Методологія та методика кримінологічних досліджень. Прогнозування та планування у профілактичної діяльності

Плануючи використання цього методу, звертають увагу на його сутнісні характеристики, що одночасно є і  його перевагами, оскільки спостереження:

• наводить характеристику об'єкта спостереження: кількість осіб, які беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічну структуру групи, особливості стосунків, роз¬поділ у ній тощо;

• описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення в ній;

• визначає мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи;

• описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви та стимули діяльності її учасників;

• встановлює частоту і тривалість елементів досліджуваної ситуації, їхні повторюваність, унікальність, типовість, і на цій підставі формулює висновки щодо випадковості чи законо¬мірності соціальної ситуації, що підлягає дослідженню.

Водночас  спостереженню властиві певні об'єктивні та суб'єктивні недоліки. До об'єктивних недоліків спостереження належать обмеженість, локальність висновків про досліджувану соціальну ситуацію, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час упливають різноманітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спостерігає факти, події, явища та процеси, притаманні суспіль¬ству, до якого належить сам. Окрім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, про¬цесів дійсності й, відповідно, на його висновках щодо побаченого.

Певну роль відіграють емоційність, попередні  установки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спо-стереження має певні думки, міркування про об'єкт досліджен¬ня (вони можуть бути позитивні чи негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних. Зниження об'єктивності інформації мож¬ливе, якщо об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. На результати спостереження впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші ситуативні чинники, котрі дуже важко передбачити та взяти до уваги.

Метод експертних оцінок

Використання  цього методу в кримінології полягає  у взятті до уваги думки фахівців, провідних у певних галузях знань  експертів з різних питань, які  стосуються злочинності та заходів боротьби з нею.

Метод експертних оцінок широко використовують при прогнозуванні злочинності й конкретних видів злочинів, для оцінювання рівня латентної злочинності, вивчення ефективності норм кримінального права, причин змін у динаміці злочинності та ін.

Сутність методу експертних оцінок полягає в тому, що центром кількісної та якісної оцінки об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на злочинність або зумовлюють її, стає думка спеціалістів, котра спирається на їхній професійний науковий і практичний досвід. Основне завдання дослідження - сформулювати запитання, правильно обрати експертів й органі-зувати роботу з ними.

Розрізняють дві основні форми опитування експертів: індивідуальні та групові.

Опитування можуть бути очними (безпосередніми) та заочними, письмовими й усними, складатися із загальних і конкретних запитань.

Як  експерти запрошуються вчені, до кола наукових інте¬ресів яких належать проблеми, що стосуються предмета експертизи, та практичні працівники, які мають значний професійний досвід роботи в системі органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю й мають у своєму розпорядженні емпіричний і статистичний матеріал. Кількість експертів, які залучаються, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що вивчаються, терміновості проведення експертизи (буває, що експертну групу складають близько 20-30 осіб). Опитування експертів проводяться очно та заочно, можливі інди¬відуальні й групові опитування. Практикується проведення своєрідних "круглих столів" усіх експертів. Під час групового обговорення проблеми, що цікавить дослідника, можливо, буде висловлено декілька думок. Усі вони узагальнюються та аналізу¬ються дослідником, який вдається у таких випадках до встановлення осередненої думки, котру підтримують більшість експертів.

Документальний метод

Без вивчення документів практично не відбувається жодна наукова робота, пов'язана з кримінологічними питаннями.

Документ - це предмет, створений людиною та призна¬чений для зберігання й передавання інформації. Документами є не тільки офіційна та неофіційна письмова інформація, а й фотографії, аудіо-, відеозаписи, книжки, рукописи, листи.

Найчастіше  в кримінологічних дослідженнях використовують інформацію, що міститься в архівних кримінальних справах. Вивчення архівних кримінальних справ є одним із найпоширеніших методів кримінологічного дослідження, що здійснюється на підставі спеціально розробленої відповідно до мети, завдань і предмета дослідження анкети. Зазвичай, така анкета складається з чотирьох розділів. У першому містяться запитання, що стосуються безпосередньо злочинуу другому-за-питання, які стосуються особи злочинця, у третьому - про мету й мотиви злочинного діяння, у четвертому - запитання, пов'язані з виховним упливом судочинства, заходами покарання та профілактичної роботи за матеріалами справи.

Залежно від теми дослідження вивчають особові справи засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, статистичні картки й інші облікові документи, що зберігаються в управліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.

Розрізняють два способи вивчення, аналізу й обробки документальної інформації: традиційний (класичний) і формалізований (контент-аналіз).

Традиційний аналіз полягає в огляді документа (зовнішнє дослідження) та вивченні його змісту (внутрішнє дослідження). Мета зовнішнього дослідження - встановити вид документа, час і місце створення, авторство й мету створення, достовірність документа та його контексту. Внутрішній аналіз складається зі змістовного, юридичного та психологічного аналізів тексту (зображення).

Формальний аналіз здійснюють заздалегідь підготовленою програмою. Застосовують цей аналіз за наявності значного за обсягом документального матеріалу, коли потрібні висока точність і об'єктивність аналізу.

Після отримання необхідної інформації її обробляють і уза-гальнюють за допомогою математичних методів, зазвичай, із застосуванням спеціальних комп'ютерних програм.

Соціальний експеримент

Соціальний експеримент - різновид експериментально¬го методу, пов'язаний зі штучною, дослідною зміною умов і форм суспільного життя, а звідси, й з вивченням людської поведінки в умовах, які змінилися. Він дає можливість виявити нові чи уточнити раніше відомі факти, перевірити певну гіпо¬тезу або нововведення, а також слугує джерелом одержання фактичного матеріалу. Дуже часто кримінологічні експерименти застосовуються для перевірки ефективності нових форм і методів у запобіжній діяльності в окресленому регіоні на якомусь підприємстві.

