Ігри в логопедичній роботі з дітьми фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФНМ)

Практична робота №6

Тема: Ігри в логопедичній роботі з дітьми  фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФНМ).

План:

1. Особливості ігрової діяльності дітей з ФФНМ.
2. Методика проведення ігор при ФФНМ.
3. Ігри та ігрові прийоми в логопедичній роботі при ФФНМ.

1. Особливості ігрової діяльності дітей з ФФНМ.

Однією з найпоширеніших мовленнєвих вад у дітей дошкільного  віку є фонетико-фонематичний недорозвиток (ФФНМ) — це порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами унаслідок дефектів сприймання і вимови фонем.

Ознакою фонематичного недорозвитку є незавершеність процесу формування звуків, які відрізняються дрібними артикуляційними чи акустичними ознаками.

За дослідженнями різних авторів країн Європи та СНД порушення  звуковимови спостерігається у 17–42% дітей дошкільного віку, причому  існує стійка тенденція до збільшення цього показника. Так, за даними професора М. Ханемана (Майнський університет) за останні п’ять років ці показники зросли більше, ніж на 20%.

Проблемі навчання та виховання  дошкільників із ФФНМ присвячені численні науково-методичні дослідження, в  яких розглядаються методи діагностики  та корекції фонетико-фонематичних відхилень  у дітей (Г. А. Каше, С. В. Коноваленко, Ю. В. Рібцун, Т. Б. Філічева, Г. В. Чіркіна та ін.).

В Україні сьогодні пропагуються ідеї психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень, проте різнорідність  вад мовлення потребує детального аналізу. Тож при розробці спеціальних програм виникає  потреба у врахуванні як загального логопедичного висновку, так і диференційованого підходу до подолання мовленнєвих порушень. Через відсутність вітчизняних корекційних програм, учителі-логопеди використовують російські системи навчання та виховання дітей із ФФНМ, які охоплюють старший дошкільний (Т. Б. Філічева, Г. В. Чіркіна) та молодший шкільний вік (Г. А. Каше, Л. Ф. Спірова, А. В. Ястрєбова). Проте проведення ранньої діагностики порушень мовленнєвого розвитку та надання своєчасної корекційно-педагогічної допомоги дітям молодшого дошкільного віку має пріоритетне значення. Дослідження М. Х. Швачкіна доводять, що фонематичне сприймання всіх звуків завершується до кінця другого року життя, а Т. В. Александрова та М. М. Аманатова підкреслюють, що фізіологічна дислалія, яка притаманна дітям трирічного віку, у чотирирічних дітей вже не спостерігається. Це означає, що вже на п’ятому році життя в дитини можна виявити відставання у формуванні звуковимови внаслідок дефектів сприймання та вимови фонем. Саме тому відповідно до „Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу”, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України № 240/165 від 27.03.2006 р., у логопедичні групи для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення приймаються дошкільники, починаючи з чотирьох років.

Складний ступінь мовленнєвого порушення потребує тривалої копіткої логопедичної роботи, саме тому існуючі  російські корекційні програми для  навчання дітей із ФФНМ, за якими  працюють вітчизняні вчителі-логопеди, розраховані на два роки (старша та підготовча групи дитячого садка).

Відповідно до наказу МОН  України „Про прийом дітей до 1 класу  загальноосвітніх навчальних закладів”  № 204 від 07.04.2005 р. до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу зараховують  дітей, як правило, з 6 років, Це свідчить, що корекційно-розвивальну роботу слід проводити упродовж двох років, починаючи з середньої групи, тобто з чотирьох років.

В існуючих корекційних програмах  подолання ФФНМ зводиться лише до цілеспрямованої логопедичної роботи з корекції звукової складової мовлення та фонематичного недорозвитку, що не враховує уявлень про мовлення як цілісну єдину систему, в якій поєднані фонетико-фонематична, лексико-граматичнаскладові і зв’язне мовлення. Варто також наголосити на загальній тенденції російських і білоруських програм у розвитку лексичної складової мовлення спиратися на тематичний розподіл мовленнєвого матеріалу шляхом використання упродовж навчального року так званих лексичних тем, тобто застосування лінґводидактичного підходу. На відміну від них, у сучасній українській логопедії основний акцент робиться на використанні у діагностичній та корекційно-розвивальній роботі психолінгвістичного підходу, що полягає у врахуванні загальнофункціональних і специфічних мовленнєвих механізмів, які у тісному взаємозв’язку дають змогу повноцінно оволодіти мовленням (Ю. В. Рібцун, Є. Ф. Соботович, В. В. Тищенко, Л. І. Трофименко та ін.).

