Ігри в логопедичній роботі з дітьми фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФНМ)

Останнім часом більшість науковців радять активніше додавати до системи корекційно-педагогічної роботи з дітьми з ФФН, заняття з розвитку їх пізнавальних процесів, розширення знань про довкілля, формування умінь застосовувати набуті навички у різних сферах трудової, суспільної та комунікативної діяльності.

Неправильна мова дітей і  особливості їх поведінки вільно чи мимоволі відбиваються і на їх участю в іграх. Усвідомлення свого недоліку, можливий страх перед промовою утрудняє включення таких дітей у гру. За спостереженнями діти, мають відхилення у мовленнєвому розвитку, боязкі, не вміють поставити перед собою  мету в грі. Вони частіше виступають у іграх глядачами або беруть на себе підлеглі ролі. У випадках важких мовних порушень діти просто відмовляються  від ігор з однолітками. Іноді  спостерігаються випадки, коли такі дошкільнята в іграх відрізняються, навпаки, невиправдано підвищеної фантазією, резонаторством, некритичність до своєї  поведінки.

Недостатньо розвинена мова, можливі порушення рухів (некоординованість, нерозмірність зусиль, рухові виверти, незібраність, незграбність) - все це, з одного боку, ускладнює повноправну  участь дітей з недорозвиненням  мовлення в іграх, а з іншого боку, сприяє фіксації дитини на своєму дефекті. Особливості поведінки таких  дітей відзначаються і в їхніх  іграх. За спостереженнями Г.В. Косової, вони нерідко втрачають можливість спільної діяльності з однолітками  через невміння; виразити свою думку, боязні здатися смішними, хоча правила  і зміст гри їм доступні. Порушення  загальної і мовної моторики (це стосується дизартриков) викликає у  дітей швидке стомлення в грі. Неврівноваженість, рухове занепокоєння, метушливість у поведінці, мовна  стомлюваність ускладнюють включення  в колективну гру.

Все це вказує на необхідність і своєрідність використання ігор у  логопедичних заняттях з дошкільниками  з фонетико-фонематичним недорозвиненням  мови.

В залежності від завдань, що стоять перед логопедом, різноманітні ігри можуть і повинні використовуватися  як на самих логопедичних заняттях, так і між ними. У першому  випадку гра дозволяє дати дитині необхідні знання про правильної мови та поведінки, допомагає виховати необхідні вміння та навички, правильне  ставлення до колективу, до свого  місця в ньому і т.д. У другому (між заняттями) допомагає переключити  дитину з одного виду діяльності на інший, дати йому можливість відпочити  і в той же час закріпити  в невимушеній обстановці ті нові навички мови і поведінки, які виховуються у нього на заняттях. В сучасній методичній літературі з логопедії в роботі з дітьми дошкільного віку рекомендується проведення різних ігор. Автори методичної літератури настійно рекомендують використовувати ігри в цілях корекції неправильної мови у дітей. У багатьох випадках наводяться приклади таких ігор, які являють собою модифіковані варіанти загальновідомих у дошкільній педагогіці ігор, але часто вони придумані самими авторами. В якості прикладу можна навести витримали численні видання збірки ігор для дітей з мовними порушеннями таких авторів, як В.І. Селіверстов, Г.С. Швайко та інших. Також в журналі "Дефектологія" про роль гри у розвитку звуковимови у дітей періодично друкують свої розробки практикуючі російські логопеди.

У педагогічній літературі з дошкільного виховання розрізняють  різні види ігор: дидактичні, рухливі, творчі (будівельні, ігри-драматизації, сюжетно-рольові).

У процесі дидактичних  ігор на логопедичних заняттях у дітей виховується неквапливий темп мови, її милозвучність і виразність; удосконалюється звуковимову, слово і фразоутворення, збільшується словниковий запас. Для розвитку слухового уваги і фонематичного слуху дуже корисні музично-дидактичні ігри.

Рухливі ігри сприятливо впливають на здоров'я і фізичний розвиток дітей.

У дітей з недорозвитком  мовлення нерідко спостерігаються  різні відхилення в руховій сфері: скутість рухів, незібраність, незграбність, різні рухові виверти. Тому значення рухливих ігор для них вельми великий: діти вдосконалюють необхідні рухи, вчаться виступати в колективних  іграх.

Особливу ж значення для  них набувають озвучування рухливої ігри, супроводжувані словами, мовним спілкуванням. У логопедичної практиці ці ігри та вправи відомі під назвою логопедичної ритміки.

