Природний інтелект у дзеркалі англійської мови

Наприклад, знаючи про  те, що відбувся вечір, присвячений  Дню Святого Валентина, вчитель може запропонувати учням поділитися враженнями про нього, скориставшись правильними і неправильними твердженнями вчителя про вечір:

Т: As far as I know the party didn't start in time.

P: Oh, no. The party began in time.

1. You enjoyed every minute of it.
2. It was so boring that you left it soon.
3. Your classmates were responsible for the program. Etc.

Така запланована бесіда, викликана реальною подією у школі, безперечно, викличе в учнів інтерес до теми спілкування і бажання спілкуватися. Найбільш вдалими є ті ситуації, які торкаються особистих почуттів та переживань учнів [13, с. 17].

Отже, варіанти застосування теорії Гарднера у школі можуть бути настільки різноманітними, наскільки різноманітні самі навчальні заклади. Тут важливий головний принцип - освітній процес повинен будуватись таким чином, аби дати можливість дітям набути досвід, що вимагав би залучення різних типів інтелекту.

 

2.4. Навчання  англійської мови на просунутому  етапі з урахуванням множинного  інтелекту

 

Навчальні стратегії  на певному етапі розвитку суспільства, як відомо, супроводжуються змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу, визначаються ступенем розвитку науки та потребами власне суспільства. Зміни, що відбуваються сьогодні в освіті, вимагають часто осмислення та додаткового аналізу для того, щоб кваліфікований спеціаліст у сфері викладання іноземних мов міг орієнтуватися в широкому колі ідей, напрямків і освітніх технологій. У навчанні іноземної мови характерним є : слідування положенням, що викладені в документах Болонського процесу, та навчання мови через розкриття творчих можливостей учнів; використання всебічно розвиваючих технологій (англ. whole-brain), які створюють багатовимірне уявлення про явища мови, дійсності; широке застосування інтернет-ресурсу та додаткових автентичних і місцевих матеріалів; індивідуалізація навчання з опорою на особистісні психолого-педагогічні особливості людини; застосування технологій розвиваючого навчання; відмова від авторитарної моделі відносин суб’єкта / об’єкта навчальної діяльності на користь створення атмосфери доброзичливого співробітництва та взаємодовіри на уроці та поза уроком; стимулювання вираження власної думки, ставлення до фактів дійсності засобами іноземної мови й ін.[17:27].

 Розвиваючі цілі  у навчанні іноземної мови можна коротко подати у вигляді трьох груп:

розвиток мовленнєвих  здібностей у процесі вивчення мови (механізму здогадки, розрізнення, імітації, відчуття мови, компенсаторних здібностей);

розвиток психічних  функцій (пам’яті, довільної уваги, словесно- логічного мислення, емоційно-вольової сфери, активності);

розвиток мотивації  до подальшої навчальної діяльності, до оволодіння мовою та культурою країни, мова якої вивчається, допитливості, прагнення до самовираження, готовності вступати в безпосереднє спілкування з носіями мови [22, 118]. Цілі навчання мови відносяться до числа базисних компонентів системи навчання та відображають об’єктивні потреби суспільства в певний історичний період розвитку. Вивчення закордонних джерел з проблеми дослідження дозволило доповнити наші уявлення про зміст розвиваючих цілей навчання іноземних мов на сучасному етапі.

Застосування теорії множинного інтелекту на заняттях ґрунтується  на врахуванні різноманіття індивідуальних психологічних відмінностей студентів та створенні відповідних шляхів для їх актуалізації та організації відповідного навчання на їх основі. Беручи за основу той факт, що теорія множинного інтелекту загалом дає точний опис відмінностей у здібностях людей, можна припустити, що деякі студенти можуть легше, ніж інші, навчатися завдяки стимулюванню та підкріпленню домінуючих видів своїх здібностей.