Все вищезазначене свідчить, що на даному етапі розвитку логопедичної науки досі не розроблена система корекційно-розвивального навчання та виховання дітей п’ятого року життя із ФФНМ.

Більшість науковців , що вивчали особливості мовленнєвого розвитку дітей з фонетико- фонематичним недорозвиненням мовлення (Н. С. Жукова, Г. А. Каше, Р. Є. Левіна, О. М. Мастюкова, А. В. Нікашина, Л. Ф. Спірова, В. В. Тарасун, Т. Б. Філічева, Г. В. Чіркіна, А. В. Ястребова) неодноразово вказували на їх труднощі в оволодінні навичками усного зв’язного мовлення. Однак спеціальним дослідженням зв’язного мовлення дітей зазначеної категорії автори не займались. Найчастіше , характеристика порушень при фонетико- фонематичному недорозвиненні мовлення ( ФФНМ ) в спеціальній літературі зводилась до детального опису провідного дефекту – недорозвинення фонетико – фонематичної сторони мовлення (О. Л. Жильцова, Т. В. Туманова, Т. Б. Філічева, Г. В. Чіркіна, А. В. Ястребова та інші).

Особливості лексичної та граматичної сторін мовлення, а також  стан зв’язного мовлення у дітей  із ФФНМ розглянуті в спеціальній  методичній літературі недостатньо, внаслідок  чого сучасні підходи до подолання вад при ФФНМ зорієнтовані переважно на виправлення вад звуковимови та розвиток фонематичних процесів у дітей ,а робота по розвитку зв’язного мовлення та формуванню граматичних навичок і вмінь проводиться переважно за методиками та принципами масових загальноосвітніх програм навчання та виховання дітей дошкільного віку.

Завданням спеціальних  логопедичних груп для дітей з  ФФНМ є: виправити існуючі мовленнєві розлади у дітей, що забезпечить їх подальше активне включення до будь-якого дитячого колективу, а також підготувати дітей до навчання в школі з всебічним та достатнім рівнем знань необхідних не тільки для навчання грамоти, а й для опанування всіма предметами в початковому класі.

Тому основна увага  логопеда спрямовується, в першу чергу, на подолання основного дефекту у даної категорії дітей, т.б. на подолання вад фонетичної та недорозвитку фонематичної сторін мовлення. Але в останні роки більшість науковців (О. М. Мастюкова, Т. Б. Філічева, Р. В. Чіркіна,) до системи роботи з дітьми з ФФНМ радять активніше додавати заняття з розвитку мовлення, які забезпечили б закріплення вже опанованих та стимулювали б до правильного використання в мовленні деяких нових граматичних категорій.

Можна виділити основні прояви, що характеризують ФФНМ:

1. Недиференційована вимова пар або груп звуків. В цих випадках один і той же звук може служити для дитини замінником двох або навіть трьох інших звуків. Наприклад, м'який звук т' вимовляється замість звуків с, ч, ш («тюмка», «тяска», «тяпка» замість сумка, чашка, шапка).
2. Заміна одних звуків іншими, такими що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини. Звичайно звуки, складні для вимовлення, замінюються більш легкими, які характерні для раннього періоду мовного розвитку. Наприклад, звук л вживається замість звуку р, звук ф – замість звуку ш. У деяких дітей ціла група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками т і д («табака» замість собака і т.п.).
3. Змішування звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах. Дитина може в одних словах вживати звуки правильно, а в інших - замінювати їх близькими по артикуляції або акустичним ознакам. Так, дитина, уміючи вимовляти звуки р, л або з ізольовано, в зв’язному мовленні вимовляє їх змішано.

Кількість звуків, які неправильно  вимовляються чи не використовуються дітьми в мовленні досягає великої  кількості( 16 – 20). Найчастіше виявляються несформованими свистячі та шиплячі звуки (С, С', З, З', Ц, Ш, Ж, Ч, Щ), звуки Л, Л', Р, Р'; дзвінкі часто замінюються парними глухими; відсутній непарний м’який приголосний Й.

Поряд з неправильною вимовою та сприйманням звуків, у дітей відзначаються труднощі у вимові багатоскладових слів із збігом приголосних.

Несформованість фонематичного сприймання призводить до порушення у дітей аналізу звукового складу мовлення. Як правило, дітям недоступне виділення голосних звуків із середини та кінця слова, замість першого приголосного вони називають склад або ціле слово. У більшості дітей спостерігаються труднощі при доборі малюнків, назви яких починаються на заданий звук.

