Природний інтелект у дзеркалі англійської мови

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

 

 

 

Кафедра англійської  філології

Факультет іноземних  мов

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Природний інтелект у дзеркалі англійської мови

 

 

 

Виконавець: студентка гр. ЯА-42

Тараскіна Єлизавета  Валеріївна

 

Науковий керівник: д-р філол. наук,

проф. Морозова О.І.

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

затверджена засіданням кафедри англійської філології.

Протокол №___від “___”_________2013 р.

 

Зав. кафедри________________Самохіна В.О.

 

 

 

Харків – 2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………..…..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕЛЕКТУ……………..……5

  1.1. Визначення інтелекту...........................................................................5

            1.2. Види інтелекту..………..…...................................................................7

            1.3. Структура інтелекту…………………………..………………………9

            1.4. Діяльність інтелекту…………………………………………….……15

            1.5. Інтелект і особистість………………………………………………...16

Висновки до розділу 1……………………………………….……………………18

РОЗДІЛ 2  ТЕОРІЯ МНОЖИННОГО ІНТЕЛЕКТУ  У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ  МОВИ…………………………………………………….………20

2.1. Типи інтелектуальної обдарованості………….…………….…......20

2.2.  Роль інтелекту у процесі  навчання ………………...……………..22

                2.3. Поняття множинного інтелекту……………………..…………….24

               2.4. Навчання англійської мови  на просунутому етапі з урахуванням  множинності інтелекту…………………………………………………………….26

Висновки до розділу 2 ………………………………………………..……….…..32

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………….…34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..………..35

 

 

ВСТУП

 

 

 

Проблема інтелекту  й інтелектуального розвитку, незважаючи на досить тривалий період інтенсивних  досліджень, зберігає актуальність і  значимість і до сих пір залишається однією з найбільш суперечливих і    дискутованих [4].

Таким чином, однією з  найважливіших завдань сучасної науки залишається розкриття  внутрішньої структури інтелектуальної  активності, визначення її якісної  специфіки як вищої психічної функції, що лежить в основі інтелектуальної творчості. У сучасному суспільстві особливу увагу приділяють проблемам професійного розвитку. Наукове знання про закономірності та особливості розвитку професійно-важливих якостей, включаючи особливості активізації інтелектуального потенціалу, дозволить підвищити ефективність освітніх програм і технологій.

При всьому розмаїтті  теоретико-методологічних підходів до вивчення інтелекту, проблеми інтелектуальної  активності залишаються недостатньо  вивченими і мають важливе теоретичне і практичне значення. Ця обставина визначила актуальність дослідження.

Перш, ніж приступити до визначення інтелектуального потенціалу, необхідно розглянути генезис психологічного знання про інтелект людини: підстави класифікацій та критерії інтелектуального розвитку. Проблема інтелектуальних можливостей людини порушується в тій чи іншій мірі представниками різних наук ( антропології, кібернетики, педагогіки, психології, фізіології, і т. д.) [9].

   Інтелект (від  лат. іntellectus – розуміння, осмислення) – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда. Інтелект ототожнюють із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, що вимагає пізнавальної активності, з когнітивним стилем і под. За своїм психологічним змістом інтелект належить до “нечітких” понять. Поняття “інтелект” у психологічній літературі має щонайменше 3 значення:

1. Загальна здатність  до пізнання й вирішення проблем,  що визначає успішність будь-якої діяльності і лежить в основі інших здібностей.

2. Система всіх пізнавальних  здібностей людини (від відчуття  до мислення).

3. Здатність до вирішення  проблем без зовнішніх спроб  і помилок (у думці), протилежна  здатності до інтуїтивного пізнання.

Зараз інтелект розглядається  як загальна розумова здатність узагальнення поведінкових характеристик, пов'язана  з успішною адаптацією до нових життєвих умов. Часто інтелект ототожнюють  з мисленням, при цьому підкреслюючи, що мислення – це процес, а інтелект – якість цього процесу. Критеріями якості виступають: ефективність, простота щодо когнітивного навантаження, здатність до знаходження нестандартних рішень.

Об’єктом  дослідження даної роботи є процес навчання англійської мови на просунутому етапі.

Предметом дослідження є елементи розвиваючого аспекту у вивченні англійської мови.

Актуальність обраної теми полягає в багатоаспектності термінологічного розуміння феномену інтелекту.

