закономірностями та особливостями.

У сучасному спорті окрім  самих спортсменів задіяні також  тренери, спортивні керівники, лікарі, менеджери, журналісти тощо. Тому підготовка спортсмена потребує значних витрат: часових, фізичних, фінансових. Але  ключовою фігурою все ж таки залишається  спортсмен, який за допомогою свого  професійного оточення розвиває свої можливості.

Спортсмен – це та особистість, яка має вміти виховати та розвивати в собі витривалість, силу, швидкість, прагнення до успіху для досягнення найкращих результатів, виконання спортивних нормативів, ефективного виступу на змаганнях. Предметом праці спортсмена є фізична та психологічна готовність до змагань. Таким чином цей вид діяльності потребує від спортсмена інтелектуальних, фізичних та психологічно-нервових затрат. Професійна діяльність, передусім, має на увазі виконання конкретних задач, застосовуючи спеціальні навички праці. Разом з тим, за характером праці дана діяльність відноситься до творчих.

Розмаїття жанрово-тематичної палітри ринку журнальної продукції  може свідчити про демократизацію суспільства, адже демократія має забезпечувати плюралізм думок та позицій. У цьому легко переконатися на прикладі з історії. За тоталітарної системи у Радянському Союзі був чітко визначений перелік тем, з якими працювали видавництва. Це був короткий, але жорстко контрольований список: твори основоположників марксизму-ленінізму, партійна та суспільно-політична література; підручники і методична література для вчителів; сільськогосподарські та агротехнічні видання; технічні книги; масова політична і професійна література; художні видання (особливо ті, які розвивають актуальні політичні теми і спрямовані проти буржуазних впливів, міщанства, занепадництва); військова, спортивна література; медична; природознавча література; дитячі, юнацькі та комсомольські видання; науково-популярна книга, пов’язана із завданням соціалістичної реконструкції господарства країни [32, с. 328]. При цьому зміст книги з будь-якої тематики мав бути ідеологічно вивіреним і цензурованим.

Для демократичного суспільства  характерним є вивільнення творчої, наукової, технічної думки з ідеологічних лещат і збагачення тематичного  репертуару видань за рахунок раніше заборонених. Адже демократія – «це  і є, власне, реалізована свобода слова» [11, с. 20].

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ  СИТУАЦІЇ НА РИНКУ ІСТОРИЧНИХ НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИХ ВИДАНЬ

Ситуація у науковій середі України каже про невтішне становище науки в цілому, яке мало б спричинити затишшя у виданні науково-популярних журналів та взагалі на ринку наукової періодики в Україні. Проте ситуація склалася інша, і парадоксальність цієї ситуації пояснити важко. Стан сучасного українського ринку наукових видань характеризується наповненістю непотрібними, непрофесійними книгами сумнівної наукової цінності та низького рівня видавничої культури. З іншого богу, якісні наукові праці дійсно потрібні, але вони видаються у малих обсягах через брак коштів. У випадку, коли такі видання видаються, часто ситуація складається так, що вони майже не потрапляють до «своїх» читачів через нерозвиненість системи інформаційного маркетингу, через низький наклад самих видань та брак належної випереджувальної інформації [24, с. 22].

Серед тенденцій наукового  книговидання найхарактернішою є: поступове  зменшення відсотка видань, орієнтованих на вузьке коло читачів, і повільне зростання видань для ширшого  читацького загалу. Разом із тим результати аналізу основних тенденцій розвитку книговидання наукової літератури в країні 1991-2000 рр. свідчать, що на фоні зменшення накладів наукових видань останніми роками відбувається поступове зростання загальної кількості цих видань, розширюється їх тематика, галузеве ранжування відповідає світовим тенденціям збільшення видань соціогуманітарного характеру [28, с. 45 ].

Спроби розширити читацьке коло наукових видань в Україні збігається із загальносвітовою тенденцією до розквіту науково-популярної літератури.

І хоча наукова книга, за визначенням, не є комерційною, все  ж видавництва не байдужі до її фінансового успіху, тому вони вітають  добре написані наукові книжки, що своєю тематикою апелюють до ширших кіл читачів. Ідентично стоїть питання і з періодичними виданнями.

Найбільш виразною та стабільною тенденцією, що спостерігається останнім часом, є погіршення кількісних показників наукового книговидання, і насамперед кількості назв видань, згідно з  даними Національної Парламентської бібліотеки та Книжкової палати України.

Якою є реальна ситуація на українському книжковому ринку часто  не знає не лише пересічний читач, але й професіонал. Адже кожен має у полі зору лише локальну частину загального книжкового репертуару, а тому висновки може робити лише у її відношенні. Причиною цього виступають певні фактори.  В першу чергу слід зазначити, що в Україні практично повністю зруйновано загальнодержавну систему книгорозповсюдження. Це призводить до того, що книжки видані, наприклад, у Львові, можуть ніколи не потрапити до Одеси або Івано-Франківська. Система, яка існує в кожній розвиненій країні («Books and Print»), поки що не налагоджена в Україні.