Теорія множинного інтелекту, яка зосереджує увагу на таких  важливих моментах, як індивідуальний спосіб здобуття знань кожною людиною  та особливості її взаємодії зі світом, може бути особливо цінною для викладачів, що працюють зі студентами, які зазнають певних труднощів у навчанні. Томас Армстронг (засновник «Служби творчого навчання Армстронга» (Armstrong Creative Training Services), автор безлічі книг та статей з використання теорії множинного інтелекту) підтверджує цю думку у своїй Статті «Вивчення відмінностей - не вивчення недоліків» («Learning Differences іs NOT Learning Disabilities»), говорячи про те, що не вірить у відсутність здібностей. Замість того, щоб зосереджуватися на недоліках, на тому, чого студенти не можуть зробити, навчання має бути засноване на тому, як вони це можуть зробити, тобто який спосіб навчання для них найоптимальніший [23].

Описуючи основні чинники, які сприяють упровадженню теорії множинного інтелекту в навчальний процес, Г. Гарднер зазначає, що багатьох викладачів приваблює можливість реалізації таких освітніх цілей:

установлення індивідуального  навчання;

-створення сприятливих  умов для набуття багатого  досвіду у процесі навчання;

-доказ доцільності  включення всіх видів мистецтва  у процес навчання;

-використання міждисциплінарних  зв'язків у процесі навчання; пошук  нових способів оцінювання [7].

Маючи необхідні дані про типи інтелекту, необхідно відповідним  чином організувати навчальний процес, підібрати оптимальні форми та прийоми роботи, оформити та подати навчальний матеріал. Викладачеві необхідно насамперед звернути увагу на те, що кожен студент е набагато складнішою і багатограннішою особистістю, ніж може здаватися на перший погляд.

Урахування інтелектуальних  можливостей особистості студента і є одним з основних принципів  організації ефективної, продуктивної і творчої навчальної діяльності студентів у річищі теорії множинного інтелекту.

Як стверджує Г. Гарднер, ступінь прояву й розвитку певного типу інтелекту залежить від життєвого досвіду студента. Чим частіше він використовує певний тип інтелекту, чим більше існує можливостей розвивати його у процесі навчання, тим краще розвивається цей тип інтелекту. Усі дев'ять типів інтелекту можуть бути пов'язані між собою, але будь-який із цих видів студент може розвивати самостійно.

У деяких людей прекрасно  розвинені кілька здібностей, інші зазнають труднощів у прояві багатьох з них. Більшість із нас знаходяться  десь посередині: є одна або кілька здібностей, які ми демонструємо з легкістю, деякі проявляються при звичайних зусиллях і одна або кілька - лише при великих зусиллях.

Теорія множинного інтелекту  Г. Гарднера дає нам можливість поглянути  на всеосяжну картину потенційних  можливостей студентів для того, щоб віддати належне здібностям, яким переважно не приділяють належної уваги. Сучасний викладач, ураховуючи вимоги індивідуалізації і диференціації навчання, повинен уміти працювати одночасно з різними студентами (з різним рівнем знань різним складом розуму, різним ставленням до навчання), вибудувавши особливу лінію навчання для конкретного студента з урахуванням особливостей його інтелектуальних здібностей.

Отже, організація навчання шляхом залучення теорії множинного інтелекту вимагає дотримання чітких вимог до викладача, методів, прийомів, форм та засобів навчання.

Таким чином, комплекс використовуваних методів під час навчання в  межах теорії множинного інтелекту  е надзвичайно різноманітним:

«керована образність» («guided imagery») - студенту пропонується на словесний стимул підібрати візуальні асоціації та описати їх;

читання із застосуванням  абстрактних символів та формул;

народний та креативний танок, ритміка;метод зворотного зв'язку («giving and receiving feedback») - може бути представлений парною роботою, коли студентам у процесі бесіди чи дискусії необхідно прийти до спільного умовиводу; мовчазний метод роздуму («silent reflection method») - на поставлену проблему через внутрішні роздуми студентам пропонується знайти рішення;

метод «активна уява» - студентам  необхідно обдумати, придумати якомога  більше способів, варіантів, рішень, шляхів розгляду певної проблеми;

метод складання плану («outlining»);

рольова гра - за будь-якої форми роботи студенти мають створити конкретний образ, у межах якого вони виконують завдання;

інтуїтивна здогадка почуттів оточуючих;