Крім означених недоліків  вимови та розрізнення звуків, при  фонематичному недорозвитку інколи спостерігається незначне відставання  у формуванні лексико – граматичних  категорій. Лише під час спеціального обстеження виявляються різноманітні помилки у використанні дітьми відмінкових закінчень, при узгодженні прикметників, іменників з числівниками, при використанні прийменників, тощо.

Психічний розвиток дітей  із ФФНМ також характеризується певними  особливостями, такими як нестійкість  уваги, відволікання, сповільненість запам’ятовування мовленнєвого матеріалу, дещо зменшений обсяг слухової пам’яті. Інколи спостерігається зниження критичності мислення по відношення до власної активної мовленнєвої діяльності, що проявляється у більшій кількості помилок при виконанні завдань порівняно з дітьми, які правильно вимовляють звуки. Недоліки у мовленні можуть призвести до формування у дітей негативних рис характеру, наприклад, нерішучості, сором’язливості, замкненості. В окремих випадках у дітей з ФФНМ спостерігається неадекватна самооцінка, проблеми у міжособистісних стосунках. Тому корекційна робота з дітьми сприятиме не тільки подоланню мовленнєвих вад, а і гармонійному розвитку особистості.

Для дітей-дошкільників з ФФНМ ігрова діяльність зберігає своє значення і роль як необхідна умова всебічного розвитку їх особистості та інтелекту. Однак недоліки звуковимови, а також зміна темпу мови, її плавності – все це впливає на ігрову діяльність дітей, породжуючи певні особливості поведінки під час гри. Так, наприклад, діти зі складними формами функціональних дислалій, ринолалій і дизартрій нерідко втрачають можливість спільної діяльності з однолітками у грі через неправильну звуковимову, невміння висловити свою думку, страх виглядати смішним, хоч правила і зміст їм доступні. Слабкість умовно-рефлекторної діяльності, повільне формування диференціацій, нестійкість пам’яті утруднюють включення цих дітей в колективні ігри. Порушення загальної та мовної моторики, особливо у дизартриків, викликає швидку втомлюваність дитині у грі.

Ігрова діяльність дітей  з патологією складається при  безпосередньому впливі дорослого  і обов’язкового щоденного керівництва  нею. На перших етапах ігрової дії  протікають при дуже обмеженому ігровому спілкуванні, що зумовлює скорочення об’єму ігор і їх сюжетну обмеженість. Основні  свої знання і враження діти отримують  лише в процесі цілеспрямованої  ігрової діяльності.

Дошкільний вік є періодом інтенсивного розвитку мовлення та інших  психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви та ін.). Проте  у дітей з ФФНМ можуть виникати труднощі в процесі їх формування. Зокрема, у дітей спостерігаються  труднощі зорового сприймання при ускладненні  завдань (взнавання предметів в  умовах накладання, зашумлення). Вони часто  відчувають трудність у диференціації  понять «справа», «зліва», труднощі орієнтування у власному тілі. Недоліки наочно-образного  мислення у дітей з ФФНМ можуть мати як вторинний, так і первинний характер. Увага таких дітей характеризується певними особливостями: нестійкістю, більш низьким рівнем довільної уваги. У дітей цієї категорії помітно знижена слухова пам'ять і продуктивне запам’ятовування. У дошкільному віці ігрова діяльність дітей зберігає своє провідне значення для повноцінного розвитку особистості дитини. Але часто (особливо за умови тяжкості дефекту) діти з ФФН втрачають можливість спільної діяльності з однолітками у грі через неправильну звуковимову, неможливість висловити свої думки, страх видитись смішними.

Корекційно-педагогічна  робота щодо подолання фонетико-фонематичного  недорозвинення мовлення у дітей  проводиться за такими основними  напрямами:

- розвиток слухової уваги,  слухової пам’яті та фонематичного сприймання;

- удосконалення артикуляційної  та загальної моторики, засвоєння  артикуляційних вправ, що розвивають  рухливість артикуляційного апарату;

- закріплення та автоматизація  вимови звуків;

- закріплення, уточнення  та активізація лексичного матеріала на заняттях з розвитку мовлення;

- закріплення граматичних  категорій;

- формування діалогічної  та монологічної форм зв’язного  мовлення;

- закріплення навичок  звукоскладового аналіза та синтеза;

- формування графічних  навичок;

- розвиток пам’яті, уваги,  мислення.

Водночас, незаперечним є  той факт, що метою спеціальних  логопедичних груп є не тільки виправлення  існуючих мовленнєвих розладів, а  й активне включення дітей  до дитячого колективу, набуття ними соціального досвіду, розвиток творчих здібностей.