Озвучування рухливі ігри сприяють розвитку у дітей правильного  дихання і голосу, звуковимови, координованості  темпу рухів з промовою. Наприклад: зігнувши руки в ліктях, дитина наслідує йде паровозу: у-у-у. ., Вдих і знову: у-у-у або: чух-чух-чух ... і знову: чух-чух-чух; вагони стукають: так-так, так-так і  знову: так-так, так-так ...

Особливий інтерес для  дітей представляють гри, які  супроводжуються музикою. Музика також  сприятливо відбивається на емоційному стані і поведінці дитини.

Озвучування рухливої гри  та вправи зазвичай використовуються логопедами в заняттях з дітьми з  різними мовними порушеннями. Оскільки ритмічні рухи полегшують відомим чином  мова дитини, то ці вправи використовуються з перших же занять з дитиною, і  в подальшому можуть служити матеріалом для мовних зарядок, а також для  відпочинку та перемикання до іншого виду діяльності.

Творчі ігри та інсценування. Характерною особливістю цих ігор є те, що в них діти мають можливість максимально висловлювати свої задуми, фантазувати, передавати все різноманіття вражень про оточуючої їх дійсності, від знайомих художніх творів і використовувати при цьому свій досвід і знання.

Будівельні ігри використовують в логопедичних заняттях також і в корекційних цілях: для того щоб створити спокійну обстановку, для урівноваженої поведінки дітей, внести різноманітність в заняття. Озвучування цих ігор дозволяє поступово ускладнювати види мовлення дитини і тим самим послідовно закріплювати у них навички правильної мови та поведінки.

Ігри з будівельним  матеріалом можуть бути використані  на перших же логопедичних заняттях. Спочатку це буде сполучно-відзеркалена мова дитини, опис окремих дій, потім відповіді на запитання, потім він вже самостійно супроводжує промовою свої спочатку прості, потім більш складні дії ("Я беру одну котушку. Тепер ставлю на неї іншу котушку. Тепер ще одну зверху . У мене вийшла вежа ") Це супроводжує дії мова.

Більш складною формою є  завершальна промова. Дитина розповідає, як він поступово будував ("Спочатку я згорнув зі снігу великий  кулю. Потім куля поменше. Потім ще менше. Поставив на велику кулю середній, на середній маленький. На маленькому зробив з жаринок очі. Приліпити морквину. Це ніс. Із прутиків зробив рот. Зверху надів відро. Це капелюх. В середній кулю збоку увіткнув дві палиці. Це руки. Поруч увіткнув мітлу. І вийшов сніговик ").

І нарешті, більш складною формою мови для дитини, як відомо, буде мова випереджає. У цьому випадку  дитина, не приступаючи до споруди, послідовно розповідає, як він буде будувати. З якого матеріалу, що спочатку, що потім, для чого і т.д.

Своєрідно і цікаво проводяться  з дітьми ігри-драматизації (або ігри-вистави). У них діти відтворюють зміст улюблених казок, поведінку знайомих персонажів, із захопленням зображують дійових осіб казок, їх характерні рухи, ведуть діалоги. Гра набуває особливо яскраве емоційне забарвлення, якщо заздалегідь підготовлені відповідні декорації, маски, костюми або хоча б деталі їх. Гра-драматизація може проводитися і з ляльками з дитячого театру.

Ігри-драматизації використовуються не з перших занять, а лише після  того, як дитина навчиться правильно  говорити на етапі сполученої-відбитої мови, добре відповідає на питання, тобто він придбав певні навички  правильної мови.

До проведення ігор-драматизацій необхідно ретельно готуватися. Спочатку з дітьми обрану казку читають  відзеркалено, задають дітям питання  по уточненню змісту, заучують, відпрацьовують рухи, характерні для персонажів. І  лише після того як вони успішно  виконають ці завдання, можна переходити безпосередньо до гри.

Щоб полегшити на перших порах мова і поведінка дитини в грі, керівник не тільки дає сам  зразки правильної, інтонаційно-виразної мови персонажів казки, показує характерні рухи в розвивається сюжеті казки, але, якщо є можливість, використовує для  цих же цілей магнітофонний запис, патефонні пластинки, діафільми.

Враховуючи послідовне ускладнення  мовлення дитини в іграх-драматизація, краще починати з музичних ігор, які супроводжуються співом

Потім для поступового  ускладнення мови в іграх-драматизація логопед підбирає такі тексти, які  не супроводжуються музикою, але  самі по собі є ритмізована:, вірші "Мойдодир", "Рукавички", "Колобок", "Теремок" та ін І нарешті, вибираються ігри, в яких діти користуються ритмізованною  промовою: "Вовк і семеро козенят", "Маша і ведмідь", "Червона  Шапочка", "Три ведмеді" та ін

Особливе місце серед творчих ігор займають сюжетно-рольові ігри. Якщо в іграх-постановках заїкається дитина вчиться правильно говорити і триматися, користуючись готовими зразками, то вже в сюжетно-рольових іграх ступінь його самостійності значно зростає. У цих іграх діти узагальнюють свій досвід та враження і, спираючись на них, вчаться користуватися правильною мовою в найрізноманітніших і близьких їх повсякденному житті умовах.