презентації, колективні проекти, індивідуальні проекти, індивідуальне чи колективне вивчення, дослідження певних фактів,систематизація відповідної інформації та презентація основних положень і висновків щодо досліджуваного факту;

ведення журналів, особистих  щоденників;

креативне письмо;

метод графічних зображень («graphic organizers») - студентам необхідно  певними графічними символами передати зміст, головну ідею змісту почутого, побаченого, згаданого чи відчутого;

метод фокусування та концентрування («focusing / concentration skills») - шляхом рефлексії студенти дають  характеристику певним фактам;

метод пантоміми («gestures») - вираження певних явищ, об’єктів за допомогою тільки жестів та міміки, без словесного оформлення;

метод розповіді (на вказану, довільну тематику);

імпровізована розповідь («impromptu speaking»);

метод малюнку - студентам  пропонується створити власний малюнок  та опрацьовувати його шляхом аналізу, обговорення, критики;

драматизація - наближена  до реальності реалізація певних ролей;

«музична композиція» - наприклад, студенти можуть підібрати  уривки музичних та пісенних творів у  сукупність, об’єднану на основі певної теми;

сумісне вивчення («cooperative learning»)- колективне опрацювання певного матеріалу;

спілкування один на один («person-to-person communication») - парна форма  роботи, спрямована, наприклад, на пошук  розв’язання «стратегії мислення» - застосування різноманітних підходів з метою пошуку найоптимальніших рішень;

поезія - підбір рим, складання  віршованих висловлювань тощо;

метод самопізнання («know myself»);

метод проблемного малюнка («probem-solving drawing») - різновид методу малюнка, має на меті відобразити шляхи  розв'язання певної проблеми, іі наслідки з подальшим обґрунтуванням та коментуванням;

складання карти особистості («mind-mapping») - рефлексія;

силогізми - аналіз та синтез певних умовиводів з метою пошуку якісно нового рішення;

«мозковий штурм» - пошук  максимально можливої кількості  варіантів щодо розв'язання певної проблеми [24:567].

Важливо також звернути увагу на той факт, що з усього різноманіття викладачеві потрібно обрати такі методи та відповідні вправи, які були б найоптимальнішими  в межах конкретної навчальної ситуації, теми, мети, студентської групи.

Таким чином, зважаючи на те, що сучасний етап розвитку освітніх тенденцій знаходиться в особистісній площині, то пріоритет упровадження інновацій має насамперед стосуватися  розвитку та становлення студента не лише як фахівця, а і як гармонійної, активної, діяльної, цілеспрямованої особистості.

 Отже, перехід від одноманітного, типізованого сьогодення вищої школи до реалізації засад теорії множинного інтелекту, а відповідно й до різноманітності видів діяльності під час занять може стати кроком на шляху досягнення ідеалу, до якого прагне система сучасної особистісно-зорієнтованої освіти.

Запропонована теорія множинного інтелекту, яка здобула велику популярність і довіру викладачів заходу, орієнтуватиме  викладачів вищого навчального закладу саме на індивідуальні здібності студентів. Таким чином, заняття, побудоване на положеннях теорії множинного інтелекту, буде більш продуктивним та цікавим як для студентів, так і для самих викладачів, сприятиме розкриттю їх здібностей.

 

Висновки до розділу 2

Інтелектуальна обдарованість  – це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу.  Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний. Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення.

  Розглядаючи теорію множинного інтелекту крізь призму особистісно-зорієнтованого навчання, ми проаналізували її інноваційну технологію, яка дає поштовх до подальших наукових пошуків на межі трьох дисциплін: педагогіки, психології та методології. Адже нині якісна освіта не можлива без залучення різноманітних інноваційних розробок з інших дисциплін, які розширюватимуть наші уявлення та знання не лише про навколишній світ, але й про особистість. Тому теорія множинного інтелекту дозволить викладачам вищих навчальних закладів реалізовувати принципи особистісно-зорієнтованої освіти. Так з'являється можливість індивідуального навчання студентів з опорою на їх здібності, що саме і передбачає сучасна освіта.