Мета  дослідження:

• розкрити поняття інтелекту;
• розглянути моделі інтелекту та їх характеристики;
• проаналізувати теорію множинного інтелекту у процесі навчання;
• визначити роль множинного інтелекту у вивченні англійської мови на просунутому етапі.

Матеріалом  дослідження є аналіз наукових джерел із теми дослідження,аналіз науково-методичної документації. 
РОЗДІЛ 1.

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕЛЕКТУ

 

1.1. Визначення інтелекту

 

Інтелект (від латинського - Intellectus) в широкому сенсі - це сукупність всіх   пізнавальних функцій індивіда: від відчуття і сприйняття до мислення та уяви; в більш ж вузькому сенсі - це мислення.

Інтелект є основною формою пізнання дійсності.

Існує три різновиди  в розумінні функції інтелекту:

1) здатність до навчання;

2) оперування символами; 

3) здатність до активного  оволодіння закономірностями оточуючої нас дійсності.  
 Термін інтелект часто застосовується для того, щоб підкреслити специфіку людської психологічної діяльності. При цьому не слід випускати з уваги, що здібності мати справу з абстрактними символами і відносинами є тільки однією стороною інтелекту, не менш важлива і така сторона як конкретність мислення. Нерідко інтелект трактують, як можливість пристосовуватися до нових ситуацій, використовуючи раніше набутий досвід. У даному випадку інтелект фактично ототожнюється із здатністю до навчання. Однак не можна не враховувати те, що інтелект містить в собі продуктивний початок. Найсуттєвіше для людського інтелекту полягає в тому, що він дозволяє відображати закономірні зв'язки і відносини предметів і явищ навколишнього світу, тим самим дає можливість творчо перетворювати дійсність.

Сучасна наука вже багато знає про сутність людського інтелекту. Найбільш загальна природа інтелекту як здатності відображення світу в поняттях, закони мислення, зв'язок інтелекту з мовою і т. д. розкриті і пояснені досить ґрунтовно. Проте залишаються і більш глибокі рівні невичерпної сутності і людського інтелекту, до вивчення яких сучасна наука ще тільки наближається. До них слід віднести в першу чергу ті глибинні рівні людського інтелекту, які закладаються в нескінченній передісторії інтелекту та  приховано «працюють» у діяльності  інтелекту, забезпечуючи його здатність адекватно пізнавати світ.

За Піаже, «інтелект  є станом рівноваги, до якого тяжіють  всі послідовно розташовані адаптації  сенсомоторного і когнітивного порядку так само, як і всі взаємодії організму з середовищем» [15:141]. Одна з основних особливостей людського інтелекту полягає в тому, що не всякий зміст, що отримується із зовнішнього світу, може бути засвоєним, а лише той, який хоча б приблизно відповідає внутрішнім структурам індивіда. Засвоєння (асиміляція) і пристосування (акомодація) знаходяться між собою в стані незбалансованої рівноваги, і діяльність людини спрямована на досягнення рівноваги між асиміляцією та акомодацією. Ще одним важливим показником інтелекту є його організованість, тобто подання інтелектуальної активності суб'єкта у вигляді деякої структури з виділенням у ній окремих елементів.

Піаже говорив про  стадії розвитку інтелекту, інакше кажучи, про стадії розвитку деякої структурної  схеми з різними компонентами,які виділяються в ній. Виділяються 4 стадії розвитку інтелекту. Перша, названа стадією сенсомоторного інтелекту, триває від 0 до 2 років. Друга – доопераціональне мислення - займає період від 2 до 7-8 років. Третю стадію становить період конкретних операцій - від 7-8 до 11-12 років. Останній, четвертий період розвитку інтелекту - це період формальних операцій, він починається від 12 років і розвивається протягом всього життя [15:145]. Якщо на перших етапах розвитку інтелекту операції як би пов'язані з предметами, конкретні і часто недиференційовані між собою, то в процесі оволодіння різними способами заміщення реальних об'єктів, позначення їх перш за все словесними знаками виникає можливість більш різноманітних зв'язків з дійсністю, інакше кажучи, виникає розвинений інтелект, який забезпечує адаптацію людини до зовнішнього середовища. Стадії розвитку інтелекту прив'язані до певного віку, але навчання може прискорювати їх проходження, а за відсутності навчання з різних причин може бути затримка розвитку.