На логопедичних заняттях сюжетно-рольові ігри використовуються лише тоді, коли логопед переконується, що дитина може вже вільно відповідати  на питання, ставити їх, робить прості перекази. Спочатку провідну роль в  грі займає керівник. Він організовує  гру, задає питання і пр. У міру закріплення навичок вільної  мови у дитини, ролі в іграх змінюються. На останніх етапах логопедичних занять діти самі організують гру, виступають у ролі ведучих, оцінюють її результати, а логопед лише ставить завдання, спрямовує і контролює проведення гри.

 

Значення ігор для дітей з ФФНМ:

1) відбувається тренування  і закріплення правильних навичок  мовлення та поведінки у дітей  в ускладнених умовах;

2) ці ігри служать необхідним  містком для перенесення нових  навичок мовлення з особливих  умов (місце занять) у звичайні  умови;

3) в іграх дитина набуває  навик правильно тримати себе  в різних для його діяльності  мовних ситуаціях, у нього виховується  правильне ставлення до оточуючих  і до свого місця в колективі.

 

 

2. Методика проведення ігор при ФФНМ.

Провідною діяльністю дітей  дошкільного віку є гра. Одним з видів ігор є дидактична гра.

З українського педагогічного словника дізнаємося, що дидактична гра – це гра для навчання й виховання дошкільників .

Своєрідність цієї гри полягає у тому, що вона дає можливість педагогу здійснювати навчання, вправляння та розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.

Незалежно від виду, дидактична гра має певну структуру, що відрізняє її від інших видів ігор і вправ.

Гра, що використовується з  метою навчання, повинна мати перш за все навчальне, дидактичне завдання. Граючись, діти вирішують це завдання в цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями.

Обов’язковим компонентом  гри є її правила, дякуючи яким педагог у ході гри керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом.

Таким чином, обов’язковими  структурними елементами дидактичної  гри є: навчальне і виховне завдання, ігрові дії і правила.

Дидактичне завдання визначається метою навчання і вихованні дітей  у відповідності з програмою  виховання і навчання в дитячому садку, де у відповідності з програмою  виховання і навчання в дитячому садку, де для кожної вікової групи  визначено об’єм знань, умінь  і навичок, якими повинні оволодіти  діти.

Отже, для вибору дидактичної  гри необхідно знати рівень підготовки вихованців, так, як в іграх вони повинні оперувати вже наявними знаннями і уявленнями. Інакше кажучи, визначаючи дидактичне завдання, потрібно перш за все мати на увазі, які знання, уявлення дітей повинні засвоюватися, закріплюватися, які розумові операції в зв'язку з цим розвиваються, а також, які якості особистості дітей можна формувати засобами даної гри.

У кожній дидактичній грі  своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої.

У кожній конкретній грі  потрібно бачити основне завдання - завдання навчання і виховання дітей  у відповідності з діючою програмою.

Основна функція ігрових  правил - організувати дії, поведінку  дітей.  Правила можуть забороняти, дозволяти, робити гру цікавою, напруженою.

"Правила гри мають  моральні норми, вимоги до поведінки  дітей, регулюють взаємовідносини  гравців і є фактором виховання дітей", - стверджує Л. В.Артемова.

Правила гри завжди обов'язкові для всіх гравців. їх дотримання привчає дітей у спілкуванні з товаришами дотримуватися норм поведінки. Відомо, що якщо діти виконують правила, між ними встановлюються гармонійні стосунки. Порушення, не виконання правил окремими дітьми призводять до конфліктів, до небажання гратись.

Дотримання правил у грі  вимагає від дітей певних зусиль волі, вміння спілкуватися з ровесниками, долати негативні емоції, що виявляються через невдалий результат. Важливо, визначаючи правила гри, ставити дітей в такі умови, при яких вони отримували б радість від виконання завдання.

Для того, щоб гра була більш цікавою, у неї включені ігрові дії.

Необхідно підкреслити, що в правилах відображається і моральний аспект гри. Як часто ми спостерігаємо прояви бурхливих радощів гравців під час виграшу і щирого переживання у випадку невдачі.