Проведення експерименту в кримінології застережене двома умовами.

По-перше, він може застосовуватися тільки в позитивному напрямку. Не можна, наприклад, штучно, дослідним шляхом створювати обставини (причини й умови), які сприяють вчиненню злочинів, що вивчаються, або чинити будь-які інші дії, які провокували б злочин.

По-друге, проведення кримінологічного експерименту допустиме в межах закону та моралі, що унеможливлює порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

Кримінологічний експеримент застосовується для перевірки дійовості соціально-позитивних факторів упливу на злочинність, приміром, розробка оптимальних форм із запобігання злочинам, прогресивних форм виправлення засуджених до позбавлення волі тощо. Багато таких заходів вже були в свій час запроваджені у практику після їх попередігьої експерименталь¬ної перевірки (створення колоній-поселень як одного з видів установ відбування покарання; створення народних дружин для охорони громадського порядку та ін.).

Психологічні методи, що використо-вуються в кримінологічних  дослідженнях

При вирішенні деяких кримінологічних  проблем не можна обійтися без  застосування психологічних методів. їх викор-стання додає глибини й усебічності кримінологічним дослідженням. За допомогою психологічних методів, які використовують у кримінологічних дослідженнях, можна отримати розгорнуту характеристику особи злочинця, здійснити якісну й кількісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових процесів спілкування, що, зокрема, дуже важливо для класифікації та типізації злочинців.

Найпоширенішими у кримінології психологічними методами є тестування та соціометрія.

Тестування є різновидом методу опитування. Тест –це завдання, запитання й ситуації, котрі розробляє дослідник і ставить перед досліджуваною особою. Застосування тесту зумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, диференціації, ранжування) індивідів за рівнем їхнього розвитку чи ступе¬нем вираженості різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.). Мета тестування полягає у встановленні психологічних характери¬стик особи злочинця: його інтелектуальних можливостей як індивіда, творчих здібностей, схильності до ризику, самоконтролю, жорстокості, швидкості реагування в надзвичайній ситуації тощо.

При тестуванні використовуються стандартизовані питання та завдання (тести), що мають певну шкалу значень.

Теорія та практика психологічної  науки розробили безліч тестів:

загальноособистісні для дослідження всієї системи психічних особливостей особи;

особистісні для дослідження будь-якої однієї характерної риси індивіда;

групові, за допомогою яких вивчається структура малих неформальних і формальних соціальних груп (їхня згуртованість, особливості психологічного клімату й міжособистісних стосунків, які пану¬ють у них) тощо.

Тестові дослідження, що побудовані на науковій основі, дають можливість більш повно  й усебічно вивчити особу злочинця і певні категорії злочинців  також. Незважаючи на складність деяких психологічних тестів (які іноді склада¬ються з великого переліку питань), за їх допомогою можна швидко дослідити велику кількість осіб.

Соціометрію (соціометричне  опитування) вітчизняна наука запозичила із психології та соціології зарубіжних країн. Соціометричне дослідження - це метричне вивчення емоційно-психологічних зв'язків між людьми. На думку засновника цієї методики американського вченого Дж. Морено, соціометричний метод - це система технічних засобів і процедур, які застосовують для метричного та якісного аналізу соціально-емоційних зв'язків індивіда з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображен-ня динаміки внутрішніх взаємин між членами групи, здійснити кількісну та якісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових про¬цесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей усередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій.

До  основних переваг соціометрії належать простота та швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад, опитування членів групи з метою виявлення їхнього бажання чи небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні - необхідному переліку (наборі) запитань, які ставлять опитуваним з метою виявлення їхніх стосунків з іншими членами групи. Опитування в соціометричному дослідженні повинне відповідати загальним вимогам, які висуваються до формулювання запитань у будь-якому опитуванні - анкетуванні чи інтер¬в'юванні. Отримані в результаті соціометричного опитування дані обробляють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таб¬лиці) чи соціограми (схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості особи та групи, а з другого, обрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи та групи.

У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин. Одночасно цей метод можна успішно за-стосовувати в дослідженнях деяких проблем кримінології, зокрема, при вивченні ефективності заходів кримінального по-карання (позбавлення волі, виправних робіт тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад груп засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоров¬лювати психологічну атмосферу.

 

6. Поняття кримінологічного прогнозування. Співвідношення прогнозу та гіпотези.

Прогнозування злочинності — це передбачення ймовірних змін тенденцій і закономірностей злочинності в майбутньому.

Розроблені  кримінологією прогнози про майбутній  стан злочинності в тому чи іншому регіоні або у країні загалом  є підґрунтям для планування заходів, спрямованих на попередження злочинів.

Прогнозування взагалі — це процес наукового пізнання майбутнього за допомогою вивчення тенденцій розвитку будь-якого явища, а прогноз є підсумковим судженням, висновком прогнозування.

Відповідно кримінологічне прогнозування (за А. Зелінським) — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності або ймовірності вчинення конкретного злочину, а кримінологічний прогноз — це висновок, який отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру і динаміку злочинності, а також про небезпеку вчинення злочину конкретною особою.

Деякі вчені поняття “прогнозування злочинності” і “кримінологічне прогнозування” вважають тотожними, а інші, навпаки, підкреслюють їх відмінність. Останні  аргументують свою думку тим, що поняття  “кримінологічне прогнозування” ширше, оскільки охоплює прогнозування  не лише злочинності, а й інших  антисуспільних явищ, а також тенденцій  і закономірностей розвитку правоохоронних органів, каральної практики, системи  органів, що беруть участь у попередженні злочинів, тощо.