Таким чином, в даний  час існують як мінімум три  трактування поняття інтелекту:

1. Біологічне трактування: «здатність свідомо пристосовуватися до нової ситуації».
2. Педагогічне трактування: «здатність до навчання».
3. Структурний підхід: «інтелект - сукупність тих чи інших здібностей».

Отже, інтелект людини являє собою надзвичайно багатофакторну величину. Він визначає як соціальну корисність людини, так і його індивідуальні особливості, служить головним проявом розуму. По суті, інтелект те, що вирізняє нас зі світу тварин, що додає особливу значимість людині, що дозволяє йому динамічно змінювати навколишній світ, перебудовуючи середу під себе, а не пристосовуватися до умов мінливої дійсності. Тест або перевірка інтелекту є найважливішим завданням, яка на будь-якому етапі дозволить спланувати подальший розвиток особистості, визначити хід інтелектуальної, моральної та психологічної еволюції людини. Саме рівень і тип розвитку інтелекту визначає майбутнє людини, її долю. Тести інтелектуального розвитку займають окреме місце в ряду методик психологічного дослідження.

 

1.2. Види інтелекту

 

Існує сім різних видів інтелекту, що не залежать один від одного і діючих у мозку як самостійні системи (або модулі), кожен за своїми правилами: 
  1. Вербальний інтелект - здатність до породження мовлення, що включає механізми, відповідальні за фонетичну (звуки мови), синтаксичну (граматику), семантичну (сенс) і прагматичну складові мови (використання мови в різних ситуаціях). . Його можна розвивати за допомогою вивчення нової мови, читати цікаві книги, розмовляти, спілкуватися.  

2. Логіко-математичний  інтелект - здатність використовувати  і оцінювати співвідношення між  діями або об'єктами, коли вони  фактично не присутні, тобто до  абстрактного мислення. Його розвитку сприяє вирішення ситуаційних задач, логічних загадок та головоломок.   

3. Просторовий інтелект - здатність сприймати зорову  і просторову інформацію, модифікувати  її та відтворювати зорові  образи без звернення до вихідних  стимулам. Включає здатність конструювати образи в трьох вимірах, а також подумки переміщати і обертати ці образи. Його можна розвивати за допомогою малюнка, живопису, скульптури, тренування навичок спостереження, вирішувати різні просторові задачі та вправи, в яких задіяно уяву.   

4. Музичний інтелект - здатність до породження, передачу і розуміння смислів, пов'язаних зі звуками, включаючи механізми, відповідальні за сприйняття висоти, ритму і тембру (якісних характеристик) звуку . Його розвиток можна здійснювати через прослуховування різноманітної музики, навчання грі на музичних інструментах, заняття співом або танцями.  

5. Тілесно-кінестетичний  інтелект - здатність використовувати  всі частини тіла при вирішенні  завдань або створенні продуктів;  включає контроль над грубими  і тонкими моторними рухами і здатність маніпулювати зовнішніми об'єктами . Його розвитку сприяють заняття йогою, танцями, спортом, активні ігри, бойові мистецтва і різні фізичні вправи.  

6. Внутрішньоособистісний(емоційний) інтелект - здатність розпізнавати свої власні почуття, наміри і мотиви. Для його розвитку потрібне вміння до розпізнавання, аналізу і глибокого розуміння своїх емоцій, настрою, бажань, потреб, сильних і слабких сторін, типу особистості, звичок, стилю спілкування, переваг і т.д.   

7. Міжособистісний(соціальний) інтелект - здатність розпізнавати і проводити розходження між почуттями, поглядами та намірами інших людей. Його розвитку сприяють спільні ігри, групові проекти та обговорення, рольові ігри.

Перші три модулі - ті компоненти інтелекту, які вимірюються стандартними тестами на інтелект. Останні чотири, на думку Гарднера, заслуговують аналогічного статусу, але західне суспільство зробило акцент на перших трьох типах і фактично виключило інші [7].

Отже, на основі аналізу  усіх видів інтелекту виділених Г. Гарднером, нами встановлено, що в кожному з них певну роль відіграють емоції і від здатності особистості їх розпізнавати і керувати ними залежить успіх у вибраних людиною видах діяльності. Ці здатності можна розвивати незалежно від рівня розвитку певного інтелекту, бо цей розвиток відбувається за своїми правилами, а рівень розвитку визначається за своїми критеріями.